Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 30.07.2020 року у справі №359/8691/19

Постанова

Іменем України

22грудня 2020 року

м. Київ

справа № 359/8691/19

провадження № 61-11036св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

зацікавлена особа - головне управління Пенсійного фонду України у Київській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2019 року у складі судді

Чирки С. С. та постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Стрижеуса А. М., Махлай Л. Д.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Заяву мотивовано тим, що відповідно до витягу з трудової книжки заявника, а також звіту про стаж роботи останнього, сформованого Інтегрованою комплексною інформаційною системою Пенсійного фонду України (ІКІС ПФУ) від 05 вересня 2019 року, загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 31 рік

10 місяців 20 днів.

Заявник стверджує, що в указаний трудовий стаж не зараховано стаж роботи строком 3 роки 1 місяць 18 днів на посаді адміністратора в фізкультурно-оздоровчому центі "Бріз", що підтверджується наявністю відповідного запису в трудовій книжці заявника.

Оскільки у трудовій книжці НОМЕР_1 відсутній номер наказу про звільнення ОСОБА_1 з вказаного останнього місця роботи від 01 листопада 1993 року, то встановити страховий стаж за період з 14 вересня 1990 року по 01 листопада

1993 року не виявляється за можливе.

Від встановлення факту наявності у заявника страхового стажу 35 років 8 днів залежить розмір пенсії останнього, внаслідок чого ОСОБА_1 звернувся до суду та просив встановити факт того, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, має страховий стаж 35 років 8 днів.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2019 року провадження у справі закрито.

Роз? яснено, що розгляд цієї справи належить до юрисдикції адміністративного суду.

Закриваючи провадження у справі, місцевий суд виходив з того, що не можуть розглядатися в порядку цивільного судочинства заяви про встановлення фактів трудового стажу. Відмова відповідного органу у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня

2019 року змінено, виключивши з резолютивної частини ухвали абзац другий: "Роз'яснити, що розгляд цієї справи належить до юрисдикції адміністративного суду".

В іншій частині ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 10 грудня 2019 року залишено без змін.

Змінюючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд зробив висновок про те, що заява про встановлення факту наявності трудового стажу не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки фактично стосується рішень та дій управління пенсійного фонду, його посадових осіб щодо непризначення заявнику пенсії у відповідному страховому стажу розмірі.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

22 липня 2020 року ОСОБА_1 через засоби поштового з? язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточненої редакції, просить скасувати ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 10 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким заяву про встановлення факту задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що розгляд цієї справи має відбуватися за правилами цивільного судочинства.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 27 липня 2020 року касаційну скаргу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

У грудні 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Надаючи оцінку аргументам, наведеним у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік фактів, що встановлюються судом при розгляді справи визначено частиною 1 статті 315 ЦПК України, який не є вичерпним. Так, згідно з частиною 2 даної статті ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається, що встановлення факту трудового стажу йому необхідно для здійснення перерахунку пенсії за віком.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У судовому порядку відповідно до пункту 26 зазначеного Порядку встановлюється лише факт приналежності документа, що підтверджує трудовий стаж, якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження.

Таким чином, встановлення факту наявності трудового стажу для призначення пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України під час прийняття рішення про призначення пенсії, а рішення вказаного органу щодо її призначення підлягає оскарженню у встановленому законом порядку.

Заяви про встановлення фактів трудового стажу не можуть розглядатися у порядку цивільного судочинства. Відмова відповідного органу у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду.

З урахуванням наведеного питання встановлення факту наявності трудового стажу не підлягає судовому розгляду.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 198/623/18 (провадження № 14-369цс19), та відповідає практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (постанови: від 10 березня 2020 року у справі № 556/132/18 (провадження № 61-44101св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 559/2652/16-ц (провадження № 61-28244св18), від 11 вересня 2019 року у справі № 401/2020/17-ц (провадження № 61-3570св19), від 24 жовтня 2019 року у справі № 523/30/17 (провадження № 61-12771св18) та від 10 червня 2020 року у справі № 347/576/18 (провадження № 61-45995св18).

За таких обставин суд апеляційної інстанції, змінюючи ухвалу суду першої інстанції, дійшов правильного висновку про те, що в окремому провадженні не може бути встановлений факт наявності трудового стажу, оскільки встановлення такого факту здійснюється органами Пенсійного фонду України, а не в судовому порядку.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Частиною 3 статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня

2019 року, в незміненній її частині, та постанову Київського апеляційного суду

від 16 червня 2020 року - без змін, оскільки підстав для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня

2019 року, в незміненній її частині, та постанову Київського апеляційного суду

від 16 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська