Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" листопада 2014 р. м. Київ К/9991/34642/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Лосєва А.М.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2010

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011

у справі № 2а-9001/09/0470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» звернулося до суду з позовом про скасування рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 25.06.2009 № 0001132303-12838/10/23-426 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 66890 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2010, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011, у задоволенні позову відмовлено.

ТОВ «АЛЛО» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: ст. 2, п. 13 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська проведено перевірку господарської одиниці - магазину, належного ТОВ «АЛЛО», щодо дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, в результаті якої складено акт від 18.06.2009 № 000141 про порушення позивачем вимог п. 13 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закону № 265/95-ВР).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, висновки податкового органу про вчинення позивачем вказаного порушення обґрунтовані таким.

Згідно з відміткою на Z-звіті від 13.01.2009 № 0168 готівкові кошти в сумі 14298 грн. були вилучені з використанням операцій «службова видача».

Відповідно до супровідної відомості до сумки з готівкою від 13.01.2009 № 40/102 здійснено вчинення службового вилучення готівки в сумі 920 грн.

Оскільки документ, який би підтверджував оформлення операції «службова видача» готівки в сумі 13378 грн. відсутній, податковий орган дійшов висновку, що здійснення такої операції у вказаній сумі є недоведеним.

Таким чином, на думку відповідача, у зв'язку з невідповідністю суми готівкових коштів, які були зазначені у фіскальному звітному чеку РРО від 13.01.2009 № 0168, даним супровідної відомості до сумки з готівкою від 13.01.2009 № 40/102, позивач допустив 13.01.2009 невідповідність суми коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній в денному звіті.

На підставі вказаного акту перевірки 11.06.2009 № 000141 податковим органом прийнято оскаржуване рішення 25.06.2009 № 0001132303-12838/10/23-426 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 66890 грн. відповідно до ст. 22 Закону № 265/95 ВР.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що податковим органом 13.01.2009 перевірка не проводилась, відповідно, сума коштів на місці проведення розрахунків в цей день не фіксувалась. Актом перевірки від 18.06.2009 № 000141 встановлено відповідність суми коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній в денному звіті за 18.06.2009.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що згідно з денним звітним чеком від 13.01.2009 № 0638 готівкові кошти в сумі 14298 грн. мали б бути оформлені 18.06.2009 операцією «службова видача», утім здійснення службового вилучення фактично підтверджено лише щодо готівкових коштів в сумі 920 грн.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними оскаржувані судові рішення, оскільки висновки судів не відповідають встановленим обставинам та зроблені в результаті неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Відповідно до абз. 4 ст. 2 Закону № 265/95-ВР розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

У відповідності до абз. 26 ст. 2 Закону № 265/95-ВР місце проведення розрахунків - це місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Аналіз наведених норм закону дозволяє дійти висновку про те, що метою запровадження п. 13 ч. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР обов'язку суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у розумінні зазначеного закону, забезпечувати відповідність суми коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній в денному звіті, є облік таких коштів з метою оподаткування та не виведення таких коштів із обігу в непередбаченому законодавством порядку.

Кошти, сума яких має відповідати сумі, зазначеній в денному звіті РРО, мають бути отримані в результаті здійснення розрахункових операцій у розумінні Закону № 265/95-ВР і знаходитись за місцем проведення розрахунків за продані товари (надані послуги).

Як вбачається зі встановлених судами обставин, податковим органом фактично застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції за невідповідність суми готівкових коштів, зазначених в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, сумі коштів, визначеній в супровідній відомості до сумки з готівкою, а не сумі коштів на місці проведення розрахунків 13.01.2009.

При цьому дані супровідної відомості до сумки з готівкою від 13.01.2009 № 40/102 щодо вчинення службового вилучення готівки в сумі 920 грн. не підтверджують факту наявності у позивача на місці проведення розрахунків 13.01.2009 готівкових коштів в сумі 13378 грн.

Доказів тому, що позивач 13.01.2009 зберігав за місцем проведення розрахунків в цей день іншу суму коштів, ніж зазначена в денному звіті за цю дату, судам попередніх інстанцій не надано.

Враховуючи те, що перевірка позивача податковим органом проведена 18.06.2009, то відповідач не міг встановити суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків позивача 13.01.2009, що, своєю чергою, виключає підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до ст. 22 Закону № 265/95-ВР.

На місці проведення розрахунків за 18.06.2009 податковим органом виявлено готівкові кошти в сумі 1991,5 грн., що відповідає сумі коштів, зазначених в денному звіті реєстратора розрахункових операцій за 18.06.2009.

Таким чином, суд касаційної інстанції вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій щодо вчинення позивачем порушень п. 13 ч. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР.

Оскільки обставини у справі встановлені повно і правильно, але суди допустили порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, такі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову повністю.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити повністю.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська від 25.06.2009 № 0001132303-12838/10/23-426 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 66890 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.)».

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної постанови, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

А.М. Лосєв