Історія справи

Постанова ВАСУ від 05.04.2016 року у справі №820/9093/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" квітня 2016 р. м. Київ К/800/9601/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014 у справі № 820/9093/13 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Краснокутський агроснаб" до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області,

про скасування наказу, податкового повідомлення - рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Краснокутський агроснаб" звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування наказу, податкового повідомлення-рішення № 0000192200 від 16.09.2013 та зобов'язання вчинити певні дії.

На обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідачем висновки, які викладені в акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам, а господарські операції між позивачем та контрагентом ТОВ „Українські технології когенераційних систем" мали реальний характер.

Відповідачем безпідставно було відкориговані показники податкової звітності з податку на додану вартість за травень 2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2013, яку залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014, позовні вимоги задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення № № 0000192200 від 16.09.2013, зобов'язано відповідача відновити в Автоматизованій системі "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів, які відображені в податкових деклараціях з податку на додану вартість за травень 2013 року, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач звернувся із касаційною скаргою про скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2013 та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що відповідачем здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ „Українські технології когенераційних систем" за травень 2013 року та складено акт №77/220/457185438 від 30.08.2013.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000192200 від 16.09.2013, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість 636398 грн.: (основний платіж - 509118 грн., штрафні (фінансові) санкції 127280 грн.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 943919 грн. за травень 2013 року, занижено податок на додану вартість за травень 2013 року у сумі 509118 грн., включено суми по взаємовідносинам з контрагентом який має ознаки фіктивності, з огляду на наданий ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова акт позапланової невиїзної перевірки ТОВ „Українські технології когенераційних систем".

Стосовно визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням № 0000192200 від 16.09.2013 колегія судів зазначає, що позивач як уповноважена особа у договорі про спільну діяльність від 31.08.2012 №31-12С, орендує у ТОВ „Краснокутський агрошляхбуд" за договорами оренди №04/11А від 04.01.2011, №05/11А від 04.01.2011 установку первинної переробки нафти та газового конденсату та склад нафтопродуктів, які розташовані за адресою Харківська область, Краснокутський район, с. Сонцедарівка, вул. Хімічна, 2.

Між ТОВ „Українські технології когенераційних систем" та позивачем був укладений договір купівлі - продажу №15/04П нафтопродуктів.

ТОВ „Українські технології когенераційних систем" були видані видаткові накладні та податкові накладні.

Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2. названої статті встановлює, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який діяв у весь період діяльності позивача, що підлягав перевірки, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Факт оплати позивачем за поставлений товар підтверджується платіжними дорученнями.

Транспортування придбаного товару від ТОВ „Українські технології когенераційних систем" до позивача не відбувалось, оскільки згідно договору оренди №01/06-12 від 01.06.2012 позивач орендує у ТОВ „Богодухівська нафтобаза" резервуари, що знаходяться за адресою: Харківська область, Богодухівський район, місто Богодухів, вул. Привокзальна Слобідка, 38, якими володіє орендодавець, частину з яких за договором суборенди № 15122с від 15.12.2012 надає ТОВ „Українські технології когенераційних систем", що підтверджується платіжними дорученнями про сплату оренди Богодухівської нафтобази за орендовані резервуари, банківську виписку щодо сплати суборенди ТОВ „Українські технології когенераційних систем" за орендовані резервуари, акти здачі - прийняття робіт з оренди автомобілів, платіжні доручення про сплату коштів за оренду автомобілів ТОВ „Краснокутський агрошляхбуд".

Рух товару підтверджується товарною книгою кількісного руху нафтопродуктів.

В подальшому переміщення товару у с. Сонцедарівка, Краснокутського району Харківської області відбувалось за допомогою орендованих автомобілів у ТОВ „Краснокутський агрошляхбуд", що підтверджується товарно-транспортними накладними, талонами ПРМ, договорами оренди транспортних засобів, узгодженим органами УДАІ ГУМВС України в Харківській області маршрутом перевезення небезпечного вантажу, виданий на ТОВ „Краснокутський агроснаб", свідоцтвами про підготовку уповноваженого з питань безпеки перевезень небезпечних вантажів, свідоцтвами про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів у кількості чотири свідоцтва на кожний автомобіль та причеп окремо, свідоцтвами про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі.

На час укладання договорів із позивачем, його контрагент був платником податку на додану вартість згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Також, правильним є висновок про те, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Придбанні товарно-матеріальних цінності в подальшому було реалізовано іншим контрагентам позивача, що підтверджується договорами купівлі-продажу укладеними з ПП „Ресурс Трейд - Оіл", ТОВ „Спектрал", ТОВ „Александров Б.А.", видатковими накладними, податковими накладними, транспортними накладними та платіжними дорученнями.

Стосовно задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача відновити в Автоматизованій системі "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів, які відображені позивачем в податкових деклараціях з податку на додану вартість за травень 2013 року, колегія суддів зазначає наступне.

У податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України, що у свою чергу виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Виходячи з наведеного, будь-які зміни до інформаційних баз мають визнаватися протиправними, якщо відповідні дані не співпадають з узгодженими сумами (або іншими показниками) податкового обліку.

Згідно статті 54 Податкового кодексу України підставою для винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення є факт як заниження, так і завищення платником податків грошових зобов'язань з податку (збору).

Будь-яких інших документальних підстав для виникнення чи зміни податкового обов'язку, в тому числі і у спосіб зменшення числового значення грошового зобов'язання з податку і збору, закон не передбачає.

Отже, складений податковим органом згідно положень Податкового кодексу України акт документальної перевірки не віднесений законодавством до кола обставин, котрі зумовлюють зміну розміру грошових зобов'язань з податку і збору.

Таким чином, у будь-яких інформаційних базах контролюючих органів підлягають відображенню, насамперед, числові показники розміру грошових зобов'язань з податку (збору), що містяться у складених платниками податків документах обов'язкової податкової звітності, поданих платниками податків до територіальних органів доходів і зборів та прийнятих останніми. Згадані показники підлягають незмінному збереженню до моменту набрання за правилами статті 56 Податкового кодексу України юридичної дії податковими повідомленнями-рішеннями, котрі прийняті контролюючими органами відповідно до статей 54 і 58 Податкового кодексу України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

В правовому регулюванні приймає участь саме рішення суб'єкта владних повноважень, а не окремі дії, вчинені у процесі здійснення владних повноважень, які не можуть бути предметом оскарження до адміністративного суду.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст., ст. 220, 222, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014 в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача відновити в Автоматизованій системі "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів, які відображені в податкових деклараціях з податку на додану вартість за травень 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача відновити в Автоматизованій системі "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів, які відображені в податкових деклараціях з податку на додану вартість за травень 2013 року відмовити.

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.