Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" червня 2016 р. м. Київ К/800/52559/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач) СуддівМороз Л.Л. Шведа Е.Ю. провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом Високопільського районного центру зайнятості Херсонської області до Державної фінансової інспекції в Херсонській області, виконуючого обов'язки начальника контрольно-ревізійного відділу в Високопільському районі Бідніна І.О. про зобов'язання виконати пункти вимоги Високопільського районного центру зайнятості та за зустрічним позовом Державної фінансової інспекції (далі - ДФІ) в Херсонській області до Високопільського районного центру зайнятості Херсонської області про зобов'язання виконати пункти вимоги за касаційною скаргою Високопільського районного центру зайнятості Херсонської області (далі - Високопільський РЦЗ) на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 травня 2012 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року

в с т а н о в и л а :

У лютому 2012 року Високопільський РЦЗ у Херсонському окружному адміністративному суді пред'явив позов до ДФІ в Херсонській області, виконуючого обов'язки начальника Контрольно-ревізійного відділу в Високопільському районі Бідніна І.О. про зобов'язання виконати пункти вимоги.

Просив визнати частково нечинним акт ревізії та скасувати пункти 2 і 5 вимоги від 20 січня 2012 року № 45-15/58.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувану вимогу ДФІ в Херсонській області прийняла на підставі акта ревізії від 26 грудня 2011 року

№ 46-30/13 фінансово-господарської діяльності Центру зайнятості за період з 01 січня 2009 року по 01 січня 2011 року. Вважає помилковими висновки ревізії, викладені у вказаному акті, зокрема, щодо завищення Центром зайнятості на

1627,83 грн. виплат на оплату праці та нарахування на заробітну плату безробітних, направлених на громадські роботи до Високопільської селищної ради Херсонської області (пункт 5 вимоги).

У свою чергу, ДФІ в Херсонській області звернулося із зустрічним позовом до Високопільського РЦЗ про зобов'язання виконати пункти 2 і 5 вказаної вимоги.

Ухвалою від 13 квітня 2012 року Херсонський окружний адміністративний суд вищевказані справи об'єднав в одне провадження.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17 травня 2012 року позовні вимоги Високопільського РЦЗ задоволено частково.

Скасовано пункт 5 вимоги, а в частині позовних вимог про визнання частково нечинним акта ревізії провадження у справі закрито.

У решті позовних вимог відмовлено.

Також частково задоволено позовні вимоги ДФІ в Херсонській області.

Зобов'язано Високопільський РЦЗ виконати пункт 2 вимоги.

В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог Високопільського РЦЗ про скасування пункту 5 вимоги скасовано та ухвалено нову постанову, якою зобов'язано Високопільський РЦЗ виконати цей пункт вимоги.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Високопільський РЦЗ подав касаційну скаргу. Посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної в центрі зайнятості ревізії фінансового-господарської діяльності за період з 01 січня 2009 року по 01 жовтня 2011 року ДФІ складено акт ревізії від 26 грудня 2011 року № 46-30/13, на підставі якого на адресу Центру зайнятості була направлена вимога про усунення виявлених ревізією порушень від 20 січня 2012 року

№ 45-15/58.

Пунктом 2 вимоги від 20 січня 2012 року № 45-15/58 зобов'язано Високопільський РЦЗ відобразити в обліку дебіторську заборгованість за проведення зайвих виплат внаслідок завищення вартості наданих послуг по добровільному страхуванню майна ТОВ "Фінекс" на загальну суму 17 408,42 грн., шляхом зменшення асигнувань за будь-яким КЕКВ у поточному році, або шляхом врахування цієї суми при затвердженні кошторису на 2012 рік.

Пунктом 5 вказаної вимоги центр зайнятості зобов'язано вжити заходів щодо відшкодування роботодавцями завищених витрат на оплату праці безробітних, направлених на громадські роботи згідно укладених договорів, внаслідок завищення посадового окладу (ставки) працівника 1 тарифного розгляду на загальну суму 1 627,83 грн.

Вказані пункти вимоги центром зайнятості залишились невиконаними.

Високопільський РЦЗ оспорює правомірність вказаних пунктів вимоги від 20 січня 2012 року № 45-15/58, а ДФІ в Херсонській області наполягає на їх виконанні.

Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір посадових окладів осіб, які були працевлаштовані на громадські роботи до селищної ради на посади працівників 1 тарифного розряду, мають визначатися на рівні мінімальної заробітної плати. Селищна рада на підставі абзацу третього пункту 16 Положення про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2008 року № 839, могла виплачувати цим працівникам заробітну плату вище за мінімальну, але за власний рахунок і без компенсації такого перевищення центром зайнятості.

За приписами частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Колегія суддів вважає помилковими такі рішення судів.

Так, згідно з Положенням про ДФІ України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення) ДФІ України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

ДФІ України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення ДФІ України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також, Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів ДФІ України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, відповідач пред'явив вимогу про усунення порушень, у якій зазначено про необхідність відшкодування збитків.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 10 лютого 2015 року 21-632а14.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального, що є підставою для ухвалення нового рішення у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Високопільського районного центру зайнятості Херсонської області задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 травня 2012 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року у справі за позовом Високопільського районного центру зайнятості Херсонської області до Державної фінансової інспекції в Херсонській області, виконуючого обов'язки начальника контрольно-ревізійного відділу в Високопільському районі Бідніна І.О. про зобов'язання виконати пункти вимоги Високопільського районного центру зайнятості та за зустрічним позовом Державної фінансової інспекції в Херсонській області до Високопільського районного центру зайнятості Херсонської області про зобов'язання виконати пункти вимоги, скасувати та ухвалити нову постанову.

У задоволенні позовів Високопільського районного центру зайнятості Херсонської області та Державної фінансової інспекції в Херсонській області відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Горбатюк С.А.

Мороз Л.Л.

Швед Е.Ю.