Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2014 року м. Київ справа № 875/122/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого: судді Мороза В.Ф.

суддів: Донця О.Є.

Логвиненка А.О.

секретар судового

засідання Головко О.В.

за участю

позивача ОСОБА_3, представників ОСОБА_4; ОСОБА_5

представника Центральної виборчої комісії - Рахнянського Б. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною та скасування постанови Центральної виборчої комісії в частині, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а :

Позивач звернувся з позовом, в якому просив: визнати протиправною та скасувати Постанову Центральної виборчої комісії від 29 вересня 2014 року №1322 в частині відмови в реєстрації кандидатом у народні депутати України ОСОБА_3 в одномандатному виборчому окрузі №90 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року; зобов'язати Центральну виборчу комісію зареєструвати ОСОБА_3 кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №90 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року в порядку самовисування.

Позов мотивовано тим, що у ЦВК не було підстав, передбачених ч. 1 ст.60 Закону України від 17 листопада 2011 року «Про вибори народних депутатів України», для відмови в реєстрації його кандидатом у народні депутати України на позачергових виборах народних депутатів України 26.10.2014 року. Акцентував увагу на тому, що ним до ЦВК було подано всі необхідні документи для реєстрації його кандидатом у народні депутати, перелік яких визначений п.п. 1-6 ч.2 ст. 55 Закону, а висновок відповідача про відсутність в автобіографії обов'язкових відомостей, що був підставою для прийняття рішення про відмову в реєстрації кандидата в народні депутати України, не ґрунтується на нормах закону.

Крім того, на думку позивача, до спірних правовідносин могла бути застосована ч. 3 ст. 60 Закону, в силу вимог якої помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду України від 02 жовтня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що в порушення вимог частини другої статті 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України» надана ОСОБА_3 автобіографія не містить відомості стосовно часу проживання на території України, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах). З огляду на це, суд погодився з висновками Центральної виборчої комісії про те, що подана позивачем автобіографія не є автобіографією в розумінні пункту 2 частини другої статті 55 Закону, що є підставою для прийняття рішення про відмову в реєстрації кандидата.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначено, що ним до Центральної виборчої комісії подано всі необхідні документи, передбачені частиною другою статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України". У той же час, відповідачем із посиланням на відсутність у документах, поданих позивачем, документа, зазначеного у пункті 2 частини другої статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України", а саме: автобіографія кандидата в депутати із зазначенням часу проживання на території України, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), відмовлено у реєстрації кандидатом у народні депутати України.

ОСОБА_3 вказано, що неточності, які містить автобіографія не дають підстави для висновку про те, що такий документ як автобіографія відсутній, у зв'язку з чим апелянт вказує на помилковість позиції Центральної виборчої комісії щодо наявності підстав для відмови у реєстрації кандидатом у депутати на підставі пункту 2 частини першої статті 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України". Також, апелянтом вказано на необґрунтоване незастосування відповідачем положень частини третьої статті 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України", згідно з якими помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.

У судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, судове рішення вважає обґрунтованим та законним, просить залишити його без змін.

Як встановлено Київським апеляційним адміністративним судом, 24 вересня 2014 року до Центральної виборчої комісії України надійшла заява про самовисування ОСОБА_3 разом з іншими документами щодо реєстрації його кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №90 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою.

29 вересня 2014 року Центральна виборча комісія прийняла постанову № 1322 «Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18», якою, в тому числі позивачу, відмовлено в реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №90 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року.

Рішення мотивоване тим, що в автобіографії ОСОБА_3 не зазначено відомостей щодо часу проживання на території України, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах).

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 Закону автобіографія кандидата у народні депутати повинна містити відомості стосовно часу проживання на території України, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах).

Проте зі змісту автобіографії вбачається, що позивачем зазначено види трудової діяльності, якими він займався під час проживання на території України. Крім того можна дійти висновку, що він не займався громадською роботою (у тому числі на виборних посадах).

Пунктом 2 частини першої статті 60 Закону обумовлено, що Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата у депутати в разі відсутності документів, зазначених у частинах першій або другій статті 55 цього Закону.

В той же час, відповідно до частини третьої статті 60 Закону помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.

Враховуючи обставини справи, пояснення позивача і представника відповідача, та з огляду на зміст наданих ОСОБА_3 до Центральної виборчої комісії документів, колегія суддів вважає помилковими висновки ЦВК щодо незазначення у автобіографії відповідних відомостей, як підставу для відмови у реєстрації.

Нечіткість зазначення інформації про час проживання на території України не є підставою вважати автобіографію не поданою.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що Центральна виборча комісія безпідставно дійшла висновку про те, що позивачем не надано всі передбачені частиною другою статті 55 Закону документи, відтак не мала і підстав для прийняття постанови про відмову у реєстрації кандидата у народні депутати ОСОБА_3, в зв'язку з чим адміністративний позов в частині визнання протиправною та скасування постанови від 29 вересня 2014 року № 1322 «Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18» в частині відмови в реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_3 в одномандатному виборчому окрузі №90 підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги про зобов'язання зареєструвати ОСОБА_3 у якості кандидата у народні депутати України, то в цій частині адміністративний позов задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 77 Конституції України порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом.

Згідно з положеннями Законів України «Про вибори народних депутатів України» та «;Про Центральну виборчу комісію» відносно повноважень Комісії щодо організації підготовки і проведення виборів народних депутатів України, прийняття рішень про реєстрацію кандидата у народні депутати відноситься до виключної компетенції Центральної виборчої комісії як колегіального органу, відтак суд не наділений повноваженнями покладати на відповідача обов'язок прийняти рішення про реєстрацію кандидата у депутати.

Відповідно до частини 1 статті 177 Кодексу адміністративного судочинства України, суд установивши порушення законодавства про вибори, визначає у рішенні спосіб захисту порушеного права, а також порядок усунення усіх наслідків порушень відповідно до закону або приймає інше передбачене законом рішення.

З урахуванням наведеного суд вважає, способом захисту порушеного права позивача має бути зобов'язання Комісії розглянути подані позивачем документи та прийняти рішення щодо реєстрації позивача кандидатом у народні депутати України, який балотується в одномандатному виборчому окрузі в порядку самовисування, у встановленому Законом України «Про вибори народних депутатів України» порядку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За вказаних обставин, зважаючи на неправильне застосування Київським апеляційним адміністративним судом норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення із постановленням нового, про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 172, 177, 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014р. скасувати.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Центральної виборчої комісії від 29 вересня 2014 року № 1322 «Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18» в частині відмови в реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_3 в одномандатному виборчому окрузі №90.

Зобов'язати Центральну виборчу комісію повторно розглянути подані ОСОБА_3 документи для реєстрації кандидатом у народні депутати України у одномандатному виборчому окрузі №90 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року та прийняти рішення, передбачене частиною шостою статті 59 Закону України «Про вибори народних депутатів України».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: В.Ф. Мороз

А.О. Логвиненко

О.Є Донець