Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" грудня 2014 р. м. Київ К/9991/43615/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С.Я.

Гончар Л.Я.

Конюшка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Запорізької митниці на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Імпекс" до Запорізької митниці про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и л а:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2012 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Імпекс" задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товару №11200006/2010/0001356/2 від 09 серпня 2010 року та №11200006/2010/001452/2 від 25 серпня 2010 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій,

23.11.2009 між ВАТ «Євро - Імпекс» та «Wuxi Jiadebao Decoration Material Co. LTD» було укладено контракт WJDM 23112009 за яким останній зобов'язаний поставити товар позивачу на умовах та у термін передбачений вищевказаним контрактом.

09.08.2010 позивачем для проведення митного оформлення поставленого товару до митного органу подана вантажна митна декларація№112000010/2010/006099, яку прийнято для оформлення, про що свідчить відбиток «Під митним контролем».

У графі 43 ВМД № №112000010/2010/006099 позивачем зазначено основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди.

Також разом з ВМД позивачем була подана декларація митної вартості товару ф. ДМВ-1, в якій митна вартість товару визначена за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

Для підтвердження митної вартості товару митним органом витребувані додаткові документи, про що зазначено на зворотному боці ф. ДМВ-1.

09.08.2010 Запорізькою митницею винесено рішення №112000006/2010/001356/2 про визначення митної вартості товару за шостим методом.

Того ж дня позивачем подано митному органу нову митну декларацію №112000010/2010/006150, яку прийнято до митного оформлення, про що свідчить проставлений на ВМД штамп «Під митним контролем».

Таким чином, за декларацією № 112030000/2010/023010 в результаті застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості товару переплата склала 15593 грн. 71 коп.

20.08.2010 позивачем для проведення митного оформлення поставленого товару до митного органу подана вантажна митна декларація № 112000010/2010/006546, яку прийнято для оформлення, про що свідчить відбиток «Під митним контролем».

У графі 43 ВМД № 112000010/2010/006546 позивачем зазначено основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди.

Також разом з ВМД позивачем була подана декларація митної вартості товару ф.ДМВ-1, в якій митна вартість товару визначена за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

Для підтвердження митної вартості товару митним органом витребувані додаткові документи, про що зазначено на зворотному боці ф. ДМВ-1.

25.08.2010 Запорізькою митницею винесено рішення №112000006/2010/0011452/2 про визначення митної вартості товару за шостим методом.

Того ж дня позивачем подано митному органу нову митну декларацію №112000010/2010/006653, яку прийнято до митного оформлення, про що свідчить проставлений на ВМД штамп «Під митним контролем».

Таким чином, за декларацією № 112030000/2010/023467 в результаті застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості товару переплата склала 15593 грн. 71 коп.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що позивачем було подано усі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів, а відповідачем не було обґрунтована неможливість визначення митної вартості за наявними документами та недоведена правомірність оскаржуваного рішення про визначення митної вартості товарів за шостим методом.

Колегія суддів вказує на передчасність зазначених висновків судів з огляду на таке.

Так, відповідно до ст.262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766 затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, яким визначено, що визначення митної вартості - сукупність дій, які вчиняються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Статтею 264 Митного кодексу України передбачено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено ч.2 ст.265 Митного кодексу України, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Відповідно до ст.88 Митного Кодексу України декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

Пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Термін подання додаткових документів становить 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання (п.13 Порядку).

На вимогу митного органу позивачем визначені митницею додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів за ціною договору подані не були.

Як встановлено п.14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Відповідно до ст.266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною в кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари було продано в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів не може бути визначено шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що в спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару, яка була нижчою рівня митної вартості товарів, інформація про які була наявна в митного органу. За вказаними обставинами митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження (№1766) та норм митного законодавства. При цьому відповідач, відповідно до наведених законодавчих норм надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак позивач витребуваних документів щодо підтвердження заявленої митної вартості не надав. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.

Тобто, матеріалами справи підтверджено проведення митницею необхідних консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. Правомірність застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару, як це встановлено частиною 5 статті 266 МК, а також обґрунтування неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів підтверджується наявними у справі доказами.

Таким чином, колегія суддів вважає, що приймаючи рішення про визначення митної вартості товарів, Запорізька митниця діяла в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, тому підстав для скасування оскаржуваних рішень митного органу не вбачається.

З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин в заявленому позові необхідно відмовити з підстав його необґрунтованості. Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішень порушені норми матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга Запорізької митниці підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 221, 222, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Запорізької митниці задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2012 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

В позові товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Імпекс" до Запорізької митниці про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку ст.ст. 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: