Історія справи

Постанова КЦС ВП від 28.08.2023 року у справі №591/8251/20
Постанова КЦС ВП від 28.08.2023 року у справі №591/8251/20

Постанова

Іменем України

28 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 591/8251/20

провадження № 61-6401св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Сумський державний університет,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 грудня 2022 року у складі судді Сидоренко А. П. та постанову Сумського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Філонової Ю. О.,

Собини О. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумського державного університету про визнання протиправним та скасування наказу, визнання процедури проведення переддипломної практики протиправною,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сумського державного університету про визнання протиправним і скасування наказу від 12 червня 2020 року № 0700-ІІІ «Про відрахування здобувачів вищої освіти» та визнання процедури проведення переддипломної практики протиправною.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у квітні 2020 року ОСОБА_1 , будучи студентом 4-го курсу групи ФЕ-61 кафедри Наноелектроніки (далі - кафедра) факультету «Електроніки та інформаційних технологій» (далі - ЕлІТ) Сумського державного університету (далі - університет) за спеціальністю 153 - «Мікро- та наносистемна техніка», відповідно до робочого графіку навчального процесу здобувачів вищої освіти денної форми навчання на 2019-2020 навчальний рік мав проходити переддипломну практику.

У зв`язку з утвореними карантинними заходами на території України здобуття студентами університету освіти було переведено до дистанційного режиму наказом ректора від 17 березня 2020 року № 0164-\/І «Щодо організації навчального процесу під час карантину».

Керівником кваліфікаційної роботи бакалавра згідно з наказом ректора Сумського державного університету від 30 квітня 2020 року № 0553-111 «Про затвердження тем і керівників кваліфікаційних (дипломних) робіт (проектів)» був призначений доцент кафедри Електроніки, загальної та прикладної фізики, кандидат фізико-математичних наук ОСОБА_2 . Також за сумісництвом ОСОБА_2 був призначений керівником переддипломної практики позивача.

Період із 12 квітня 2020 року до 26 квітня 2020 року відповідно до робочого графіку був відведений на проходження студентами переддипломної практики.

Станом на 15 квітня 2020 року ОСОБА_2 жодного разу не зв`язувався з позивачем, у зв`язку з чим ОСОБА_1 надіслав йому листа електронною поштою, у якому попросив надати його ім`я, посаду та науковий ступінь.

16 квітня 2020 року ОСОБА_2 надіслав електронного листа у відповідь, де зазначив свої дані, проте щодо практики нічого не написав та не надав індивідуального завдання, чим порушено пункт 5 частини першої статті 58 Закону України «Про вищу освіту».

Крім того, позивачу не було проведено інструктаж із правил охорони праці при проходженні переддипломної практики, що є свідченням про порушення університетом частини другої статті 51 Закону України «Про вищу освіту».

06 травня 2020 року позивач надіслав звіт із переддипломної практики ОСОБА_2 на електронну пошту, у відповідь на який керівником переддипломної практики 08 травня 2020 року надіслано зауваження на доопрацювання, проте, на думку позивача, зауваження ОСОБА_2 є не коректними, не логічними та такими, що не відповідають змісту його звіту.

20 травня 2020 року після неуспішного захисту звіту з переддипломної практики позивач написав заяву на ім`я в. о. декана факультету ЕлІТ ОСОБА_3 із проханням розібратися у ситуації, що склалася між ним і кафедрою, тимчасово відсторонити співробітників кафедри ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від членства в комісії із захистів звітів із переддипломної практики, апелювати незадовільні оцінки та надати можливість захистити свій звіт, аргументуючи свої клопотання тим, що комісія відмовила йому в оскарженні відгуку керівника та захисті звіту, не повідомивши йому оцінку.

03 червня 2020 року ОСОБА_3 надав службову записку № 126, відповідно до змісту якої позивачу відмовлено у задоволенні клопотання про відсторонення від членства ОСОБА_6 та ОСОБА_5 і задоволено клопотання про проведення апеляції. Указаним розпорядженням також вирішено виключити з комісії представника деканату ОСОБА_7 та заступника студентського декана з наукової роботи факультету Миколу Шубенка, що не відповідає нормативно-правовій базі університету, зокрема статуту.

29 травня 2020 року ОСОБА_1 надіслав свою кваліфікаційну роботу бакалавра на електронну пошту керівнику та отримав відповідь про те, що за рішенням кафедри ОСОБА_2 не є його керівником, що не відповідає дійсності, оскільки до повноважень кафедри вирішення цього питання

не входить.

16 червня 2020 року із загальної поштової скриньки факультету ЕлІТ на поштову скриньку позивача було надіслано електронного листа, у якому повідомлено про його відрахування. До листа було прикріплено наказ ректора Сумського державного університету Васильєва А. В. від 12 червня 2020 року № 0700-111 «Про відрахування здобувачів вищої освіти».

Посилаючись на порушення процедури проведення переддипломної практики, що призвело до відрахування позивача з університету,

ОСОБА_1 вказував на те, що робоча програма, що була розташована на сайті кафедри ОСОБА_4 у період проходження ним практики, не мала підписів, печаток або будь-яких інших реквізитів на титульному аркуші. Вказана програма 27 липня 2020 року була видалена з сайту та замінена іншим документом. Таким чином, на думку позивача, оскільки на офіційному сайті кафедри студентам для проходження переддипломної практики та написання звіту з переддипломної практики у якості робочої програми надавався документ, що не був затверджений, позивач був позбавлений можливості отримати практичні знання та навички, можливості отримувати освіту, а тому його право на освіту відповідачем було порушено. Крім того, оскільки ОСОБА_2 (доцент кафедри Електроніки, загальної та прикладної фізики) не є співробітником кафедри ОСОБА_4 , він не міг бути керівником переддипломної практики (керівником роботи) позивача.

Посилаючись на зазначені обставини у їх сукупності, ОСОБА_1 вважав, що процедура проведення переддипломної практики порушує нормативно-правову базу Сумського державного університету, положення Закону України «Про вищу освіту», а тому підлягає визнанню протиправною.

Крім того, оскільки наказ ректора Сумського державного університету Васильєва А. В. від 12 червня 2020 року № 0700-111 «Про відрахування здобувачів вищої освіти» було видано на підставі результатів протиправного проведення процедури переддипломної практики, такий наказ також є протиправним і підлягає скасуванню.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції,

з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що

не є ефективним способом захисту визнання протиправною процедури проведення переддипломної практики студента університету, оскільки

не передбачає відповідного обов`язку іншого суб`єкта правовідносин та

не забезпечує відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги. У свою чергу позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу про відрахування позивача є похідною від позовної вимоги про визнання процедури проведення переддипломної практики протиправною, а тому

не підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2023 рокуОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 грудня 2022 року

та постанову Сумського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У липні 2023 року справу № 591/8251/20 передано до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень

ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суди в оскаржуваних рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 904/5433/21, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питань застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема статей 1, 4, 34 Закону України «Про вищу освіту» (пункти 1 та 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно відмовили в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним і скасування наказу, яким позивача відраховано з університету, посилаючись виключно на похідний характер такої вимоги, за умови окремих доводів на підтвердження незаконності наказу.

Судами повно та всебічно не досліджено обставини, що мають значення для справи, не надано оцінку доказам, зокрема, зауваженням керівника переддипломної практики на предмет їх коректності і логічності; розбіжностям між затвердженими робочими програмами практики.

Доводи інших учасників справи

17 липня 2023 року Сумський державний університет подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, підписаний ректором ОСОБА_8 ,

у якому, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги

ОСОБА_1 , просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що згідно з робочим графіком навчального процесу здобувачів вищої освіти денної форми навчання Сумського державного університету на 2019-2020 навчальний рік у період із 12 квітня 2020 року до 26 квітня 2020 року передбачено проходження студентами переддипломної практики (т. 1, а. с. 33-40).

Згідно з наказом ректора Сумського державного університету від 17 березня 2020 року № 0164-VI у випадку неможливості проходження практики здобувачами вищої освіти на підприємствах, організаціях чи установах, де на період карантину застосовуються обмежувальні заходи щодо перебування сторонніх осіб тощо, базами практики визначено структурні підрозділи університету та забезпечено проведення практики за допомогою дистанційних технологій (т. 2, а. с. 39).

Відповідно до наказу ректора Сумського державного університету

від 30 квітня 2020 року № 0553-ІІІ «Про затвердження тем і керівників кваліфікаційних робіт» із метою організації підсумкової атестації здобувачів вищої освіти відповідно до вимог, визначених Положенням про організацію освітнього процесу університету, ОСОБА_1 затверджено тему кваліфікаційної роботи «Теоретичне дослідження маніпуляції еритроцитами людини у сильних стаціонарних магнітних полях» та призначено керівника - доцента кафедри ЕЗПФ, доцента, к. ф.- м. н. Лютого Т. В. (т. 1, а. с. 24-26).

Зі змісту переписки за електронною адресою ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 за електронною адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що 16 квітня 2020 року позивачем направлено листа, згідно зі змістом якого він повідомляє, що ОСОБА_2 призначений його дипломним керівником та просить направити відомості про посаду, вчене звання та наукову ступінь, прізвище і ініціали.

У цей же день ОСОБА_1 отримано відповідь із повідомленням інформації, яку просив надати позивач.

06 травня 2020 року ОСОБА_1 направлено електронного листа, в якому він просить заповнити необхідні поля в звіті по переддипломній практиці, написати відзив, проставити підписи у зазначених місцях, а також вказати рекомендовану оцінку.

08 травня 2020 року на адресу ОСОБА_1 надіслано електронного листа,

в якому ОСОБА_2 просить ознайомитися з низкою суттєвих зауважень:

«1. Назва «Дослідження існуючих чисельних та аналітичних методів розрахунку механіки та магнітостатики масивних тіл, та тіл, що мають магнітні властивості» потребує корегування. Методи не досліджують, а навпаки, за їх допомогою досліджують об`єкти.

2. Назва «3 - Моделювання тканини» в плані не зрозуміла.

3. Розділ «Вступ» за обсягом та наповненням не відповідає нормам. Тут має бути огляд та аналіз літературних джерел.

4. Формули вставлені як картинки та не пронумеровані, що є порушенням стандартів оформлення науково-технічної документації.

5. Відомості розділу «МАТЕМАТИЧНИЙ АПАРАТ МЕХАНІКИ ТА МАГНІТОСТАТИКИ» є простим переказом широковідомих положень з підручників і не зрозуміло, у який спосіб вони використовуються в подальшому.

6. Те ж саме стосується розділу «ЧИСЕЛЬНІ МЕТОДИ ОБЧИСЛЕНЬ».

7. Розділ «Мас-пружинна модель», що має описувати фізичні основи, стосується чисто механічної системи, де не передбачається жодних магнітних (магнітомеханічних) явищ.

8. Розділ «МОДЕЛЮВАННЯ ТКАНИНИ», який має демонструвати конкретику роботи, не містить необхідного опису моделі, а має лише код програми.

9. Висновки формальні та побіжні.

10. Перелік літератури відсутній».

Вказується на те, що у поданому вигляді робота не містить зрозумілого звіту про виконану роботу і не може бути подана до захисту. В той самий час, якщо дійсно проводилось певне моделювання і є певний результат, звіт після ґрунтовного доопрацювання може бути поданим до захисту.

08 травня 2020 року ОСОБА_1 направив листа, в якому вказує на необхідність вставити рецензію в поле для відзиву в звіті і виставити оцінку.

У цей же день ОСОБА_2 направив електронного листа на адресу позивача з запитаннями, чи буде він виправляти звіт.

На вказане звернення ОСОБА_1 направлено листа про те, що він очікує листа з відредагованим документом, на листи з іншим змістом відповідей надавати не буде (т. 2, а. с. 46-57).

ОСОБА_1 подано звіт про переддипломну практику в установі «Сумський державний університет» за темою індивідуального завдання: «Дослідження існуючих чисельних та аналітичних методів розрахунку механіки та магнітостатики масивних тіл, та тіл, що мають магнітні властивості» (т. 2, а. с. 85-103).

20 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою на ім`я в. о. декана факультету ЕлІТ Сумського державного університету Дрозденка О. О., в якій повідомляв про порушення регламенту проведення захисту переддипломних робіт співробітниками Сумського державного університету. Зокрема,

12 травня 2020 року під час відео-розмови співробітник кафедри ОСОБА_4 надав наказ заступнику кафедри ОСОБА_5 виключити позивача із бесіди, після чого комісія провела без присутності позивача захист його роботи, виставила оцінку 40 «Незадовільно/FX».

У зв`язку з наведеним просить тимчасово відсторонити від заняття посади членів дипломної та переддипломної комісії ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , надати позивачу можливість захищати роботу з переддипломної практики, провести апеляцію оцінки (т. 2, а. с. 104).

03 червня 2020 року ОСОБА_3 надав службову записку № 126, відповідно до змісту якої позивачу відмовлено у задоволенні клопотання про відсторонення від членства ОСОБА_6 та ОСОБА_5 і задоволено клопотання про проведення апеляції. Указаним розпорядженням також вирішено виключити з комісії представника деканату ОСОБА_7 та заступника студентського декана з наукової роботи факультету Миколу Шубенка (т. 2, а. с. 83).

Згідно зі службовою запискою в. о. декана факультету ЕлІТ ОСОБА_3 від 09 червня 2020 року щодо прийнятих рішень по заяві ОСОБА_1

від 03 червня 2020 року повідомлено слідкувати за розкладом занять академічної групи ФЕ-61 через відповідну веб-сторінку. Порушень педагогічної етики з боку викладачів ОСОБА_6 та ОСОБА_5

не встановлено (т. 1, а. с. 31).

Відповідно до пояснювальної записки від 22 травня 2020 року заступник завідувача кафедри ОСОБА_5 на ім`я в. о. декана факультету ЕлІТ ОСОБА_3 повідомлено, зокрема, що студент, не оформивши звіт відповідно до норм, викладених у робочій програмі переддипломної практики, та повністю проігнорувавши зауваження наукового керівника,

у хамовитому тоні, перебиваючи викладачів кафедри ОСОБА_4 ,

які обговорювали процедуру захисту переддипломної практики

зі студентами, вимагав допустити його до захисту переддипломної практики, чим заважав іншим студентам доповідати про результати своєї переддипломної практики. Ураховуючи поведінку студента ОСОБА_1 ,

він був змушений від`єднати його від загального чату. По причині характеру звіту з переддипломної практики, що відповідає критеріям оцінювання, описаних у розділі 10 робочої програми з переддипломної практики (розділи погано пов`язані між собою; відсутній критичний огляд сучасних літературних джерел; аналіз виконаний поверхнево, переважає описовість на шкоду системності і глибині; вступ і висновки відсутні або неконкретні; оформлення роботи не відповідає вимогам) комісія у складі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 поставила студенту ОСОБА_1 відповідну оцінку FХ - 40 балів. У зв`язку з тим, що студент і надалі відмовлявся оформлювати звіт відповідно до норм і зауважень наукового керівника та комісії, у другій відомості з переддипломної практики студенту ОСОБА_1 була виставлена оцінка FХ - 40 балів та повідомлено, що останній термін прийому звіту з переддипломної практики до розгляду комісією є 24 травня 2020 року.

Вислови ОСОБА_1 щодо порушень були проявами власної інтерпретації

і не відповідають дійсності. Відімкнення студента ОСОБА_1 від відео-конференції відбулося після 40 хв. роз`яснювальної роботи, під час якої він хамив та перебивав викладачів (т. 2, а. с. 165-167).

Пояснювальною запискою доцент кафедри ОСОБА_4 та модифікації поверхонь ОСОБА_6 на ім`я директора департаменту по роботі з персоналом та підготовці науково-педагогічних працівників ОСОБА_11 згідно з розпорядженням № 3 від 04 вересня 2020 року пояснив, зокрема, що робота ОСОБА_1 не була переслана від його керівника, була оцінена негативно, комісія прийняла рішення надати можливість ОСОБА_1 пояснити ситуацію, однак студент у грубій, образливій та ультимативній формі вимагав допустити його до захисту, оскільки ОСОБА_2 не виконував свої обов`язки керівника, тому що не бігав за ним і не випрошував у нього робити звіт і взагалі він не мав права бути його керівником, так як працює на іншій кафедрі. Потім студент у описаній вище манері спілкування ставив під сумнів легітимність деяких членів комісії, ставив під сумнів авторство робочої програми переддипломної практики, перекручував та виривав із контексту окремі вирази та речення методичного посібника, вимагав допустити його до захисту.

Незважаючи на неадекватну вимогам корпоративної етики університету поведінку студента, враховуючи його скандальний характер, ОСОБА_6

як член комісії максимально ввічливо спробував пояснити, що погляди на взаємну роботу студента та його керівника і на правомірність його призначення є помилковими, вказавши на те що у студента претензії виникли тільки на захисті. ОСОБА_2 повністю підходить під керівництво практиками та дипломними роботами по спеціальності 153 - «Мікро- та наносистемна техніка», є провідним науковим і педагогічним фахівцем, який займається тематикою нанотехнологій та їх впровадженням у біомедицину, має значні досягнення, що підтверджуються міжнародними наукометричними базами, є членом міністерської методичної комісії. Про непоборні обставини, які б унеможливлювали виконання навчального плану, студент під час проходження практики не доповідав. Спілкування відбувалось із постійними викриками студента, образами та перебиванням членів комісії і тривало близько години.

У понеділок ОСОБА_1 доопрацьований варіант свого звіту не надіслав, тому його звіт без виправлень грубих помилок на повторний захист не був допущений. Студент ОСОБА_1 знову грубо і нахабно вимагав протилежного, вказував, що комісія може і має поставити йому відмінну оцінку, незважаючи на рекомендовану оцінку керівника.

На третю здачу, передбачаючи те, що студент ОСОБА_1 не буде виправляти звіт по переддипломній практиці, буде порушувати норми спілкування, вимагати відмінну оцінку і погрожувати скаргами (як він вже це неодноразово робив), для забезпечення об`єктивності комісії і вірогідності відрахування студента пільгової категорії, було запрошено заступника декана факультету із виховної роботи ЕлІТ ОСОБА_12 та представника студентського самоврядування. Якщо пропустити зневажливе ставлення до голови і членів комісії, представників деканату та студентського самоврядування, то у розширеному складі комісія підтвердила адекватність попереднього оцінювання звіту по переддипломній практиці студента

ОСОБА_1 та неприпустиму образливу поведінку студента.

Згідно з розпорядженням деканату 11 червня 2020 року було проведено розгляд самої роботи у присутності в. о. декана факультету ЕлІТ Сумського державного університету ОСОБА_3 , заступника декана із виховної роботи ОСОБА_12 , представника студентського самоврядування

ОСОБА_13 . Як і раніше, студент просив провести і провів свою доповідь російською мовою. Більшу частину доповіді студент витратив на звинувачування членів комісії у брехні та неправомірних діях (т. 2, а. с. 168-170).

Наказом ректора Сумського державного університету від 12 червня

2020 року № 0700-ІІІ «Про відрахування здобувачів вищої освіти»

ОСОБА_1 відраховано з університету з 12 червня 2020 року за невиконання індивідуального навчального плану як такого, що закінчив теоретичний курс навчання, але не був атестованим екзаменаційною комісією підсумкової атестації здобувача вищої освіти освітнього ступеня бакалавр спеціальності 153 «Мікро- та наносистемна техніка (Нанотехнології та біомедичні системи)», який навчався на 4 курсі денної форми здобуття освіти за державним замовленням з нормативним терміном навчання (т. 1, а. с. 22, т. 2, а. с. 37).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

При вирішенні цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог установлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають зі встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, а ніж закон. Більш того, виходячи з положень ЦПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній

і резолютивній частинах.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16

ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під час вирішення питання розподілу тягаря доведення судом підлягають до застосування правила статей 12 81 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Поняття доказів закріплено у статті 76 ЦПК України відповідно до якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними у розумінні частини першої статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом переконливості своїх вимог є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства: суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Згідно із частиною першою статті 2 Закону України «Про вищу освіту» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається із законів України «Про освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність», цього Закону та інших нормативно-правових актів, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 53 Конституції України держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Стаття 63 Закону України «Про вищу освіту» визначає обов`язки осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, зокрема, дотримуватися вимог законодавства, статуту та правил внутрішнього розпорядку закладу вищої освіти; виконувати вимоги з охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, протипожежної безпеки, передбачені відповідними правилами та інструкціями; виконувати вимоги освітньої (наукової) програми (індивідуального навчального плану (за наявності), дотримуючись академічної доброчесності, та досягати визначених для відповідного рівня вищої освіти результатів навчання.

Підстави для відрахування здобувача вищої освіти передбачені частиною першою статті 46 Закону України «Про вищу освіту», зокрема, такою є невиконання індивідуального навчального плану.

Відповідно до робочої програми переддипломної практики освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр, галузь знань 15 «Автоматизація та приладобудування» для спеціальності 153 «Мікро- та наносистемна техніка» освітній рівень перший (бакалаврський), затвердженої на засіданні кафедри Наноелектроніки протоколом № 4 від 03 жовтня 2017 року, метою проведення практики є підготовка майбутніх спеціалістів до практичної роботи, підвищення рівня їх професійної підготовки, забезпечення набуття професійних навичок у трудових колективах, раціонального поєднання теоретичних знань спеціалістів з умінням вирішувати практичні завдання за фахом.

Контроль за проведенням переддипломної практики має на меті виявлення та усунення недоліків, надання практичної допомоги студентам у виконанні програми практики, організаційне сприяння керівникам практики від кафедри і підприємства у виконанні їх функцій.

Відповідно до розділу 5 Робочої програми на завершальному етапі практики (останні 3-4 дні) студент повинен оформити звіт про практику з відгуком керівника практики (у разі проходження практики не на випусковій кафедрі звіт з відгуком від керівника зі спорідненої кафедри або від підприємства), здати в бюро пропусків свій пропуск на підприємство (організацію) і прибуття в університет. Звіт про практику повинен був поданий керівнику практики від кафедри у встановлений термін.

Розділом 7 Робочої програми «Підбиття підсумків практики» передбачено, що підсумки практики підбиваються у процесі складання студентом заліку комісії, яка призначається завідувачем кафедри Наноелектроніки. Диференційована оцінка з практики враховується на рівні з іншими оцінками.

Студент, який не виконав програму практики і одержав незадовільний відгук на базі практики або незадовільну оцінку при складанні заліку, відраховується з навчального закладу із правом поновлення для проходження переддипломної практики та переддипломного проектування у наступному та подальших роках.

Таким чином, завершальним етапом переддипломної практики є складання студентом заліку комісії, яка визначає диференційовану оцінку з практики на рівні з іншими оцінками. Саме комісія здійснює оцінку ступеня досягнення здобувачем освіти результатів навчання, тобто сукупності знань, умінь, навичок, компетентностей, набутою особою у процесі навчання за відповідною науковою програмою.

Підставою для відрахування позивача з університету стало невиконання індивідуального навчального плану як такого, що закінчив теоретичний курс навчання, але не був атестованим екзаменаційною комісією підсумкової атестації, тобто сама процедура проведення переддипломної практики позивача не була визначальною при прийнятті рішення про відрахування позивача.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій вважали, що подані ОСОБА_1 доводи та докази, не можуть бути підставою для визнання незаконним та скасування оскаржуваного наказу про відрахування зі списків студентів та визнання процедури проведення переддипломної практики протиправною. При цьому суди оцінили наявні у матеріалах справи докази відповідно до статті 89 ЦПК України як у цілому, так і кожен доказ окремо.

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки ним було допущено академічну неуспішність та не виконано навчального плану без поважних причин. Отже, висновки судів по суті спору про відсутність порушень особистих прав позивача внаслідок прийняття оскаржуваного наказу про його відрахування з навчального закладу, є правильними. Посилання судів першої та апеляційної інстанцій на неефективність способу захисту в частині оскарження процедури проведення переддипломної практики студента та похідність вимоги про скасування наказу про відрахування позивача у результаті розгляду не вплинули на правильність вирішення спору по суті, а тому не може бути скасоване судове рішення з одних лише формальних міркувань.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування судами правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 904/5433/21, з огляду на їх безпідставність, оскільки

в цих справах та справі, яка переглядається, судами встановлені різні фактичні обставини.

Так, у справі № 904/5433/21, на яку міститься посилання в касаційній скарзі, у порядку господарського судочинства у полі правового дослідження було вирішення питання щодо застосування підстав для відхилення тендерних пропозицій, визначених статтею 31 Закону України «Про публічні закупівлі», до процедури спрощеної закупівлі та щодо можливості замовника надавати правову оцінку договорам, укладеним учасником закупівлі з третіми особами, що свідчить про абсолютну відсутність тотожності з предметом та характером спору, суб`єктним складом учасників, нормативно-правовим обґрунтуванням зі справою, що переглядається.

Колегія суддів наголошує, що реалізація положень частини четвертої статті 263 ЦПК України щодо застосування висновків Верховного Суду, викладених у спірних правовідносинах, полягає у тому, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду лише у справах, у яких відносини є подібними.

Загальний підхід, який підлягає використанню через методологію застосування класичного прецеденту (релевантності), вимагає застосування практики Верховного Суду через схожість фактів або юридичних висновків, і «ідеальна релевантність» може бути побудована саме на цих підставах.

У свою чергу питання щодо правомірності відрахування студента з університету у зв`язку з невиконання індивідуального навчального плану було предметом розгляду Верховним Судом, яким сформовано висновки про те, що особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, зобов`язані виконувати вимоги освітньої (наукової) програми. При цьому підставами для відрахування з вищого навчального закладу здобувача вищої освіти може бути порушення навчальної дисципліни і правил внутрішнього розпорядку університету, академічна неуспішність та невиконання навчального плану без поважних причин (див. постанови Верховного Суду від 19 грудня

2018 року у справі № 591/5092/17, від 06 листопада 2020 року у справі

№ 761/30675/17, від 04 березня 2020 року у справі № 569/18206/17).

Проаналізувавши норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не підлягають скасуванню, оскільки висновки, зроблені судами за результатами розгляду справи, підтверджуються матеріалами справи та поданими сторонами доказами.

З урахуванням того, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви та апеляційної скарги, яким суди надали належну оцінку, вони є достатньо аргументованими, Верховний Суд робить висновок про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. Крім того, доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із висновками судів по суті спору та спрямовані на переоцінку доказів у справі, що у силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводівзаявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин як

в матеріальному, так і в процесуальному сенсі, а доводи, викладені

у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення,

а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 грудня 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко