Історія справи

Постанова КЦС ВП від 30.06.2023 року у справі №344/16823/21
Постанова КЦС ВП від 30.06.2023 року у справі №344/16823/21

Постанова

Іменем України

30 червня 2023 року

м. Київ

справа № 344/16823/21

провадження № 61-4717св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медичної

і консультативно-діагностичної допомоги» Івано-Франківської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» Івано-Франківської міської ради та ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Максюти І. О., Бойчука І. В., Василишин Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» Івано-Франківської міської ради (далі - КНП «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги») про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що з 16 березня 2003 року прийнята на посаду лікаря-невропатолога Структурного підрозділу «Міська поліклініки № 3» (далі -

СП «Міська поліклініка № 3) у м. Івано-Франківську. Зазначена установа із

03 серпня 2018 року реорганізована шляхом злиття у КНП «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги».

Наказом заступника директора з медичної частини ОСОБА_2

від 24 вересня 2021 року № 410/ос її звільнено із займаної посади у зв`язку

з скороченням чисельності працівників (пункт 1 статті 40 КЗпП України). Цього ж дня отримала копію наказу про звільнення та трудову книжку з відповідним записом.

Вважає, що її незаконно звільнено з посади лікаря-невропатолога КНП «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України (у зв`язку зі скороченням чисельності і штату), оскільки не дотримано встановленої законом процедури звільнення.

Зазначає про відсутність на підприємстві підтвердженого факту скорочення чисельності та штату працівників, неврахування її переважного права на залишення на роботі та не пропонування відповідачем їй іншої відповідної роботи

у встановлений законом строк щодо тих вакантних посад, які були наявні до дати звільнення.

Відповідачу було відомо про кваліфікацію трьох лікарів-невропатологів СП «Міська поліклініки № 3», які попереджались про вивільнення, і вона за визначеною категорією є однаковою. Проте відповідач не вирішував питання продуктивності праці кожного працівника, що підлягав вивільненню.

Крім того, вона щороку проходила курси для підвищення кваліфікації, що у певній мірі впливає на кваліфікацію і продуктивність праці.

Вказує, що до складу КНП «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» входить кілька структурних підрозділів і тому відповідач повинен був зробити аналіз кваліфікації і продуктивності праці всіх лікарів-невропатологів всього комунального підприємства та пропонувати всі вакансії, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі вона працювала.

Також відповідачем проігноровано гарантії, передбачені Законами України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», оскільки вона є особою з інвалідністю, що підтверджується копією довідки та акта огляду МСЕК № 671.

У наказі про її звільнення помилково зазначена дата звільнення із займаної посади 31 серпня 2021 року, ця обставина також вказує на його неправомірність. Крім того, у зв`язку із незаконним звільненням їй завдано моральну шкоду, пов`язану зокрема із перенесеним інсультом, яку оцінює в 200 000,00 грн.

Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просила скасувати наказ

від 24 вересня 2021 року № 410/ос про звільнення її з посади лікаря-невропатолога на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України; поновити на посаді лікаря-невропатолога у КНП «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» з дня неправомірного звільнення; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня поновлення на посаді та 200 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 17 червня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що відповідачем, як роботодавцем, виконано обов`язки, відповідно до статті 49-2 КЗпП України, зокрема повідомлено позивачку про наступне вивільнення за два місяці та запропоновано їй всі наявні на підприємстві посади за весь період до дня звільнення, проте згоди на переведення вона не надала, тому наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким визнано незаконним наказ КНП «Центр первинної медичної

і консультативно-діагностичної допомоги» від 24 вересня 2021 року № 410/ос (та наказ від 24 вересня 2021 року № 413/ос «Про внесення змін до пункту 1 наказу

від 24 вересня 2021 року № 410/ос) про звільнення ОСОБА_1

з роботи з посади лікаря-невропатолога СП «Міська поліклініка № 3» 24 вересня 2021 року, у зв`язку із скороченням чисельності штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді лікаря-невропатолога КНП «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» із 25 вересня 2021 року. Стягнуто з КНП «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу із 25 вересня 2021 року до

08 лютого 2023 року включно у розмірі 112 637,88 грн з урахуванням загальнообов`язкових виплат. Стягнуто з КНП «Центр первинної медичної

і консультативно-діагностичної допомоги» на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах одного місяця. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що у роботодавця мало місце скорочення чисельності штату працівників, водночас відповідачем недотримано вимог статті 42 КЗпП України, тому наявні підстави для визнання звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України незаконним, поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи

У квітні 2023 року КНП «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року

у справі № 569/1607/17. Також, у касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення міститься посилання на пункт 4 частини другої статті 389

ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме зазначено, що апеляційний суд: розглянув і вирішив справу неповноважним складом суду

(пункт 1 частини першої статті 411 ЦПК України) та не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

У квітні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалити в цій частині нове рішення, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, щоапеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19.

У травні 2023 року КНП «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» подало до суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому заявник просить касаційну скаргу залишити без розгляду, посилаючись на те, що заявницею не враховано, що відповідно до підпунктів 3, 4 пункту 2 Порядку № 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія,

з якою пов`язана відповідна виплата. Тобто порядок обчислення середньої плати за час вимушеного прогулу чітко визначається законодавством, тому твердження позивачки про необхідність врахування під час обчислення вимушеного прогулу Постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2022 року № 2 «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров`я» є хибними, адже ОСОБА_1 звільнена з посади 24 вересня 2021 року.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлені судами обставини

ОСОБА_1 із 16 березня 2003 року працювала на посаді лікаря-невропатолога СП «Міська поліклініка № 3» (із 03 серпня 2019 року установа реорганізована шляхом злиття у КНП «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги»).

Зі змісту протоколу № 04 оперативної наради у директора КНП «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» від 05 травня 2021 року встановлено, що головний бухгалтер КНП «Центр первинної медичної

і консультативно-діагностичної допомоги» Родчук Г. М. доповіла про наявний дефіцит коштів для виплати мінімальної заробітної плати працівникам вторинної ланки КНП «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги», який становить 58 %. Також ознайомила всіх присутніх з підготовленим техніко-економічним обґрунтуванням скорочення чисельності штату (т. 3, а. с. 19-20).

Директор КНП «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» Савчук О. В. повідомила про розмір місячного дефіциту фонду заробітної плати у 3,2 млн грн, відповідно на 9 місяців - 28,8 млн грн.

У зв`язку з цим на вказаній оперативній нараді вирішено повідомити Первинну профспілкову організацію КНП «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» про заплановане звільнення 36 % працівників, які надають вторинну медичну допомогу та провести звільнення 36 % працівників, які надають вторинну медичну допомогу відповідно до норм чинного законодавства.

Згідно з протоколу № 05 оперативної наради у директора КНП «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» від 05 травня 2021 року

(з додатками) прийнято рішення провести скорочення працівників вторинної ланки КНП «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» відповідно до додатку № 3; надати профспілці інформацію про список та кількість посад, що підлягають скороченню (т. 3, а. с. 21-22).

Крім того, 05 травня 2021 року директором КНП «Центр первинної медичної

і консультативно-діагностичної допомоги» затверджено Техніко-економічне обґрунтування скорочення чисельності і штату працівників, в якому проведено аналіз фінансування згідно з укладених із НСЗУ договорів, визначено дефіцит коштів для виплати мінімальної заробітної плати працівникам у 28 734 043,23 грн (т. 1, а. с. 66).

Наказом від 05 травня 2021 року № 194 відповідачем створено комісію для визначення працівників, що мають переважне право залишитися на роботі при скороченні, або таких, яких заборонено звільняти з ініціативи роботодавця

у КНП «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» (т. 1, а. с. 67).

КНП «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» зроблено порівняльну таблицю продуктивності праці працівників тієї ж посади та кваліфікації (т. 1, а. с. 134-135).

Згідно з пунктом 7 Положення про порядок атестації лікарів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 грудня 1997 року № 359

(у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 02 жовтня 2015 року № 650), кваліфікація лікарів-спеціалістів визначається за трьома кваліфікаційними критеріями: друга, перша і вища.

Визначальним критерієм для визначення наявності переважного права для залишення на роботі при скороченні чисельності штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці.

Як встановлено із протоколу комісії від 24 травня 2021 року № 3, комісією обрано працівників, які підлягають скороченню на підставі аналізу характеристик, кваліфікації та продуктивності праці, що є підтвердженням того, що порівняння працівників у всіх структурних підрозділах проводилось.

Після скорочення на посадах залишились наступні лікарі-невропатологи:

СП «Міська поліклініка № 1» ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ; СП «Міська поліклініка № 2» ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ; СП «Міська поліклініка № 3»

ОСОБА_12 ; СП «Міська поліклініка № 4» ОСОБА_13 ; СП «Міська поліклініка № 5» ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .

Встановлено, що всі лікарі-невропатологи мають однаковий рівень освіти - вищу освіту.

ОСОБА_1 працювала на посаді лікаря-невропатолога СП «Міська поліклініка

№ 3» із 2003 року на 1,0 ставку. Має вищу кваліфікаційну категорію із спеціальності «неврологія». Медичний стаж складає 18 років. За період роботи із 01 січня до

01 травня 2021 року функція лікарської посади складає 936 пацієнтів.

У матеріалах справи також містяться посвідчення, видані лікарю ОСОБА_1 про проходження підвищення кваліфікації.

Лікарі ОСОБА_3 (працює з 1992 року, медичний стаж складає 29 років),

ОСОБА_8 (працює з 2000 року, медичний стаж 21 рік), ОСОБА_9 (працює

з 1998 року, медичний стаж 24 роки), ОСОБА_1 (працює з 2003 року, медичний стаж 18 років), ОСОБА_12 (працює в СП «Міська поліклініка № 3» з 2018 року, медичний стаж 18 років), ОСОБА_13 (працює з 1997 року, медичний стаж 24 роки), ОСОБА_15 (працює з 2005 року, медичний стаж 23 роки) за кваліфікаційним критерієм мають вищу категорію. Тобто у порівнянні із

ОСОБА_1 мали переважне право на залишення з огляду на вищу кваліфікацію та тривалий безперервний стаж роботи.

Лікарі ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 і ОСОБА_12 за кваліфікаційним критерієм мають першу кваліфікаційну категорію.

Продуктивність праці вимірюється певними виробничими показниками, зокрема для визначення порівняння продуктивності праці лікарів неврологів взято за основу інформацію, надану із відомостей обліку відвідувань пацієнтів (за формою № 039-2/о).

Так, лікарі: ОСОБА_6 має стаж за фахом 10 років, першу кваліфікаційну категорію, функція лікарської посади не вказана; ОСОБА_12 працює з 2008 року на 0,75 ставки, медичний стаж складає 13 років, 19 квітня 2021 року отримала вищу кваліфікаційну категорію із спеціальності «неврологія», 18 лютого 2021 року переведена на посаду лікаря-невропатолога СП «Міська поліклініка № 3». За період роботи із 18 лютого до 01 травня 2021 року функція лікарської посади складає

558 пацієнтів; ОСОБА_10 має стаж за фахом 29 років, першу кваліфікаційну категорію, функція лікарської посади складає 856 пацієнтів; ОСОБА_14 має стаж за фахом 7 років, першу кваліфікаційну категорію, функція лікарської посади не вказана.

Отже, роботодавець вважав, що ОСОБА_1 має сумарно нижчу кваліфікацію та продуктивність праці порівняно з іншими лікарями-невропатологами КНП «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги».

02 червня 2021 року директором КНП «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» видано наказ № 245 «Про попередження працівників про заплановане звільнення у зв`язку зі скороченням чисельності працівників

КНП «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги».

07 червня 2021 року працівниками КНП «Центр первинної медичної

і консультативно-діагностичної допомоги» Т. П. Конкевич, ОСОБА_16 ,

А. О. Березовською складено Акт про відмову підписувати повідомлення про заплановане вивільнення, у якому зафіксовано те, що працівниця ОСОБА_1 , лікар-невропатолог СП «Міська поліклініка № 3» КНП «Центр первинної медичної

і консультативно-діагностичної допомоги» 07 червня 2021 року відмовилася підписувати повідомлення про заплановане вивільнення від 03 червня 2021 року № 385/69-79 (т. 1, а. с. 81).

Із копії повідомлення про заплановане вивільнення від 03 червня 2021 року

№ 385/69-79 у зв`язку із скороченням чисельності працівників, ОСОБА_1 повідомлено про наступне вивільнення з посади лікаря-невропатолога, яке відбудеться 09 серпня 2021 року.

Одночасно запропоновано ОСОБА_1 переведення на посаду молодшої сестри КНП «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги»

із місячною оплатою 6 000,00 грн. У разі прийняття пропозиції про переведення запропоновано подати заяву про переведення не пізніше 09 серпня 2021 року, чи письмово повідомити про відмову від цього.

Позивачем будь-яких заяв щодо переведення на посаду молодшої сестри

КНП «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» не подавалось.

У акті Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 19 липня 2021 року № ІФ1946/537/АВ зазначено, що згідно з довідкою від 16 липня 2021 року

№ 310/69-79 на момент повідомлення працівників було 289,25 одиниць вакантних посад молодшої медичної сестри.

22 липня 2021 року профспілкова організація надала свою згоду на звільнення працівників згідно з переліком.

Наказом КНП «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» від 24 вересня 2021 року № 410/ОС «Про звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 , лікаря-невропатолога СП «Міська поліклініка № 3», звільнено із займаної посади 31 серпня 2021 року у зв`язку із скороченням чисельності працівників, пункт 1 статті 40 КЗпП України (т. 1, а. с. 9).

У наказі КНП «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» від 24 вересня 2021 року № 410/ОС «Про звільнення ОСОБА_1 », зазначені підстави її звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України: 1) наказ від 02 червня 2021 № 245; 2) письмове повідомлення про вивільнення від 03 червня 2021 року

№ 385/69-79/.

Наказом КНП «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» від 24 вересня 2021 року № 413/ОС «Про внесення змін до пункту 1 наказу від 24 вересня 2021 року № 410/ОС «Про звільнення ОСОБА_1 » з метою виправлення механічної помилки пункт 1 наказу від 24 вересня 2021 року

№ 410/ОС «Про звільнення ОСОБА_1 » викладено у такій редакції: « ОСОБА_1 , лікаря-невропатолога СП «Міська поліклініка № 3», звільнено із займаної посади 24 вересня 2021 року у зв`язку із скороченням чисельності працівників, пункт 1 статті 40 КЗпП України» (т. 1, а. с. 84).

Відповідно до довідки КНП «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» від 08 грудня 2021 року № 459/69-92 та від 30 серпня

2022 року № 247/69-92, за період із 02 червня до 09 серпня 2021 року включно

в КНП «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» відсутні вакантні посади, які ОСОБА_1 могла б обіймати відповідно до своєї освіти, кваліфікації та досвіду. За вказаний період у штатному розписі КНП «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» були наявні такі вакантні посади: молодша медична сестра (т. 3, а. с. 93).

Пунктом 4.4.5 Статуту КНП «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги», затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 02 травня 2018 року № 123-19 визначено, що підприємство визначає організаційну структуру, кошторис, штатну чисельність працівників і штатний розпис та подає на затвердження до уповноваженого органу управління проекти вказаних документів, тарифікаційний список - доводить до відома.

Уповноваженим органом управління відповідно до пункту 1.4 Статуту є Управління охорони здоров`я Івано-Франківської міської ради.

Пунктом 6.3 Статуту визначено, що до виключної компетенції уповноваженого органу управління належить, зокрема, затвердження структури, штатної чисельності та штатного розпису, кошторису підприємства.

Перелік повноважень директора КНП «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» визначено пунктом 6.5 Статуту, зокрема, відповідно до пункту 6.7 Статуту директор підприємства подає на затвердження до уповноваженого органу управління організаційну структуру, кошторис, штатну чисельність працівників і штатний розпис.

Отже, затвердженим Івано-Франківською міською радою Статутом КНП «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» визначено порядок скорочення чисельності та штату працівників у КНП «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги», та, зокрема, визначено, що затвердження структури, штатної чисельності та штатного розпису, кошторису підприємства є виключною компетенцією уповноваженого органу управління, яким є Управління охорони здоров`я Івано-Франківської міської ради.

Із копії штатних розписів встановлено, що станом на 01 січня 2021 року на підприємстві відповідача кількість штатних посад лікарів вторинної ланки становила 233,50, а станом на 01 листопада 2021 року - 141,00 відповідно.

КНП «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» на вимогу апеляційного суду надало довідку від 05 січня 2023 року № 596/69 щодо нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 за період із 01 січня до 24 вересня

2021 року (т. 3, а. с. 133).

Згідно довідки, у зазначений період нараховувались такі суми:

- січень 2021 року - 5 210,52 грн, відпрацьовано 11 днів, нараховані лікарняні - 2 388,32 грн;

- лютий 2021 року - 7 650,00 грн; відпрацьовано 17 днів; нараховані лікарняні - 651,36 грн;

- березень 2021 року - 8 590,91 грн; відпрацьовано 21 день;

- квітень 2021 року - 5 727,27 грн; відпрацьовано 21 день;

- травень 2021 року - 6 000,00 грн; відпрацьовано 18 днів;

- червень 2021 року - 5 700,00 грн; відпрацьовано 19 днів; нараховані лікарняні - 251,46 грн;

- липень 2021 року - 0,00 грн; відпрацьовано 0 днів; нараховані лікарняні - 6 789,42 грн;

- серпень 2021 року - 0,00 грн; відпрацьовано 0 днів; нараховані лікарняні - 6 484,56 грн;

- вересень 2021 року - 272,73 грн; відпрацьовано 1 день; нараховані лікарняні - 5 403,80 грн.

При звільненні за наказом від 24 вересня 2021 року № 410/ос ОСОБА_1 виплачена компенсація за невикористану відпустку за 56 календарних днів.

Також долучено табелі обліку робочого часу за період із 01 січня до 30 вересня 2021 року (т. 3, а. с. 134-147).

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва

і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Вирішуючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні з`ясувати питання про те, чи дійсно

у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які

є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника

з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно

з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва

і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією або спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того,

в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював, тобто всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати такий працівник.

Згідно з частиною першою статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до частин другої та третьої статті 42 КЗпП України при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років

з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам

з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Тобто частина друга та третя статті 42 КЗпП України визначають обставини, які мають враховуватися в разі вирішення питання про залишення на роботі працівника при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.

Отже визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишення на роботі при скороченні чисельності штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

І лише, якщо кваліфікації та продуктивність праці працівників є рівноцінними, то перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.

Для такої перевірки повинні досліджуватися документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи

і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо.

Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але

в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню.

Згідно з вимогами статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору

з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути здійснено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Гарантії працівників при незаконному звільненні з роботи та порушенні порядку їх звільнення з роботи передбачені у статті 235 КЗпП України.

При ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно постановляє рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш ніж за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Пунктом 2 Порядку № 100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (пункт 5 Порядку № 100).

За змістом пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Згідно з частиною першою статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала

у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Установивши, що звільнення позивачки відбулося з порушенням вимогстатті 42 КЗпП України, зокрема, роботодавцем не надано доказів того, що позивачка мала нижчу кваліфікацію і продуктивність праці порівняно з іншими працівниками, не наведено обґрунтованих мотивів прийняття відповідного рішення про залишення на роботі інших працівників, а не ОСОБА_1 , апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову та скасування наказу про звільнення, поновлення позивачки на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Верховний Суд погоджується з незаконним звільненням позивачки на підставі

пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки порушено переважне право позивачки на залишення на роботі, зокрема, як не враховано, що роботодавцем залишено на роботі працівників з нижчою кваліфікацією

(1 кваліфікаційною категорією) у порівнянні з кваліфікацією, яку має ОСОБА_1 (вища кваліфікаційна категорія), так і те, що позивачка мала більший безперервний стаж у цьому лікарняному закладі, у порівнянні з іншими працівниками, зокрема, лікарями ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 .

Щодо доводів касаційної скарги про неврахування висновку Верховного Суду

У касаційній скарзі КНП «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» вказує на те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року у справі

№ 569/1607/17.

Оскільки врахуванню підлягають висновки у справах у подібних правовідносинах, Верховний Суд аналізує наведені заявником як приклади на предмет подібності рішення Верховного Суду до обставин розглядуваної справи.

Критерії оцінки відносин на предмет подібності сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у справі № 233/2021/19. За такими критеріями суд касаційної інстанції визначає подібність правовідносин з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування необхідно розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами

й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

У справі № 569/1607/17 Верховний Суд зазначив, що лише роботодавець оперує достатньою інформацією для визначення продуктивності праці будь-якого працівника, оскільки це є прерогативою виключно роботодавця, який володіє повною інформацією про результативність праці, що характеризує ефективність її витрат у виробництві та сфері послуг. Отже, визначення працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці є компетенцією роботодавця.

Водночас, у справі, яка переглядається у касаційному порядку, встановлено, що відповідач проводячи процедуру порівняння кваліфікації і продуктивності праці для визначення наявності переважного права на залишення на роботі порушив положення статті 42 КЗпП України, зокрема, звільнив з роботи працівницю з більш високою кваліфікацією та безперервним стажем роботи.

Отже, у справі № 569/1607/17, наведеній заявником у касаційній скарзі як приклад неоднакового застосування норм права, встановлені інші фактичні обставини ніж

у справі, яка переглядається у касаційному порядку.

Також підставою оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме зазначено, що апеляційний суд: розглянув і вирішив справу неповноважним складом суду (пункт 1 частини першої статті 411 ЦПК України) та не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1

частини третьої статті 411 ЦПК України).

Верховний Суд відхиляє ці доводи заявника як безпідставні, з огляду на таке.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 серпня 2022 року у справі № 344/16823/21 визначено склад суду:

Максюта І. О. (суддя-доповідач), Фединяк В. Д., Василишин Л. В.

19 серпня 2022 року ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої (суддя-доповідач) Максюти І. О., Василишин Л. В., Фединяк В. Д. відкрито апеляційне провадженні у справі.

01 вересня 2022 року ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої (суддя-доповідач) Максюти І. О., Василишин Л. В., Фединяк В. Д. закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду в Івано-Франківському апеляційному суді на 18 жовтня 2022 року о 10 год 00 хв.

Відповідно до довідки від 18 жовтня 2022 року, складеної секретарем судового засідання Мельник О., судове засідання призначене на 18 жовтня 2022 року

о 10 год 00 хв не відбулося у зв`язку з перебуванням складу суду у відпустці, розгляд справи відкладено на 22 листопада 2022 року на 11 год 00 хв.

22 листопада 2022 року справу відкладено на 22 грудня 2022 року на 10 год 00 хв.

22 грудня 2022 року розпорядженням Івано-Франківського № 497 на підставі службової записки судді-доповідача Максюти І. О. щодо недопущення порушення строків розгляду справи у зв`язку з відпусткою судді Фединяк В. Д. на підставі пункту 4.1 Розділу 4 Засад використання автоматизованої системи документообігу Івано-Франківського суду, затверджених рішенням зборів суддів Івано-Франківського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року № 10 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, відповідно до підпункту 2.3.25 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду,

(у редакції рішення Ради суддів України від 15 вересня 2016 року № 58) (далі - Положення), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи

№ 511/2303/19 (а. с. 82, т. 3).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 грудня 2022 року у справі № 344/16823/21 визначено склад суду: Максюта І. О. (суддя-доповідач), Бойчук І. В., Василишин Л. В.

Секретарем судового засідання 22 грудня 2022 року складено довідку про те, що сторони в судове засідання призначене на 10 год 00 хв 22 грудня 2022 року не з`явилися.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої (суддя-доповідач) Максюти І. О., Василишин Л. В., Бойчука І. В. витребувано від

КНП «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» належним чином засвідчену довідку про доходи ОСОБА_1 , копії табелів обліку робочого часу, інформацію про те чи підвищувався посадовий оклад лікарів-невропатологів на комунальному підприємстві.

Саме цим складом суду 08 лютого 2023 року Івано-Франківський апеляційний суд ухвалив постанову за результати розгляду справи № 344/16823/21 (т. 3,

а. с. 170-179).

Відповідно до частин першої - третьої статті 33 ЦПК України визначення судді,

а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 14 цього Кодексу,

а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ. Справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов`язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою суддя-доповідач. Персональний склад постійних колегій суддів визначається зборами суддів відповідного суду.

Згідно з частиною восьмою статті 33 ЦПК України для кожної постійної колегії суддів збори суддів відповідного суду визначають резервних суддів строком на один рік. Якщо зі складу колегії суддів не може продовжувати розгляд справи суддя, який не є суддею-доповідачем у такій справі, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом, заміна такого судді

з ініціативи судді-доповідача за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою

з числа резервних суддів.

У разі неможливості виконання суддею, який входить до складу колегії суддів, обов`язків судді (тимчасова непрацездатність, відрядження, відпустка тощо), який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у судовій справі, повторний автоматизований розподіл судових справ не здійснюється. Заміна відсутнього судді, який входить до складу колегії суддів, здійснюється відповідно до встановлених засад формування складу колегій суддів (пункт 2.3.25 Положення).

Відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення винятково у разі, коли суддя (судді) у передбачених законом випадках не може (не можуть) продовжувати розгляд справи, невирішені судові справи передаються для повторного автоматизованого розподілу за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи. Якщо суд розглядає справу колегіально, то повторний автоматизований розподіл відбувається для визначення судді (суддів) з метою заміни судді (суддів), що вибули.

Оскільки повторний автоматизований розподіл судової справи проводився відповідно до положень пунктів 2.3.25, 2.3.50 Положення, ані ЦПК України, ані Положенням не передбачено у таких випадках постановлення ухвали про прийняття справи іншою колегією суддів, Верховний Суд вважає, що немає підстав для висновку про розгляд справи № 344/16823/21 у суді апеляційної інстанції неповноважним складом.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі

№ 755/12623/19 сформульовано висновок про те, що середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Отже, висновки сформульовані апеляційним судом у цій справі не суперечать висновкам, викладеним у справі № 755/12623/19. Крім того, практика Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі є сталою (див. постанови Верховного Суду

від 02 вересня 2020 року у справі № 752/19847/16, від 14 липня 2021 року у справі № 127/13984/18 та інші).

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд визнаючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинен був взяти до уваги Постанову Кабінету Міністрів України від 12 січня 2022 року № 2 «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров`я» є безпідставними, оскільки наведений апеляційним судом розрахунок розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідає приписам статті 27 Закону України «Про оплату праці» та Порядку № 100.

З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваного судового рішення правових висновків, викладених у зазначених постановах Верховного Суду (пункт 1

частини другої статті 389 ЦПК України), є необґрунтованими.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційним судом не встановлено та заявниками таких не зазначено.

Отже доводи заявників, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли своє підтвердження.

Переглянувши у касаційному порядку судове рішення у межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального

і процесуального права, з урахуванням неможливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки доводи касаційних скарг не спростовують правильність висновку суду апеляційної інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушені норми матеріального чи процесуального права, тому касаційні скарги є необґрунтованими та підлягають залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишенню без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» Івано-Франківської міської ради та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний