Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.02.2020 року у справі №362/3992/19

Постанова

Іменем України

25 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 362/3992/19

провадження № 61-1750ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Погребівська сільська рада Васильківського району Київської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану його представником ОСОБА_2, на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2019 року в складі судді Марчука О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року в складі колегії суддів:

Кулікової С. В., Заришняк Г. М., Желепи О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Погребівської сільської ради Васильківського району Київської області, в якому просив надати йому додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, протягом 2 місяців з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що він є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 за заповітом. Однак, звернувшись 26 липня 2019 року до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, постановою приватного нотаріуса Васильківського районного нотаріального округу Київської області Бобкова О. В. у відкритті спадкової справи після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 йому було відмовлено через пропуск встановленого законом строку для прийняття спадщини. Строк для прийняття спадщини він пропустив з поважних причин, факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив із того, що встановлений законом строк для прийняття спадщини пропущено позивачем без поважних причин, а тому і немає підстав для визначення йому додатково строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що судами належним чином не досліджено та не враховано те, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини та підставою для визначення додаткового строку для її прийняття. Судом не враховані висновки Верховного Суду у справі № 565/1145/17 щодо гарантування особі, яка пропустила строк на подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Позиція Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 02 липня 2008 року.

Спадкоємцем померлої за заповітом є ОСОБА_1, про що свідчать заповіти ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_1 від 08 лютого 2005 року і 27 листопада 2007 року.

Постановою приватного нотаріуса Васильківського районного нотаріального округу Київської області Бобкова О. В. від 26 липня 2019 року № 214/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті спадкової справи після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, з тих підстав, що спадкоємцем не було подану заяву про прийняття спадщини в шестимісячний строк, який за загальними положеннями про спадкування права на спадщину виникає в день відкриття спадщини.

ОСОБА_1, як на підставу своїх вимог, посилався на його юридичну необізнаність щодо порядку спадкування.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини - дня смерті спадкодавця (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриттяспадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина 1 статті 1269 ЦК України).

Згідно з частиною 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини 3 статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 703/1560/17 (провадження № 61-7643св18).

Відповідно до положень частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що зазначена позивачем причина пропуску шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини, а саме його юридична необізнаність порядку прийняття спадщини, не може бути визнана поважною. Інших причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, пов'язаних з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для нього, позивачем у позові зазначено не було.

Суд апеляційної інстанції оґрунтовано відхилив арґументи ОСОБА_1 про його необізнаність щодо наявності заповіту, оскільки ця причина не наводилась у позовній заяві як підстава позову і не була предметом розгляду в суді першої інстанції, а тому відповідно до положень частини 6 статті 367 ЦПК України не могла бути прийнята під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, їх належить залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 401,409 415,416 ЦПК, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану його представником ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

Є. В. Краснощоков