Історія справи

Постанова

Іменем України

28 грудня 2017 року

м. Київ

справа № 654/1991/16-ц

провадження № 61-580 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

представник відповідача - ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 3 жовтня 2016 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 17 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на дитину та на утримання дружини,

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_5, з яким вона проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу, участі у вихованні їх спільної доньки - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з нею, не приймає, матеріальної допомоги на її утримання не надає.

У зв'язку з цим ОСОБА_4 просила суд стягнути з ОСОБА_5 на її користь аліменти на утримання доньки у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, а також аліменти на її утримання у розмірі 500 грн щомісячно, до досягнення дитиною трьох років.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 3 жовтня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову (9 червня 2016 року) і до досягнення дитиною повноліття.Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дружини у розмірі 500 грн щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову (9 червня 2016 року) і до досягнення дитиною трьох років. Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_5 є батьком малолітньої доньки - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка знаходиться на утриманні ОСОБА_4 Домовленості щодо виконання відповідачем свого батьківського обов'язку по утриманню дитини між сторонами не досягнуто, а тому, врахувавши його стан здоров'я та матеріальне становище, суд стягнув з нього аліменти на утримання дитини розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, та аліменти на утримання дружини у розмірі 500 грн щомісячно, до досягнення дитиною трьох років.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 17 листопада 2016 року рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 3 жовтня 2016 року в частині стягнення аліментів на утримання дитини змінено. Визначено стягнутий з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, розмір аліментів у твердій грошовій сумі, а саме у розмірі 1 тис. грн щомісячно, яка підлягає індексації відповідно до закону. У решті рішення суду залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_5 ніде не працює, має нерегулярний, мінливий дохід, а тому з нього на користь позивачки згідно статті 184 СК України підлягає стягненню аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі, яка підлягає індексації відповідно до закону.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року, ОСОБА_5 просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким стягнути з нього на користь ОСОБА_4 на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у твердій грошовій сумі, а саме у розмірі 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, яка підлягає індексації відповідно до закону, щомісячно та відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позову в частині стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди, ухвалюючи судові рішення, не врахували майновий стан відповідача і позивачки, незначний проміжок часу перебування у фактичних шлюбних відносинах та негідну поведінку в цей час позивачки.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 180 СК України (тут і далі у редакції на час спірних правовідносин) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною першою статті 184 СК України передбачено, що якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Крім того, згідно з частиною другою статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Відповідно до частини другої статті 91 СК України жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Задовольняючи позов, а апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на утримання доньки, та визначаючи його у твердій грошовій сумі, суди, вірно застосувавши наведенні вище положення СК України, на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, дійшли правильного висновку про те, що відповідач, будучи батьком малолітньої - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1,свого батьківського обов'язку не виконує, належної допомоги по її утриманню не надає, а тому з нього на користь позивачки підлягає стягненню аліменти на утримання доньки, розмір яких судом визначено з урахуванням нерегулярного, мінливого доходу платника аліментів та потреб дитини. При цьому суди, стягуючи з відповідача на користь позивачки аліменти на її утримання до досягнення дитиною трьох років, вірно виходили з того, що малолітня донька знаходиться на повному утриманні матері та проживає разом з нею, а позивач, будучи самозайнятою особою, має можливість надавити таку допомогу у визначеному судом розмірі.

Доводи ОСОБА_5про завищений, необґрунтований розмір стягнутих аліментів є безпідставними й такими, що направленні на переоцінку доказів і фактичних обставинах справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (частина перша і друга статті 400 ЦПК України).

Посилання касаційної скарги на положення частини п'ятої статті 75 СК України про те, що права на утримання не має той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, безпідставні, були предметом дослідження судів і доказів на підтвердження таких доводів ОСОБА_5 не надав.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу та залишити судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_5залишити без задоволення.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 3 жовтня 2016 року в незміненій при апеляційному перегляді частині та рішення апеляційного суду Херсонської області від 17 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Д. Д.Луспеник

Ю. В.Черняк