Історія справи

Постанова

Іменем України

30 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 761/1874/17-ц

провадження № 61-32810св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І.М. (суддя-доповідач), Висоцької В.С., Пророка В.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - державне підприємство «Національний академічний театр опери та балету України імені Т.Г. Шевченка»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 серпня 2017 року у складі судді Рибака М. А. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Прокопчук Н. О., Саліхова В. В., Семенюк Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до державного підприємства «Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка» (далі - ДП «НА театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка») про визнання наказу протиправним.

Позовна заява мотивована тим, що вона перебувала у трудових відносинах з ДП «НА театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка» та працювала на посаді артиста допоміжного складу. Відповідно до наказу від 02 грудня 2016 року № 899-к «Про повідомлення щодо зміни істотних умов праці художнього та артистичного персоналу ДП «НА театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка» було змінено істотні умови праці, а саме змінено форму трудового договору на контракт.

Згідно з пунктом другим даного наказу зобов'язано начальника відділу кадрів і зарубіжних зв'язків до 10 грудня 2016 року вручити повідомлення про зміну істотних умов праці, та у термін до 15 грудня 2016 року отримати письмове підтвердження працівників художнього та артистичного персоналу, згодних продовжувати роботу за контрактом.

Наказом від 14 грудня 2016 року № 930-к «Про часткову зміну наказу від 02 грудня 2016 № 899-к» відповідно до пункту 2 в новій редакції, термін вручення повідомлення про зміну істотних умов праці встановлений до 23 грудня 2016 року, а також отримання згоди працівників встановлено до 23 лютого 2017 року. Листом-повідомленням про зміну істотних умов праці від 09 грудня 2016 року ОСОБА_4 повідомлено про зміну істотних умов праці.

Вважає незаконним та протиправним наказ від 02 грудня 2016 року № 899-к з подальшими його змінами.

На підставі викладеного, ОСОБА_4 просила визнати протиправним і скасувати наказ ДП «НА театр опери та балету України імені Т. Г.Шевченка» № 899-К від 02 грудня 2016 року «Про повідомлення щодо зміни істотних умов праці художнього та артистичного персоналу ДП «Національна опери України імені Т.Г. Шевченка» в частині, що стосується ОСОБА_4

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 31 серпня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем було винесено наказ від 02 грудня 2016 року № 899-к на підставі закону та з дотриманням трудових прав ОСОБА_4

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 26 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що спірний наказ був виданий відповідно до вимог чинного законодавства і підлягає обов'язковому виконанню. Зазначив, що запровадження контрактної форми трудового договору з працівниками відповідача не потребувало погодження з профспілковою організацією.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до застосування закону, який не поширюється на спірні правовідносини, та не застосовано закон, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Вважає, що впровадження контрактної форми трудових відносин між роботодавцем і працівником, який вже перебуває в трудових відносинах, на час набуття чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» від 28 січня 2016 року № 955-VIII (далі - Закон України №955-VІІІ) не передбачена. Дана норма не розповсюджується на правовідносини між ним та відповідачем, оскільки такі правовідносини виникли до прийняття Закону України №955-VІІІ.

У відзиві на касаційну скаргу, поданому 19 грудня 2017 року до Верховного Суду ДП «НА театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка» зазначає, що підстави для припинення трудового договору з позивачем встановлені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» який є чинним та у встановленому порядку неконституційним не визнавався.

31 травня 2018 року цивільну справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 перебувала у трудових відносинах та працювала на посаді артиста допоміжного складу у ДП «НА театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка».

02 грудня 2016 року відповідачем було видано наказ № 899-к «Про повідомлення щодо зміни істотних умов праці художнього та артистичного персоналу ДП «Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка» про повідомлення працівників, в тому числі і позивача, про зміну істотних умов праці, а саме зміну форми трудового договору, укладеного між ДП «Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка» і працівниками художнього та артистичного персоналу - на контракт до 15 грудня 2016 року.

Згідно з пунктом 2 даного наказу зобов'язано начальника відділу кадрів і зарубіжних зв'язків до 10 грудня 2016 року вручити повідомлення про зміну істотних умов праці, та у термін до 15 грудня 2016 року отримати письмове підтвердження працівників художнього та артистичного персоналу, згодних продовжувати роботу за контрактом.

Наказом від 14 грудня 2016 року № 930-к «Про часткову зміну наказу від 02 грудня 2016 № 899-к» відповідно до пункту 2 в новій редакції, термін вручення повідомлення про зміну істотних умов праці встановлений до 23 грудня 2016 року, а також отримання згоди працівників встановлено до 23 лютого 2017 року.

Листом-повідомленням про зміну істотних умов праці від 09 грудня 2016 року ОСОБА_4 повідомлено про зміну істотних умов праці.

Чинним законодавством передбачена особлива форма трудового договору - контракт.

За змістом частини третьої статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП України від 09 липня 1998 року № 12-рп/98 роз'яснено, що контрактна форма трудового договору може впроваджуватись лише законом.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» від 28 січня 2016 року № 955-VIII статті 19, 20 Закону України «Про театри і театральну справу» викладено у новій редакції.

Згідно частини першої та другої статті 20 Закону України «Про театри та театральну справу» до професійних творчих працівників театру належать художній та артистичний персонал театру. Трудові відносини з професійними, творчими працівниками, художнім та артистичним персоналом державних та комунальних театрів оформлюються шляхом укладання контрактів.

Відповідно до пунктів 2, 3 Прикінцевих положень Закону України № 955-VIII, набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних та комунальних закладів культури, а також з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури згідно з пунктом 9 статті 36 Кодексу законів про працю України. Ця норма не поширюється на професійних творчих працівників комунальних закладів культури у територіальних громадах з населенням до 5 тисяч жителів. З працівниками художнього та артистичного персоналу, які перебувають у трудових відносинах з державними та комунальними закладами культури, протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом укладається контракт строком від одного до трьох років без проведення конкурсу.

На підставі належним чином оцінених доказів, суди попередніх інстанції встановивши, вказані обставини з урахуванням наведених норм трудового законодавства, дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним наказу від 02 грудня 2016 року № 899-к, оскільки такий було видано на виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури», яким введено контрактну форму трудового договору. Будь-які інші зміни умов праці трудового договору оспорюваний наказ не містить.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував, тому не заслуговують на увагу, оскільки всім обставинам, які викладенні у позовній заяві надано належну оцінку. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська В. С. Висоцька В. В. Пророк