Історія справи

Постанова КЦС ВП від 28.12.2022 року у справі №577/140/20

Постанова

Іменем України

28 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 577/140/20

провадження № 61-19342св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - керівник Конотопської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Михайло-Ганнівська сільська рада Конотопського району Сумської області, правонаступником якої є Попівська сільська рада Конотопського району Сумської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 09 лютого 2021 року у складі судді Кравченка В. О. та постанову Сумського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року у складі колегії суддів:

Ткачук С. С., Кононенко О. Ю., Собини О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року керівник Конотопської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Михайло-Ганнівська сільська рада Конотопського району Сумської області, про розірвання договору оренди, повернення земельної ділянки у державну власність та стягнення заборгованості зі сплати орендної плати.

Позовна заява мотивована тим, що 15 серпня 2017 року між ГУ Держгеокадастру у Сумській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 отримав в оренду земельну ділянку, загальною площею 46,6076 га, розташовану на території Михайло-Ганнівської сільської ради Конотопського району Сумської області, строком на 7 років зі сплатою орендної плати: за перший рік користування земельною ділянкою у розмірі річної орендної плати 310 079,83 грн, за наступні роки - у розмірі 98,360243% від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка підлягає сплаті на рахунок Михайло-Ганнівської сільської ради Конотопського району Сумської області.

Позивач зазначає, що орендар ухиляється від виконання обов`язків за договором оренди землі та з серпня 2018 року не сплачує орендну плату.

За період з серпня до грудня 2018 року, з січня до грудня 2019 року заборгованість зі сплати орендної плати складає 426 243,01 грн, що свідчить про систематичність несплати орендної плати та є підставою для розірвання договору оренди.

Ураховуючи викладене, позивач просив припинити шляхом розірвання договір оренди землі від 15 серпня 2017 року, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області та ОСОБА_1 ; зобов`язати ОСОБА_1 повернути до земель державної власності земельну ділянку, загальною площею 46,6076 га, кадастровий номер 5922086000:02:002:0171, розташовану на території Михайло-Ганнівської сільської ради Конотопського району Сумської області; стягнути з

ОСОБА_1 на користь Михайло-Ганнівської сільської ради Конотопського району Сумської області заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 426 243,01 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області

від 09 лютого 2021 року позов керівника Конотопської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області задоволено.

Розірвано договір оренди землі від 15 серпня 2017 року, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області та

ОСОБА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею

46,6076 га, що розташована на території Михайло-Ганнівської сільської ради Конотопського району Сумської області.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Михайло-Ганнівської сільської ради Конотопського району Сумської області заборгованість з орендної плати за землю в розмірі 426 243,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 систематично, протягом 2018-2019 років, не сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою, а тому наявні підстави для розірвання договору оренди землі, укладеного 15 серпня 2017 року між

ОСОБА_1 та Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області на підставі статей 141 ЗК України, 32 Закону України «Про оренду землі». З огляду на наявність підстав для розірвання договору оренди землі, підлягають задоволенню і похідні вимоги щодо зобов`язання повернути орендовану земельну ділянку та стягнення на користь Михайло-Ганнівської сільської ради Конотопського району Сумської області заборгованості зі сплати орендної плати.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 09 лютого

2021 року в частині задоволення вимог щодо припинення дії договору оренди землі шляхом його розірвання та розподілу судових витрат змінено, а в частині задоволення вимог щодо стягнення заборгованості з орендної плати за землю скасовано.

Викладено абзаци 1, 2 резолютивної частини рішення суду першої інстанції у такий редакції:

Позов керівника Конотопської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області задоволено частково.

Припинено дію договору оренди землі від 15 серпня 2017 року, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області та ОСОБА_1 , шляхом його розірвання.

У задоволенні позову про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди землі відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно виходив із того, що систематична несплата, неповна чи несвоєчасна сплата орендної плати є підставою для припинення договору оренди земельної ділянки шляхом його розірвання. Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для припинення договору оренди землі шляхом його розірвання та повернення орендованої земельної ділянки є законним, обґрунтованим та ґрунтується на матеріалах справи. Разом з тим, задовольняючи зазначені вимоги, суд допустив неправильно викладений спосіб захисту вимог в абзаці 2 резолютивної частини рішення, тому відповідно до частини четвертої статті 376 ЦПК України апеляційний суд його змінив.

Суд апеляційної інстанції вважав, що не підлягають до задоволенню вимоги прокурора про стягнення з ОСОБА_1 на користь Михайло-Ганнівської сільської ради Конотопського району Сумської областізаборгованості з орендної плати, оскільки прокурор подав позов лише в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Сумській області і не навів обґрунтувань наявності підстав для його звернення до суду в інтересах держави в особі Михайло-Ганнівської сільської ради Конотопського району Сумської області, враховуючи, що сільська рада не позбавлена права на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати.

Крім того Михайло-Ганнівська сільська рада Конотопського району Сумської області є учасником справи, брала участь як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та не скористалась своїм правом самостійно пред`явити такі вимоги в суді під час розгляду справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 13 травня 2021 року справа

№ 192/149/17, від 10 листопада 2021 року справа № 175/642/19, тощо.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що позивач не довів наявності у відповідача невиконаних зобов`язань перед орендодавцем. Суди не встановили та не зазначили розмір заборгованості зі сплати орендної плати (з урахуванням умов договору щодо розміру орендної плати та індексації), не встановили чи здійснювалася оплата за користування земельною ділянкою, яка є предметом договору оренди землі, в натуральному або відробітковому вираженні, що свідчить про передчасність висновків судів про задоволення позовних вимог прокурора. Суди не звернули увагу, що на підставі акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 02 лютого 2021 року

Головне управління Держгеокадастру у Сумській області передало земельну ділянку з державної до комунальної власності, а права орендодавця перейшли від Головного управління Держгеокадастру у Сумській області до Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області, тому позивач втратив право на цю земельну ділянку.

Зазначає, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, визнавши причини його неявки в судове засідання неповажними.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.

13 липня 2022 року справу передано судді-доповідачу.

Відзиви на касаційну скаргу

У липні 2022 року від Головного управління Держгеокадастру у Сумській області надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , мотиви якого зводяться до незгоди останнього із висновками суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь Михайло-Ганнівської сільської ради Конотопського району Сумської областізаборгованості з орендної плати, оскільки вважає, що вигодонабувачем за договором оренди є саме сільська рада, а позивач як орендодавець має вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. У відзиві на касаційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Сумській області просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції у зазначеній частині із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Крім того, у липні 2022 року надійшов відзив на касаційну скаргу від виконувача обов`язків керівника Конотопської окружної прокуратури,

в якому прокурор посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність прийнятої судом апеляційної інстанції постанови. Зазначає, що суди правильно встановили систематичність несплати відповідачем орендної плати за договором оренди землі, що є підставою для розірвання цього договору.

Відповідач не надав жодних доказів на спростування доводів позивача щодо належного виконання умов договору оренди землі в частині щомісячної сплати орендної плати.

Доводи касаційної скарги щодо порушення прав ОСОБА_1 на справедливий судовий розгляд є необґрунтованими, оскільки протягом усього розгляду справи судом першої інстанції відповідач жодного разу не з`явився в судові засідання та подавав клопотання про перенесення розгляду справи.

Чергове клопотання відповідача було відхилене судом 09 лютого 2021 року за відсутності доказів поважності причин неявки в судове засідання, тому суд правомірно здійснив розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 .

Прокурор просить відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1

і залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції.

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15 серпня 2017 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № 496, за умовами якого ОСОБА_1 отримав в оренду земельну ділянку, загальною площею 46,6076 га, розташовану на території Михайло-Ганнівської сільської ради Конотопського району Сумської області, строком на 7 років зі сплатою орендної плати: за перший рік користування земельною ділянкою у розмірі річної орендної плати 310 079,83 грн, за наступні роки - у розмірі 98,360243% від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка підлягає сплаті на рахунок Михайло-Ганнівської сільської ради Конотопського району Сумської області.

Право оренди зазначеної земельної ділянки за ОСОБА_1 зареєстровано 31 серпня 2017 року.

Згідно з інформацією Конотопського управління Головного управління Державної податкової служби у Сумській області від 12 грудня 2019 року за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) станом на 11 грудня 2019 року рахувалась податкова заборгованість щодо орендної плати у розмірі 925 431,33 грн.

Листом від 16 грудня 2019 року Михайло-Ганнівська сільська рада Конотопського району Сумської області повідомила Конотопську місцеву прокуратуру, що згідно з укладеними договорами оренди землі № 494 та

№ 496 від 15 серпня 2017 року орендар ОСОБА_1 перерахував на рахунок Михайло-Ганнівської сільської ради Конотопського району Сумської області орендну плату за землю за період з 15 серпня 2017 року до 14 серпня 2018 року в сумі 670 203, 34 грн. Розрахункова заборгованість за договором оренди землі від 15 серпня 2017 року № 496 станом на 01 січня 2020 року складає 495 286,23 грн.

Позиція Верховного Суду

Оскільки касаційна скарга не містить доводів в частині вирішення судом апеляційної інстанції позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь Михайло-Ганнівської сільської ради Конотопського району Сумської області заборгованості з орендної плати, то відповідно до статті 400 ЦПК України законність постанови апеляційного суду у вказаній частині колегією суддів не перевіряється.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Аналогічні положення викладено у статті 1 Закону України «Про оренду землі».

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У частині першій статті 15 Закону України «Про оренду землі» зазначено, істотними умовами договору оренди землі є, в тому числі і орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України) (частина перша, друга статті 21 Закону України «Про оренду землі»).

Положеннями статі 24 Закону України «Про оренду землі», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено права та обов`язки орендодавця, зокрема, абзацом п`ятим частини першої статті передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 31 Закону України «Про оренду землі», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі».

Згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Аналіз наведених положень законодавства дає можливість зробити висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).

При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто систематична (два і більше разів) несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, в тому числі сплата орендної плати не у повному обсязі (часткове виконання зобов`язання), є підставою для розірвання такого договору. При цьому сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість в подальшому, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/1717 (провадження № 61-41932сво18), на яку посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18), на яку посилається в касаційній скарзі ОСОБА_1 , зазначено, що згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи із системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові вказала, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої

статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18), на яку посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі, зробила висновок, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Установивши, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував свої зобов`язання за договором оренди від 15 серпня 2017 року, не здійснював виплату орендної плати за 2018-2019 роки, що свідчить про систематичність порушення ним умов договору, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про наявність правових підстав для припинення дії договору оренди землі шляхом його розірваннята повернення земельної ділянки на користь територіальної громади.

Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що виплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, систематичне невиконання якої є підставою для його розірвання.

Протягом розгляду справи в судах попередніх інстанцій, ОСОБА_1 не надав належних і допустимих доказів на спростування наявності заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди, а також, що ця заборгованість, існування якої зумовило звернення прокурора з цим позовом до суду, була погашена відповідачем у повному обсязі разом із нарахованими штрафними санкціями.

Зазначені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23 грудня 2022 року у справі № 577/141/20 (провадження № 61-19340св21), прийнятої у справі з подібними правовідносинами.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм матеріального й процесуального права у подібних правовідносинах, викладених у: постанові Великої Палати Верховного суду від 27 листопада 2018 року у справі

№ 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18), постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду: від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18),

від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження

№ 61-29970сво18), на які заявник посилався у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки суду першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах, щодо підстав розірвання договору оренди землі внаслідок систематичної несплати орендної плати орендарем.

Посилання заявника як на підставу касаційного оскарження на застосування судами норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 15 січня 2020 року у справі № 709/591/18 (провадження № 61-46917св18), від 22 вересня 2020 року у справі № 327/163/17 (провадження № 61-46216св18), від 13 травня 2021 року у справі № 192/149/17 (провадження № 61-11530св20), від 10 листопада 2021 року у справі № 175/642/19 (провадження № 61-8221св21), не заслуговують на увагу, оскільки висновки судів у справі, яка переглядається, не суперечать правовим висновкам, викладеним у зазначених постановах Верховного Суду, з огляду на те, що у справах встановлені різні фактичні обставини.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що суди у справі, яка переглядається, не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у наведених як приклад постановах касаційного суду.

Безпідставними є доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , що суди попередніх інстанцій не встановили та не зазначили розмір заборгованості зі сплати орендної плати (з урахуванням умов договору щодо розміру орендної плати та індексації), не встановили чи здійснювалася оплата за користування земельною ділянкою, яка є предметом договору оренди землі, в натуральному або відробітковому вираженні з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій повно і всебічно з`ясували обставини справи, дослідили та надали належну оцінку доказам у справі та зробили правильний висновок про наявність підстав для розірвання договору оренди землі.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону не здійснює оцінку доказів, у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , що ГУ Держгеокадастру у Сумській області передало земельну ділянку з державної до комунальної власності, а права орендодавця за договором оренди землі перейшли до Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області, тому відсутні підстави для задоволення позову прокурора в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Сумській області, є безпідставними.

Відповідно до Закону України від 28 квітня 2021 року № 1423-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», що набрав чинності 27 травня 2021 року, внесено зміни до статті 122 ЗК України, зокрема змінено осіб, які є розпорядниками окремих категорій земель.

Згідно із статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (частина друга статті 55 ЦПК України).

По своїй суті процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу відповідного суб`єкта, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього. Підставами процесуального правонаступництва можуть бути лише юридичні факти, які виникли під час судового провадження у справі, а не до його початку. Процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним правонаступництвом, оскільки воно може мати місце в тих випадках, коли права та/або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення внаслідок тих чи інших юридичних фактів переходять до правонаступника. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва процесуальне правонаступництво допускається лише після заміни сторони в матеріальних правовідносинах.

Питання про процесуальне правонаступництво вирішує суд, у разі подання відповідних заяви і доказів.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій сторони не заявляли клопотання про залучення до участі у справі правонаступника Головного управління Держгеокадастру у Сумській області - Попівську сільську раду Конотопського району Сумської області.

До суду касаційної інстанції ОСОБА_1 такого клопотання також не подав.

Отже, зазначені доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Щодо процесуальних порушень

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , що суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, визнавши причини його неявки в судове засідання неповажними з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними (пункти 1, 2 частини другої статті 223 ЦПК України).

У справі, яка переглядається, ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 27 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 07 квітня 2020 року

(а. с. 51, т. 1).

Про призначення судового засідання сторонам направлено судові повістки, в тому числі і ОСОБА_1 , яку останній отримав 06 березня 2020 року

(а. с. 56, т. 1).

02 квітня 2020 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про відкладення розгляду справи, у зв`язку з установленням на території України карантину з метою запобігання гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19) (а. с. 53, т. 1).

У судовому засіданні, призначеному на 07 квітня 2020 року, розгляд справи відкладено на 19 травня 2020 року у зв`язку з поданням відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи (а. с. 55, т. 1).

Судову повістку про виклик до суду на 19 травня 2020 року ОСОБА_1 отримав 16 квітня 2020 року (а. с. 60, т. 1).

15 травня 2020 року до місцевого суду надійшла заява ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, у зв`язку з установленням на території України карантину з метою запобігання COVID-19 (а. с. 61, т. 1).

У судовому засіданні, призначеному на 19 травня 2020 року, розгляд справи відкладено на 27 липня 2020 року у зв`язку з поданням відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи (а. с. 62, т. 1).

02 червня 2020 року ОСОБА_1 отримав судову повістку про виклик до суду на 27 липня 2020 року (а. с. 63, т. 1).

24 липня 2020 року до місцевого суду надійшла заява ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, у зв`язку з установленням на території України карантину з метою запобігання COVID-19 (т. 1, а. с. 74).

У судовому засіданні, призначеному на 27 липня 2020 року, розгляд справи відкладено на 11 вересня 2020 року у зв`язку з поданням відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи (а. с. 67, т. 1). 04 серпня

2020 року ОСОБА_1 отримав судову повістку про виклик до суду

на 11 вересня 2020 року (а. с. 68, т. 1).

10 вересня 2020 року до місцевого суду надійшла заява ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні за станом здоров`я (а. с. 69, т. 1).

У судовому засіданні, призначеному на 11 вересня 2020 року, розгляд справи відкладено на 12 жовтня 2020 року у зв`язку з поданням відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи (а. с. 70, т. 1).

18 вересня 2020 року ОСОБА_1 отримав судову повістку про виклик до суду на 12 жовтня 2020 року (а. с. 72, т. 1).

09 жовтня 2020 року до місцевого суду надійшла заява ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні за станом здоров`я (а. с. 73, т. 1).

У судовому засіданні, призначеному на 12 жовтня 2020 року, розгляд справи відкладено на 10 листопада 2020 року у зв`язку з поданням відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи (а. с. 76, т. 1).

Згідно з довідкою Конотопського міськрайонного суду Сумської області у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному розгляд справи, призначений на 10 листопада 2020 року не відбувся (а. с. 78, т. 1).

Згідно з довідкою Конотопського міськрайонного суду Сумської області суддя перебуває у щорічній відпустці з 14 грудня 2020 року до 10 січня

2021 року (а. с. 79 т. 1).

Розгляд справи призначено на 09 лютого 2021 року, про що 02 січня 2021 року був повідомлений ОСОБА_1 (а. с. 82, т. 1).

05 лютого 2021 року до місцевого суду надійшла заява ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні, оскільки у період з 08 лютого 2021 року до 10 лютого 2021 року він буде відсутній у місті Конотопі (т. 1, а. с. 86).

Протокольною ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 09 лютого 2021 року ухвалено розглядати справу без участі відповідача (а. с. 84, т. 1).

Врахувавши, що провадження у справі відкрите 31 січня 2020 року, відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце всіх призначених судових засідань, а також узявши до уваги систематичне подання відповідачем клопотань про відкладення розгляду справи, неодноразове відкладення її розгляду за ініціативою відповідача, його процесуальну поведінку та розумні строки розгляду справи, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні чергового клопотання про відкладення розгляду справи та розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 .

Доводи відзиву Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про незаконність постанови суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 орендної плати не беруться колегією суддів до уваги.

Згідно з пунктами 2, 3 частини другої статті 395 ЦПК України відзив на касаційну скаргу має містити, зокрема, ім`я (найменування), поштову адресу особи, яка подає відзив на касаційну скаргу, а також номер засобу зв`язку, адресу електронної пошти, за наявності; обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.

Колегія суддів враховує, що Головне управління Держгеокадастру у Сумській області скористалося своїм правом на касаційне оскарження постанови Сумського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року, однак ухвалами Верховного Суду від 04 лютого та 14 квітня 2022 року його касаційну скаргу визнано неподаною та повернуто заявнику, а також повернуто сплачений ним судовий збір за подання касаційної скарги.

У подальшому Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно касаційну скаргу не подало та не приєдналось до касаційної скарги ОСОБА_1 .

Слід зазначити, що вимога про скасування судового рішення може бути предметом касаційного оскарження шляхом подання касаційної скарги, а не відзиву на касаційну скаргу, і саме за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право ухвалити рішення, про яке просить Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (положення статті 409 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; і підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, її доводи зводяться до переоцінки доказів та встановленню інших обставин ніж ті, що були встановлені судами попередніх інстанцій, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, відповідно касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 09 лютого 2021 року у нескасованій судом апеляційної інстанції частині та постанову Сумського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара