Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.02.2020 року у справі №522/9354/17

Постанова

Іменем України

09 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 522/9354/17

провадження № 61-2074св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, Комунальне підприємство Житлово-комунальний сервіс "Порто-Франківський",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приморської районної адміністрації Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2018 року у складі судді Загороднюка В. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Комунального підприємства Житлово-комунальний сервіс "Порто-Франківський" (далі - КП ЖКС "Порто-Франківський") про зобов'язання укласти договір найму житла та відкрити особовий рахунок.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на час його народження його батьки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 проживали у квартирі АДРЕСА_1. Після розірвання шлюбу батьків у березні 1981 року він залишився проживати з матір'ю у вказаній квартирі. 15 серпня 1986 року рішенням Центральної районної ради м. Одеси № 430 виконавчий комітет відкрив ОСОБА_2 особовий рахунок № НОМЕР_1 на займану житлову площу у квартирі АДРЕСА_1 з правом укладення договору найму на склад сім'ї дві особи - ОСОБА_2 і ОСОБА_1 із закриттям раніше відкритого особового рахунка на вказану жилплощу на ім'я батька - ОСОБА_1

01 травня 2004 року за укладеним договором оренди з основним квартиронаймачем ОСОБА_2 їй та члену її сім'ї ОСОБА_1 переданоу безстрокове користування житло, загальною площею 28,90 кв. м в однокімнатній квартирі АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 його мати померла, маючи заборгованість з оплати за комунальні послуги, які позивачем були сплачені у повному обсязі. З виплатою цієї заборгованості у заявах до КП ЖКС "Порто-Франківський" і Приморської РДА просив відкрити на його ім'я особовий рахунок для подальшої оплати комунально-побутових послуг, а також укласти з ним договір найму житла, проте йому відмовлено.

Таким чином, просив зобов'язати Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради укласти договір найму жилого приміщення, а саме квартири АДРЕСА_1 і, а також відкрити на його ім'я особовий рахунок КП ЖКС "Порто-Франківський".

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року позов задоволено; зобов'язано Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради укласти із ОСОБА_1 договір найму жилого приміщення загальною площею 28,90 кв. м, жилою площею 21,90 кв. м у квартирі АДРЕСА_1, та відкрити особовий рахунок КП
ЖКС "Порто-Франківський" на ім'я ОСОБА_1 на вказане житлове приміщення; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що доказами проживання позивача у спірній квартирі є особовий рахунок, відкритий на підставі рішення Виконавчого комітету Центральної районної ради народних депутатів м. Одеси № 430 від 15 серпня 1986 року, та договір найму житла від 01 травня 2004, укладений між КП ДЕЗ "Центральний" та ОСОБА_2, де позивач зазначається членом сім'ї наймача, хоча реєстрація його за цією адресою відсутня. Суди керувалися частиною 1 статті 106 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) та виходили з того, що враховуючи смерть наймача ОСОБА_2 позивач має вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Про те, що позивач проживав у спірній кімнаті на момент смерті ОСОБА_2 свідчить саме договір найму житла від 01 травня 2004 року, відповідно до пункту 1.1. якого наймодавець надає наймачу та членам його сім'ї - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у безстрокове користування житло, а саме квартиру АДРЕСА_1.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про те, що позивач проживав у спірній квартирі на момент смерті попереднього квартиронаймача, оскільки не був зареєстрований у цій квартирі. Посилаючись на Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зазначала, що основним підтвердженням факту проживання за певною адресою є державна реєстрація місця проживання особи. Підтвердження законного вселення позивача у спірну квартиру не є підтвердженням факту його проживання там.

Посилається на те, що КП ДЕЗ "Центральний" не мало повноважень на укладення договору найму на житло, що знаходиться у комунальній власності.

Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу

У березні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу відповідача, у якому просить залишити без задоволення касаційну скаргу Приморської РДА, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2020 року справу № 522/9354/17 призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що батьками позивача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є батько - ОСОБА_1 та мати - ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2.

Рішенням Виконавчого комітету Центральної районної ради народних депутатів м.

Одеси від 15 серпня 1986 року № 430 відкрито особовий рахунок на житлову площу, що складається з однієї кімнати площею 21,90 кв. м на АДРЕСА_2, з правом укладення договору найму. Склад сім'ї дві особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - син.

Особовий рахунок № НОМЕР_1. Раніше відкритий особовий рахунок на вказану житлову площу на ім'я ОСОБА_1 закрито.

01 травня 2004 між КП ДЕЗ "Центральний" та ОСОБА_2 укладено договір найму житла, а саме комунальної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 28,90 кв. м, що складається з однієї кімнати жилою площею 21,90 кв. м.

Згідно з пунктом 1.1. договору наймодавець надає наймачу та членам його сім'ї ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у безстрокове користування житло, за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно зі свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім'ї та реєстрацію від 01 лютого 2017 року № 256 в кімнаті, площею 28,90 кв. м, в квартирі АДРЕСА_1, значилася зареєстрованою одна особа - ОСОБА_2.

Згідно з довідкою від 01 лютого 2017 року № 357 ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрованим не значиться.

Відповідно до листа Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 17 лютого 2017 року № С-163 ОСОБА_1 відмовлено у переоформленні особового рахунку на кімнату у комунальній квартирі АДРЕСА_1.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина 2 статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному статті 263 ЦПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанції не відповідають, з огляду на таке.

У касаційній скарзі Приморська районна адміністрація Одеської міської ради зазначає, що позивач не був зареєстрований та не проживав у спірній квартирі, а отже не має права на укладення договору оренди після смерті попереднього квартиронаймача.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач проживав у спірній кімнаті на момент смерті ОСОБА_2 про, що свідчить договір найму житла від 01 травня 2004 року, відповідно до пункту 1.1. якого наймодавець надає наймачу та членам його сім'ї - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у безстрокове користування житло, за адресою: АДРЕСА_2. Крім того, позивачем сплачено комунальні послуги за квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується чеками на суму 400,00 грн від 19 липня 2016 року та на суму 2 694,68 грн від 28 липня 2016 року.

Суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до статті 65 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. У такому випадку особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Згідно з пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Отже, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов'язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім'ї наймача (частини 1 , 2 статті 64 ЖК України). Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (стаття 65 ЖК України). Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім'ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року в справі № 577/4979/15-ц (провадження № 61-746св17) зроблений висновок, що за змістом статті 65 ЖК України за особою не може бути визнано право користування жилим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання в іншому житловому приміщенні.

Вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселились до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмові згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи прописані вони в даному житловому приміщенні, було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. Наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилася туди як член сім'ї наймача приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Відсутність письмової згоди членів сім'ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 12 червня 2020 року в справі № 755/16392/17 (провадження № 61-310св19), від 15 квітня 2020 року в справі № 466/5057/17 (провадження № 61-42617св18) і від 15 травня 2019 року № 465/9412/13 (провадження № 61-18212св18).

З матеріалів справи вбачається, що в спірній кімнаті була зареєстрованою одна особа - ОСОБА_2. Згідно з довідкою від 01 лютого 2017 року № 357 ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрованим не значиться.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про задоволення позову з огляду на те, що позивач не набув право користування спірним житлом, оскільки не був зареєстрований у спірній кімнаті.

Суд критично ставиться до доводів позивача щодо оплати комунальних послуг, оскільки указані квитанції про оплату комунальних послуг були здійснені у липні 2016 року, тобто після смерті наймача кімнати.

Слід зазначити, що позивачем не ставилось питання щодо його реєстрації у спірній квартирі. Наймач квартири ОСОБА_2, за життя не зверталася до відповідних органів для вирішення питання реєстрації місця проживання позивача у спірній кімнаті.

Ураховуючи вказані обставини справи, суд касаційної інстанції приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною 1 статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статі 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

За подання до судуапеляційної та касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 % та 200 % відповідно ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункти 6, 7 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

За подання позову до спли підлягав судовий збір у розмірі 1 280,00 грн за дві вимоги немайнового характеру.

Установлено, що за подання апеляційної скарги та касаційної скарги відповідач сплатив 1 120,00 грн (платіжне доручення від 12 грудня 2017 року № 560) та 3
200,00 грн (платіжне доручення від 07 лютого 2020 року № 24) відповідно. При цьому в касаційній інстанції за подання касаційної скарги до сплати підлягало 2
560,00 грн.

Таким чином, сплачений Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради судовий збір при зверненні до суду з апеляційною скаргою підлягає стягненню з ОСОБА_1 у розмірі 1 120,00 грн та за звернення із касаційною скаргою 2 560,00
грн, а всього - 3 680,00 грн.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приморської районної адміністрації Одеської міської ради задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Комунального підприємства Житлово-комунальний сервіс "Порто-Франківський" про зобов'язання укласти договір найму житла та відкрити особовий рахунок відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Приморської районної адміністрації Одеської міської ради судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі - 3 680,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді: В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко

В. А. Стрільчук

М. Ю. Тітов