Постанова

Іменем України

30 червня 2020 року

м. Київ

справа № 210/2815/17

провадження №61-49017св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Первинна профспілкова організація трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 січня 2018 року у складі судді Літвіненко Н. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Первинна профспілкова організація трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що з 03 вересня 2001 року він працював у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на різних посадах, остання посада - електрогазозварник 5 розряду цеху ремонту металургійного обладнання № 2 ремонтного виробництва. Наказом ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» від 29 червня 2017 року № 677/л його звільнено з цієї посади у зв`язку зі скороченням штату на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Вважає, що його звільнення є незаконним, так як допущене порушення статті 43 КЗпП України, якою встановлено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Частиною 7 статті 43 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації лише у разі, якщо в рішенні про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору немає обґрунтування такої відмови.

ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» 04 травня 2017 року звернулось до первинної організації профспілки з поданням № 05-1592 з проханням надати згоду на його звільнення за скороченням штату працівників за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України. У відповідь на подання первинна організація профспілки направила витяг із протоколу засідання президії профкому від 17 травня 2017 року, в якому містилась відмова в наданні згоди на його звільнення в зв`язку з тим, що на час розгляду подання президією профкому він знаходився на лікарняному. Адміністрація дану відмову безпідставно вважає необґрунтованою. Відповідно до пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати наказ від 29 червня 2017 року № 677/л про звільнення з підприємства за скороченням штату, поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день час винесення рішення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 січня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ від 29 червня 2017 року № 677/л про звільнення ОСОБА_1 з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» за скороченням штату. Поновлено ОСОБА_1 на посаді електрогазозварника 5 розряду змінний персонал (ремонт обладнання агломераційних цехів) цеху ремонту металургійного обладнання № 2 ремонтного виробництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 51 071 грн 72 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що на момент розгляду подання ОСОБА_1 перебував на лікарняному, що підтверджено довідкою № 195 про тимчасову непрацездатність, тому відмова президії профкому Первинної профспілкової організації трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» у дачі згоди на звільнення позивача є обґрунтованою. Відповідачем не дотримано вимог частини 3 статті 40, статті 49-2 КЗпП України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» залишено без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 22 січня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення президіуму профкома ПАТ «АрселорМиттал Кривий Ріг» від 17 травня 2017 року про відмову в дачі згоди на звільнення ОСОБА_1 за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України через скорочення штату у зв`язку з його перебуванням на лікарняному є обґрунтованим, оскільки положеннями частини 4 статті 40 КЗпП України встановлено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, зазначене рішення містить обґрунтування незаконності звільнення працівника в період його перебування на лікарняному, що є порушенням його законних прав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2018 року ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 08 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

У квітні 2020 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення профспілкового органу про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору не аргументоване та не містить посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника. Судами попередніх інстанцій не враховано, що підприємство відповідача вправі на власний розсуд приймати рішення щодо внесення змін в організацію виробництва та праці, перебування позивача на лікарняному на момент розгляду Первинною профспілковою організацією трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» подання про його звільнення, не є підставою для визнання незаконним та скасування наказу про звільнення.

Відзив на касаційну скаргу позивачем до суду не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

03 вересня 2001 року згідно з розпорядженням № 1476 ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на Криворізький державний гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» електрогазозварником (а.с. 7).

29 червня 2017 року згідно з наказом по підприємству № 677/л ОСОБА_1 був звільнений з посади електрогазозварника 5 розряду змінний персонал (ремонт обладнання агломераційних цехів) цеху ремонту металургійного обладнання № 2 ремонтного виробництва) за скороченням штату, пункту 1 статті 40 КЗпП України (а.с.10-11).

16 серпня 2016 року наказом від 16 серпня 2016 року № 1052 «Про внесення змін в організаційну структуру управління підприємства» (далі - Наказ № 1052) з метою впровадження в агломераційних цехах аглодоменного департаменту цільової системи ремонтів і обслуговування обладнання цехів підприємства, виконання корпоративних стандартів, для забезпечення ефективного планування і контроля ефективності проведення ТОіР обладнання і покращення виробничих показників було вирішено внести зміни до організаційної структури і штатного розпису підприємства. Зокрема: виключити певні штатні одиниці, в тому числі - штатну одиницю «електрогазозварювальник 5 розряду змінний персонал (ремонт обладнання агломерацйних цехів) цеха ремонту металургійного обладнання №2 ремонтного виробництва» (а.с. 17).

ОСОБА_1 , що обіймав вказану посаду, був ознайомлений з зазначеним наказом, від підпису в листі ознайомлення відмовився, про що було складено акт від 23 серпня 2017 року (а.с. 66-67).

01 березня 2017 року ОСОБА_1 було направлено попередження № 1 про можливе вивільнення не раніше 03 травня 2017 року з пропонуванням переведення на вакансію електрогазозварювальник 5 розряду агломераційних цехів №№ 1-3 АДД, встановлено строк для подання особистої заяви про переведення, а також з пропонуванням іншої роботи відповідно до «Переліку вакантних місць на підприємстві, що пропонуються електрогазозварювальнику 5 розряду ЦРМО ремонтного виробництва ОСОБА_1 , для вирішення питання про його подальше працевлаштування з урахуванням наявної в нього професії станом на 01 березня 2017 року та Переліку вакантних місць на підприємстві, що пропонуються електрогазозварювальнику 5 розряду ЦРМО ремовиробництва ОСОБА_1 , для вирішення питання про його подальше працевлаштування на іншу роботу, яку він може виконувати з урахуванням перенавчання за рахунок к підприємства, станом на 01 березня 2017 року» за вих. № 05-813. Вказане засвідчується актом № 1 надання роботи від 01 березня 2017 року (а.с.17, 18).

26 квітня 2017 року позивачу повторно було запропоновано іншу роботу згідно Переліку вакантних місць на підприємстві, що пропонуються електрогазозварювальнику 5 розряду ЦРМО ремонтного виробництва ОСОБА_1 , для вирішення питання про його подальше працевлаштування з урахуванням наявної в нього професії, станом на 26 квітня 2017 року та Переліку, вакантних місць на підприємстві, що пропонуються електрогазозварювальнику 5 розряду ЦРМО ремонтного виробництва ОСОБА_1 , для вирішення питання про його подальше працевлаштування на іншу роботу, яку він може виконувати з урахуванням перенавчання за рахунок коштів підприємства, станом на 26 квітня 2017 року» за вих. № 05-1536 (акт № 2 про надання роботи від 26 квітня 2017 року) (а.с. 20).

Позивач відмовився від переведення на запропоновані посади, оскільки не звернувся із особистою заявою про переведення.

04 травня 2017 року адміністрацією підприємства було направлено подання за вих. № 05-1592 до профспілкового комітету Первинної організації Профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості ПАТ «АМКР», членом якої був позивач, про надання згоди на звільнення останнього з підприємства (а.с. 21).

У період з 12 червня 2017 року по 26 червня 2017 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у поліклініці гірничого департаменту з приводу професійного захворювання, що підтверджено випискою - епікризом № 2296/660 (а.с. 160-161).

Відповідно до виписки з протоколу засідання президіума профкому ПАТ «АМКР» 17 травня 2017 року № 117 було постановлено відмовити в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з перебуванням його на лікарняному (а.с. 22).

У наказі від 29 червня 2017 року №677/л зазначено, що крім пропонування іншої роботи з наявних вакансій на підприємстві, ОСОБА_1 13 березня 2017 року, 06 квітня 2017 року, 18 квітня 2017 року, 04 травня 2017 року, 12 травня 2017 року та 16 травня 2017 року для самостійного пошуку роботи з метою працевлаштування відповідно до пункту 4.5. діючого на підприємстві колективного договору, надавалася можливість пошуку нового місця роботи в робочий час з оплатою по середньому заробітку. Використавши наданий йому час, ОСОБА_1 не проінформував комісію по вивільненню про результати пошуку, заяви про переведення на іншу роботу не подавав (а.с. 10- 11).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частини 2, 3 цієї статті визначають обставини, які мають враховуватись в разі вирішенні питання про залишення на роботі працівника при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.

При вивільненні працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.

За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.

При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо.

Згідно з вимогами статті 43 КЗпП розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим.

У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Аналогічні положення містить частина шоста статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Відповідно до частини 4 статті40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Згідно статті 6 Закону України «Про охорону праці» працівника, який за станом здоров`я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 9 зазначеного закону за працівниками, які втратили працездатність у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи проводяться його навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій.

У період з 12 червня 2017 року по 26 червня 2017 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у поліклініці гірничого департаменту з приводу професійного захворювання, що підтверджено випискою - епікризом № 2296/660 (а.с.160-161).

Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу про наявність професійного характеру захворювання від 20 червня 2017 року № 745 ОСОБА_1 встановлено професійне захворювання, діагноз радикулопатія шийна С5-С8 та попереково-крижова L5, S1 на фоні полі сегментарної дископатії, стенозу хребтового канала, з вираженими статико-динамічними порушеннями, синдром бацилярних артерій з вестибулярною дисфункцією вираженого ступеню та цефалгією; периферичним нейросудинним синдромом та нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового пері артрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з пері артрозом ліктьових (ПФ першого-другого ступеня) і колінних (ПФ першого-другого ступеня) суглобів. Суп.д-з: Хр. гастродуоденіт, ф. ремісії. Початкові явища нейросенсорної приглухуватості. Синдром сухого ока. Трудові рекомендації: протипоказана важка фізична праця, робота в умовах впливу несприятливого мікроклімату, біля рухаючи механізмів, вогню, на висоті, та робота в нічні зміни (а.с.163-164).

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією з 25 вересня 2017 року ОСОБА_1 була встановлена третя група інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням на строк до 01 жовтня 2018 року (а.с.159).

Суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем при звільнені ОСОБА_1 не дотримано вимог частин 2, 3 статті 40, статті 49-2 КЗпП України.

Доводи касаційної скарги про те, що рішення профспілкового органу про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору не аргументоване та не містить посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника, спростовуються випискою з протоколу засідання профкому від 17 травня 2017 року (а. с. 22).

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 січня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк