Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.02.2021 року у справі №495/3904/18

Постанова

Іменем України

22 червня 2021 року

м. Київ

справа № 495/3904/18

провадження № 61-1172св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач -Приватний нотаріус Білгород-Дністровського міського нотаріального округу в Одеській області Тітова Тетяна Сергіївна,

треті особи: ОСОБА_2, Білгород-Дністровський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції

в Одеській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського міського нотаріального округу в Одеській області Тітової Т. С., треті особи: ОСОБА_2, Білгород-Дністровський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції

в Одеській області, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Позов обґрунтований тим, що рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 лютого 2016 року у справі № 495/543/16-ц частково задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1

та стягнуто з нього заборгованість з аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3

та ОСОБА_4, яка станом на 03 вересня 2012 року складає 33 851,46 грн.

15 квітня 2016 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області (далі - ВДВС Білгород-Дністровського МРУЮ в Одеській області) відкрито виконавче провадження № 50850906. Згідно із постановою державного виконавця від 15 квітня 2016 накладено арешт на все майно позивача та згідно

з актом опису й арешту майна від 24 травня 2016 року описано квартиру

АДРЕСА_1, загальною площею 30,4 кв. м, житловою площею 17,9 кв. м. Вказана квартира згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 25 листопада 1999 року належить на праві приватної спільної часткової власності в рівних частках по 1/4 ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх донькам: ОСОБА_5,

ОСОБА_6.

Згідно із постановою державного виконавця від 24 січня 2017 року, належна йому 1/4 частина вказаної однокімнатної квартири передана ОСОБА_2

у рахунок погашення боргу та відповідно до постанови державного виконавця Сударікової А. О. від 31 січня 2017 року виконавче провадження закрито.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2017 року скасовано рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 лютого 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області

від 20 лютого 2018 року вирішено питання про поворот виконання рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 лютого 2016 року у справі № 495/543/16-ц та в порядку повороту виконання повернуто належне ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме 1/4 частина однокімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Однак, під час звернення до державного реєстратора з метою державної реєстрації права власності на вказане нерухоме майно, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачу стало відомо, що приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Тітовою Т. С. видано ОСОБА_2 свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, реєстр № 226 від 13 лютого 2017 року, а також винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 33931561 від 20 лютого 2017 року, у зв'язку з чим позивачу відмовлено

у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

З урахуванням наведеного просив, скасувати свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, реєстр № 226 від 13 лютого 2017 року, виданого Приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Тітовою Т. С., та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 33931561 від 20 лютого 2017 року, вчиненого Приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Тітовою Т. С.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області

від 13 березня 2019 року позов задоволено.

Скасовано свідоцтво про передачу нерухомого майна стягувачеві ОСОБА_2, що було видано приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Тітовою Т. С. в результаті проведення прилюдних торгів, що не відбулися, реєстровий № 226 від 13 лютого 2017року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 33931561 від 20 лютого 2017 року, вчинене приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Тітовою Т. С.

Суд першої інстанції, дійшов висновку, що оскільки рішення суду, яке виконано

в примусовому порядку виконавчого провадження шляхом реалізації нерухомого майна скасоване, а ухвалою суду здійснено поворот виконання вказаного рішення шляхом повернення належного позивачу нерухомого майна, а тому наявні підстави для скасування правовстановлюючих документів, на підставі яких безпідставно набуто право власності іншою особою, та державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спір виник з приводу порушення права ОСОБА_1 на нерухоме майно, а саме 1/4 частини квартири внаслідок дій ОСОБА_2 щодо реєстрації за нею такого права, а тому наслідки вирішення такого спору судом безпосередньо впливають на зміст та стан речового права саме ОСОБА_2, яка залучена до участі у даній справі в статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, що свідчить про вирішення судом про права та обов'язки особи, яка не набула статусу відповідача.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У січні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу у якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова має бути скасована на підставі пункту 5 частини 1 статті 411 ЦПК України, оскільки судом апеляційної інстанції справу розглянуто за його відсутності, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, яке відбулось 14 грудня 2020 року.

Доводи інших учасників справи

У березні 2021 року приватний нотаріус Білгород-Дністровського міського нотаріального округу в Одеській області Тітової Т. С. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу у якому просила оскаржувану постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Зазначала, що касаційна скарга

є необґрунтованою, оскільки у матеріалах справи відсутні докази на спростування висновків судів.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 495/3904/18, витребувано її з Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Рішенням Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області

від 29 лютого 2016 року у цивільній справі № 495/543/16-ц позов ОСОБА_2

до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з аліментів та неустойки

за прострочення сплати аліментів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість з аліментах на утримання дітей: ОСОБА_7

та ОСОБА_4, яка станом на 03 вересня 2012 складає 33 851,46 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Дем'яновим Є. В. 15 квітня 2016 року на підставі вказаного судового рішення винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

15 квітня 2016 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Дем'яновим Є. В. винесено постанову про арешт майна боржника

та оголошення заборони на його відчуження.

24 травня 2016 року державним виконавцем ВДВС Білгород-Дністровського МРУЮ в Одеській області Дем'яновим Є. В. складено акт опису й арешту майна,

з якого вбачається, що при примусовому виконанні виконавчого листа №495/543/16-ц виданого 18 березня 2016 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області про стягнення заборгованості з аліментів на утримання дітей, в присутності понятих, проведено опис майна, що належить боржнику у вигляді 1/4 частки квартири, розташованої за адресою:

АДРЕСА_1.

Згідно звіту про незалежну оцінку майна, ринкова вартість (без врахування ПДВ) 1/4 частина жилих вбудованих приміщень (квартира), загальною площею

30,4 кв. м за адресою:

АДРЕСА_1 складає 55 755 грн.

Листом державного виконавця ВДВС Білгород-Дністровського МРУЮ в Одеській області Дем'янова Є. В. від 17 січня 2017 року № 8-22-27 повідомлено ОСОБА_2, що згідно листа, що надійшов 16 січня 2017 року від Одеської філії ДП "Сетам", 28 грудня 2016 року не відбулися електронні торги за лотом № 187442 з реалізації спірної квартири у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів.

Запропоновано стягувану ОСОБА_2 вирішити питання щодо залишення

за собою нереалізованого майна за ціною третіх електронних торгів, а саме: 39
028,50 грн. Додатково зазначено, що різниця між сумою боргу за виконавчим документом та ціною майна за третіми торгами складає 5 177,04 грн.

24 січня 2017 року державним виконавцем Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - Білгород-Дністровське МРВДВС ГТУЮ в Одеській області) Дем'яновим Є. В. винесено постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу.

Постановою державного виконавця Білгород-Дністровського МРВДВС ГТУЮ

в Одеській області Сударікової А. О. від 31 січня 2017 року № 50850906, закрито виконавче провадження й зазначено про повне виконання рішення суду у зв'язку з передачею майна стягувачу у рахунок погашення боргу.

На підставі акта про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу № 50850906 та постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу № 48632265, складених державним виконавцем Білгород-Дністровського МРВДВС ГТУЮ в Одеській області, 13 лютого 2017 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу видано свідоцтво про передачу майна, у якому нотаріус посвідчила, що ОСОБА_2 належить на праві власності майно, що складається з 1/4 частки однокімнатної квартири

АДРЕСА_1

на АДРЕСА_4, вартістю 39 028,50 грн, оскільки майно

не реалізоване/торги не відбулися і стягувач ОСОБА_2 виявила бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало ОСОБА_1.

Згідно вищевказаного свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Тітовою Т. С., ОСОБА_2 зареєструвала за собою 1/2 частки нерухомого майна, з урахуванням вже належної їй частки квартири

у розмірі 1/4 спірної квартири.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2017 року рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області

від 29 лютого 2016 року в частині стягнення заборгованості з аліментів скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з аліментів відмовлено.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області

від 20 лютого 2018 року допущено поворот виконання рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 лютого 2016 року

у цивільній справі № 495/543/16-ц. В порядку повороту виконання рішення, зобов'язано повернути належне ОСОБА_1 нерухоме майно, яке було безпідставно передано стягувачу - ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу,

а саме, 1/4 частини однокімнатної квартири, що розташована за адресою:

АДРЕСА_1.

Рішенням державного реєстратора від 10 квітня 2018 року відмовлено ОСОБА_1 у державній реєстрації права власності на 1/4 частки спірної квартири у зв'язку з наявністю суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин 1 , 2 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства

є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1 , 3 статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини 1 статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина 1 статті 48 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що "визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина 1 статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій). За змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пункті 36 постанови від 04 вересня 2018 року в справі № 823/2042/16, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача

на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право

на це майно. Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що "спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права

на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін. Належним відповідачем

у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано".

Колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду, що спір у позивача виник саме з ОСОБА_2 з приводу порушення останньою права власності позивача на нерухоме майно внаслідок наявності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на 1/4 частини спірної квартири, а тому приватний нотаріус Тітова Т. С. є неналежним відповідачем у цій справі, позовні вимоги до неї не можуть бути задоволені.

Доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права колегія суддів вважає такими, що не заслуговують

на увагу з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 24 липня 2019 року Одеським апеляційний судом винесено ухвалу про призначення справи до розгляду на 10 грудня 2019 року на 10 год 20 хв. (а. с. 175)

25 липня 2019 року на адресу ОСОБА_1 апеляційним судом надіслано судову повістку, яку ним отримано згідно з рекомендованого повідомлення

6776100085836 (а. с. 191).

Розгляд справи відкладався у зв'язку із поширенням пандемії COVID-19

на 21 липня 2020 року на адресу ОСОБА_1 апеляційним судом надіслано судову повістку, яку отримано ним 15 квітня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням 67761 00094290 (а. с. 208).

06 липня 2020 року від ОСОБА_1 на адресу Одеського апеляційного суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами.

Згідно із довідкою, виданою Одеським апеляційним судом судове засідання, призначене 21 липня 2020 року не відбулось у зв'язку із тимчасовими заходами, пов'язаними із поширенням пандемії COVID-19, слухання справи відкладено

на 01 грудня 2020 року на 09 год. 35 хв.

17 вересня 2020 року на адресу позивача апеляційним судом було надіслано судову повістку, яку було отримано ним 26 вересня 2020 року, рекомендоване повідомлення 67761 00087693 (а. с. 218а).

01 грудня 2020 року справа була розглянута Одеським апеляційним судом.

Секретарем судового засідання Одеського апеляційного суду складено довідку про те, що фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вказане відповідає частині 2 статті 247 ЦПК України, якою передбачено,

що фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи

чи в разі якщо відповідно до положень частині 2 статті 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За правилами частини 4 та 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне

чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, з урахуванням того, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення - 14 грудня 2020 року, а тому вищезазначені доводи касаційної скарги колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу.

Разом із тим колегія суддів зазначає, що доступ до суду як елемент права

на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом

і не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод (далі - Конвенція); якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визнає легітимними обмеженнями встановлені державами-членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року).

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі "Дія 97" проти України" № 19164/04 від 21 жовтня 2010 року).

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (§ 42 рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" № 3236/03, від 03 квітня 2008 року).

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sаndеrs S.А. v. Spain" ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних

зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

ЄСПЛ зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується

до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги

до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується

у Верховному Суді може бути більш формальною (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1996 року у справі "Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції", рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року у справі "Бруалла Гомес де ла Торре проти Іспанії").

Оцінюючи доводи касаційної скарги про обмеження заявника у доступі

до правосуддя, Верховний Суд врахував, що ОСОБА_1 реалізував своє право

на апеляційний перегляд рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 березня 2019 року при цьому під час апеляційного перегляду справи ініціював розгляд справи за його відсутності, а тому відсутні підстави вважати, що заявник був обмежений у доступі до правосуддя.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

М. Є. Червинська