Історія справи

Постанова ВАСУ від 05.10.2014 року у справі №875/120/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2014 року м. Київ справа № 875/120/14

вх. А/800/111/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого: Маслія В.І.

суддів: Розваляєвої Т.С., Черпіцької Л.Т.

секретаря судового засідання - Зубенко Д.В.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Ларіної Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку апеляційного провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Центральної виборчої комісії на постанову Київсього апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року у справі за позовом кандидата у народні депутати України ОСОБА_3 до Центральної виборчої комісії про скасування постанови в частині та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду, як до суду першої інстанції, з позовом до Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК) про визнання протиправною та скасування постанови ЦВК № 1275 від 28 вересня 2014 року "Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13" в частині відмови йому в реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 94 та зобов'язання ЦВК вчинити дії, спрямовані на реєстрацію його кандидатом у народні депутати України в зазначеному виборчому окрузі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року позовні вимоги задоволено: визнано протиправною та скасовано постанову Центральної виборчої комісії від 28 вересня 2014 року № 1275 "Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13" в частині відмови в реєстрації ОСОБА_3 кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 94; зобов'язано Центральну виборчу комісію зареєструвати кандидатом у народні депутати України ОСОБА_3 в одномандатному виборчому окрузі № 94.

Не погоджуючись із постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року Центральна виборча комісія звернулася до Вищого адміністративного суду України із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення Київським апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі Центральна виборча комісія вказує на правомірність своїх дій, а відтак і спірної постанови від 28 вересня 2014 року № 1275, з огляду на те, що ОСОБА_3 в порушення вимог пункту 1 частини 2 статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" у заяві про самовисування не зазначив про зобов'язання у разі обрання його народним депутатом України припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України та законів України несумісна з мандатом народного депутата України. Крім цього, в поданій автобіографії ОСОБА_3 не міститься відомостей щодо партійності.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити її у повному обсязі; представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на апеляційну скаргу, правильність правової оцінки обставин справи та застосування Київським апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено Київським апеляційним адміністративним судом, позивачем до ЦВК подано заяву про самовисування та реєстрацію кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 94 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року.

28 вересня 2014 року ЦВК прийнято постанову № 1275 про відмову в реєстрації кандидатом у народні депутати України позивача в одномандатному виборчому окрузі № 94 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року.

Дана постанова ЦВК в частині відмови в реєстрації позивача кандидатом у народні депутати України мотивована тим, що подана ним заява про самовисування кандидатом у народні депутати України є неподаною відповідно до вимог пунктів 1, 2 частини другої статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України", оскільки не містить зобов'язання позивача у разі обрання його народним депутатом України припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України та законів України несумісна з мандатом народного депутата, або зазначення, що така діяльність ним не здійснюється. Крім того, в поданій автобіографії ОСОБА_3 не міститься відомостей щодо партійності.

Позивач, не погоджуючись з таким рішенням відповідача в частині відмови в реєстрації його кандидатом у народні депутати України, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, Київський апеляційний адміністративний суд вказав, зокрема, що правовою підставою для відмови в реєстрації позивача кандидатом у депутати міг бути факт неподання заяви про самовисування або автобіографії, а не їх оформлення із порушенням вимог п.п. 1 ч. 2 ст. 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України'' щодо зазначення зобов'язання у разі обрання депутатом припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України та законів України несумісна з мандатом народного депутата України.

Колегія суддів не погоджується із вказаною позицією Київського апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне.

У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" ЦВК є постійно діючим колегіальним державним органом, який діє на підставі Конституції України, цього та інших законів України і наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, всеукраїнського і місцевих референдумів в порядку та в межах, встановлених цим та іншими законами України.

Згідно із пунктом 6 статті 19 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" ЦВК реєструє кандидатів у народні депутати України в порядку, встановленому законом.

Згідно із частиною другою статті 76 Конституції України народним депутатом України може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років.

Відповідно частини першої статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" № 4061 (далі - Закон № 4061) Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати у відповідному окрузі за умови отримання нею визначених документів.

Відповідно до частини першої статті 60 цього Закону Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати в разі:

1) порушення вимог частин четвертої, п'ятої статті 52 цього Закону;

2) відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону;

3) припинення громадянства України кандидата у депутати;

4) вибуття особи, висунутої кандидатом у депутати, за межі України для проживання чи з метою отримання політичного притулку;

5) визнання особи, висунутої кандидатом у депутати, недієздатною;

6) набрання щодо особи, висунутої кандидатом у депутати, законної сили обвинувальним вироком суду за вчинення умисного злочину;

7) виявлення обставин, які позбавляють особу, висунуту кандидатом у депутати, права бути обраною депутатом відповідно до статті 9 цього Закону.

Колегія суддів при прийнятті рішення керується імперативністю вказаної норми з огляду на вичерпність зазначеного переліку в якості підстави для відмови в реєстрації кандидатом у народні депутати України та необхідністю дотримання принципу верховенства права, закріпленого статею 8 КАС України.

Так визначальним для вирішення даної справи є встановлення судом ступеню недоліків у документах, поданих позивачем до Центральної виборчої комісії, з огляду на те, що відповідач вважає їх суттєвими настільки, що вказані документи з точки зору їх інформативності не можуть вважатися поданими взагалі, натомість, позивач вважає такі недоліки формальними і, як наслідок, такими, що не можуть негативно вплинути на його право бути обраним.

Пунктами першим, другим частини другої статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" встановлено, що Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред'явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею таких документів:

1) заяви про самовисування, датованої днем подання документів для реєстрації його кандидатом у депутати до Центральної виборчої комісії, із зобов'язанням у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України та законів України несумісні з мандатом народного депутата України, та згоду на оприлюднення біографічних відомостей у зв'язку з участю у виборах, а також із зобов'язанням у разі обрання депутатом протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів передати в управління іншій особі належні йому підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом (або зазначенням, що таких немає);

2) автобіографії кандидата в депутати, на паперовому носії та в електронному вигляді, що обов'язково повинна містити: прізвище, власне ім'я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім'ї, адресу місця проживання, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості;

3) декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру кандидата у депутати відповідно до статті 57 цього Закону;

4) документа про внесення грошової застави відповідно до статті 56 цього Закону;

5)4 фотографії кандидата розміром 4 х 6 сантиметрів на паперових носіях та в електронному вигляді;

6) ксерокопії першої та другої сторінок паспорта громадянина України кандидата.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що пункти 1, 2 частини 2 ст. 55 Закону № 4061 передбачають обов'язкові відомості, що повинні бути зазначені в заяві про самовисування із зобов'язанням у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України та законів України несумісні з мандатом народного депутата України, та згоду на оприлюднення біографічних відомостей у зв'язку з участю у виборах, а також із зобов'язанням у разі обрання депутатом протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів передати в управління іншій особі належні йому підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом (або зазначенням, що таких немає), і автобіографії, що обов'язково повинна містити: прізвище, власне ім'я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім'ї, адресу місця проживання, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості.

Вказані норми носять ознаки імперативності.

В той же час, пункт 2 частини 2 статті 55 Закону № 4061 кореспондується з частиною 3 статті 60 цього Закону, відповідно до якої помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.

В такому випадку колегія суддів звертає увагу на те, що за своєю суттю автобіографія - це документ, у якому особа, що скла дає його, подає опис свого життя та діяльності в хронологічній послідовності.

Автобіографія складається у довільній формі, проте, у зв'язку зі специфікою мети її написання може мати направленість на висвітлення тих чи інших конкретних обставин.

Обов'язковість висвітлення певних подій свого життя в автобіографії зазвичай пов'язана з розкриттям особистих якостей автора, що можуть сприяти або суперечити меті її написання.

Так у відповідності до частини восьмої статті 59 Закону № 4061 перелік кандидатів у депутати, зареєстрованих в одномандатному окрузі, із зазначенням прізвища, власного імені (всіх власних імен), по батькові (за наявності), числа, місяця, року і місця народження, громадянства із зазначенням часу проживання на території України, відомостей про освіту, посаду (заняття), місце роботи, партійність, місця проживання, відомостей про наявність чи відсутність судимості, суб'єкта висування у семиденний строк після закінчення реєстрації кандидатів у депутати в одномандатному окрузі оприлюднюється Центральною виборчою комісією в газетах "Голос України", "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Центральної виборчої комісії.

Статтею 63 Закону № 4061 закріплено забезпечення можливості доступу виборця до різнобічної, об'єктивної та неупередженої інформації, потрібної для здійснення усвідомленого, поінформованого, вільного вибору.

Приховування чи неусвідомлене незазначення позивачем повного переліку обов'язкових відомостей може мати вплив на усвідомленість та поінформованість такого вибору виборцем, що, на думку колегії суддів, є неприпустимим.

Європейським Судом з прав людини була висловлена позиція з даного приводу у справі "Краснов та Скуратов проти Російської Федерації" (Страсбург, 19 липня 2007 року), розглядаючи яку Суд дійшов наступного висновку: "Істинність інформації, що вимагається про кандидата дозволяла виборцям зробити обдуманий вибір на підставі повної та точної інформації, зазначеній в виборчому бюлетені. Ці вимоги були пропорційні обмеженням права брати участь у виборах в якості кандидата та були необхідні в демократичному суспільстві для забезпечення вільного волевиявлення виборців. Законність виборів підсилюється санкціями за порушення закону про вибори, такими як відмова в реєстрації кандидата чи скасування реєстрації. У випадку з заявниками даної скарги їх дискваліфікація не порушила їх право брати участь у виборах в якості кандидатів, оскільки є результатом невиконання самими заявниками вимог законодавства про вибори…".

"Європейський Суд вважає, що вимога надавати інформацію про роботу кандидата та його членство в політичній партії слугує для того, щоб надати можливість виборцям зробити аргументований вибір з врахуванням професійного та політичного минулого кандидата на виборчу посаду. Також безспірним є законність прохання кандидатів на виборчу посаду, щоб надана ними інформація максимально відповідала дійсності, щоб виборці не вводились в оману неправдивими заявами. Таким чином, Європейський Суд приходить до висновку, що висунута кандидату в члени державного законодавчого органу вимога надати відповідну дійсності інформацію про свою зайнятість і партійну приналежність є законною ціллю за змістом ст. 3 Протокола № 1 до Конвенції".

Положення частини третьої статті 60 Закону № 4061 не дозволяє відмовляти у реєстрації кандидатом за умови наявності помилок або неточностей у поданій інформації.

Натомість, колегія суддів вважає, що за умови відсутності такої інформації взагалі зміни до такої інформації або виправлення внесені бути не можуть.

Зважаючи на те, що особа має подавати в автобіографії опис свого життя та діяльності в хронологічній послідовності, дописування певної інформації шляхом уточнення є неможливим з огляду на порушення принципу хронологічності викладу.

Таким чином, висновок відповідача про наявність підстав вважати автобіографію, що не містить обв'язкових вимог, неподаною, в розрізі статті 63 Закону № 4061 є правомірним

Стосовно невідповідності заяви про самовисування вимогам пункту 1 частини 2 статті 55 Закону № 4061 колегія суддів зазначає, наступне.

Відповідно до статті 78 Конституції України народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі. Народні депутати України не можуть мати іншого представницького мандата чи бути на державній службі. Вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності встановлюються законом.

Таким чином, зазначення в заяві про згоду балотуватися кандидатом у депутати обов'язку припинити несумісні зі статусом депутата діяльність та/або скласти представницький мандат є безумовним обов'язком особи.

Відсутність у особи відповідних мандатів або фактичне нездійснення несумісної діяльності не звільняють заявника від зазначеного зобов'язання.

Зважаючи на те, що депутатський мандат є несумісним з іншими видами діяльності, то вчинення запису про зобов'язання у разі обрання народним депутатом України припинити таку діяльність, яке прямо передбачено законом, є обов'язком кандидата на посаду депутата. Отже висновок відповідача про наявність вважати заяву, що не містить такого обов'язку, неподаною в розрізі статті 78 Конституції України є законним.

У відповідності до статті 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Цей принцип є непорушним і оскаржуване рішення йому не суперечить в розрізі забезпечення рівності кандидатів у депутати між собою, донесення до виборця інформації, що може вплинути на його вибір, закріплення на законодавчому рівні обов'язкових вимог до написання автобіографії і заяви про самовисування.

Таким чином, надавши оцінку встановленим у справі обставинам та доказам, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення ЦВК.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За вказаних обставин, зважаючи на неправильне застосування Київським апеляційним адміністративним судом норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення із постановленням нового про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 172, 177, 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Центральної виборчої комісії задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

В позові кандидата у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 94 ОСОБА_3 до Центральної виборчої комісії про скасування постанови від 28 вересня 2014 року № 1275 про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: