Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.02.2018 року у справі №359/2467/17

Постанова

Іменем України

28 травня 2020 року

м. Київ

справа № 359/2467/17

провадження № 61-2319св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_3,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»,

третя особа - приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Пєшая Тетяна Миколаївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Іванової І. В., Таргоній Д. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила: визнати припиненим іпотечний договір, який вона 06 листопада 2007 року уклала з відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» (далі - ВАТ КБ «Надра»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра»); зобов`язати приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Пєшую Т. М. вилучити з Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи про обтяження земельної ділянки площею 0,0751 га, кадастровий номер 3220882900:03:005:00653, що розташована на території садового товариства «Парус» Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області та об`єкт незавершеного будівництва, що складається з: садового будинку літ. А-1 (готовність 71 %), гараж літ. Б, вбиральня літ А, реєстраційний номер 20520357, що розташована на території садового товариства «Парус» Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області, будинок № НОМЕР_1 .

Позовна заява мотивована тим, що 06 листопада 2007 року вона уклала з ВАТ КБ «Надра» договір кредитної лінії № 210/МК/42/2007/980, за умовами якого банк зобов`язувався відкрити їй кредитну лінію у розмірі 250 000,00 грн строком до 06 листопада 2014 року. Зазначений договір забезпечено оспорюваним договором іпотеки від 06 листопада 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Пєшою Т. М.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 07 грудня 2015 року у справі № 359/3292/13-ц за позовом ПАТ КБ «Надра» до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором встановлено, що банк не підтвердив доказами передачу їй коштів, а тому у неї не виникло зобов`язання повернути кредит та сплачувати проценти за кредитом. Посилаючись на те, що сторони фактично не приступили до виконання кредитного договору, а строк дії договору іпотеки сплинув 06 листопада 2014 року, вважала, що відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку», такий договір є припиненим.

За її зверненням 24 січня 2017 року № 1-7-425 ПАТ КБ «Надра» відмовилось визнавати договір іпотеки припиненим та направити приватному нотаріусу пов`язане з цим повідомлення для виключення нерухомого майна з відповідних реєстрів обтяжень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано припиненим іпотечний договір, укладений 06 листопада 2007 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Пєшою Т. М., зареєстрований в реєстрі за № 621.

У решті позову відмовлено.

Стягнуто з ПАТ КБ «Надра» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 640,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зобов`язання повернути кредит, сплатити проценти та можливу неустойку підлягало виконанню до 06 листопада 2014 року; договір іпотеки діє до повного виконання зобов`язань за договором кредитної лінії, за яким у ОСОБА_1 відсутні будь-які зобов`язання у зв`язку з тим, що сторони не приступили до його виконання, при цьому, суд послався на рішення Апеляційного суду Київської області від 07 грудня 2015 року, яким відмовлено ПАТ «КБ «Надра» у стягненні з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

Відмовляючи у задоволенні вимог до приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Пєшую Т. М., суд виходив з того, що рішення суду про припинення іпотечного договору може бути підставою для виключення записів про іпотеку з відповідних реєстрів; у разі відмови суб`єкта державної реєстрації або нотаріуса у вчиненні дій, пов`язаних з припиненням іпотеки, ОСОБА_1 вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2017 року у задоволенні заяви Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» Стрюкової І. О. про перегляд заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2017 року відмовлено.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

У листопаді 2017 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» Стрюкова І. О. подала апеляційну скаргу на вказане заочне рішення місцевого суду.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2017 року заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у позові.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що сам факт закінчення строку дії договору кредитної лінії за наявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою для припинення договору іпотеки; посилання суду першої інстанції на мотивувальну частину рішення Апеляційного суду Київської області від 07 грудня 2015 року у справі № 359/3292/13-ц не дає підстав для висновку про припинення основного зобов`язання.

Короткий зміст касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2017 року та залишити в силі заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2017 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2018 року відкрито касаційне провадження; витребувано справу з Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

У травні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного суду заяву про відкликання касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відкликання касаційної скарги відмовлено.

30 серпня 2019 року до Верховного Суд від імені ОСОБА_1 поштою було надіслано заяву про відмову від касаційної скарги.

Частинами четвертою, п`ятою статті 398 ЦПК України передбачено, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визначити касаційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення касаційного провадження. У разі відмови від касаційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги, постановляє ухвалу про закриття касаційного провадження. У разі закриття касаційного провадження у зв`язку з відмовою від касаційної скарги на судові рішення повторне оскарження цих рішень особою, що відмовилася від скарги, не допускається.

Оскільки у силу статті 8, 401 ЦПК України розгляд справи у суді касаційної інстанції здійснюється у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи, у зв`язку з цим неможливо встановити особу, яка вчиняє процесуальну дію, Верховний Суд за вказаною у касаційній скарзі адресою направив ОСОБА_1 лист, у якому роз`яснив процесуальні наслідки відмови від касаційної скарги та необхідність подання до суду заяви, у якій ОСОБА_1 має підтвердити свій намір відмовитися від касаційної скарги шляхом нотаріального засвідчення справжності підпису на заяві.

Після цього будь-яких заяв від ОСОБА_1 до суду не надходило.

Оскільки справжність свого підпису у заяві про відмову від касаційної скарги та розуміння процесуальних наслідків такої відмови, передбачені частиною п`ятою статті 398 ЦПК України, ОСОБА_1 не підтверджено, суд касаційної інстанції не може прийняти відмову від касаційної скарги та задовольнити таку заяву.

На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 15 квітня 2020 року «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи» відповідно до підпунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради судді України від 26 листопада 2010 року № 30 (з наступними змінами і доповненнями) та рішення зборів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 «Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя», було призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.

Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Мартєву С. Ю.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що за відсутності нових доказів суд апеляційної інстанції не мав підстав ставити під сумнів та спростовувати обставини, встановлені рішенням Апеляційного суду Київської області від 07 травня 2015 року у справі № 359/3292/13-ц; сам по собі факт підписання сторонами договору кредитної лінії без його подальшого виконання, не є підтвердженням тієї обставини, що у позивача виникли перед відповідачем зобов`язання; на момент ухвалення рішення апеляційного суду закінчився строк відкритої за договором кредитної лінії, у ПАТ КБ «Надра» відсутні обґрунтовані вимоги, а у ОСОБА_1 - зобов`язання.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 06 листопада 2007 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 210/МК/42/2007/980, за умовами якого останній відкрито кредитну лінію у розмірі 250 000,00 грн на строк до 06 листопада 2014 року.

На забезпечення виконання зобов`язань укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передано у іпотеку банку земельну ділянку площею 0,0751 га, кадастровий номер 3220882900:03:005:00653, що розташована на території садового товариства «Парус» Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області, та об`єкт незавершеного будівництва, що складається з: садового будинку літ. А-1 (готовність 71 %), гараж літ. Б, вбиральня літ А, реєстраційний номер 20520357, що розташована на території садового товариства «Парус» Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області, будинок № НОМЕР_1 .

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 07 грудня 2015 року у справі № 359/3292/13-ц за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 було відмовлено банку у стягненні з ОСОБА_1 заборгованості за договором кредитної лінії.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX).

У пункті 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги (далі - ЦПК України 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України 2017 року під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статтею 598 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, установлених договором або законом.

Норми глави 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України визначають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609 ЦК України).

Натомість, закінчення строку дії кредитного договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань (частина четверта статті 631 ЦК України).

У частині п`ятій статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У статтею 17 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека припиняється у разі: (1) припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; (2) реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; (3) визнання іпотечного договору недійсним; (4) знищення (втрати переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; (5) з інших підстав, передбачених Законом України «Про іпотеку».

Таким чином, якщо договір іпотеки не припинено з визначених законом підстав, то усі права і обов`язки, набуті сторонами за цим правочином, повинні безперешкодно здійснюватися і є діючими до повного виконання основного зобов`язання.

У пункті 6.3 іпотечного договору визначено дію цього договору до повного виконання зобов`язань за кредитним договором.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 не підтвердила належне виконання нею зобов`язань за договором кредитної лінії від 06 листопада 2007 року № 210/МК/42/2007/980, не оспорювала в установленому законом порядку дійсність зазначеного договору, факт надання коштів, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у справі відсутні передбачені статтею 17 Закону України «Про іпотеку» підстави для визнання іпотечного договору припиненим.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо припинення основного зобов`язання, з посиланням на рішення Апеляційного суду Київської області від 07 травня 2015 року у справі № 359/3292/13-ц за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки висновок суду у зазначеній справі щодо недоведеності банком позову за наявності дійсного договору кредитної лінії від 06 листопада 2007 року № 210/МК/42/2007/980 не дає підстави стверджувати, що ОСОБА_1 належно виконала зобов`язання за цим договором.

За таких обставин ОСОБА_1 не спростувала висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову та не довела неправильне застосування судом норм матеріального та/або порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2017 року без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко