Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2016 року м. Київ справа № 800/434/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.,

суддів: Головчук С.В.,

Заїки М.М.,

Пасічник С.С,

Черпака Ю.К.

секретар: Музичка Н.В.

за участю: позивача,

представника відповідача - Кот О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до Верховної Ради України про скасування постанови № 787-VIII від 12 листопада 2015 року в частині звільнення позивача з посади судді, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Верховної Ради України про скасування постанови в частині звільнення позивача з посади судді у зв'язку із порушенням присяги.

Просила суд визнати незаконною та скасувати постанову Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року № 787-VIII в частині звільнення її з посади судді Роменського міськрайонного суду Сумської області у зв'язку із порушенням присяги судді.

Обґрунтовуючи позов, зазначала, що Указом Президента України від 14 жовтня 2002 року № 926/2002 її було призначено суддею Роменського районного суду Сумської області. Указом Президента України від 23 березня 2004 року № 358/2004 була переведена на посаду судді Роменського міськрайонного суду Сумської області. Постановою Верховної Ради України від 22 травня 2008 року № 296-VI обрано суддею цього ж суду безстроково.

Постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року № 787-VII позивача звільнено з посади судді Роменського міськрайонного суду Сумської області у зв'язку із порушенням присяги судді.

Оскаржувана постанова відповідача була прийнята на підставі рішення Вищої ради юстиції від 11 лютого 2014 року № 93/0/15-14 ,,Про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Роменського міськрайонного суду Сумської області за порушення присяги".

З даною постановою відповідача у частині звільнення ОСОБА_5 з посади судді позивач не погоджується. Вказує, що при вирішенні Верховною Радою України питання про її звільнення було порушено процедуру звільнення. Зокрема, у порушення вимог статті 216 -1 Закону України ,,Про регламент Верховної Ради України" 10 листопада 2015 року позивача було повідомлено про час і місце проведення засідання Верховної Ради України, що відбулося 12 листопада 2015 року та на якому розглядалося питання звільнення позивача. Порушення строків повідомлення позивача про проведення пленарного засідання відповідача на якому вирішувалося питання щодо звільнення ОСОБА_5, призвело до того, що позивач внаслідок невчасного повідомлення не мав змоги належним чином підготуватись до пленарного засідання та укласти угоду на представництво його інтересів при розгляді даного питання. У поданні Вищої ради юстиції від 11 лютого 2014 року № 93/0/15-14 про звільнення позивача з посади судді Роменського міськрайонного суду Сумської області у порушення вимог статті 121 Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів" не вказано рік народження ОСОБА_5 Вважає, що у зв'язку із невідповідністю подання вказаним вимогам закону воно не підлягало прийняттю та розгляду Верховною Радою України. Повністю текст подання Вищої ради юстиції на пленарному засіданні Верховної Ради України, головуючим оголошено не було, чим порушено положення частини 4 статті 216-1 ,,Про регламент Верховної Ради України". Під час проведення повторного голосування щодо звільнення позивача, не було здійснено оголошення про його повторність та не прийнято відповідне рішення відповідача про повторне голосування. Крім того, дисциплінарне стягнення було застосовано до позивача поза межами трирічного строку, що є порушенням частини 4 статті 96 Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів".

У судовому засіданні ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

У письмовому запереченні та у судовому засіданні представник відповідача позовних вимог не визнала, просила повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема зазначала, що приймаючи оскаржувану постанову, відповідачем було повністю дотримано процедуру звільнення позивача з посади судді у зв'язку із порушенням нею присяги, яка визначена Законом України ,,Про судоустрій і статус суддів" та Законом України ,,Про Регламент Верховної Ради України".

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

Указом Президента України від 14 жовтня 2002 року № 926/2002 ОСОБА_5 призначено суддею Роменського районного суду Сумської області. Указом Президента України від 23 березня 2004 року № 358/2004 вона переведена на посаду судді Роменського міськрайонного суду Сумської області. Постановою Верховної Ради України від 22 травня 2008 року № 296-VI обрано суддею цього ж суду безстроково.

18 червня 2012 року Голова Апеляційного суду Сумської області ОСОБА_7 звернувся до Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_8 з поданням про порушення питання про дисциплінарну відповідальність судді Роменського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_5

Подання містило наступні факти порушень з боку судді: вимагання від позивача по цивільній справі ОСОБА_9 заяви про залишення без розгляду його позовної заяви, що мало місце 14 травня 2012 року. Також встановлено, що 31 травня 2012 року ОСОБА_5 перебувала на робочому місці у стані алкогольного сп'яніння, про що головою суду було видано наказ № 14-к від 11 червня 2012 року про визнання цього дня для ОСОБА_5 прогулом.

26 жовтня 2012 року за результатами перевірки подання Голови Апеляційного суду Сумської області Лугового М.І. членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Мікуліним В.П. складений висновок з пропозицією відкрити дисциплінарну справу відносно судді Роменського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_5

14 листопада 2012 року Вищою кваліфікаційною комісією суддів України прийнято рішення № 5832/дп-12, яким відкрито дисциплінарну справу відносно судді Роменського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_5

У висновку та у рішенні про відкриття дисциплінарної справи зазначено, що є достатні дані вважати, що суддя Роменського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_5 не забезпечила належного ставлення до виконання своїх обов'язків судді, передбачених статтею 54 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", допустила грубе порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя та порушила присягу судді, а її діяння містять ознаки дисциплінарного проступку.

13 грудня 2012 року Вищою кваліфікаційною комісією суддів України прийнято рішення № 6294/дп-12, яким вирішено направити до Вищої ради юстиції висновок щодо встановлених Вищою кваліфікаційною комісією суддів України фактів порушення присяги суддею Роменського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_5 та рекомендовано Вищій раді юстиції розглянути питання щодо внесення подання про звільнення її з посади.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_5 у грудні 2012 року оскаржила його в судовому порядку. Постановою Вищого адміністративного суду України від 19 березня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_5 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України відмовлено.

Також встановлено, що позивач оскаржувала наказ Голови Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11 червня 2012 року № 14-к, яким робочий день позивача було визнано прогулом у зв'язку із перебуванням позивачки на робочому місці у нетверезому стані. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 лютого 2014 року, скасовано рішення першої інстанції та відмовлено у задоволенні позову.

11 лютого 2014 року Вища рада юстиції, розглянувши рекомендацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 грудня 2012 року про внесення подання про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Роменського міськрайонного суду Сумської області за порушення присяги та пропозицію члена Вищої ради юстиції ОСОБА_12 від 20 листопада 2013 року про внесення подання про звільнення вказаної судді з посади, внесену за результатами перевірки відомостей, викладених у зазначеній рекомендації, а також висновок секції з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад від 17 грудня 2013 року, прийняла рішення № 93/0/15-14 внести до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Роменського міськрайонного суду Сумської області за порушення присяги.

Не погоджуючись з таким рішенням ОСОБА_5 у березні 2014 року оскаржила його у судовому порядку.Постановою Вищого адміністративного суду України від 29 липня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_5 зверталася із заявою про перегляд цього рішення та 21 вересня 2015 року ухвалою Верховного Суду України ОСОБА_5 відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку для подання заяви про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 29 липня 2015 року. Відмовлено у допуску справи про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 29 липня 2015 року.

Однією з підстав звільнення судді органом, що його обрав або призначив, відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України та статті 111 Закону України є порушення суддею присяги.

Таке звільнення на підставі цього Закону відбувається за поданням Вищої ради юстиції після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України ,,Про Вищу Раду юстиції".

Порядок розгляду Верховною Радою України питань про звільнення суддів з посад у зв'язку із порушенням ними присяги визначено Законом України ,,Про судоустрій і статус суддів" та Законом України ,,Про Регламент Верховної Ради України".

Статтею 216 Закону України ,,Про Регламент Верховної Ради України" (далі - Закон) передбачено, що Верховна Рада України звільняє з посад суддів Конституційного Суду України та суддів, обраних безстроково, відповідно до частини п'ятої, шостої статті 126 Конституції України, статті 23 Закону України ,,Про Конституційний Суд України" та Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів".

Згідно з частиною 4 статті 216-1 вказаного Закону обговорення питання про звільнення судді, обраного Верховною Радою України безстроково, на пленарному засіданні Верховної Ради України починається з оголошення головуючим на пленарному засіданні Верховної Ради України подання Вищої ради юстиції. Суддя, присутність якого на засіданні Верховної Ради України є обов'язковою, повідомляється про розгляд питання про його звільнення не пізніше ніж за три дні до проведення засідання.

Судом встановлено, що позивач 9 листопада 2015 року була повідомлена про засідання відповідача, що підтверджується копією урядової телеграми, яка була направлена на адресу суду та отримана ОСОБА_5 10 листопада 2015 року.

На засіданні Верховної Ради України позивач під час свого виступу не вказувала про несвоєчасність її повідомлення про розгляд даного питання, не заявляла клопотань про надання часу для підготовки до участі у пленарному засіданні чи необхідність укладення угоди з адвокатом на представництво її інтересів у парламенті під час розгляду вказаного питання, що зокрема підтверджується копією стенограми засідання Верховної Ради України від 12 листопада 2012 року.

Таким чином, доводи позивача про порушення її права несвоєчасністю повідомлення про засідання Верховної Ради України спростовуються матеріалами справи.

Доводи позивача про те що головуючим Верховної Ради України не оголошувався повний текст подання Вищої ради юстиції, не впливають на правомірність оспорюваної нею постанови, оскільки статтею 216-1 Закону не передбачено обов'язок головуючого на пленарному засіданні Верховної Ради України зачитувати чи оголошувати повністю текст подання Вищої ради юстиції.

З матеріалів справи видно, що на засіданні Верховної Ради України, що відбулося 12 листопада 2015 року, головою Верховної Ради України Гройсманом В.Б. було оголошено про розгляд питання щодо звільнення суддів. Доповідачем з цього питання був Голова Комітету Верховної Ради України з питань правової політики і правосуддя Князевич Р.П., який зазначив, що відповідно до проекту Постанови Верховної ради України від 9 листопада 2015 року № 1756 парламенту пропонується звільнити шість суддів за порушення присяги судді, однак на пленарному засіданні присутні тільки троє суддів, серед яких і ОСОБА_5 Тому на розгляд і обговорення Верховної Ради України ставилося питання про звільнення суддів, які були присутні на пленарному засіданні.

Судом встановлено, що рішення про звільнення позивача прийнято повторним голосуванням і набрало необхідну кількість голосів народних депутатів для прийняття такого рішення. Повторне голосування проведено Головою Верховної Ради України Гройсманом В.Б. у зв'язку із неодержанням необхідної для прийняття вказаного рішення кількості голосів народних депутатів, Головою Верховної Ради України Гройсманом В.Б. було проведено повторне голосування, що узгоджується із положеннями частини 9 статті 216-1 Закону. За результатами повторного голосування Верховна Рада України прийняла рішення про звільнення позивача за порушення присяги судді. За дане рішення проголосувало 243 народних депутати України, що підтверджується стенограмою засідання.

Отже, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача про недотримання процедури щодо повторного розгляду даного питання, оскільки згадана норма не зобов'язує головуючого на пленарному засіданні оголошувати про необхідність проведення повторного голосування та прийняття відповідачем з цього приводу окремого рішення про повторне голосування. А мотиви про те, що Верховна Рада України мала керуватися частиною 4 статті 48 Закону є наслідком помилкового тлумачення закону, оскільки ця норма регулює випадки, коли Верховна Рада України має право скасувати свої ж рішення.

Посилання ОСОБА_5 на порушення Верховної Радою України трирічного строку притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади судді, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на Законі, виходячи із наступного.

Відповідно до статті 94 Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів" питання дисциплінарної відповідальності щодо судді місцевого суду вирішує Вища кваліфікаційна комісія суддів України, яка є органом, що здійснює дисциплінарне провадження.

Частиною 4 статті 87 Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів" в редакції від 7 липня 2010 року, що діяла на час розгляду Вищою кваліфікаційною комісією суддів України дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_5, був встановлений річний строк притягнення до дисциплінарної відповідальності судді.

Виходячи із змісту вказаних норм, судова колегія приходить до висновку, що строки прийняття рішень про дисциплінарну відповідальність судді застосовує орган, який розглядає дисциплінарну справу.

За наслідками дисциплінарного провадження Вища кваліфікаційна комісія суддів, встановивши факти, що свідчать про порушення суддею присяги, в межах річного строку направила до Вищої ради юстиції рекомендацію про звільнення позивача з посади судді. Враховуючи, що до повноважень відповідача не відноситься питання про притягнення суддів місцевих судів до дисциплінарної відповідальності, час внесення подання Вищою радою юстиції не має правового значення. Правові підстави звільнення встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, яка порушила і розглянула питання про дисциплінарну відповідальність позивачки у встановлений Законом строк. Вища рада юстиції в межах своєї компетенції розглянула рекомендацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та прийняла рішення про внесення подання про звільнення ОСОБА_5 з посади судді за порушення присяги.

Зазначені рішення оспорювалися у судовому порядку позивачем та їх законність і обґрунтованість підтверджена судовими рішеннями, що набрали законної сили. Відповідач у даній справі прийняв рішення в межах повноважень та за процедурою, визначеною Конституцією та Законами України, а тому підстави для задоволення позову ОСОБА_5 відсутні.

Керуючись ст.ст. 122, 159-163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_5 до Верховної Ради України про скасування постанови № 787-VIII від 12 листопада 2015 року в частині звільнення позивача з посади судді.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про її перегляд Верховним Судом України, якщо таку скаргу не було подано, та підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, визначеному статтею 237, 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова складена у повному обсязі 3 лютого 2016 року.

Головуючий Д.В. Ліпський

Судді С.В. Головчук

М.М. Заїка

С.С. Пасічник

Ю.К. Черпак