Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" листопада 2016 р. м. Київ К/800/37214/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2013 року

у справі № 2а-6414/12/1370

за позовом ОСОБА_1

до 1. Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби,

2. Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області

про визнання протиправною відмови і зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області (далі - відповідач-2), в якому просив: визнати протиправною відмову ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС у видачі ГУ ДКС України у Львівській області висновку про повернення позивачу суми податку з доходів фізичних осіб та повернення безпідставно стягнутої суми податку; зобов'язати ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС надати ГУ ДКС у Львівській області висновок про повернення ОСОБА_1 суми податку з доходів фізичних осіб в розмірі 43024,16 грн., сплаченого за період з 22 травня 2009 року по 31 грудня 2010 року; стягнути з бюджету на користь позивача суму надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб в розмірі 43024,16 грн. за період з 22 травня 2009 року по 31 грудня 2010 року (в редакції заяви про зменшення позовних вимог від 29 серпня 2012 року).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року позов був задоволений. Визнано протиправною відмову ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС у видачі ГУ ДКС України у Львівській області висновку про повернення ОСОБА_1 суми податку з доходів фізичних осіб та повернення безпідставно стягнутої суми податку. Зобов'язано ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС надати висновок ГУ ДКС України у Львівській області про повернення ОСОБА_1 суми податку з доходів фізичних осіб в розмірі 43024,16 грн., сплаченого за період з 22 травня 2009 року по 31 грудня 2010 року. Стягнуто з бюджету на користь ОСОБА_1 суму надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб в розмірі 43024,16 грн. за період з 22 травня 2009 року по 31 грудня 2010 року.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2013 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2013 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (арк. справи 9).

Відповідно до довідки Господарського суду Львівської області від 28 серпня 2012 року № 179 з ОСОБА_1 був утриманий податок з доходів найманих працівників у загальній сумі 43024,16 грн., у тому числі: за період з 22 травня 2009 року по 31 грудня 2009 року - 17174,06 грн., за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року - 25850,10 грн. (арк. справи 28).

11 травня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС із вимогою (вх. № 689/19 від 22 травня 2012 року), у якій просив видати відповідному територіальному органу ДКС України висновок про повернення податку з доходів фізичних осіб у сумі 46895,03 грн. та повернути безпідставно стягнуту з нього суму податку у вказаному розмірі за період з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2010 року з підстав того, що він має пільги із сплати з усіх одержуваних ним доходів відповідно до пункту 18 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (арк. справи 11).

Листом від 01 червня 2012 року № 6517/10/1720 ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС відмовила позивачу у задоволенні вказаної вимоги (арк. справи 12).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, які встановлені раніше, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.

Однак, погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про систему оподаткування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), і пільг щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

У преамбулі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що цей закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Згідно з пунктом 18 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачалося, що учасники бойових дій звільняються від сплати прибуткового податку з усіх одержаних доходів, податку з власників транспортних засобів (не більше одного транспортного засобу) та земельного податку.

З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб», положення якого врегульовують відносини з оподаткування доходів фізичних осіб.

Згідно з цим Законом порівняно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», який діяв на час набрання чинності Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», змінено порядок оподаткування доходів фізичних осіб та порядок надання пільг з оподаткування. Зокрема, передбачено надання пільг з оподаткування шляхом включення до оподатковуваного доходу певних виплат та надання податкових соціальних пільг: загальних - для будь-якого платника податку та окремих соціальних пільг - для певної пільгової категорії осіб.

Особи, які мають статус учасників бойових дій не під час Другої світової війни, в тому числі зазначені у статтях 4 та 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не належать до такої окремої пільгової категорії платників податків.

Пунктом 22.2 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, які містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що положення статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є спеціальними у застосуванні до спірних правовідносин у порівнянні з пунктом 18 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки на час їх виникнення саме Законом № 889-IV визначалися правила оподаткування будь-яких доходів фізичних осіб України.

Відтак пільга, визначена пунктом 18 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) щодо звільнення від оподаткування осіб, які є учасниками бойових дій, не може бути застосована до відносин, що є предметом розгляду у цій справі, оскільки суперечить правилам оподаткування, встановленим Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог є неправомірними.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За таких обставин, касаційна скарга ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС підлягає задоволенню, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2013 року підлягають скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Л.І. БившеваСудді: І.Я. Олендер Т.М. Шипуліна