Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.11.2020 року у справі №761/18490/17

Постанова

Іменем України

29 червня 2021 року

м. Київ

справа № 761/18490/17-ц

провадження № 61-14960св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах якої діє ОСОБА_2, ОСОБА_4,

представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5,

треті особи: служба у справах дітей Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2018 року у складі судді Піхур О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Пікуль А. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах якої діє ОСОБА_2, а також до ОСОБА_4, треті особи: служба у справах дітей Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації та ОСОБА_6, про усунення перешкод у користуванні власністю та виселення.

Позовну заяву мотивовано тим, що ОСОБА_7 (батько позивача) та ОСОБА_6 є рідними братом та сестрою, які після смерті батьків успадкували будинок АДРЕСА_1, що розташований на земельній ділянці, площею 0,0529 га.

ОСОБА_1 зазначав, що згідно свідоцтв про право на спадщину ОСОБА_7 отримав 5/6 частини зазначеного будинку, а ОСОБА_6 1/6 цього будинку, як обов'язкову частку за законом.

Між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 склалися неприязні відносини, виникали суперечки про порядок користування та володіння успадкованим майном.

Угоди про виділення частки ОСОБА_6 із спільного з ОСОБА_7 майном не було досягнуто.

ОСОБА_1 посилався на те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 липня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31 жовтня 2012 року, у справі № 2-335/11 первісний позов його батька та зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_7 право власності на 72/100 частини домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: сіни, площею 3,0 кв. м, зазначені індексом 1-1; кладову, площею 0,5 кв. м, зазначену індексом 1-2; вбиральню, площею 1,4 кв. м, зазначену індексом 1-3; кухню, площею 14,7 кв. м, зазначену індексом 1-4; коридор, площею 4,5 кв. м, зазначену індексом 1-5; житлову кімнату, площею 9,3 кв. м, зазначену індексом 1-6; житлову кімнату, площею 16,4 кв. м, зазначену індексом 1-7; житлову кімнату, площею 14,1 кв. м, зазначену індексом 2-5; житлову кімнату, площею 15,7 кв. м, зазначену індексом 2-10; житлову кімнату, площею 13,1 кв. м, зазначену індексом 2-11; кладову, площею 3,7 кв. м, зазначену індексом 2-12; приміщення (І) підвалу під будинком "А ", площею 13,1 кв. м; приміщення (II) підвалу під будинком "А", площею 13,1 кв. м; ґанок до прибудови "а2", площею 3,0 кв. м; гараж, позначений літерою "Г " з оглядовою ямою; сарай, позначений літерою "Б"; сарай, позначений літерою "В "; гараж, позначений літерою "Е"; 1/2 частину огородження та мощення.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на 28/100 частини домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: сіни, площею 6,5 кв. м, зазначені індексом 2-1; передню, площею 5,6 кв. м, зазначену індексом 2-2; кухню, площею 6,2 кв. м, зазначену індексом 2-3; житлову кімнату, площею 17,3 кв. м, зазначену індексом 2-4; вбиральню площею 2,8 кв. м, зазначену індексом 2-12; сходову клітину площею 2,1 кв. м, зазначену індексом 2-6; передню площею 3,9 кв. м, зазначену індексом 2-7, ванну кімнату, площею 4,1 кв. м, зазначену індексом 2-8, кухню, площею 4,9 кв. м, зазначену індексом 2-9; підвал під прибудовою "а", 1/2 частина огородження та мощення.

Також, заявник зазначав, що 05 серпня 2014 року його батько подарував йому та ОСОБА_8, його брату, у рівних частинах домоволодіння розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку, площею 538,59 кв. м, обліковий номер 31:129:159, у таких частках: ОСОБА_8 72/200 частини та ОСОБА_1 72/200 частини.

За зазначеним договором дарування у володіння та користування ОСОБА_8 перейшли: сіни, позначені на плані 1-1, площею 3.0 кв. м; кладова, позначена на плані 1-2, площею 0,5 кв. м; вбиральня, позначена на плані 1-3, площею 1,4 кв. м; кухня, позначена на плані 1-4, площею 14,7 кв. м; коридор, позначений на плані 1-5, площею 4,5 кв. м; житлова кімната, позначена на плані 1-6, площею 9,3 кв. м, житлова кімната, позначена на плані 1-7, площею 16,4 кв. м; приміщення (І) підвалу під будинком "А ", площею 13,1 кв. м, ганок до прибудови "а2", площею 3.0 кв. м; гараж з оглядовою ямою, позначений на плані літерою "Г"; сарай, позначений на плані літерою "В". У володіння та користування ОСОБА_1 перейшли: житлова кімната, позначена на плані 2-5, площею 14,1 кв. м; житлова кімната, позначена на плані 2-10, площею 15,7 кв. м; житлова кімната, позначена на плані 2-11, площею 13,1 кв. м; кладова, позначена на плані 2-12, площею 3,7 кв. м; приміщення (ІІ) підвалу під будинком "А", площею 13,1 кв. м; сарай, позначений літерою "Б "; гараж, позначений на плані літерою "Е". 1/2 частина огородження та мощення залишилися місцями загального користування.

ОСОБА_1 зазначав, що після прийняття спадщини між ОСОБА_8, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 склалися неприязні відносини. У них виникають суперечки з приводу порядку користування успадкованим майном.

ОСОБА_6 своє право власності за рішенням Шевченківського районного суду м. Києва суду від 06 липня 2012 року не зареєструвала.

Разом із ОСОБА_6 проживали ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які займали належні позивачу приміщення, виділені йому за рішенням суду, чим створювали йому та ОСОБА_8 перешкоди у користуванні майном належним на праві власності.

ОСОБА_1 зазначав, що неодноразово звертався до відповідачів з вимогою звільнити належне йому на праві власності приміщення та не створювати перешкод у користуванні майном.

Також заявник посилався на те, що у 2014 році він разом із ОСОБА_8 зверталися до суду з позовом до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 в особі ОСОБА_2, ОСОБА_4, служба у справах дітей Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації та Київської міської ради в особі Київської міської ради державної адміністрації, про усунення перешкод у здійсненні права користування власністю шляхом виселення особи, яка безпідставно вселилась і проживає на належній їх площі, вселення законних власників та встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 березня 2016 року у справі № 761/17728/14-ц позов ОСОБА_1 та ОСОБА_8 задоволено частково.

Усунуто перешкоди в користуванні ОСОБА_8 та ОСОБА_1 власністю, а саме: житловою кімнатою, площею 14,1 кв. м, індекс 2-5, житловою кімнатою, площею 15,7 кв. м, індекс 2-10, житловою кімнатою, площею 13,1 кв. м, індекс 2-11, кладовою, площею 3,7 кв. м, індекс 2-12, приміщенням (І) підвалу під будинком "А", площею 13.1 кв. м, в домоволодінні, шляхом виселення ОСОБА_6 та всіх мешканців, які разом з нею проживають: ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

Вирішено вселити ОСОБА_1 з його родиною, а саме: дружиною ОСОБА_9, дочкою - ОСОБА_10 та дочкою - ОСОБА_11 в належну йому житлову кімнату, площею 14,1 кв. м, індекс 2-5, житлову кімнату, площею 15,7 кв. м, індекс 2-10, житлову кімнату, площею 13,1 кв. м, індекс 2-11, кладову, площею 3,7 кв. м, індекс 2-12, приміщення (І) підвалу під будинком "А", площею 13,1 кв. м.

Встановлено наступний порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, розміром 541,14 кв. м, відповідно до варіанту № 1 висновку експерта, а саме: виділено співвласникам домоволодіння: ОСОБА_1, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 у спільне користування земельну ділянку, площею 0,0136 га (136,0 кв. м), відповідно до часток: ОСОБА_1 та ОСОБА_8-72/100-0,0098 га (98,0 кв. м); ОСОБА_6-28/100-0,0038 га (38 кв. м).

Для доступу та обслуговування відповідної частини житлового будинку виділено співвласникам: ОСОБА_1 та ОСОБА_8 земельну ділянку, площею 0,0292 га (292,0 кв. м) (0,0390 га - 0,0098 га = 0,0292 га), яка складається з двох частин (0,0120 га + 0,0172 га); ОСОБА_6 земельну ділянку, площею 0,0113 га (113,0 кв. м) (0,0151 га - 0,0038 га = 0,0113 га).

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року у справі № 761/17728/14-ц апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково. Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2018 року в частині усунення перешкод у користуванні ОСОБА_8 та ОСОБА_1 власністю, а саме: житловою кімнатою, площею 14,1 кв. м, індекс 2-5, житловою кімнатою, площею 15,7 кв. м, індекс 2-10, житловою кімнатою, площею 13,1 кв. м, індекс 2-11, кладовою, площею 3,7 кв. м, індекс 2-12, приміщенням (І) підвалу під будинком "А", площею 13.1 кв. м, в домоволодінні по АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 скасовано і ухвалено у цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині усунення перешкод у користуванні ОСОБА_8 та ОСОБА_1 власністю, а саме: житловою кімнатою, площею 14,1 кв. м., індекс 2-5, житловою кімнатою, площею 15,7 кв. м, індекс 2-10, житловою кімнатою, площею 13,1 кв. м, індекс 2-11, кладовою, площею 3,7 кв. м, індекс 2-12, приміщенням (І) підвалу під будинком "А", площею 13.1 кв. м, в домоволодінні по АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

Рішення суду у частині встановлення порядку користування земельною ділянкою, розміром 541,14 кв. м, по АДРЕСА_1 відповідно до варіанту № 1 висновку експертизи змінено, доповнено його наступним змістом: земельна ділянка, площею 0,0120 га, яка обмежена лініями розподілу: від точки "38" лінія розподілу проходить у вигляді ламаної по АДРЕСА_2" в точку "1 "; від точки "1", яка розташована в лівому куті ділянки лінія розподілу проходить через точку "2" в точку "3 "; від точки "3 " лінія розподілу проходить довжиною 6,30 м в точку "4"; від точки "4 " лінія розподілу проходить довжиною 3,80 м в точку "34"; від точки "34" лінія розподілу проходить в точку "26, яка розташована на куті житлового будинку"; від точки "26" лінія розподілу проходить по стіні житлового будинку через точки "27 ", "28 ", "29 ", "30 ", "31 ", "32 ", "16 ", "17 ", "18" в точку "19", яка розташована від стіни житлового будинку на відстані 1,00 м; від точки "19" лінія розподілу довжиною 8,21 м проходить паралельно стіні житлового будинку в точку "38", яка розташована по АДРЕСА_1.

Земельна ділянка, площею 0,0172 га, яка обмежена лініями розподілу: від точки "10" лінія розподілу проходить по АДРЕСА_3" в точку "37" від точки "37", яка розташована по АДРЕСА_3 лінія розподілу проходить, довжиною 19,01 м, паралельно стіні житлового будинку в точку 36"; від точки "36" лінія розподілу проходить по тильній межі ділянки через точку "7 " в точку "8 "; від точки "8" лінія розподілу проходить через точку "9 " по правій межі ділянки в точку "10", яка розташована в правому куті ділянки.

Земельна ділянка площею 0,0292 га (292 кв. м), яка пропонується співвласникам ОСОБА_1 та ОСОБА_8, що складається з двох частин 0120 га + 0,0172 га), зображена в додатку № 2 до висновку жовтим кольором. Для доступу та обслуговування відповідної частини житлового будинку ОСОБА_6 пропонується земельна ділянка, площею 0,0113 га (113,0 кв. м) (0,0151 га - 0,0038 га = 0,0113 га), яка обмежена лініями розподілу: від точки "37", лінія розподілу проходить на АДРЕСА_4", в точку "38 "; від точки "38" лінія розподілу проходить довжиною 8,21 м в точку "39 "; від точки "39" лінія розподілу довжиною 1,00 м проходить перпендикулярно стіні житлового будинку в точку "18 "; від точки "18" лінія розподілу проходить по стіні житлового будинку через точки "19 ", "20 ", "21", "22 ", "23 ", "24 ", "25" в точку "26 "; від точки "26" лінія розподілу проходить в точку "34 ", яка розташована на тильній межі ділянки; від точки "34" лінія розподілу проходить по тильній межі ділянки через - точки "5 ", "6 " в точку "36", яка розташована на тильній межі ділянки; від точки "36" лінія розподілу довжиною 19,01 м проходить в точку "37", яка розташована по АДРЕСА_4. Земельна ділянка, площею 0,0113 га (113,0 кв. м), яка пропонується ОСОБА_6 зображена в додатку № 2 до висновку блакитним кольором.

Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_6 в дохід держави судового збору в розмірі 243,60 грн скасовано.

У іншій частині заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін.

ОСОБА_1 зазначав, що суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_3 в особі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 виходив із того, що останні не були у справі № 761/17728/14-ц відповідачами, а були третіми особами, які не заявляли самостійних вимог щодо предмета спору, тому суд не міг зобов'язати їх вчинити будь-які дії.

З урахуванням викладеного та уточнень позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд усунути перешкоди у користуванні приватною власністю, а саме: житловою кімнатою, площею 14,1 кв. м, індекс - 2-5; житловою кімнатою, площею 15,7 кв. м, індекс 2-10; житловою кімнатою, площею 13,1 кв. м, індекс 2-11; кладовою, площею 3,7 кв. м, індекс 2-12; приміщення (ІІ) підвалу під будинком "А", площею 31,1 кв. м, в домоволодінні по АДРЕСА_1, шляхом примусового виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з цих приміщень; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах якої діє ОСОБА_2, та ОСОБА_4 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні його приватною власністю, а саме: житловою кімнатою, площею 14,1 кв. м, індекс 2-5; житловою кімнатою, площею 15,7 кв. м, індекс 2-10; житловою кімнатою, площею 13,1 кв. м, індекс 2-11; кладовою, площею 3,7 кв. м, індекс 2-12; приміщення (ІІ) підвалу під будинком "А", площею 13,1 кв. м, в домоволодінні по АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах якої діє ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з цих приміщень у приміщення, які належать ОСОБА_6 згідно рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 липня 2012 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 31 жовтня 2012 року, за адресою: АДРЕСА_1, а саме: сіни, площею 6,5 кв. м, зазначені індексом 2-1, передню, площею 5,6 кв. м, зазначену індексом 2-2, кухню, площею 6,2 кв. м, зазначену індексом 2-3, житлову кімнату, площею 17,3 кв. м, зазначену індексом 2-4, вбиральню, площею 2,8 кв. м, зазначену індексом 2-12, сходову клітину, площею 2,1 кв. м, зазначену індексом 2-6, передню, площею 3,9 кв. м, зазначену індексом 2-7, ванну кімнату площею 4,1 кв. м, зазначену індексом 2-8, кухню, площею 4,9 кв. м, зазначену індексом 2-9, підвал під прибудовою "а", 1/2 частина огородження та мощення.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі займають частину домоволодіння, яка на праві приватної власності належить позивачу, чим чинять йому перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, й норми процесуального права та дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідачі займають частину домоволодіння, яка на праві приватної власності належить позивачу, чим чинять йому перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2020 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 15 січня 2020 року у справі № 754/613/18-ц (провадження № 61-1634св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 445/1480/16-ц (провадження № 61-12391св19) та від 16 червня 2020 року у справі № 590/394/19 (провадження № 61-6504св20) (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України), просила скасувати судове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2020 року було поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи № 761/18490/17-ц із Шевченківського районного суду м. Києва. Зупинено виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2018 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

У листопаді 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5, зазначає, що у справах за позовами нових власників житла про виселення членів сім'ї попереднього власника суду належить встановити відповідний баланс між потребою у захисті прав нового власника житла та співмірністю втручання у право на житло членів сім'ї попереднього власника.

Вважає, що виселення відповідачів із спірного житла, у якому ОСОБА_2 проживає протягом 27 років, ОСОБА_4-24 років, а ОСОБА_3-17 років, за відсутності у них іншого житла, не є співмірним, з урахуванням того, що позивач має не єдине місце проживання.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.

ОСОБА_1 посилається на те, що відповідачі є членами родини ОСОБА_6, яка є власником 28/100 частини спірного домоволодіння. Проте відповідачі проживають не лише у належній ОСОБА_6 частині домоволодіння, а й у частинах домоволодіння, які перебувають у його власності та власності ОСОБА_8, чим чинять йому перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначає, що він є власником лише частини приміщень квартири № 2, розташованої у спірному домоволодінні, а саме: житлової кімнати, позначеної на плані 2-5, площею 14,1 кв. м; житлової кімнати, позначеної на плані 2-10, площею 15,7 кв. м; житлової кімнати, позначеної на плані 2-11, площею 13,1 кв. м; кладової, позначеної на плані 2-12, площею 3,7 кв. м; приміщення (ІІ) підвалу під будинком "А ", площею 13,1 кв. м; сараю, позначеного літерою "Б"; гаражу, позначеного на плані літерою "Е" та іншої приватної власності немає.

Також, ОСОБА_1 посилається, що він зареєстрований у квартирі АДРЕСА_6, яка на праві власності належить його матері, проте, на його думку, місце реєстрації у цій квартирі не дає жодного права на отримання у власність квартири чи її частки і він має право на користування своєю власністю у спірному житловому домоволодінні.

Разом із тим, зазначає, що судом рішення, ухваленим у справі № 761/17728/14-ц, яке набрало законної сили, було виселено зі спірної частині спірного домоволодіння ОСОБА_6, оскільки вона разом зі своїми членами сім'ї: ОСОБА_12, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, проживали без законних на те підстав у спірному домоволодінні не лише у належній їй частині, а й в частинах домоволодіння, які перебувають у власності ОСОБА_1 та ОСОБА_8, чим чинили їм перешкоди у користуванні майном.

У виселенні ОСОБА_12, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було відмовлено лише із тих підстав, що вони не були відповідачами у справі № 761/17728/14-ц.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 липня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31 жовтня 2012 року, у справі № 2-335/11 первісний позов ОСОБА_7 та зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на 72/100 частини домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: сіни, площею 3,0 кв. м, зазначені індексом 1-1; кладову, площею 0,5 кв. м, зазначену індексом 1-2; вбиральню, площею 1,4 кв. м, зазначену індексом 1-3; кухню, площею 14,7 кв. м, зазначену індексом 1-4; коридор, площею 4,5 кв. м, зазначену індексом 1-5; житлову кімнату, площею 9,3 кв. м, зазначену індексом 1-6; житлову кімнату, площею 16,4 кв. м, зазначену індексом 1-7; житлову кімнату, площею 14,1 кв. м, зазначену індексом 2-5; житлову кімнату, площею 15,7 кв. м, зазначену індексом 2-10; житлову кімнату, площею 13,1 кв. м, зазначену індексом 2-11; кладову площею 3,7 кв. м, зазначену індексом 2-12; приміщення (І) підвалу під будинком "А", площею 13,1 кв. м; приміщення (II) підвалу під будинком "А", площею 13,1 кв. м; ґанок до прибудови "а2 ", площею 3,0 кв. м; гараж, позначений літерою "Г" з оглядовою ямою; сарай, позначений літерою "Б "; сарай, позначений літерою "В"; гараж, позначений літерою "Е"; 1/2 частину огородження та мощення.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на 28/100 частину домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: сіни, площею 6,5 кв. м, зазначені індексом 2-1; передню, площею 5,6 кв. м, зазначену індексом 2-2; кухню, площею 6,2 кв. м, зазначену індексом 2-3; житлову кімнату, площею 17,3 кв. м, зазначену індексом 2-4; вбиральню, площею 2,8 кв. м, зазначену індексом 2-12; сходову клітину, площею 2,1 кв. м, зазначену індексом 2-6; передню, площею 3,9 кв. м, зазначену індексом 2-7, ванну кімнату, площею 4,1 кв. м, зазначену індексом 2-8, кухню, площею 4,9 кв. м, зазначену індексом 2-9; підвал під прибудовою "а", 1/2 частина огородження та мощення.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 компенсацію у розмірі 14 600,00 грн.

У іншій частині первісного ОСОБА_7 та зустрічного позовів ОСОБА_6 відмовлено.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 березня 2016 року, у справі № 761/17728/14-ц позов ОСОБА_1 та ОСОБА_8 до ОСОБА_6, треті особи: служба у справах дітей Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2, ОСОБА_13 в особі ОСОБА_2, ОСОБА_4 та Київської міської ради в особі Київської міської державної адміністрації, про усунення перешкод в здійсненні права користування власністю шляхом виселення особи, яка безпідставно вселилась і проживає на неналежній їй площі, вселення законних власників та встановлення порядку користування земельною ділянкою задоволено частково.

Вирішено усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_8 та ОСОБА_1 власністю, а саме: житловою кімнатою, площею 14,1 кв. м, індекс 2-5, житловою кімнатою, площею 15,7 кв. м, індекс 2-10, житловою кімнатою, площею 13,1 кв. м, індекс 2-11, кладовою, площею 3,7 кв. м, індекс 2-12, приміщенням (І) підвалу під будинком "А", площею
13.1 кв. м, в домоволодінні АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_6 та всіх мешканців, які разом із нею проживають: ОСОБА_13, ОСОБА_2 та ОСОБА_4.

Вселено ОСОБА_1 з його родиною, а саме: дружиною ОСОБА_9, дочкою - ОСОБА_11, дочкою - ОСОБА_10 у належну йому житлову кімнату, площею 14,1 кв. м, індекс 2-5, житлову кімнату, площею 15,7 кв. м, індекс 2-10, житлову кімнату, площею 13,1 кв. м, індекс 2-11, кладову, площею 3,7 кв. м, індекс 2-12, приміщення (І) підвалу під будинком "А", площею 13,1 кв. м.

Встановлено порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, розміром 541,14 кв. м.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а. с. 32-36, т. 1).

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року у справі № 761/17728/14-ц апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково. Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2018 року в частині усунення перешкод у користуванні ОСОБА_8 та ОСОБА_1 власністю, а саме: житловою кімнатою, площею 14,1 кв. м, індекс 2-5, житловою кімнатою, площею 15,7 кв. м, індекс 2-10, житловою кімнатою, площею 13,1 кв. м, індекс 2-11, кладовою, площею 3,7 кв. м, індекс 2-12, приміщенням (І) підвалу під будинком "А", площею 13.1 кв. м, в домоволодінні по АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 скасовано і ухвалено у цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині усунення перешкод у користуванні ОСОБА_8 та ОСОБА_1 власністю, а саме: житловою кімнатою, площею 14,1 кв. м., індекс 2-5, житловою кімнатою, площею 15,7 кв. м, індекс 2-10, житловою кімнатою, площею 13,1 кв. м, індекс 2-11, кладовою, площею 3,7 кв. м, індекс 2-12, приміщенням (І) підвалу під будинком "А", площею 13.1 кв. м, в домоволодінні по АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

Рішення суду у частині встановлення порядку користування земельною ділянкою, розміром 541,14 кв. м, по АДРЕСА_1 відповідно до варіанту № 1 висновку експертизи змінено, доповнено його наступним змістом: земельна ділянка, площею 0,0120 га, яка обмежена лініями розподілу: від точки "38" лінія розподілу проходить у вигляді ламаної по АДРЕСА_2" в точку "1 "; від точки "1", яка розташована в лівому куті ділянки лінія розподілу проходить через точку "2" в точку "3 "; від точки "3 " лінія розподілу проходить довжиною 6,30 м в точку "4"; від точки "4 " лінія розподілу проходить довжиною 3,80 м в точку "34"; від точки "34" лінія розподілу проходить в точку "26, яка розташована на куті житлового будинку"; від точки "26" лінія розподілу проходить по стіні житлового будинку через точки "27 ", "28 ", "29 ", "30 ", "31 ", "32 ", "16 ", "17 ", "18" в точку "19", яка розташована від стіни житлового будинку на відстані 1,00 м; від точки "19" лінія розподілу довжиною 8,21 м проходить паралельно стіні житлового будинку в точку "38", яка розташована по АДРЕСА_4.

Земельна ділянка, площею 0,0172 га, яка обмежена лініями розподілу: від точки "10" лінія розподілу проходить по АДРЕСА_3" в точку "37" від точки "37", яка розташована по АДРЕСА_4 лінія розподілу проходить, довжиною 19,01 м, паралельно стіні житлового будинку в точку 36"; від точки "36" лінія розподілу проходить по тильній межі ділянки через точку "7 " в точку "8 "; від точки "8" лінія розподілу проходить через точку "9 " по правій межі ділянки в точку "10", яка розташована в правому куті ділянки.

Земельна ділянка площею 0,0292 га (292,0 кв. м), яка пропонується співвласникам ОСОБА_1 та ОСОБА_8, що складається з двох частин 0120 га + 0,0172 га), зображена в додатку № 2 до висновку жовтим кольором. Для доступу та обслуговування відповідної частини житлового будинку ОСОБА_6 пропонується земельна ділянка, площею 0,0113 га (113,0 кв. м) (0,0151 га - 0,0038 га = 0,0113 га), яка обмежена лініями розподілу: від точки "37", лінія розподілу проходить на АДРЕСА_4", в точку "38 "; від точки "38" лінія розподілу проходить довжиною 8,21 м в точку "39 "; від точки "39" лінія розподілу довжиною 1,00 м проходить перпендикулярно стіні житлового будинку в точку "18 "; від точки "18" лінія розподілу проходить по стіні житлового будинку через точки "19 ", "20 ", "21", "22 ", "23 ", "24 ", "25" в точку "26 "; від точки "26" лінія розподілу проходить в точку "34 ", яка розташована на тильній межі ділянки; від точки "34" лінія розподілу проходить по тильній межі ділянки через - точки "5 ", "6 " в точку "36", яка розташована на тильній межі ділянки; від точки "36" лінія розподілу довжиною 19,01 м проходить в точку "37", яка розташована по АДРЕСА_4. Земельна ділянка, площею 0,0113 га (113,0 кв. м), яка пропонується ОСОБА_6 зображена в додатку № 2 до висновку блакитним кольором.

Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_6 в дохід держави судового збору в розмірі 243,60 грн скасовано.

У іншій частині заочне рішення залишено без змін (а. с. 37-42, т. 1).

Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 09 серпня 2004 року спірний будинок є двоквартирним, загальною площею приміщень по будинку 176,0 кв. м та складається із: приміщення (І) підвалу під будинком 13,1 кв. м; приміщення (II) підвалу під будинком 13,1 кв. м; квартири № 1 перший поверх - сіни 3,0 кв. м; кладової 0,5 кв. м; вбиральні 1,4 кв. м; кухні 14,7 кв. м; коридору 4,5 кв. м; житлової кімнати 9,3 кв. м; житлової кімнати 16,4 кв. м; квартири № 2 перший поверх - сіни 6,5 кв. м; передня 5,6 кв. м; кухні 6,2 кв. м; житлової кімнати 17,3 кв. м; житлової кімнати 14,1 кв. м; вбиральні 2,8 кв. м; другий поверх - сходової клітини 2,1 кв. м; ванної кімнати 4,1 кв. м; мансарди над основною частиною будинку - передня 3,9 кв. м; кухні 4,9 кв. м; житлової кімнати 15,7 кв. м; житлової кімнати 13,1 кв. м; кладової 3,7 кв. м (а. с. 13-19, т. 1).

Згідно із договором дарування частини домоволодіння від 05 серпня 2014 року ОСОБА_7 подарував ОСОБА_8 та ОСОБА_1, а вони прийняли в дар у рівних частинах кожний належні ОСОБА_7 на праві власності 72/100 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці, площею 538,59 кв. м, обліковий номер 91:129:159, у таких частках кожний: ОСОБА_1-72/200 частини та ОСОБА_8-72/200 частини.

За зазначеним договором у володіння та користування ОСОБА_8 переходять: сіни, позначені на плані 1-1, площею 3.0 кв. м; кладова, позначена на плані 1-2, площею 0,5 кв. м; вбиральня, позначена на плані 1-3, площею 1,4 кв. м; кухня, позначена на плані 1-4, площею 14,7 кв. м; коридор, позначений на плані 1-5, площею 4,5 кв. м; житлова кімната, позначена на плані 1-6, площею 9,3 кв. м, житлова кімната, позначена на плані 1-7, площею 16,4 кв. м; приміщення (І) підвалу під будинком "А ", площею 13,1 кв. м, ганок до прибудови "а2", площею 3.0 кв. м; гараж з оглядовою ямою, позначений на плані літерою "Г"; сарай, позначений на плані літерою "В". У володіння та користування ОСОБА_1 переходять: житлова кімната, позначена на плані 2-5, площею 14,1 кв. м; житлова кімната, позначена на плані 2-10, площею 15,7 кв. м; житлова кімната, позначена на плані 2-11, площею 13,1 кв. м; кладова, позначена на плані 2-12, площею 3,7 кв. м; приміщення (ІІ) підвалу під будинком "А", площею 13,1 кв. м; сарай, позначений літерою "Б "; гараж, позначений на плані літерою "Е". 1/2 частина огородження та мощення є місцями загального користування (а. с. 10-11, т. 1).

Відповідно до даних витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05 серпня 2014 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_8 є власниками домоволодіння АДРЕСА_1, на підставі зазначеного договору дарування (а. с. 48,51, т. 1).

Згідно із довідкою форми № 3, виданої товариством з обмеженою відповідальністю "Київжитлосвіт" від 28 травня 2014 року № 1192 у будинку АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_13.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно із частиною 4 статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Частиною 1 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

За змістом статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 1 статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК Української РСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

У відповідності до вимог статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з частиною 2 статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходили із того, що відповідачі не є членами сім'ї позивача та без його згоди вселилися і проживають у частині домоволодіння, яка належить на праві власності позивачу.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Правова позиція Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) відповідно до пункту 1 статті 8 Конвенції гарантує кожній особі крім інших прав право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24 листопада 1986 року), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18 лютого 1999 року).

Пункт 2 статті 8 Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених у пункті 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров'я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у пункті 2 статті 8 Конвенції.

У пункті 27 рішення ЄСПЛ від 17 травня 2018 року у справі "Садов'як проти України" зазначено, що рішення про виселення становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо тільки воно не ухвалене "згідно із законом. Вислів "згідно із законом" не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід ґрунтувався на національному законодавстві, але також стосується якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своєму формулюванні та надавати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування. Крім того, будь-яка особа, якій загрожує виселення, у принципі повинна мати можливість, щоб пропорційність відповідного заходу була визначена судом. Зокрема, якщо було наведено відповідні аргументи щодо пропорційності втручання, національні суди повинні ретельно розглянути їх та надати належне обґрунтування.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання "справедливого балансу", враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб'єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї, а також практику ЄСПЛ як джерело права.

Підсумовуючи висновки про принципи застосування статті 8 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, викладені у рішеннях ЄСПЛ, виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.

Викладене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20).

Верховний Суд, оцінюючи виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на предмет пропорційності, встановивши, що порушені права позивача - власника житла, гарантовані як національним законодавством України, так і статтею 8 Конвенції, а також статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, вважає, що у цьому випадку за обставин цієї справи виселення відповідачів зі спірного житла є законним та пропорційним заходом, переслідує легітимну мету та є необхідним, оскільки: у належній ОСОБА_1 на праві власності частині домоволодіння проживають ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які не є членами його сім'ї; жодних угод між сторонами щодо порядку користування спірним житлом укладено не було, між позивачем та відповідачами склались неприязні відносини, а на вимоги власника звільнити спірне домоволодіння ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не реагують, тому власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

При цьому ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 можуть проживати у частині домоволодіння, яка належить ОСОБА_6 на праві приватної власності, членами сім'ї якої вони є.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди правильно застосували до правовідносин норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду, на які посилалася заявник у касаційній скарзі, які висловлені у постановах від 15 січня 2020 року у справі № 754/613/18-ц (провадження № 61-1634св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 445/1480/16-ц (провадження № 61-12391св19) та від 16 червня 2020 року у справі № 590/394/19 (провадження № 61-6504св20), а фактичні обставини цієї справи не є тотожними обставинам, встановленим у зазначених справах.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення постановлені з порушенням норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо зупинення виконання постанови

Відповідно до частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2020 року було зупинено виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2018 року до закінчення касаційного провадження, тому виконання судового рішення на підставі частини 3 статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович