Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.01.2019 року у справі №150/61/18

Постанова

Іменем України

31 липня 2019 року

м. Київ

справа № 150/61/18

провадження № 61-48630св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Борівська сільська рада Чернівецького району Вінницької області,

особа, яка подавала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 23 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Марчук B. C., Матківської М. В., Сопруна В. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Борівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся - ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку та земельної частки (паю). Усе зазначене майно успадкувала мати позивача - ОСОБА_4 , яка є донькою ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла та заповіла усе своє майно сестрі позивача - ОСОБА_2 . У липні 2017 року позивачу стало відомо, що майно повинне було належати їй, так як померла ОСОБА_3 усе майно заповіла саме своїй онуці - ОСОБА_1 , дошлюбне прізвище якої ОСОБА_1 . У зазначеному заповіті були розбіжності, тому ОСОБА_6 зверталася у суд з позовом про встановлення факту належності правовстановлюючого документу. Рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 25 вересня 2017 року було встановлено факт належності заповіту на ім`я ОСОБА_1 саме ОСОБА_3 . На підставі цього рішення та заповіту, позивач звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Проте, постановою державного нотаріуса їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із тим, що пропущений строк для прийняття спадщини.

ОСОБА_1 просила суд визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після померлої у 1998 році ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанцій

Рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області в складі судді: Суперсона С. П. від 12 квітня 2018 року позов задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк, тривалістю три місяці для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Пелинівка Чернівецького району Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 пропустила встановлений законом шестимісячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини з поважних причин, задоволення позову не порушуватиме права та інтереси третіх осіб у тому числі держави, вимоги позивача є обґрунтованими.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанцій

Постановою Вінницького апеляційного суду від 23 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 12 квітня 2018 року скасовано та постановлено нове судове рішення. Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Борівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Рішення суду апеляційної інстанцій мотивовано тим, що після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняла її донька ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та заповіла все своє майно ОСОБА_2 , проте, всупереч зазначеним обставинам, вказав, що задоволення позову не порушуватиме прав та інтересів третіх осіб, з чим суд апеляційної інстанції категорично не погоджується так, як до складу спадщини, яку ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_2 входить і майно, успадковане нею після смерті ОСОБА_3 , на яке претендує позивач. Отже, майно ОСОБА_3 успадковане після її смерті і воно не може перейти до сільської ради. ОСОБА_2 не була залучена до участі у справі як відповідач, що є процесуальним порушенням, яке є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, в силу статті 376 ЦПК України.

Аргументи учасників справи

У грудні 2018 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.При цьому посилалася на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції зробив помилковий висноок про відсутність поважних причин пропуску строку, оскільки такою причиною є хвороба сина ОСОБА_1 .

У січні 2019 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила оскаржену постанову залишити без змін, а скаргу без задоволення. Заперечення мотивовані безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Вказує, що її права рішенням суду першої інстанції було порушено. Позивач пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини без поважних причин.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2018 року у справі відкрито касаційне провадження.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Пелинівка Чернівецького району Вінницької області померла ОСОБА_3 .

На підставі заповіту від 19 липня 1972 року, ОСОБА_3 заповіла усе своє майно своїй онуці ОСОБА_1 , яка на цей час має прізвище ОСОБА_1 та є позивачем у справі.

Після смерті ОСОБА_3 спадщину у 2012 році прийняла мати позивача ОСОБА_4 , яка є дочкою ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла та заповіла усе своє майно сестрі позивача - ОСОБА_2 .

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц зроблено висновок, що «за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України). Таким чином, позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини».

Встановивши, що у справі позов заявлено до неналежного відповідача, апеляційний суд обґрунтовано відмовив у позові з цих підстав.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржену постанову апеляційного суду без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 23 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков