Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.03.2018 року у справі №373/1943/15

Постанова

Іменем України

30 травня 2018 року

м. Київ

справа № 373/1943/15-ц

провадження № 61-328св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гулька Б. І., Карпенко С. О., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - державна організація «Лісове господарство «Білоозерське»,

представники відповідача: Коваленко Володимир Михайлович, Іваненко Костянтин Олексійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги державної організації «Лісове господарство «Білоозерське» та ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Київської області у складі колегії суддів: Волохова Л. А., Лівінського С. В., Мельника Я. С. від 10 листопада 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, уточнивши його,до державної організації «Лісове господарство «Білоозерське» (далі - ДО «ЛГ «Білоозерське») про визнання незаконними наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі наказу директора ДО «ЛГ «Білоозерське» від 20 лютого 2009 року № 09/14-к його було переведено на посаду майстра лісу.

Наказами директора ДО «ЛГ «Білоозерське» від 20 березня 2015 року № 15/30 та 30 квітня 2015 року № 15/47 йому було оголошено догани, а наказом від 22 червня 2015 року № 15-51-к його було звільнено із займаної посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, але вказані накази є неправомірними та порушують його права, оскільки під час виконання трудових обов'язків він не порушував положення посадової інструкції та трудового законодавства, і його було притягнуто до відповідальності двічі за одне і те ж порушення.

У зв'язку з викладеним ОСОБА_1 просив суд визнати незаконними і скасувати накази директора ДО «ЛГ «Білоозерське» від 20 березня 2015 року № 15/30 і 30 квітня 2015 року № 15/47 про дисциплінарні стягнення; визнати незаконним і скасувати наказ т. в. о. директора ДО «ЛГ «Білоозерське» від 22 червня 2015 року № 15-51-к про звільнення його з роботи; поновити його на посаді майстра лісу ДО «ЛГ «Білоозерське»; стягнути з ДО «ЛГ «Білоозерське» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03 липня 2015 року по день ухвалення судового рішення; стягнути з ДО «ЛГ «Білоозерське» на його користь 7 тис. грн моральної шкоди; зобов'язати ДО «ЛГ «Білоозерське» письмово довести до відома усіх її працівників рішення в цій справі.

Справа розглядалися судами неодноразово.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області у складі судді Реви О. В. від 05 серпня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

У задоволенні позову в частині визнання незаконним і скасування наказу директора ДО «ЛГ «Білоозерське» «Про дисциплінарне стягнення» від 20 березня 2015 року № 15/30 відмовлено у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Визнано незаконним і скасовано наказ директора ДО «ЛГ «Білоозерське» «Про дисциплінарне стягнення» від 30 квітня 2015 року № 15/47.

Змінено формулювання причин звільнення ОСОБА_1 з посади майстра лісу ДО «ЛГ «Білоозерське» за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України відповідно до наказу т. в. о. директора ДО «ЛГ «Білоозерське» від 22 червня 2015 року № 15-51-к про звільнення його з роботи і вирішено привести його у відповідність до чинного законодавства про працю та вважати ОСОБА_1 звільненим із посади майстра лісу ДО «ЛГ «Білоозерське» за систематичне невиконання ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором (пункт 3 частини першої статті 40 КЗпП України з 02 липня 2015 року).

В іншій частині позову відмовлено за недоведеністю.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що на відповідній правовій підставі і з дотриманням законодавчого порядку в роботі позивача було виявлено порушення вимог Правил внутрішнього трудового розпорядку, Посадової інструкції майстра лісу, тому відповідач правомірно наклав на нього дисциплінарні стягнення та звільнив із займаної посади, але у зв'язку із систематичним невиконанням ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, а не систематичним халатним і безвідповідальним невиконанням службових обов'язків.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 10 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 05 серпня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1

Визнано незаконним та скасовано наказ директора ДО «ЛГ «Білозерське» «Про дисциплінарне стягнення» від 20 березня 2015 року № 15/30.

Визнано незаконним та скасовано наказ т. в. о. директора ДО «ЛГ «Білозерське» від 22червня 2015 року № 15-51-к про звільнення ОСОБА_1 з роботи.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді майстра лісу ДО «ЛГ «Білозерське».

Стягнуто з ДО «ЛГ «Білозерське» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 липня 2015 року по 02 липня 2016 року в сумі 40 тис. 395 грн 94 коп.

Стягнуто з ДО «ЛГ «Білозерське» на користь ОСОБА_1 7тис. грн моральної шкоди.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що наказ про дисциплінарне стягнення від 20 березня 2015 року № 15/30 є необґрунтованим, адже в ньому не зазначено належним чином підстави для застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення; не вказано яке саме ОСОБА_1 здійснив порушення трудової дисципліни та коли; в чому полягало порушення трудової дисципліни, тому наявні підстави для поновлення його на роботі.

Стягуючи з ДО «ЛГ «Білозерське» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що у зв'язку з поновленням позивача на роботі з відповідача на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за один рік.

У листопаді 2016 року т. в .о. директора ДО «ЛГ «Білоозерське» Степанць А. М подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не вказав, який саме з наказів є необґрунтованим та не навів мотивів скасування рішення суду першої інстанції і задоволення позову ОСОБА_1

У грудні 2016 року ОСОБА_1подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині стягнення з ДО «ЛГ «Білозерське» на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 03 липня 2015 року по 02 липня 2016 року в сумі 40 тис. 395 грн 94 коп. і ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з ДО «ЛГ «Білозерське» на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 03 липня 2015 року по 10 листопада 2016 року в сумі 55 тис. 202 грн 42 коп.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки позов розглядався в судах більше року не з його вини, то з ДО «ЛГ «Білоозерське» на його користь слід стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а саме з 03 липня 2015 року по 10 листопада 2016 року в сумі 55 тис. 202 грн 42 коп.

В іншій частині рішення суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не оскаржує, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не переглядається.

У січні 2017 року директор ДО «ЛГ «Білоозерське» Шарапко В. Д. подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про залишення без розгляду вказаної касаційної скарги.

06 березня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

У квітні 2018 року у відповідь на лист Верховного Суду про уточнення зазначеної заяви директор ДО «ЛГ «Білоозерське»Шарапко В. Д. подав до Верховного Суду заяву про відмову від касаційної скарги в порядку статті 398 ЦПК України.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 398 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати касаційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення касаційного провадження. У разі відмови від касаційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги, постановляє ухвалу про закриття касаційного провадження.

У разі закриття касаційного провадження у зв'язку з відмовою від касаційної скарги на судові рішення повторне оскарження цих рішень особою, що відмовилася від скарги, не допускається.

Ураховуючи те, що заява ДО «ЛГ «Білоозерське» про відмову від касаційної скарги подана до закінчення касаційного провадження, вона підлягає задоволенню, а касаційне провадження за касаційною скаргою ДО «ЛГ «Білоозерське»- закриттю.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Суди встановили, що згідно з наказом директора ДО «ЛГ «Білоозерське» від 20 лютого 2009 року № 09/14-к ОСОБА_1 переведено на посаду майстра лісу.

Згідно з наказами директора ДО «ЛГ «Білоозерське» від 20 березня 2015 року № 15/30 та 30 квітня 2015 року № 15/47 за порушення пунтків 4, 6 розділу 4.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку ДО «ЛГ «Білоозерське», вимог статті 139 КЗпП України, пунктів 1, 10 розділу 2 Посадової інструкції старшого майстра лісу ДО «ЛГ «Білоозерське», керуючись статтею 147 КЗпП України, старшому майстру лісу ОСОБА_1 оголошено догани.

22 червня 2015 року комісією було проведено обстеження обходу № 2, який закріплений за майстром лісу ОСОБА_1, та виявлено самовільні поруби лісу у кварталах № № 12,18 і 24, загальною кількістю 44 пеньки, що складає 9,3 куб. м. деревини, загальний розмір завданої шкоди лісу склав24 тис. 907 грн 30 коп.

Наказом ДО «ЛГ «Білоозерське» від 22 червня 2015 року № 15-51-к за систематичне халатне та безвідповідальне невиконання службових обов'язків, що призвело до допущення значних, самовільних порубок лісу звільнено із займаної посади майстра лісу ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України з 22 червня 2015 року.

Згідно з наказом ДО «ЛГ «Білоозерське» від 02 липня 2015 року № 15-52-к у зв'язку з виходом на роботу майстра лісу ОСОБА_1 після закінчення строку його відсутності внаслідок тимчасової непрацездатності 02 липня 2015 року введено в дію пункти 1 і 4 наказу від 22 червня 2015 року № 15-51-к.

Рішенням профкому ДО «ЛГ «Білоозерське» від 02 вересня 2015 року надана згода на звільнення майстра лісу ОСОБА_1 із займаної посади за систематичне халатне та безвідповідальне невиконання службових обов'язків.

Останніми двома місяцями роботи, що передували звільненню позивача є травень і червень 2015 року.

Відповідно до наданої відповідачем довідки від 05 жовтня 2015 року середньоденна заробітна сплата ОСОБА_1 становить 160 грн 94 коп. За період з 03липня 2015 року по 02 липня 2016 року розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 40 тис. 395 грн 94 коп.

Відповідно до частин першої та другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України«Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, правильно застосувавши норми матеріального права, дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ДО «ЛГ «Білоозерське» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 03 липня 2015 року по 02 липня 2016 року в сумі 40 тис. 395 грн 94 коп.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1про відсутність його вини в розгляді позову більше одного року висновків суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині не спростовують, оскільки апеляційний суд таких мотивів не наводив і з цього не виходив.

Отже, рішення суду апеляційної інстанції у вказаній частині ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 398, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Заяву державної організації «Лісове господарство «Білоозерське» про відмову від касаційної скарги задовольнити.

Прийняти відмову державної організації «Лісове господарство «Білоозерське» від касаційної скарги.

Касаційне провадження за касаційною скаргою державної організації «Лісове господарство «Білоозерське»на рішення апеляційного суду Київської області від 10 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державної організації «Лісове господарство «Білоозерське» про визнання незаконними наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди закрити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Київської області від 10 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С. Ф. Хопта

Судді: Б. І. Гулько

С. О. Карпенко

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк