Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.08.2018 року у справі №761/3425/2016

Постанова

Іменем України

29 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 522/7465/15-ц

провадження № 61-19759св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя - доповідач),

суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» в особі представництва приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» в аеропорту «Одеса»,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Пілот» в особі Одеської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Пілот»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2016 року, у складі судді Малинникова О. Ф., та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 грудня 2016 року, у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Міжнародні авіалінії України» в особі представництва приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» в аеропорту «Одеса» (далі - ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ»), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Пілот» в особі Одеської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Пілот» (далі - ТОВ «Пілот»), про порушення прав споживачів та стягнення збитків.

Позов обґрунтовано тим, що позивач, як керівник ТОВ «ІПГ «Майстер», користується послугами, що надаються відповідачем, у зв'язку із відрядженнями. Так, зокрема, у грудні 2014 року були заплановані ділові зустрічі у період з 15 грудня 2014 року по 18 грудня 2014 року.

12 грудня 2014 року, користуючись послугами ТОВ «ПІЛОТ», було придбано електронні квитки авіакомпанії МАУ № 566-5874178054 на ім'я ОСОБА_1 та № 566-5874178054 на ім'я ОСОБА_2 для трансфертного міжнародного повітряного перевезення по маршруту Одеса-Київ-Барселона та у зворотному напрямку. Витрати на придбання квитків було оплачено позивачем.

У зв'язку із затримкою рейсу на тривалий час, він змушений був відмовитись від перельоту цим рейсом та вимагати повернення вартості квитків. За його зверненням вартість квитків у сумі 19 080 грн йому було повернуто.

Настання вказаних обставин спонукали позивача придбати квитки на інший рейс, у зв'язку із чим ним було додатково витрачено 7 578 грн. Крім того, позивачем змінено графік ділових зустрічей. Таким чином, ОСОБА_1 понесено додаткові витрати, загальна сума яких, за його підрахунками, складає 11 236,07 грн.

Відповідач відмовляється здійснювати додаткові виплати позивачу, окрім відшкодованої раніше оплати квитків у зазначеній сумі 19 080 грн.

Посилаючись на порушення своїх прав як споживача внаслідок недотримання відповідачем умов договору про надання послуг перевезення, позивач просив стягнути з ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» завдані йому збитки та пеню за прострочення виконання зобов'язання, загальна сума яких, із урахуванням збільшення позовних вимог, складає 18 940 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня

2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зобов'язання за договором повітряного перевезення відповідачем було виконано у відповідності з встановленими правилами перевізника та діючим законодавством України. Кошти за невикористані квитки відповідачем повернуто позивачу в повному обсязі без застосування штрафних санкцій. Позивач відмовився від договору перевезення, який ним було розірвано в односторонньому порядку відмовою від польоту та заявою про повернення вартості квитків. Тому посилання позивача на невиконання

ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» умов договору є необґрунтованими.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що відповідач виконав свої зобов`язання з дотриманням положень Повітряного кодексу України, Правил повітряного перевезення пасажирів і багажу, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 30 листопада 2012 року

за № 735, зареєстрованих Міністерством юстиції України 28 грудня

2012 року за № 2219/22531 та Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу Апеляційний суд також погодився з висновком місцевого суду про те, що укладений між сторонами договір був розірваний в односторонньому порядку.

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга позивача мотивована тим, що нормами міжнародних актів, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, передбачено право пасажира на відшкодування перевізником шкоди, що сталась внаслідок затримки повітряного перевезення. При цьому вид такої шкоди, що підлягає відшкодуванню, не конкретизовано, а встановлено лише обмеження щодо розміру такого відшкодування.

Касаційна скарга також містить посилання на відсутність у матеріалах справи належного та допустимого доказу форс-мажорних обставин, яким є сертифікат торгово-промислової палати України.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У запереченні на касаційну скаргу відповідач вказує на безпідставність доводів касаційної скарги, та на законність і обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій. У зв'язку з чим просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Третя особа не скористалась своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направила.

У травні 2018 року дану справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з статтею 910 ЦК України, за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення.

Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Частиною другою статті 922 ЦК України, положення якої визначають відповідальність перевізника за затримку відправлення пасажира та порушення строку доставлення пасажира до пункту призначення, закріплено, що у разі відмови пасажира від перевезення з причини затримки відправлення транспортного засобу перевізник зобов'язаний повернути пасажиру провізну плату.

Установлено, що згідно з розкладом польотів та інформації, зазначеної у авіаквитку, виконання рейсу PS056-15.12.14 за маршрутом перевезення Одеса - Київ було заплановано о 07:00 годині (05:00 UTC).

Виконання вказаного рейсу було затримано на 13 годин та 1 хвилину, внаслідок настання обставин непереборної сили, пов'язаних із значним ускладненням метеорологічних умов (надзвичайні обставини) в Одеській області (аеропорт прибуття).

Рейс за маршрутом перевезення Одеса - Київ було виконано після покращення погодних умов, які не загрожували життю та здоров'ю пасажирів.

Вся інформація щодо зміни часу відправки рейсу, послідовності дій пасажирів та взаємодії з авіакомпанією у встановленому порядку була доведена до всіх заінтересованих осіб, у тому числі й пасажирам.

Відповідно до частини третьої статті 106 Повітряного кодексу України, якщо затримка рейсу перевищує п'ять годин, пасажирам має бути запропоновано на вибір:1) відшкодування впродовж семи днів повної вартості квитка за ціною, за якою його придбано, за невикористану частину квитка та за використану частину або частини квитка, якщо рейс більше не задовольняє потреби пасажира, а також за потреби забезпечити зворотний рейс у початковий пункт відправлення за першої можливості; 2) зміну маршруту, яка здійснюється за відповідних транспортних умов: до кінцевого пункту призначення - за першої можливості або у пізніший час за бажанням пасажира та за наявності вільних місць.

Пасажирам затриманих рейсів було запропоновано обслуговування, передбачене положеннями «Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу», затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 30 листопада 2012 року, та технологіями перевізника.

Позивач на власний розсуд відмовився від запропонованого обслуговування та переоформлення авіаквитків та прийняв рішення про відмову від здійснення міжнародного повітряного перевезення у прямому і зворотному сполученнях. Позивач з компаньйоном придбали квитки на інший рейс з іншим маршрутом, доплативши 7 578 грн. У зв'язку із збільшенням тривалості перельоту цим маршрутом на добу були понесені додаткові витрати.

Обґрунтовуючи наявність підстав для задоволення позову, ОСОБА_1 посилався на невиконання відповідачем умов договору перевезення.

Україна є учасницею Міжнародної конвенції для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, підписана 28 травня 1999 року у Монреалі, яка ратифікована Україною 17 грудня 2008 року (далі - Монреальська конвенція).

Згідно статті 19 Монреальської конвенції Перевізник несе відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок затримки в повітряному перевезенні пасажирів, багажу або вантажу. Однак перевізник не несе відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок затримки, якщо доведе, що він, його службовці та агенти вжили всіх заходів, які могли б бути необхідними для того, щоб уникнути шкоди, або що для нього чи для них було неможливо вжити таких заходів.

Мотивуючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд вказував, що затримка відправки рейсу, на якому мав летіти позивач сталася через настання обставин непереборної сили, пов'язаних із значним ускладненням метеорологічних умов (надзвичайні обставини) в Одеській області (аеропорт прибуття). Так, у результаті погіршення метеорологічних умов (туман) в період з 14 грудня 2015 року по 15 грудня 2015 року в Міжнародному аеропорту «Одеса» та в Одеській області сталася значна затримка виконання вищезазначених рейсів. Після покращення погодних умов, які не загрожували життю та здоров'ю пасажирів, а також виконання польотів згідно з запланованим розкладом, рейс PS056-15 грудня 2014 року за маршрутом перевезення Одеса - Київ було виконано за найпершої можливості.

Разом із тим, суд установив затримку рейсу 15 грудня 2015 року, проте дата вильоту є 15 грудня 2014 року.

Крім того, суд не дав жодної оцінки листу ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ»

від 02 лютого 2015 року, згідно із яким причиною затримки рейсу PS056 -

15 грудня 2014 року вказано пізнє прибуття повітряного судна з попереднього рейсу (а. с. 11).

Також поза увагою суду залишився той факт, що позивач здійснив виліт з Міжнародного аеропорту «Одеса» 15 грудня 2014 року о 15:00 год, що не може в повній мірі доводити погіршення метеорологічних умов.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, коли суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 грудня 2016 року скасувати.

Справу в передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

В. В. Пророк

І. М. Фаловська

С. П. Штелик