Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.04.2018 року у справі №369/1975/17

Постанова

Іменем України

29 січня 2020 року

м. Київ

справа № 369/1975/17

провадження № 61-16565св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області, публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит»,

треті особи: приватне підприємство «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», товариство з обмеженою відповідальністю «Оціночна компанія «Вега»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» Ірклієнка Юрія Петровича на ухвалу Апеляційного суду Київської області у складі судді Приходька К. П. від 06 березня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області, публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», банк), треті особи: приватне підприємство «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», товариство з обмеженою відповідальністю «Оціночна компанія «Вега», про визнання недійсним протоколу про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, визнання недійсним акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, повернення вилученого майна власнику.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області у складі судді Ковальчук Л. М. від 01 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним протокол про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна - земельної ділянки площею 0,0819 га та розташованого на ній житлового будинку (А-1) загальною площею

270,4 кв. м по АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 13 січня 2014 року, складений заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Савицькою С. В.

Визнано недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів

від 26 лютого 2014 року, видане приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Апишковою З. І.

В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 06 березня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 грудня 2017 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, наведені заявником причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що першу апеляційну скаргу банк подав у межах строку на апеляційне оскарження безпосередньо до апеляційного суду, який ухвалою від 25 січня 2018 року повернув її без розгляду на підставі пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України. Вказану ухвалу було отримано 31 січня 2018 року і майже одразу, а саме 05 лютого 2018 року банк звернувся із повторною апеляційною скаргою, подавши її до суду першої інстанції. Вважає, що невизначеність на законодавчому рівні щодо порядку подання апеляційної скарги стало причиною пропуску строку, що, на думку заявника, свідчить про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою цього ж суду від 21 січня

2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судом

01 грудня 2017 року Києво-Святошинським районним судом Київської області ухвалено рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Представник банку участі у судовому засіданні 01 грудня 2017 року не брав, повний текст судового рішення отримав лише 19 січня 2018 року.

19 січня 2018 року банк подав апеляційну скаргу на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 грудня 2017 року безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 25 січня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» було повернуто без розгляду із посиланням на пункт 15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Ухвалу суду апеляційної інстанції від 25 січня 2018 року отримано представником банку 30 січня 2018 року.

05 лютого 2018 року банк через суд першої інстанції подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій ставив питання про поновлення строку на апеляційне оскарження з посиланням на отримання представником повного тексту оскаржуваного судового рішення лише

19 січня 2018 року і вчасне подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду і отримання ухвали суду апеляційної інстанції від 25 січня 2018 року про повернення апеляційної скарги 30 січня 2018 року.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23 лютого 2018 року вказані позивачем причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнано неповажними та надано строк 10 днів з моменту отримання копії ухвали для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням інших поважних причин пропуску цього строку.

На виконання ухвали суду апеляційної інстанції банк подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому вказував на невчасне складання судом першої інстанції оскаржуваного рішення та отримання його повного тексту, а також подання у межах строку, передбаченого цивільним процесуальним законодавством України, апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду.

06 березня 2018 року ухвалою Апеляційного суду Київської області доводи

ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження визнано неповажними та відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі частини четвертої статті 357 ЦПК України.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 13 Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області у цій справі було ухвалено 01 грудня 2017 року, тобто до набрання чинності вказаною редакцією ЦПК України (15 грудня 2017 року).

Згідно з частиною першою статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

За правилами частин третьої, четвертої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Верховний Суд виходить з того, що цивільний процесуальний закон не містить вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Представник ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» не був присутній у судовому засіданні 01 грудня 2017 року під час проголошення судового рішення Києво-Святошинським районним судом Київської області.

Копію оскаржуваного рішення від 01 грудня 2017 року отримано представником банку 19 січня 2018 року (а. с. 227 т. 1).

За таких обставин останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог частини першої статті 294 ЦПК України 2004 року було 29 січня 2018 року.

Апеляційну скаргу на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 грудня 2017 року банк через свого представника подав 05 лютого 2018 року, тобто із пропуском строку апеляційного оскарження.

Порушуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, банк посилався на те, що він в межах строку на апеляційне оскарження, а саме 19 січня 2018 року, звернувся безпосередньо до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 01 грудня 2017 року, однак ухвалою апеляційного суду від 25 січня

2018 року його скаргу було повернуто без розгляду із посиланням на пункт 15.5 Перехідних положень ЦПК України. Вказану ухвалу суду апеляційної інстанції отримано 30 січня 2018 року і представник банк майже одразу, а саме 05 лютого 2018 року, подав цю апеляційну скаргу через суд першої інстанції.

Однак, суд апеляційної інстанції визнав такі причини пропуску строку неповажними та ухвалою від 06 березня 2018 року відмовив ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 грудня 2017 року з підстав, передбачених частиною четвертої статті 357 ЦПК України.

На переконання Верховного Суду, під час оцінки наведених відповідачем доводів судом апеляційної інстанції не враховано обставини, що мають істотне значення для вирішення цього процесуального питання. Зокрема, суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тим обставинам, що банк вчасно (19 січня 2018 року), у межах строку на апеляційне оскарження звернувся із апеляційною скаргою безпосередньо до суду апеляційної інстанції, який ухвалою повернув її без розгляду і він майже одразу, через п`ять днів після отримання цієї ухвали суду апеляційної інстанції, повторно звернувся із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. Таким чином, не врахувавши вказані обставини, апеляційний суд дійшов безпідставного висновку, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними.

При цьому щодо можливості подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції висловилася Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 20 червня

2018 року (справа № 514/134/17).

Вказані обставини вказують на те, що представник банку своєчасно вчиняв процесуальні дії, спрямовані на реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення, подав апеляційну скаргу у межах строку на апеляційне оскарження безпосередньо до суду апеляційної інстанції та вправі був очікувати застосування норм процесуального законодавства, які надають йому право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Основним Законом України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини 1, 2 статті 55 Конституції України). Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовим висновком, сформульованим Конституційним Судом України, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень в контексті положень частин 1, та 2 статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду.

Ураховуючи зазначене, Верховний Суд не виявив достатніх мотивів, щоб погодитися з висновками апеляційного суду у цій справі про те, що наведені ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» у клопотанні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є непереконливими та неповажними. Суд дійшов до переконання, що заявником наведені та обґрунтовані причини поважності пропуску строку апеляційного оскарження, які дійсно були пов`язані з істотними перешкодами та труднощами, що об`єктивно ускладнювали можливість банку своєчасно звернутися до суду у визначений законом строк.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція,

25-26 березня 2011 року).

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відмова у відкритті провадження у справі, що стала наслідком безпідставного залишення апеляційної скарги банку без руху, не відповідає принципу верховенства права, а тому не може бути залишена касаційним судом без змін.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа без достатніх та розумних причин не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це становитиме порушення права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.

На підставі викладеного касаційний суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції при постановленні ухвали від 06 березня 2018 року про відмову у відкритті апеляційного провадження допустив порушення процесуального права.

Згідно з частиною четвертою статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвали суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає провадженню у справі, справа передається на розгляд суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 06 березня 2018 року скасувати, а справу направити на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович