Історія справи

Постанова ВАСУ від 03.03.2026 року у справі №520/21766/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року

м. Київ

справа №520/21766/23

адміністративне провадження № К/990/16394/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шишова О.О.,

суддів: Блажівської Н. Є., Желтобрюх І. Л.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Калиновського В.А., суддів Кононенко З.О., Мінаєвої О.М.)

УСТАНОВИВ;

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі- позивачка) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі-відповідач, податковий орган), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати:

податкове повідомлення-рішення № 0038157-2405-2031 від 13.05.2023р., яким позивачу здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 123258,80 грн. за 2021 рік;

- податкове повідомлення-рішення № 0038160-2405-2031 від 13.05.2023р., яким позивачу здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 88939,21 грн. за 2020 рік;

- податкове повідомлення-рішення № 0019775-2405-2031 від 13.05.2023р., яким позивачу здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 65346,00 грн. за 2021 рік;

- податкове повідомлення-рішення № 0019777-2405-2031 від 28.02.2023р., яким позивачу здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 1182,00 грн. за 2021 рік;

- податкове повідомлення-рішення № 0019779-2405-2031 від 28.02.2023р., яким позивачу здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 11664,00 грн. за 2021 рік;

- податкове повідомлення-рішення № 0019780-2405-2031 від 28.02.2023р., яким позивачу здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 95400,00 грн. за 2021 рік;

- податкове повідомлення-рішення № 0019781-2405-2031 від 28.02.2023р., яким позивачу здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 12325,80 грн. за 2021 рік;

- податкове повідомлення-рішення № 000/12024-2405-2031 від 15.05.2023р., яким позивачу здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 76481,59 грн. за 2019 рік;

- податкове повідомлення-рішення №0062112-2405-2031-UА63120270000028556 від 28.02.2023р., яким позивачу здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 52950,00 грн. за 2021 рік.;

- стягнути судовий збір у сумі 5276, 00 грн.;

- стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000, 00 грн.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначила, що згідно пунктів 1-3 додатку № 1 рішення 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання №1284/18 від 28.11.2018 "Про внесення змін до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові" ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування. Ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних (крім об`єктів, визначених п. 3) та юридичних осіб, встановлюється у розмірі 1 відсоток. Ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у таких розмірах: 1) будівлі готельні 1 відсоток; 2) будівлі офісні 1 відсоток; 3) будівлі торговельні 1 відсоток; 4) гаражі 0,1 відсотка; 5) виключений; 6) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки) 1 відсоток; 7) господарські (присадибні) будівлі 0 відсотків; 8) інші будівлі 0,1 відсотка. Позивачка наголошувала, що нерухоме майно, на підставі якого йому було нараховано податок, є Будівлі промислові та склади, які використовувались у підприємницькій діяльності з відповідними цільовими призначеннями, а тому вказані приміщення повинні оподатковуватися за ставкою 0,1%.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року відмовлено в задоволенні позову.

4. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволені позовних вимог, виходив з того, що контролюючий орган при визначенні позивачу податкового зобов`язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, за наявності підстав для нарахування позивачу, як власнику нежитлової нерухомості, що є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податкового зобов`язання, а отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені законодавством України, та обґрунтовано.

5. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 по справі № 520/21766/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0038157-2405-2031 від 13.05.2023р., яким здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 123258,80 грн. за 2021 рік; податкового повідомлення-рішення № 0038160-2405-2031 від 13.05.2023р., яким здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 88939,21 грн. за 2020 рік; податкового повідомлення-рішення № 0019775-2405-2031 від 13.05.2023р., яким здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 65346,00 грн. за 2021 рік; податкового повідомлення-рішення № 0019777-2405-2031 від 28.02.2023р., яким здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 1182,00 грн. за 2021 рік; податкового повідомлення-рішення № 0019779-2405-2031 від 28.02.2023р., яким здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 11664,00 грн. за 2021 рік; податкового повідомлення-рішення № 0019780-2405-2031 від 28.02.2023р., яким здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 95400,00 грн. за 2021 рік; податкового повідомлення-рішення № 000/12024-2405-2031 від 15.05.2023р., яким здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 76481,59 грн. за 2019 рік; податкового повідомлення-рішення №0062112-2405-2031-UА63120270000028556 від 28.02.2023р., яким здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 52950,00 грн. за 2021 рік.

6. Ухвалено в цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині - задоволено.

6.1. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0038157-2405-2031 від 13.05.2023р., яким здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 123258,80 грн. за 2021 рік; податкове повідомлення-рішення № 0038160-2405-2031 від 13.05.2023р., яким здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 88939,21 грн. за 2020 рік; податкове повідомлення-рішення № 0019775-2405-2031 від 13.05.2023р., яким здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 65346,00 грн. за 2021 рік; податкове повідомлення-рішення № 0019777-2405-2031 від 28.02.2023р., яким здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 1182,00 грн. за 2021 рік; податкове повідомлення-рішення № 0019779-2405-2031 від 28.02.2023р., яким здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 11664,00 грн. за 2021 рік; податкове повідомлення-рішення № 0019780-2405-2031 від 28.02.2023р., яким здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 95400,00 грн. за 2021 рік; податкове повідомлення-рішення № 000/12024-2405-2031 від 15.05.2023р., яким здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 76481,59 грн. за 2019 рік; податкове повідомлення-рішення №0062112-2405-2031-UА63120270000028556 від 28.02.2023р., яким здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 52950,00 грн. за 2021 рік.

6.2. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви (5 152, 22 грн.) та апеляційної скарги (7 728, 33 грн.) у розмірі 12 880 (дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 55 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 (п`ятнадцять тисячі) грн. 00 коп.

6.3. У іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 по справі № 520/21766/23 - залишено без змін.

7. Суд апеляційної інстанції частково задовольняючи позовні вимоги висновував, що матеріалами справи підтверджено, що клас приміщень, які належать ОСОБА_1 , «Будівлі промислові та склади», то вказані приміщення повинні оподатковуватися за ставкою 0,1%.

8. Також суд апеляційної інстанції вказував, що позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0019781-2405-2031 від 28.02.2023р., яким позивачу здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 12325,80 грн. за 2021 рік задоволенню не підлягають.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

9. Податковий орган не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права щодо часткового задоволення позовних вимог, просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року у справі №520/21766/23 та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року.

9.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №520/21766/23 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

9.2. Так, податковий орган зазначає, що станом на час подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України в контексті ситуації, коли в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутнє уточнення типу нежитлової будівлі, а рішення органу місцевого самоврядування (зокрема, Харківської міської ради) передбачає диференційовані ставки податку залежно від типу такої будівлі, без передбачення загальної ставки для категорії «нежитлова будівля».

9.3. Скаржник указує, що суд апеляційної інстанцій помилково дійшов висновку про неправомірність дій контролюючого органу, натомість контролюючий орган діяв в межах своїх повноважень, оскільки інакше неможливо застосувати ставку податку, встановлену місцевою радою залежно від типу будівлі.

9.4. Податковий орган наголошує, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про технічні характеристики нежитлової нерухомості, яка належить ОСОБА_1 на праві власності, тобто Позивачем не проведено процедуру внесення змін до реєстраційних даних відповідно до Закону № 1952 та Порядку № 1127.

Отже, у зв`язку з наявною інформацією у контролюючого органу, дані з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, встановлено, що вищезазначені приміщення надано в оренду ТОВ «УНІПЛАСТ» (ЄДРПОУ 25178124). У ТОВ «УНІПЛАСТ» (ЄДРПОУ 25178124) ОСОБА_1 є засновником, керівником та головним бухгалтером. Відповідно до відомостей про об`єкти оподаткування, приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (146 - 153, загальна площа 194,4 кв. метрів) використовується як офіс.

Приміщення за адресою: АДРЕСА_2 використовується як склад магазину.

З огляду на зазначене, об`єкт нежитлової нерухомості, за адресою: АДРЕСА_2 може бути ідентифіковані за переліком пп. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, як «будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування» (пп. «б» пп. 14.1.129 п. 14.1. ст. 14 ПКУ) та «будівлі торговельні» відповідно до Рішення № 542.

Так, ОСОБА_1 на звірку до контролюючого органу не зверталась, будь-яких правовстановлюючих документів до ГУ ДПС надано не було.

Відтак, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень ГУ ДПС керувалось відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно актуальними на день формування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

10. Позивачка надіслала відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову апеляційної інстанцій без змін.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

11. Суди попередніх інстанцій установили, Позивачка - ОСОБА_1 (колиш. Суєвова свідоцтво про зміну імені від 07.09.2018 серія НОМЕР_1 ).

12. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта позивачка є власницею, зокрема, нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 та за адресою: АДРЕСА_2 .

13. ГУ ДПС в Харківській області нараховані суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за податкові періоди 2019-2021 роки та прийнято податкові повідомлення рішення:

- податкове повідомлення-рішення № 0038157-2405-2031 від 13.05.2023р., яким позивачу здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 123258,80 грн. за 2021 рік;

- податкове повідомлення-рішення № 0038160-2405-2031 від 13.05.2023р., яким позивачу здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 88939,21 грн. за 2020 рік;

- податкове повідомлення-рішення № 0019775-2405-2031 від 13.05.2023р., яким позивачу здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 65346,00 грн. за 2021 рік;

- податкове повідомлення-рішення № 0019777-2405-2031 від 28.02.2023р., яким позивачу здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 1182,00 грн. за 2021 рік;

- податкове повідомлення-рішення № 0019779-2405-2031 від 28.02.2023р., яким позивачу здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 11664,00 грн. за 2021 рік;

- податкове повідомлення-рішення № 0019780-2405-2031 від 28.02.2023р., яким позивачу здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 95400,00 грн. за 2021 рік;

- податкове повідомлення-рішення № 0019781-2405-2031 від 28.02.2023р., яким позивачу здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 12325,80 грн. за 2021 рік;

- податкове повідомлення-рішення № 000/12024-2405-2031 від 15.05.2023р., яким позивачу здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 76481,59 грн. за 2019 рік;

- податкове повідомлення-рішення №0062112-2405-2031-UА63120270000028556 від 28.02.2023р., яким позивачу здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 52950,00 грн. за 2021 рік..

14. Уважаючи оспорювані податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними та такими, що підлягає скасуванню, позивачка звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

V. Оцінка Верховного Суду

15. Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

16. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.

17. Відповідно до пункту 12.4.1 пункту 12.4 статті 12 Податкового кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належить встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом.

18. Згідно з підпунктом 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об`єктами житлової нерухомості. До об`єктів нежитлової нерухомості відносяться:

а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

19. Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

20. Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

21. Підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлює, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

22. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

23. За правилами підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

24. Отже, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

25. Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

26. Таким чином, відповідно до приписів пункту 12.4.1 пункту 12.4 статті 12 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування, серед іншого, встановлюють ставки податку на нерухоме майно, а саме для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. При цьому у підпункті 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України законодавець встановив максимальну межу розміру такого податку (1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування) та надав право органу місцевого самоврядування на диференціацію розміру ставки податку залежно від місця розташування (зональності), виду нерухомості та особи платника податку.

27. Так, згідно з пунктами 1-3 додатку № 1 рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 542/7 від 22.02.2017 "Про місцеві податки та збори у місті Харкові", ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування. Ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних (крім об`єктів, визначених п. 3) та юридичних осіб, встановлюється у розмірі 1 відсоток. Ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у таких розмірах: 1) будівлі готельні 1 відсоток; 2) будівлі офісні 1 відсоток; 3) будівлі торговельні 1 відсоток; 4) гаражі 0,1 відсотка; 5) будівлі промислові та склади 0,25 відсотка; 6) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки) 1 відсоток; 7) господарські (присадибні) будівлі 0 відсотків; 8) інші будівлі 0,1 відсотка.

28. Згідно з пунктами 1-3 додатку № 1 рішення 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання №1284/18 від 28.11.2018 "Про внесення змін до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові" ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування. Ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних (крім об`єктів, визначених п. 3) та юридичних осіб, встановлюється у розмірі 1 відсоток. Ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у таких розмірах: 1) будівлі готельні 1 відсоток; 2) будівлі офісні 1 відсоток; 3) будівлі торговельні 1 відсоток; 4) гаражі 0,1 відсотка; 5) виключений; 6) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки) 1 відсоток; 7) господарські (присадибні) будівлі 0 відсотків; 8) інші будівлі 0,1 відсотка.

29. Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості».

30. До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості», 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії», 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості», 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості», 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості», 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості», 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості», 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості», 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».

31. Проаналізувавши доводи сторін у цій справі, суд касаційної інстанції встановив, що звертаючись із цим позовом, ОСОБА_1 просила суд визнати протиправними і скасувати спірні податкові повідомлення-рішення саме в частині визначеного грошового зобов`язання, оскільки не погоджувався лише із розміром ставки податку що була застосована контролюючим органом при обчисленні податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

32. Позивачці на праві приватної власності належать нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 (нежитлові приміщення 5-го поверху № 170-196, 2/3 частини приміщення № 145, загальною площею 1113,9 кв. м, 4-го поверху № 143, загальною площею 19,7 кв. м та № 146-153, загальною площею 194,4 кв. м, 2 -го поверху № 39-53,67-75, загальною площею 1590 кв. м); АДРЕСА_2 , загальною площею 1089,1 кв.м. Указані нежитлові приміщення належать до класу «Будівлі промислові та склади», що підтверджується технічним паспортом на виробничий будинок № 3053 від 13.10.2005, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

33. Крім того, позивачкою надано експертний висновок АС5 № 2103910 від 08.02.2021 щодо вірності здійсненої ФОП ОСОБА_1 класифікації об`єктів нерухомого майна, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та за адресою: АДРЕСА_2 . У даному висновку зазначено, що використання при проведенні ФОП ОСОБА_1 класифікації об`єктів нерухомого майна виключно класифікатора будівель та споруд ДК 018:2000 є правомірним.

34. Так, позивачка наполягала, що згідно з технічними характеристиками належні ій нежитлові приміщення належать до «Будівлі промислові та склади». Тому, на думку позивачки, у спірних правовідносинах ставка податку мала складати 0,1 %.

35. Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що матеріалами справи підтверджено, що клас приміщень, які належать ОСОБА_1 , «Будівлі промислові та склади», то вказані приміщення повинні оподатковуватися за ставкою 0,1%.

36. Щодо доводів Відповідача про те, що у витягах з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності відсутні відомості щодо коду класифікації будівель відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, Суд звертає увагу на таке.

37. Верховний Суд, розглядаючи подібне за змістом питання, у постанові від 22 жовтня 2025 року у справі № 560/21804/23 зазначив таке:

«За правилами частини другої статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Питання застосування норми частини другої статті 12 Закону № 1952-IV вже неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду. Так, зокрема, але не виключно, у постановах від 24 січня 2020 року (справа № 910/10987/18), від 26 жовтня 2022 року (справа № 538/2185/14-ц), від 20 лютого 2018 року (справа № 917/553/17), Верховний Суд дійшов висновку, що нормою частини другої статті 12 Закону № 1952-IV законодавець врегулював правову ситуацію, коли відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідають наявним правовстановлюючим документам, на підставі яких проведені реєстраційні дії, та які мають пріоритет над записами, що містяться у цьому Державному реєстрі.

Відповідно до висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 02 липня 2019 року (справа № 48/340), від 12 березня 2019 року (справа № 911/3594/17), від 19 січня 2021 року (справа № 916/1415/19), відомості Державного реєстру презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи.

Отже, за загальним правилом, якщо особа заперечує актуальність відомостей, внесених до Державного реєстру, останні можуть бути спростовані шляхом надання для дослідження документів, на підставі яких може бути доведено чи спростовано приналежність належного йому майна до об`єкта оподаткування у розумінні вимог податкового законодавства. Аналогічний підхід впроваджено законодавцем і у нормі підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, яка передбачає можливість встановлення бази оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки на підставі відомостей Державного реєстру, але й з урахуванням оригіналів документів платника податків, зокрема документів про право власності».

38. Виходячи з наведеного правового підходу, сформульованого Верховним Судом, колегія суддів зазначає, що відсутність у витягах з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей щодо коду класифікації будівель відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 у цій конкретній справі не може бути підставою для застосування ставки податку у розмірі 1 відсотка.

39. Як установлено судами попередніх інстанцій, висновки експерта у цій справі сформовані на підставі технічних паспортів та інших правовстановлюючих і технічних документів. Тому з урахуванням установлених судами фактів використання спірних об`єктів нерухомості за відповідним призначенням, відсутність відповідного коду класифікації у реєстрі у цій справі не може спростувати висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності у Позивача права на оподаткування за ставкою 0,1%..

40. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач не довів правомірності застосування ставки податку у розмірі 1 відсотка та не підтвердив належність спірного об`єкта до категорії офісних приміщень. Висновки суду апеляційної інстанції є законними, обґрунтованими та підстав для їх скасування чи зміни суд касаційної інстанції не вбачає.

41. Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції надав оцінку кожному окремому специфічному доводу позивача, який має значення для правильного вирішення адміністративної справи.

42. Скаржник касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно спірних правовідносин, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

43. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, ураховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області необхідно залишити без задоволення.

44. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

45. Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а постанову апеляційної інстанцій - без змін.

VІ. Судові витрати

46. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

47. Керуючись статтями 3 328 341 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

2. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року у справі №520/21766/23- залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя О.О. Шишов

Судді Н.Є. Блажівська

І.Л. Желтобрюх