Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №320/4812/15

Постанова

Іменем України

16 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 320/4812/15-ц

провадження № 61-40922св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Журавель В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - заступник прокурора Запорізької області в інтересах держави Україна в особі Фонду державного майна України,

відповідачі: Міністерство аграрної політики та продовольства України, ОСОБА_1,

третя особа - державне підприємство "Бердянське агроторгове підприємство",

особа, яка подала апеляційну та касаційну скаргу, - Міжнаціональна універсальна товарно-сировинна біржа "ЕПСІЛОН",

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Міжнаціональної універсальної товарно-сировинної біржі "ЕПСІЛОН" на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 липня 2016 року у складі судді Урупи І. В. та постанову апеляційного суду Запорізької області від 26 червня 2018 року у складі колегії суддів: Крилової О.

В., Кухаря С. В., Полякова О. З.,

Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У травні 2015 року заступник прокурора Запорізької області в інтересах держави Україна в особі Фонду державного майна України (далі - ФДМ України) звернувся до суду з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України, ОСОБА_1, третя особа - державне підприємство "Бердянське агроторгове підприємство" (далі - ДП "Бердянське агроторгове підприємство"; підприємство), про визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення майна.

Вимоги обґрунтовував тим, що 08 вересня 2014 року між державою Україна в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, до сфери управління якого входить ДП "Бердянське агроторгове підприємство", та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу 9/10 частин комплексу будівель та споруд, загальною площею 4 253,2 кв. м, розташованих на АДРЕСА_1.

Прокурор зазначав, що вищевказаний правочин укладений з порушенням вимог чинного законодавства - за відсутності згоди ФДМ України, за ціною, яка значно нижча від ринкової вартості об'єкта нерухомості, внаслідок чого державний бюджет недоотримав кошти у розмірі 1 400 000 грн.

Ураховуючи наведені обставини, просив визнати цей договір купівлі-продажу недійсним і зобов'язати ОСОБА_1 повернути у власність держави спірну нерухомість.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 липня 2016 року позов заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави Україна в особі ФДМ України задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу 9/10 частин комплексу будівель та споруд на АДРЕСА_1, що складається з будівлі Б-3, підвалу під Б-3, рампи до Б-3, навіса "б", ганка до Б-3, рампи до Б-3, ганка до Б-3, ганка до Б-3, ганка до Б-3, рампи до Б-3, ганка до Б-3, прибудови "б4-1 ", прибудови "б5-1", надбудови над Б-3, будівлі 3-1, будівлі К-1, прибудови К1-1, будівлі О-1, будівлі П-1, будівлі Р-1, ганка до Р-1, огорожі № 1, воріт, загальною площею 4 253,2 кв. м, основною площею 3 767,3 кв. м, укладений 08 вересня 2014 року між державою Україна в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Онищенко М. А., зареєстрований в реєстрі за № 2817.

Зобов'язано ОСОБА_1 повернути державі Україна в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України 9/10 частин комплексу будівель та споруд на АДРЕСА_1.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що майно ДП "Бердянське агроторгове підприємство" на праві власності належить державі Україна.

Реалізація майна державного підприємства в ліквідаційній процедурі є різновидом його відчуження, на яке суб'єкт господарювання має отримати згоду ФДМ України згідно з підпунктом "и" пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", пунктами 6,8,12,50 Порядку відчуження об'єктів державності власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 червня 2007 року № 803, (далі - Порядок).

Суд також зазначив, що відповідно до умов оспорюваного договору ОСОБА_1 купив 9/10 частин комплексу будівель і споруд, а не цілісний майновий комплекс підприємства, тому підпункт 1 пункту 5 Порядку до спірних правовідносин не застосовується.

Встановивши відсутність погодження ФДМ України на відчуження ДП "Бердянське агроторгове підприємство" майна, яке є об'єктом права державної власності, суд першої інстанції дійшов до висновку про недійсність оспореного правочину на підставі статей 203, 215 ЦК України як такого, що укладений без дотримання процедури відчуження державного майна, передбаченої чинним законодавством.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 19 січня 2017 року рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 липня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову заступнику прокурора Запорізької області в інтересах держави Україна в особі ФДМ України у задоволенні позову.

При відмові у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив із того, що відчуження майна державного підприємства відбулося в зв'язку з його ліквідацією за рішенням суб'єкта управління державним майном - Міністерства аграрної політики та продовольства України. В такому випадку ЦК України є єдиним нормативно-правовим актом, який містить порядок ліквідації юридичної особи за рішенням власника, при цьому приписи статей 105, 110, 111, 112 ЦК України не передбачають погодження відчуження нерухомого майна з ФДМ України.

Апеляційний суд дійшов до висновку про те, що законом не передбачено вимоги щодо обов'язкової згоди ФДМ України на відчуження майна ДП "Бердянське агроторгове підприємство", оскільки нерухомість відчужувалася в процесі ліквідації підприємства, предметом відчуження був цілісний майновий комплекс, а тому положення статті 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" на спірні правовідносини не поширюються.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 лютого 2017 року заступнику прокурора Запорізької області в інтересах держави Україна в особі ФДМ України відмовлено у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на рішення апеляційного суду Запорізької області від 19 січня 2017 року в даній справі.

Суд касаційної інстанції визнав касаційну скаргу прокурора необґрунтованою.

Ухвала мотивована тим, що апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які їх регулюють, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року (справа за № 6-1081цс17) заяву заступника Генерального прокурора України задоволено частково.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 19 січня 2017 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 лютого 2017 року скасовано.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 липня 2016 року в частині повернення ОСОБА_1 того, що він передав державі в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України на виконання укладеного між ними 08 вересня 2014 року договору купівлі-продажу 9/10 часток комплексу будівель та споруд на АДРЕСА_1, у зв'язку з визнанням судом зазначеного договору недійсним, скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова Верховного Суду України мотивована тим, що після прийняття рішення про ліквідацію ДП "Бердянське агроторгове підприємство" Міністерство аграрної політики та продовольства України від імені власника (держави) згідно з оспорюваним договором купівлі-продажу від 08 вересня 2014 року здійснило відчуження нерухомого майна - 9/10 частин комплексу будівель і споруд, яке було власністю держави і на праві господарського віддання було закріплене за ДП "Бердянське агроторгове підприємство". З приводу отримання погодження на таке відчуження підприємство, комісія з ліквідації підприємства, її голова чи міністерство до ФДМ України не зверталися й відповідного погодження не одержували. Установивши такі обставини та дійшовши висновку про те, що реалізація майна державного підприємства в процедурі ліквідації за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном, є різновидом відчуження майна, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин підпункт "и" пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", Порядок відчуження об'єктів державної власності, статті 203, 215 ЦК України, та обґрунтовано постановив рішення про визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним у зв'язку з тим, що нерухоме майно було відчужене з порушенням вимог законодавства, без погодження ФДМ України.

Натомість апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, помилково вважав норми статей 105, 110, 111, 112 ЦК України тим спеціальним, "окремим законом", який унеможливлює застосування до спірних правовідносин частини 4 статті 75 ГК України та норм пунктів 6,8 Порядку відчуження об'єктів державної власності. Крім того, апеляційний суд як підставу відмови в позові зазначив також, що Порядок відчуження об'єктів державної власності на спірні правовідносини не поширюється ще й тому, що фактично за двома окремими договорами купівлі-продажу (один із яких оспорюється в цій справі) Міністерством аграрної політики та продовольства України на користь ОСОБА_1 було відчужено цілісний майновий комплекс підприємства. При цьому суд апеляційної інстанції не дав оцінки правомірності таких дій суб'єкта управління державним майном, які полягають у формальному поділі цілісного майнового комплексу підприємства на окремі частки (1/10 та 9/10 частин) з метою відчуження нерухомого майна без відома ФДМ України, поза процедурою приватизації, що загалом передбачена законом для відчуження такого об'єкта як єдиний майновий комплекс державного підприємства (стаття 5 Закону України "Про приватизацію державного майна").

Верховний Суд України зазначив, що суд першої інстанції визнав договір купівлі-продажу від 08 вересня 2014 року недійсним, проте правила реституції за частиною 1 статті 216 ЦК України застосував тільки щодо однієї зі сторін правочину - постановив рішення про зобов'язання ОСОБА_1 повернути державі в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України майно, одержане ним як покупцем за недійсним договором. При цьому суд не вирішив питання про повернення іншій стороні правочину, відповідачу ОСОБА_1, того, що він передав державі в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України на виконання цього ж договору, в зв'язку з визнанням його недійсним.

12 квітня 2018 року Міжнаціональна універсальна товарно-сировинна біржа "ЕПСІЛОН" оскаржила рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, посилаючись на те, що не була залучена до участі у справі, не зважаючи на те, що саме вона організувала та провела відкриті публічні торги (аукціон) з продажу спірного майна ДП "Бердянське агроторове підприємство".

Постановою апеляційного суду Запорізької області від 26 червня 2018 року рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 липня 2016 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції визнав законним та обґрунтованим рішення міськрайонного суду про задоволення позову.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що в апеляційній скарзі не вказано, яким саме чином оскаржуваним рішенням порушуються права Міжнаціональної універсально товарно-сировинної біржі "ЕПСІЛОН".

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 жовтня 2018 року відмовлено у поверненні ОСОБА_1 грошової суми, переданої ним державі Україна в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України на виконання укладеного між ними договору купівлі-продажу 9/10 часток комплексу будівель та споруд на АДРЕСА_1.

Суд виходив із того, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна більшість комплексу будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1, які ОСОБА_1 відповідно до рішення суду повинен був повернути на користь держави за договором купівлі-продажу від 08 вересня 2014 року, вже відчужені ним на користь ТОВ "ЛВЗ-2017" та на цей час йому не належать.

Тому немає підстав для повернення ОСОБА_1 грошових коштів, сплачених ним за це майно при укладанні договору купівлі-продажу від 08 вересня 2014 року на підставі частини 1 статті 216 ЦК України.

Короткий зміст касаційної скарги

У липні 2018 року до суду касаційної інстанції від Міжнаціональної універсальної товарно-сировинної біржі "ЕПСІЛОН" надійшла касаційна скарга, у якій її представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 липня 2016 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 26 червня 2018 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Інші учасники постанову апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2019 року заступнику прокурора Запорізької області продовжено строк на подання відзиву.

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження у складі колегії із п'яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Заявник зазначає, що прокурор не обґрунтував підстав звернення до суду з даним позовом.

Порядком відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 червня 2017 року № 803, не встановлено процедуру підготовки та погодження головою ліквідаційної комісії суб'єкта господарювання з ФДМ України реалізації та ціни продажу.

Відповідно до висновків науково-правової експертизи наукового експерта Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права імені В. М. Корецького НАН України від 18 листопада 2016 року № 126/115-е про те, що чинне законодавство не містить положень, які б містили імперативні приписи щодо погодження з ФДМ України продажу нерухомого майна державних підприємств у процедурі ліквідації, якщо така ліквідація здійснюється за рішенням власників цього підприємства, натомість дана процедура передбачена у разі відчуження нерухомого майна державним підприємством у процесі його господарської (оперативної) діяльності відповідно до вищевказаної постанови.

Короткий зміст відзиву

Від заступника прокурора Запорізької області надійшов відзив, у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, вважаючи їх законними та обґрунтованими.

Обставини справи

Суди встановили, що відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 01 липня 2013 року № 403 "Про припинення ДП "Бердянське агроторгове підприємство" діяльність ДП "Бердянське агроторгове підприємство" припинено шляхом його ліквідації.

Пунктом 4.3 цього наказу зобов'язано голову комісії з ліквідації ДП "Бердянське агроторгове підприємство" ОСОБА_2 провести інвентаризацію і оцінку майна, коштів та здійснити продаж основних засобів в установленому законодавством порядку з метою погашення заборгованості.

Пунктом 5.5. Статуту ДП "Бердянське агроторгове підприємство" встановлено, що відчуження нерухомого майна здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку із ФДМ України.

01 червня 2014 року голова комісії з ліквідації ДП "Бердянське агроторгове підприємство" та професійно-технічний навчальний заклад "Майстер" ТОВ "ТДН" уклали договори № 08/2014 і № 09/2014 щодо проведення незалежної експертної оцінки. Предметом цих договорів є визначення ринкової вартості будівель і споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі заяви голови ліквідаційної комісії проведено рецензування звітів про визначення загальної ринкової вартості зазначених нежитлових будівель і споруд.

07 липня 2014 року головою комісії з ліквідації ДП "Бердянське агроторгове підприємство" укладено договір із Міжнаціональною універсальною товарно-сировинною біржею "ЕПСІЛОН" щодо організації та проведення аукціону з продажу спірного майна.

Міжнаціональна універсальна товарно-сировинна біржа "ЕПСІЛОН" є біржею, акредитованою ФДМ України і включеною до Реєстру організаторів аукціонів з продажу майна на підставі угоди на продаж державного майна від 10 жовтня 2013 року № 344, укладеної з ФДМ України про організації продажу майна, що перебуває у державній власності.

14 липня 2014 року Міжнаціональна універсальна товарно-сировинна біржа "ЕПСІЛОН" опубліковала оголошення про проведення аукціону з продажу спірного майна в загальнодержавному рекламно-інформаційному виданні "Біржовий щотижневик" № 7 (7).

Протоколом від 26 серпня 2014 року № 2 проведення відкритих публічних торгів (аукціону) ОСОБА_1 визнано переможцем аукціону з продажу майна відповідно до лоту 2: будівлі Б-3, підвалу під Б-3, рампи до Б-3, навісу б, ґанку до Б- 3, рампи до Б-3, ґанку до Б-3, ґанку до Б-3, рампи до Б-3, ґанку до Б-3, прибудови б4-1, прибудови б5-1, надбудови над Б-3, будівлі 3-1, будівлі К-1, прибудови К'-1, будівлі О-І, будівлі П-1, будівлі Р-1, ґанку до Р-1, огорожі № 1, воріт, загальною площею 4 253,2 кв. м, загальна вартість об'єкта 472 705 грн.

08 вересня 2014 року держава Україна в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, до сфери управління якого входить ДП "Бердянське агроторгове підприємство", та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу 9/10 частин комплексу будівель та споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, який нотаріально посвідчений, зареєстрований в реєстрі за № 2817.

При поданні даного позову заступник прокурора посилався на відсутність згоди ФДМ України на відчуження спірної нерухомості.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, оскільки оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норми права

Державне підприємство - це юридична особа публічного права (частина 2 статті 167 ЦК України).

Як встановлено законом (частини 1 , 2 та 9 статті 73 ГК України), державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених частини 1 , 2 та 9 статті 73 ГК України та іншими законодавчими актами. Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства.

Державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з частини 1 , 2 та 9 статті 73 ГК України та іншими законами, прийнятими відповідно до частини 1 , 2 та 9 статті 73 ГК України. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання, - речового права суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених ГК України та іншими законами (частини 1 та 2 статті 74, частина 1 статті 136 ГК України).

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства (частина 2 статті 136 ГК України).

Крім того, ГК України (абзац третій частини 6 статті 73 ГК України) прямо передбачає, що особливості управління державним унітарним підприємством визначаються Законом України "Про управління об'єктами державної власності".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними статтею 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб. статтею 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" майно, яке передане державним комерційним підприємствам, відносить до об'єктів управління державної власності.

З огляду на наведене, закон установлює особливості правового статусу державного підприємства як юридичної особи публічного права та особливості правового режиму майна державного підприємства, до яких застосовується спеціальний порядок правового регулювання, в тому числі й щодо управління майном державного підприємства, розпорядження цим майном, що не дає підстав для їх цілковитого ототожнення з правовим статусом юридичних осіб приватного права та порядком регулювання правового режиму майна юридичних осіб приватного права.

Характерною особливістю правового статусу державного підприємства, правового режиму майна цього підприємства є обмеження на рівні закону його (підприємства) правомочності розпорядження щодо окремих видів майна та наявність спеціальних, закріплених окремим законом, правил управління майном державного підприємства, зокрема й правил щодо розпорядження державним майном у спосіб його відчуження.

Так, правила розпорядження майном, що належить державному підприємству на праві господарського відання, передбачають участь у цьому процесі суб'єктів управління об'єктами державної власності, в тому числі Фонду державного майна України.

Зокрема, згідно з підпунктом "и" пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" Фонд державного майна України відповідно до законодавства дає дозвіл (погодження) на відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством.

Такий випадок установлено частиною 5 статті 75 ГК України, відповідно до якої відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені частиною 5 статті 75 ГК України та іншими законами.

Відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України. Фонд державного майна України виступає організатором продажу нерухомого майна в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" Кабінет Міністрів України постановою від 6 червня 2007 року № 803 затвердив Порядок відчуження об'єктів державної власності. Пунктом 6 цього Порядку так само передбачено, що рішення про надання згоди на відчуження, зокрема, нерухомого майна державної власності приймається суб'єктами управління лише за погодженням з Фондом державного майна.

Для процедури відчуження майна державного підприємства, яке перебуває в процесі ліквідації за рішенням органу, до сфери управління якого воно належить, подібних винятків ГК України чи Закон України "Про управління об'єктами державної власності" не передбачають, а також і не містять норм, які б спеціально уповноважували саме в такому випадку керівництво державного підприємства, комісію з його ліквідації, голову такої комісії та/або орган, до сфери управління якого воно належить, відчужувати нерухоме майно підприємства без погодження з Фондом державного майна України.

Установивши, що реалізація майна державного підприємства в процедурі ліквідації за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном, відбулася без погодження ФДМ України, суди попередніх інстанцій зробили обґрунтовані висновки про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про те, що при розгляді справи апеляційним судом належним чином не враховано висновки науково-правової експертизи наукового експерта Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права імені В.

М. Корецького НАН України від 18 листопада 2016 року № 126/115-е, на які посилалася біржа в апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів та обставин, що в силу частини 1 статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Інші аргументи касаційної скарги на законність та обґрунтованість оскаржених рішень не впливають, їх висновків не спростовують.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)", § 23).

Висновки за наслідками розгляду касаційної скарги

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, оскільки доводи Міжнаціональної універсальної товарно-сировинної біржі "ЕПСІЛОН" не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міжнаціональної універсальної товарно-сировинної біржі "ЕПСІЛОН" залишити без задоволення.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 липня 2016 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 26 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. І. Журавель Н. О. Антоненко І. О. Дундар В. Є. Краснощоков М. М. Русинчук