Історія справи

Постанова КЦС ВП від 31.10.2024 року у справі №463/1700/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 463/1700/21

провадження № 61-250св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Львівська обласна прокуратура, Державна казначейська служба України, Міністерство внутрішніх справ України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду

м. Львова, у складі судді Галайко Н. М., від 14 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду, у складі колегії суддів:

Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М., від 12 грудня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Львівської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, Міністерства внутрішніх справ України про відшкодування шкоди.

2. Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що їй завдана моральна шкода неправомірними діями та бездіяльністю органів досудового розслідування, прокуратури під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015140040003276 від 30 вересня 2015 року, де вона визнана потерпілою.

3. Зокрема, неправомірні дії відповідачів полягають у неналежному розслідуванні та затягуванні кримінального провадження, не скеруванні обвинувального акту до суду, що, у тому числі, унеможливлює поновлення її трудових прав. Вважала, що внаслідок вказаних незаконних їй завдано моральну шкоду, яка полягає у тому, що через дії відповідачів вона отримала інвалідність ІІ групи, погіршився стан її здоров`я.

4. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд відшкодувати за рахунок державного бюджету України моральну шкоду, завдану незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та прокуратури, у розмірі 5 000 000 грн та зобов`язати Державну казначейську службу України у безспірному порядку перерахувати вказані кошти з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на її користь.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

5. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 14 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду

від 12 грудня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

6. Суди попередніх інстанцій вказали, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями, бездіяльністю, рішеннями Львівської обласної прокуратури, структурними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України та шкодою, яка, за твердженням позивачки, їй заподіяна. Матеріали справи не свідчать про протиправність дій органів досудового розслідування та завдання моральної шкоди позивачці, враховуючи, що її права були поновлені.

7. Незгода позивачки з прийнятими посадовими особами рішеннями, які нею були оскаржені у порядку, передбаченому КПК України, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування їй моральної шкоди.

8. Крім того, Міністерство внутрішніх справ України, слідчі якого ніколи не здійснювали досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, є неналежним відповідачем у цій справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволенні позову або направлення справи на новий розгляд.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

10. 02 січня 2024 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року.

11. Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у лютому 2024 року надійшли до Верховного Суду.

12. Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

13. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця вказує пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

14. Зауважує, що у розгляді справи в апеляційному суді брала участь суддя Бойко С. М., якій було заявлено відвід в іншій справі № 461/10558/20, та якою проігноровано її клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку з необхідністю призначення судово-економічної та психологічної експертизи

від 16 жовтня 2023 року, зокрема щодо правильності нарахування заробітної плати з 24 квітня 2005 року і дотепер, компенсації за невикористану відпустку для визначення моральної та матеріальної шкоди завданої протиправними діями, бездіяльністю органами досудового розслідування та прокуратури в кримінальних провадженнях № 42019141040000044, № 12015140040003276.

15. Водночас апеляційний суд, розглянувши справу без вирішення вказаного клопотання, не з`ясував всіх обставин справи та не надав можливості їй довести висновком експертизи наявність обставин для відшкодування шкоди.

16. Стверджує, що внаслідок незаконних дій органу досудового розслідування їй завдано моральної шкоди, яка полягає у тому, що через дії відповідачів вона отримала інвалідність ІІ групи, погіршився її стан здоров`я, вона не може оформити належну їй пенсію по інвалідності згідно зі стажем роботи з 1983 року, оскільки трудову книжку було знищено роботодавцем і не відновлено згідно з рішенням суду, через що вона також не може офіційно працевлаштуватись.

17. Вважає, що упродовж 9 років належним чином не проводиться досудове розслідування кримінальних проваджень № 42019141040000044,

№ 12015140040003276. Правоохоронними органами Львівської обласної прокуратури та Міністерства внутрішніх справ України не зроблено жодної експертизи щодо правильності нарахування її середньомісячної заробітної плати та сплати податків до пенсійного фонду, не притягнуто до відповідальності посадових осіб Вінниківської міської ради, Львівської міської ради щодо підробки трудової книжки, яку вони вважають дублікатом. Тривалий час її не було визнаною потерпілою, не подано обвинувального акта щодо винних осіб та не виконуються судові рішення, зокрема у справах

№ 2а-1041/08, № 813/719/16, № 813/5929/15, № 463/6302/17, № 463/6946/22, внаслідок чого вона залишається без засобів для існування (можливості офіційно працевлаштуватись та оформити належну пенсію).

18. Серед іншого, звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17, відповідно до яких надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

19. У лютому та березні 2024 року Львівська обласна прокуратура та Міністерство внутрішніх справ України подали відзиви на касаційну скаргу,

в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень, просять касаційну скаргу залишити без задоволення.

20. Львівська обласна прокуратура наголошує на тому, що наразі досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015140040003276

від 30 вересня 2015 року триває. Стан розслідування перебуває на контролі Галицької окружної прокуратури м. Львова. Незгода позивачки з прийнятими посадовими особами правоохоронних органів рішеннями, які ОСОБА_1 були оскаржені в порядку, передбаченому КПК України, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди. Реалізація позивачкою процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінального провадження не є підставою для відшкодування моральної шкоди. Позивачка не довела факт заподіяння їй моральної шкоди внаслідок дій відповідачів, а її права, які вона вважає порушеними, були відновленими шляхом оскарження дій органів досудового розслідування.

21. Міністерство внутрішніх справ України вказує, що позивачка помилково заявила позовні вимоги до цього міністерства, яке не приймало участі у досудовому розслідуванні кримінальних проваджень № 42019141040000044, № 12015140040003276 та, відповідно, прав та інтересів позивачки не порушувало. Національна поліція України та її територіальні підрозділи, до компетенції яких передано повноваження щодо досудового розслідування, не входять до складу Міністерства внутрішніх справ України. Міністерство внутрішніх справ України та Національна поліція є окремими центральними органами виконавчої влади, не підпорядкованими одне одному. Зауважує, що відсутній факт заподіяння позивачці будь-якої шкоди з вини Міністерства внутрішніх справ України, причино-наслідковий зв`язок між шкодою та діяннями.

Інші процесуальні звернення подані до Верховного Суду

22. У березні 2024 року ОСОБА_1 подала заперечення на відзиви Львівської обласної прокуратури та Міністерства внутрішніх справ України,

в яких наполягає на вимогах своєї касаційної скарги. Наголошує, що кримінальне провадження № 12015140040003276 від 30 вересня 2015 року належним чином не розслідується протягом 9 років. Зауважує, що Національна поліція України є одним із підрозділів Міністерства внутрішніх справ України, яке у розглядуваній справі не надало суду обґрунтувань щодо тривалого розгляду кримінального провадження.

23. У жовтні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду клопотання, в якому просить долучити до справи відомості про відкриття провадження Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ)

від 19 вересня 2024 року щодо тривалого невиконаннярішень національних суддів та рішень ЄСПЛ від 17 липня 2014 року «Яворовенко та інші проти України», від 29 березня 2018 року «Рашитов та інші проти України», які ухваленні у тому числі і на її користь.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

24. У провадженні СВ Личаківського ВП ГУНП у Львівській області перебуває кримінальне провадження № 12015140040003276 від 30 вересня 2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 382, частиною першою статті 366, частиною першою статті 364, частиною першою статті 365, частиною першою статті 2121, частиною першою статті 212, частиною другою статті 190, частиною першою статті 175

КК України.

25. В ході досудового розслідування встановлено, що на виконанні відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебував виконавчий лист № 2а-1041, виданий 30 грудня 2008 року Львівським окружним адміністративним судом про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови м. Винники з соціально-економічних питань

із 26 квітня 2005 року.

26. За вказаним виконавчим документом 21 жовтня 2009 року відкрито виконавче провадження.

27. За невиконання боржником вимог виконавчих документів до боржника застосовано штрафні санкції, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

28. 03 лютого 2010 року державним виконавцем скеровано відповідні матеріали до Личаківського ВП ГУНП у Львівській області для прийняття рішення у порядку статті 214 КПК України та проведення відповідної перевірки.

29. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду

від 08 грудня 2015 року у справі № 11461/14 (8-4/11) встановлено, що розпорядження в. о. голови Винниківської міської ради О. Шевчука № 9

від 08 лютого 2011 року скасовано, проте розпорядженням в. о. голови Винниківської міської ради О. Шевчуком № 10 від 08 лютого 2011 року внесено зміни до розпорядження № 9 від 08 лютого 2011 року та записано «Розпорядження Голови Винниківської міської ради № 17 від 16 квітня

2005 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника міського голови м. Винники з соціально-економічних питань згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України - скасувати».

30. 28 лютого 2017 року у кримінальному провадженні

№ 12015140040003276 слідчим СВ Личаківського ВП ГУНП у Львівській області прийнято рішення про закриття провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України.

31. 27 червня 2017 року ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова у справі № 463/839/16-к постанову від 28 лютого 2017 року про закриття кримінального провадження № 12015140040003276 скасовано.

32. Одночасно встановлено, що згідно з ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 24 травня 2016 року постанову слідчого СВ Личаківського ВП ГУНП у Львівській області Черняховської Н. Е. від 18 квітня 2016 року про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілою у кримінальному провадженні № 12015140040003276 від 30 вересня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України, скасовано. Зобов`язано слідчого СВ Личаківського ВП ГУНП у Львівській області Черняховську Н. Е. відповідно статті 55 КПК України вжити заходів щодо залучення ОСОБА_1 потерпілою у кримінальному провадженні № 12015140040003276.

33. 07 липня 2016 року слідчим Черняховською Н. Е. прийнято постанову, про визнання ОСОБА_1 потерпілою у кримінальному провадженні

№ 12015140040003276.

34. 14 листопада 2017 року як свідок допитаний старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3, який повідомив, що виконавчі провадження № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 закінчено у зв`язку із повним виконанням боржником, а саме Винниківською міською радою виконавчих листів Львівського окружного адміністративного суду

№ 2а-1041 від 30 грудня 2008 року з приводу поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови м. Винники з соціально-економічних питань із 26 квітня 2005 року та № 2а-1041/2008 від 30 вересня 2009 року з приводу того, щоб зобов`язати Винниківську міську раду здійснити відповідні записи у трудовій книжці ОСОБА_1 : про визнання недійсним попереднього запису про звільнення за пунктом 4 статті 40 КЗпП України про поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови м. Винник з соціально-економічних питань з 26 квітня 2005 року. Також, у ході допиту ОСОБА_3 повідомив, що фактів недопущення ОСОБА_1 до виконання нею її функціональних обов`язків з боку Винниківської міської ради зафіксовано не було.

35. Розпорядженням міського голови м. Винники від 08 лютого 2011 року «Про виконання Постанови Львівського окружного адміністративного суду

від 30 грудня 2008 року», зміненим розпорядженням № 10 від 10 лютого

2011 року, розпорядження голови Винниківської міської ради № 17

від 16 квітня 2005 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника міського голови з соціально-економічних питань згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України скасовано, поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника голови м. Винники з соціально-економічних питань з 26 квітня 2005 року, вирішено внести відповідні записи у трудовій книжці ОСОБА_1 про визнання недійсним попереднього запису про звільнення за пунктом 4 статті 40 КЗпП України та про поновлення на роботі.

36. 17 листопада 2017 року за результатами проведеного досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015140040003276, слідчим СВ Личаківського ВП ГУНП у Львівській області прийнято рішення про закриття провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України.

37. Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова

від 26 лютого 2018 року у справі № 463/839/16-к постанову слідчого СВ Личаківського ВП ГУНП у Львівській області Черняховської Н. Е.

від 17 листопада 2017 року про закриття кримінального провадження

№ 12015140040003276 скасовано.

38. В ході досудового розслідування слідчого Личаківського ВП ГУНП у Львівській області Черняховську Н. Е. було відсторонено від проведення досудового розслідування у вказаному провадженні, а матеріали кримінального провадження прийняті до провадження слідчим Личаківського ВП ГУНП у Львівській області Коць Є. П.

39. В подальшому слідчого Личаківського ВП ГУНП у Львівській області Коць Є. П. відсторонено від проведення досудового розслідування у вказаному провадженні, а матеріали кримінального провадження прийняті до провадження слідчим Личаківського ВП ГУНП у Львівській області Клюк В. В.

40. 30 вересня 2019 року заступник начальника Личаківського відділу Львівської місцевої прокуратури № 1 Полянський О. С. виніс постанову про об`єднання кримінальних проваджень № 42019141040000044 та

№ 12015140040003276.

41. 09 жовтня 2019 року у порядку статті 40 КПК України надано доручення встановити місцезнаходження потерпілої ОСОБА_1 та вручити повістки для прибуття на допит у статусі потерпілої, допитати голову Винниківської міської ради.

42. В Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області надіслано запит з метою встановлення у якому стані перебувають виконавчі провадження за заявою ОСОБА_1 , забезпечення явки державних виконавців, які займаються цими виконавчими провадженнями.

43. У Головне управління Держпраці у Львівській області надіслано запит з метою проведення перевірки щодо дотримання законодавства про працю у Винниківській міській раді.

44. 22 жовтня 2019 року допитано голову Винниківської міської ради та керуючу справами виконавчого комітету Винниківської міської ради.

45. Головне Управління Держпраці у Львівській області 15 листопада

2019 року поінформувало слідчого, що підстави для здійснення заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю за зверненням ОСОБА_1 відсутні.

46. За зверненням ОСОБА_1 у СВ ТУ ДБР у м. Львові зареєстроване кримінальне провадження № 42019141040000193 від 07 грудня 2018 року за частиною другою статті 365 КК України.

47. 19 червня 2020 року на адресу Личаківського ВП надійшло провадження № 62020140000000463 від 29 квітня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 365 КК України, яке зареєстроване на підставі ухвали слідчого судді за скаргою ОСОБА_1 .

48. ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності за загальним захворюванням, безстроково, що підтверджено довідкою до акту МСЕК серія 12 ААБ № 361566 від 21 жовтня 2020 року.

49. Згідно із випискою із медичної картки амбулаторно (стаціонарного) хворого консультативної поліклініки Львівського обласного клінічного лікувально-діагностичного кардіологічного центру від 01 березня 2021 року, ОСОБА_1 встановлений діагноз: стабільна стенокардія ІІІ ФК. Після інфарктний кардіосклероз. Гідроперікард. Недостатність мітрального клапана (2+). Дегенеративні зміни аортального клапана (1+). Гіпертонічна хвороба ІІІ, ст. 3, ризик 4 (дуже високий) Гіпертензивне серце. СН ІІ Б, із зниженою систологічною функцією лівого шлуночка.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

50. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

51. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

52. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

53. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

54. Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

55. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

56. Загальні підстави покладення обов`язку відшкодувати завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166 1167 ЦК України, згідно з положеннями яких шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

57. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

58. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

59. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176

ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

60. Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

61. Положеннями статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

62. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

63. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просила стягнути з Державного бюджету України 5 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок неефективного ведення досудового розслідування кримінальної справи та надмірної тривалості кримінального провадження

№ 12015140040003276, посилаючись, зокрема, на те, що, починаючи з

2015 року слідство триває, а винні особи не притягнуті до кримінальної відповідальності.

64. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц зазначено, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою вона бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого завдано шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоб заявити відповідний позов до держави Україна, не є обов`язковою.

65. Держава як учасник цивільних відносин у цій справі виступає в особі органів, яких позивачка вважає такими, що порушили її права.

66. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 зазначила, що надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо.

67. Висновки про відшкодування моральної шкоди, завданої особі надмірною тривалістю досудового розслідування у кримінальному провадженні викладені також у постановах Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі № 398/3747/22, від 11 квітня 2024 року у справі

№ 335/12338/19, від 22 травня 2024 року у справі № 757/30529/22,

від 31 липня 2024 року у справі № 183/960/23, від 30 вересня 2024 року у справі № 201/227/23, від 02 жовтня 2024 року у справі № 554/2588/23, які відповідно до приписів статті 400 ЦПК України підлягають врахуванню.

68. У справі, яка переглядається, судами встановлено, що в СВ Личаківського ВП ГУНП у Львівській області перебуває кримінальне провадження № 12015140040003276 від 30 вересня 2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 382, частиною першою статті 366, частиною першою статті 364, частиною першою статті365, частиною першою статті2121, частиною першою статті 212, частиною другою статті190, частиною першою статті175 КК України.

69. Наразі досудове розслідування у кримінальному провадженні

№ 12015140040003276, в якому ОСОБА_1 має статус потерпілої, триває понад 9 років, остаточне рішення не прийнято.

70. З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалами слідчих суддів Личаківського районного суду м. Львова

від 04 березня 2016 року, від 04 листопада 2016 року, від 27 червня 2017 року, від 26 лютого 2018 року, від 19 вересня 2018 року, від 28 листопада 2018 року були скасовані постанови слідчих СВ Личаківського ВП ГУНП у Львівській області про закриття кримінального провадження № 12015140040003276

від 30 вересня 2015 року (справа № 463/839/16-к).

71. Підставами для скасування вказаних постанов суд вказував, зокрема те, що під час проведення досудового розслідування слідчим не було допитано свідків, не враховано факт скасування у судовому порядку розпорядження Винниківської міської ради «Про виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2008 року»

від 08 лютого 2011 року № 9, не проведено слідчих та процесуальних дій з метою перевірки обставин, викладених у заяві державного виконавця, щодо скоєння злочину передбаченого частиною першою статті 382 КК України, не виконання вказівок слідчих суддів.

72. Бездіяльність органів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015140040003276, яка встановлена зазначеними вище судовими рішеннями, а також надмірна тривалість та неефективність досудового розслідування, яке триває понад 9 років, вочевидь призвела до душевних страждань ОСОБА_1 , зумовлених як тривалою невизначеністю спірних правовідносин, так і необхідністю відвідування органів досудового розслідування, неодноразового звернення у письмовому вигляді до органів досудового слідства та прокуратури щодо стану кримінального провадження, необхідністю оскарження дій органів досудового слідства, неможливістю повноцінно здійснювати звичайну щоденну діяльність.

73. Водночас колегія суддів зауважує, що у розглядуваній справі не доведено прямого причинного зв`язку між вказаними обставинами (надмірна тривалість та неефективність кримінального провадження) та погіршенням стану здоров`я ОСОБА_1 і встановлення їй інвалідності.

74. З огляду на вимоги розумності та справедливості, з урахуванням тих обставин, що довготривале та неефективне досудове розслідування призвело до душевних страждань позивачки, та те, що держава завдяки запровадженим засобам судового контролю у кримінальному судочинстві вживала заходи до скасування необґрунтованих та передчасних рішень, Верховний Суд вважає достатньою сатисфакцією стягнення з держави грошової компенсації моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.

75. Щодо доводів позивачки про необхідність відшкодування моральної шкоди, спричиненої порушенням її трудових прав і невиконанням судових рішень, то Верховний Суд враховує, що питання відшкодування такої шкоди вирішувались в інших судових справах ініційованих ОСОБА_1 (зокрема рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року у справі «Яворовенко та інші проти України» за заявою № 25663/02 та 30 інших заяв; постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2019 року у справі

№ 813/719/16; постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду

від 06 червня 2023 року у справі 463/6946/22, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2024 року у справі

№ 463/6302/17).

76. Колегією суддів не встановлено підстав для скасування постанови передбачених пунктом 2 частини першої статті 411 ЦПК України (в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою).

77. У розглядуваній справі ОСОБА_1 не заявляла обґрунтований відвід судді Львівського апеляційного суду Бойко С. М.

78. Також заявницею, з огляду на предмет та підстави позову не доведено, а Верховним Судом не встановлено, що не призначення у справі судово-економічної та психологічної експертизи вплинуло на вирішення справи по суті заявленого спору.

79. Позивачкою заявлено вимоги про відшкодування моральної шкоди,

а відсутність висновку експерта щодо розміру моральної шкоди не є перешкодою для вирішення спору судом (див. постанову Верховного Суду

від 26 січня 2024 року у справі № 607/7296/22).

80. Згідно із частиною першою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

81. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 400 402 409 412 415 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 листопада

2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2023 рокускасувати, ухваливши нове судове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 (десять тисяч) грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович