Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.04.2019 року у справі №176/501/18

Постанова

Іменем України

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 176/501/18

провадження № 61-6752св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач -Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

відповідач -ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2018 року у складі судді Кучми В. В. та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтований тим, що 02 листопада 2010 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір б/н, згідно з яким ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 8
000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою 36,00 % за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку (далі - Умови та Правила), які викладені на банківському сайті www. privatbank. ua, становить договір про надання банківських послуг. Відповідач зобов'язався щомісяця повертати заборгованість за кредитом, відсотки та інші витрати згідно з Умовами та Правилами.

Банк виконав взяті на себе зобов'язання, проте ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 31 січня 2018 року має заборгованість у розмірі 171 072,27 грн, яка становить: 7 598,37 грн - заборгованість за кредитом; 150 363,75 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 4 487,66 грн - заборгованість за пенею та комісією; штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил: 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 8 122,49 грн - штраф (процентна складова).

Позивач просив суд стягнути заборгованість за кредитним договором б/н від 02 листопада 2010 року у розмірі 171 072,27 грн та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2018 рокув позові відмовлено.

Відмовивши в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив позовну давність про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договорам.

Короткий зміст судовогорішенння суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 26 лютого 2019 рокуапеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2018 року змінено, виклавши мотивувальну частину в іншій редакції.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачу наданий кредит в розмірі та на умовах, передбачених кредитним договором, а також, що саме Умови та Правила є складовою частиною укладеного між сторонами договору, які мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, та відповідно, чи брав на себе зобов'язання відповідач з повернення кредиту, зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року, просило скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушеннями норм процесуального права.

Суди не звернули увагу, що банк на підтвердження розміру заборгованості надав розрахунок заборгованості. Відповідач цей доказ не спростував.

Відповідач з Умовами та Правилами ознайомлений та погодився з ними, підписавши анкету-заяву, частково умови договору виконував.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропуск банком позовної давності на звернення до суду, оскільки банк звернувся до суду в межах позовної давності.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд першої інстанції встановив, що 02 листопада 2010 року між позивачем та відповідачем укладений кредитний договір б/н, згідно з яким ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 8 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою 36,00 % за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами, які викладені на банківському сайті www. privatbank. ua, становить договір про надання банківських послуг. Відповідач зобов'язався щомісяця повертати заборгованість за кредитом, відсотки та інші витрати згідно з Умовами та Правилами.

Банк виконав взяті на себе зобов'язання, проте ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 31 січня 2018 року має заборгованість у розмірі 171 072,27 грн, яка становить: 7 598,37 грн- заборгованість за кредитом; 150 363,75 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 4 487,66 грн - заборгованість за пенею та комісією; штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил: 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 8 122,49 грн - штраф (процентна складова).

Суд апеляційної інстанції встановив, що банк до позову додав анкету-заяву, розрахунок заборгованості, довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", Умови і Правила, довідку стосовно того, що договором б/н надано карту НОМЕР_1, дата відкриття 23 лютого 2009 року, термін дії 09/09, картку НОМЕР_2, дата відкриття 08 лютого 2010 року, термін дії 12/13, картка № НОМЕР_3, дата відкриття 27 січня 2014 року, термін дії 07/16, виписку за вказаними вище картками.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Вказана справа є малозначною (пункт 2 частини 6 статті 19 ЦПК України).

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги та оскаржувані судові рішення дійшов висновку, що вони підлягають касаційному оскарженню з підстав визначених підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), з огляду на доводи заявника про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - ~law29~) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law30~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law31~ (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у березні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності ~law32~.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скаргиз таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин 1 , 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина 1 статті 1055 ЦК України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог частина 1 статті 1055 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 1 статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до частиною 1 статті 1050 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Встановивши, що 02 листопада 2010 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір б/н, згідно з яким ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 8 000,00
грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом, заява разом з Умовами та Правилами, які викладені на банківському сайті www. privatbank. ua, складає договір про надання банківських послуг, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач пропустив позовну давність, оскільки останній платіж позичальник здійснив 19 жовтня 2014 року.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про застосування позовної давності, оскільки у справі немає належних і допустимих доказів, що повернення кредиту здійснюється шляхом внесення щомісячних платежів, строку дії картки також не визначено.

Змінивши мотиви відмови в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з судовим рішенням не може погодитися, з огляду на таке.

Суд апеляційної інстанції встановив, що банк до позову додав анкету-заяву, розрахунок заборгованості, довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", Умови і Правила, довідку стосовно того, що договором без номеру надано карту НОМЕР_1, дата відкриття 23 лютого 2009 року, термін дії 09/09, картку НОМЕР_2, дата відкриття 08 лютого 2010 року, термін дії 12/13, картка № НОМЕР_3, дата відкриття 27 січня 2014 року, термін дії 07/16, виписку за вказаними вище картками.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши надані банком докази, скасувавши рішення суду першої інстанції, змінивши його мотивувальну частину, виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачу наданий кредит в розмірі та на умовах, передбачених кредитним договором та, що саме Умови та Правила є складовою частиною укладеного між сторонами договору і що саме вказані Умови та Правила мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, та відповідно, чи брав на себе зобов'язання відповідач з повернення кредиту, зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту.

Суд апеляційної інстанції вказав, що з наданої до позову копії анкети-заяви від 02 листопада 2010 року неможливо встановити, яку саме картку було надано ОСОБА_1, її номер, з яким кредитним лімітом, крім того з анкети-заяви, підписаної 02 листопада 2011 року вбачається лише, що ним заповнена графа "Виявляю бажання оформити на своє ім'я сберкнижку (депозит)" та особові дані.

Довідка про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" підписана 08 листопада 2010 року та не є доказом обґрунтованості позовних вимог, оскільки вона підписана пізніше ніж анкета-заява.

Крім того, банк не надав жодного доказу, який би містив підпис ОСОБА_1 про його ознайомлення з Умовами та Правилами, тому не є їх складовою частиною укладеного між сторонами договору.

Доказів укладення між сторонами саме кредитного договору (у анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відсутня позначка про видачу кредитної картки "Універсальна" або будь-якої іншої картки) матеріали справи не містять.

Верховний Суд не може погодитися повністю з висновками судів з огляду на таке.

Звертаючись до суду з позовом, банк зазначив, що на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил, яка підписана сторонами, й Умов та Правил, які погоджені з відповідачем, між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 02 листопада 2010 року укладено кредитний договір б/н у розмірі 8 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

На підтвердження заявлених позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" надало анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил, яка підписана сторонами; розрахунок заборгованості за кредитним договором; витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна, 30 днів пільгового періоду"; витяг з Умов та Правил надання банківських послуг.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що наявні у матеріалах справи Умови та Правила, які передбачали сплату відсотків, пені, комісій не містять підпису ОСОБА_1, а отже, позивач не довів, що відповідач, підписуючи анкету-заяву, погодився на приєднання до цих Умов та Правил, ознайомившись з ними. Позивач не надав належних і допустимих доказів, що відповідач розумів саме ці умови та погодився з ними, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили Умови та Правила, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Тому у цій справі не можна вважати Умови та Правила складовою частиною укладеного між сторонами договору.

Верховний Суд зазначає, що анкета-заява позичальника від 02 листопада 2010 року не містить ні визначеного розміру процентної ставки, ні - неустойки (пені, штрафів), отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.

Такі висновки суду апеляційної інстанції відповідають правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Проте суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що відсутні належні докази на підтвердження отримання ОСОБА_1 коштів.

Верховний Суд виходить з того, що надання банком ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 8 000,00 грн підтверджується випискою з рахунку відповідача за період з 01 січня 1999 року до 25 серпня 2018 року. Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором б/н від 02 листопада 2010 рокупозичальник здійснював часткове погашення заборгованості за кредитним договором.

Відповідач не виконував узяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту, у зв'язку з чим заборгованість за тілом кредиту підлягає стягненню в розмірі 7
598,37 грн, що відповідає розміру заборгованості вказаному в розрахунку заборгованості.

У судовому засіданні у суді першої інстанції ОСОБА_1 пояснив, що він дійсно у 2010 році звертався до банку для отримання кредиту і його використання за допомогою банківської карти, власноруч заповнював і підписував анкету-заяву від 02 листопада 2010 року, після чого отримав кредитну картку, на яку було зараховано 8 000,00 грн, які використовував на споживчі потреби. Підтвердив, що з його дозволу дружина у жовтні 2014 року погашала частину кредиту, після того карткою не користувався.

Посилання суду апеляційної інстанції, що неможливо встановити, яку картку видано позивачу не відповідає обставинам, які встановлені судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи. Відповідно до виписки з рахунку відповідача за період з 01 січня 1999 року до 25 серпня 2018 року позивачу видано картку НОМЕР_2, за якою позивач частково виконував умови кредитного договору, крім того розрахунок заборгованості здійснено за договором б/н від 02 листопада 2010 року, тоді коли і було підписано анкету-заяву.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов'язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції, а на відповідача спростувати твердження позивача.

Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 11 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до статті 11 ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених статті 11 ЦПК України випадках.

Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються запереченнями відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

З огляду на встановлені судами обставини справи, відсутність необхідності збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача фактично отриманої суми кредитних коштів.

З урахуванням підстав позову та викладених вище мотивів, Верховний Суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 7 598,37 грн.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частинами 1 -3 статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задовольнити частково, судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпунктів "б ", "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно до задоволених вимог.

Розмір заявлених вимог - 171 072,27 грн (100 % - 2 566,08 грн - розмір судового збору, сплачений АТ КБ "ПриватБанк" при зверненні до суду з цим позовом), розмір вимог, що підлягають задоволенню - 7 598,37 грн (6 % - 113,97 грн - розмір судового збору, пропорційний до задоволеної частини вимог).

Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 113,97 грн.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції на час подання апеляційної скарги) за подання апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції на час подання касаційної скарги) за подання касаційної скарги на рішення суду справляється судовий збір в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

З урахуванням часткового задоволення позову з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" підлягає стягненню судовий збір у розмірі 398,89 грн, з яких: за подання апеляційної скарги - 170,95 грн, за подання касаційної скарги - 227,94

грн, а всього 512,86 грн.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" заборгованість за тілом кредиту у розмірі 7 598 (сім тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) грн 37 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" судові витрати у розмірі 512 (п'ятсот дванадцять) грн 86 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко