Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" березня 2016 р. м. Київ К/800/20928/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач) СуддівМороз Л.Л. Шведа Е.Ю. провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом Керченського міського центру зайнятості (далі - Керченський МЦЗ) до Керченської об'єднаної державної фінансової інспекції про визнання нечинним та скасування рішення за касаційною скаргою Керченської об'єднаної державної фінансової інспекції (далі - Керченська ОДФІ) на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08 травня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2013 року

в с т а н о в и л а :

У лютому 2012 року Керченський МЦЗ в Окружному адміністративному суді Автономної Республіки Крим пред'явив позов до Керченської ОДФІ про визнання нечинним та скасування рішення.

Просив скасувати та визнати нечинним письмову вимогу Керченської ОДФІ від 17 лютого 2012 року № 23-14/1-208, встановити відсутність компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень щодо адміністрування (контролю нарахування) податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08 травня 2012 року, залишеною без зміни ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2013 року, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Керченської ОДФІ про усунення порушень від 17 лютого 2012 року № 23-14/1-208.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Керченська ОДФІ подала касаційну скаргу. Посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

За приписами частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до пункту 1.1.2.1 Плану контрольно-ревізійної роботи на IV квартал 2011 року, на підставі направлень Контрольно-ревізійного відділу в м. Керч від 24 жовтня 2011 року

№ 182, від 31 жовтня 2011 року № 184, від 21 листопада 2011 року № 209, 210, від 26 грудня 2011 року № 262, 263 ревізорами Контрольно-ревізійного відділу в

м. Керчі проведена документальна ревізія цільового та законного використання коштів фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття Керченським міським центром зайнятості за період з 01 січня 2009 року по 01 жовтня 2011 року.

За результатами перевірки складено акт ревізії від 05 січня 2012 року

№ 23-21/6.

З письмової вимоги Керченської ОДФІ про усунення порушень від 17 лютого 2012 року № 23-14/1-208 вбачається, що з метою повного усунення виявлених порушень, попередження їх вчинення у подальшому, керуючись пунктом 7 статті 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу України", Керченська ОДФІ запропонувала позивачеві:

- опрацювати матеріали ревізії, вжити заходів щодо усунення виявлених порушень, розглянути питання щодо притягнення до відповідальності винних осіб;

- в порушення пункту 2 статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Керченським міським центром зайнятості необґрунтовано завищено вартість нерухомого майна, придбаного за договором купівлі-продажу від 26 жовтня 2010 року серії ВРВ

№ 776674 на суму ПДВ, яка складає 2 066 666,67 гривень. На суму ПДВ Керченським МЦЗ незаконно перераховано 2 066 666,67 гривень ТОВ "Кримтуристсервіс", який не є платником ПДВ. В порушення пункту 5 статті 40 Закону № 2289-VI умови договору відрізняються від змісту пропозиції конкурсних торгів, тобто, в договорі не вказано, що ціна договору складає

12 400 000,00 гривень (з урахуванням ПДВ), тоді як ТОВ "Кримтуристсервіс" було надано документацію до Керченського МЦЗ (яка і є пропозицією конкурсних торгів), а саме: висновок оцінщика про вартість об'єкта оцінки, звіт про оцінку вартості нерухомості, в якій зазначено, що вартість нерухомості складає 12 400 000,00 гривень (з урахуванням ПДВ), у зв'язку з чим: провести претензійно-позовну роботу щодо повернення зайво перерахованих сум коштів. В іншому випадку стягнути з особи, винної у зайвих грошових виплатах кошти у сумі 2 066 666,67 гривень; в подальшому дотримуватися законодавства про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Не погодившись з вимогою Керченської ОДФІ Керченський МЦЗ звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги Керченського МЦЗ, та апеляційний суд, залишаючи таке рішення без зміни, виходили із неправомірності вимоги Керченської ОДФІ про усунення порушень від 17 лютого 2012 року № 23-14/1-208.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів та зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Згідно з пунктом 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Пунктом 10 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах також надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Отже, органу державного фінансового контролю надана можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

В органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства, і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

З матеріалів справи вбачається, що Керченською ОДФІ пред'явлені вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та необхідність їх стягнення.

Оскільки збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення та можливість повернення майна перевіряє суд, який розглядає такий позов, а не за позовом органу державного фінансового контролю про зобов'язання виконати вимогу або позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 28 жовтня 2014 року № 21-462а14, який згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Суди при розгляді зазначеної справи не врахували наведених вимог матеріального права.

За приписами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи те, що у справі обставини встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального і процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, а тому, вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Керченської об'єднаної державної фінансової інспекції задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08 травня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2013 року у справі за позовом Керченського міського центру зайнятості до Керченської об'єднаної державної фінансової інспекції про визнання нечинним та скасування рішення, скасувати та ухвалити нову постанову.

У задоволенні позову Керченського міського центру зайнятості відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Горбатюк С.А.

Мороз Л.Л.

Швед Е.Ю.