Постанова

Іменем України

29 липня 2020 року

м. Київ

справа № 2-1001/11

провадження № 61-41305св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2018 року у складі суддів: Петешенкової М.Ю., Куценко Т.Р., Макарова М.О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2009 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» (далі - ТОВ «УФА «Верус»), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування позовних вимог зазначало, що за кредитним договором № 183/р-07-01 від 19 липня 2007 року, укладеним із Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», відповідач ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 200 000,00 доларів США, зі сплатою процентів за користування ним в розмірі 14% річних на суму залишку заборгованості.

З метою забезпечення зобов`язань ОСОБА_1 за цим договором між банком та ОСОБА_2 і ТОВ «УФА «Верус» були укладені договори поруки.

Посилаючись на неналежне виконання позичальником зобов`язань щодо своєчасного й повного повернення кредиту, унаслідок чого виникла заборгованість, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з боржника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором, яка станом на 20 травня 2009 року складає 163 562, 32 доларів США, з яких 154 110,86 доларів США заборгованість за кредитом, 1 615,26 доларів США заборгованість по процентам, 16,27 доларів США пеня за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором, 7 819,93 доларів США штрафні санкції; стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «УФА «Верус» солідарно на користь банку 200,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2011 року у складі головуючого судді Ткаченко Н. В. позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № 183/Р-07 від 19 липня 2007 року в розмірі 1 304 033 грн 31 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в обумовленому договором розмірі, проте відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь банку солідарно з боржника та поручителя.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2011 року скасовано, у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що за позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження розрахунку заборгованості за кредитним договором, у матеріалах справи відсутній розрахунок такої заборгованості з урахуванням відповідних сум та виписки про рух коштів, не містить такого розрахунку і витребувана судом кредитна справа, у зв`язку з чим неможливо встановити дійсний розмір заборгованості відповідачів, а відтак вимоги банку є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У липні 2018 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), яке є правонаступником ПАТ КБ «ПриватБанк», подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог банку, які є правомірними і обґрунтованими. Зазначаючи про відсутність можливості встановити дійсний розмір заборгованості за кредитним договором, апеляційний суд залишив поза увагою наявний у матеріалах справи розрахунок банку. Крім того судом було витребувано матеріали кредитної справи, що було виконано банком, ухвала суду про витребування розрахунку заборгованості не виносилася. Встановлення неправильності розрахунку заборгованості, неточності нарахування заборгованості можливо лише за допомогою економічної експертизи, яка у справі не проводилася.

Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська справу № 2-1001/11.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

У поданому в жовтні 2018 року відзиві, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість, оскільки позивач, будучи належним чином повідомлений про дату та час судових засідань, не виконав вимогу надати в строк до 01 березня 2017 року розрахунок суми заборгованості відповідача за кредитним договором, з урахуванням наданих стороною відповідача квитанцій про сплату коштів на погашення кредиту, а його представник жодного разу не з`явився до суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК Українивизначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що 19 липня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 183/Р-07, за умовами якого відповідач отримала кредит в розмірі 200 000 доларів США у вигляді окремого траншу, зі сплатою 14% річних строком до 18 липня 2012 року.

У забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором, 19 липня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки без номеру, згідно якого останній прийняв на себе зобов`язання нести повну матеріальну відповідальність перед банком у разі невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитною угодою, включаючи сплату кредиту, процентів, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Також 12 січня 2009 року між банком та ТОВ «УФА «Верус» був укладений договір поруки № 467 та додаток до нього № 1, відповідно до якого товариство прийняло на себе зобов`язання нести майнову відповідальність перед банком у розмірі 200,00 грн у разі невиконання позичальником ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України, зараз і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 525 та 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За правилами статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Судами встановлено, і не заперечується сторонами, що відповідач ОСОБА_1 за кредитним договором № 183/Р-07 отримала кредитні кошти в розмірі 200 000,00 доларів США, на умовах платності та строковості, визначених кредитним договором.

При цьому суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, зазначив, що позбавлений можливості встановити дійсний розмір заборгованості позичальника перед банком з урахуванням наданих відповідачем копій квитанцій про сплату коштів на погашення кредиту, оскільки на підтвердження своїх позовних вимог банк не надав належного розрахунку заборгованості.

Натомість, згідно доводів відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , останні не заперечують факт отримання кредиту та визнають заборгованість в розмірі 787 970,93 грн. (а.с.104-105).

Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши, що належними та допустимими доказами підтверджено отримання позичальником 200 000,00 доларів США кредиту, дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог банку у зв`язку з їх недоведеністю, оскільки суду необхідно було перевірити чи були враховані суми, сплачені згідно з наданими квитанціями чи ні, і відповідно визначити розмір заборгованості самостійно. У разі виникнення складнощів у встановленні такого розміру, роз`яснити право на призначення і проведення судово-бухгалтерської експертизи.

Суд апеляційної інстанції не встановив обставини справи у повному обсязі, що мають значення для правильного вирішення спору, а саме умови кредитного договору щодо процентної ставки та порядку її нарахування, пені та комісії і наявності підстав для їх стягнення з позичальника та поручителів, не дослідив обставини погашення заборгованості по кредиту ОСОБА_1 з урахуванням установленого факту отримання нею кредитних коштів та наданих відповідачем квитанцій на підтвердження погашення кредиту, у зв`язку з чим не зробив висновок про наявність чи відсутність у неї заборгованості перед банком за кредитним договором.

При новому розгляді апеляційному суду слід врахувати заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31 січня 2011 року, ухвалене у справі № 2-2107/2011 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки та застави, про виселення (реєстраційний номер рішення 13826643) та рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 червня 2011 року, ухвалене у справі № 2-1449/2011 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ТОВ «УФА «Верус»), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 298 408,44 грн (реєстраційний номер рішення 19369188) та з`ясувати чи входить спірна сума боргу до складу заборгованості, яка була предметом у вказаних справах. Також апеляційному суду необхідно перевірити чи виконані вказані рішення, адже з`ясування цих обставин має важливе значення для визначення розміру заборгованості.

В силу повноважень суду касаційної інстанції усунути ці недоліки під час касаційного розгляду неможливо.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно положень статті 400 ЦПК Українищодо меж розгляду справи касаційним судом Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити нове рішення у цій справі, оскільки для його ухвалення необхідно встановити обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій.

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК Українипідставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що апеляційним судом не встановленні фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Під час нового розгляду справи апеляційному суду необхідно врахувати викладене, після чого ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українисуд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК Українипередбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий судовий розгляд та не ухвалює нове рішення, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями, 400, 406, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуАкціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.О. Кузнєцов Судді:В.С. Жданова В.М. Ігнатенко С. О. Карпенко М. Ю. Тітов