Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.04.2021 року у справі №415/2133/20

Постанова

Іменем України

26 липня 2021 року

м. Київ

справа №415/2133/20

провадження №61-5381св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - військово-цивільна адміністрація м. Лисичанськ Луганської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 16 листопада 2020 року у складі судді Луньової Д. Ю. та постанову Луганського апеляційного суду від 01 березня 2021 року у складі колегії суддів Луганської В. М., Карташова О. Ю., Коновальової В. А.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду до відділу освіти Лисичанської міської ради Луганської області, правонаступником якої є військово-цивільна адміністрація м. Лисичанська Луганської області, з позовом, у якому просила: визнати незаконним та скасувати наказ про її звільнення від 21 грудня 2019 року з посади бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти Лисичанської міської ради за пунктом 3 статті 40 КЗпП України у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених на неї; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 грудня 2019 року по день поновлення на роботі.

Позов мотивовано тим, що з 22 березня 2005 року позивач працювала на посаді бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти Лисичанської міської ради Луганської області.

Наказом від 21 грудня 2019 року її звільнено з 21 грудня 2019 року за пунктом 3 статті 40 КЗпП України у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених на неї.

Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки під час роботи жодних нарікань і зауважень до неї з боку роботодавця не було, а з 01 березня 2007 року їй встановлена третя група інвалідності, має на утриманні дитину інваліда 2 групи, а отже підстави для її звільнення відсутні.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 16 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного суду від 01 березня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що до звільнення позивач раніше двічі притягувалась до дисциплінарної відповідальності за невиконання посадових обов'язків згідно з наказами від 07 лютого 2019 року № 21/к та від 29 березня 2019 року № 49/к у вигляді доган, а отже відсутні підстави для скасування наказу №241/к від 21 грудня 2019 року про її звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України.

Причиною звільнення ОСОБА_1 стало чергове невиконання трудових обов'язків, а саме неналежне оформлення та допущення помилок у складанні інвентаризаційних описів та актів інвентаризації, що призвело до порушення терміну проведення інвентаризації, графіку документообігу та своєчасного складання фінансової звітності. ОСОБА_1 без поважних причин не виконала наказ начальника відділу освіти від 10 червня 2019 року №143/агд "Про проведення інвентаризації матеріальних цінностей у закладах освіти Лисичанської міської ради" та доручення головного бухгалтера.

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновків про дотримання відповідачем вимог трудового законодавства при звільненні позивача за пунктом 3 статті 40 КЗпП України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погодилась з висновками судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинами, які ними підтверджуються.

Суди належним чином не досліджували обставини щодо наявності умислу невиконання своїх обов'язків позивачем, що в свою чергу суттєво могло вплинути на відповідні висновки у справі.

Судами не відображено в оскаржуваних рішеннях, на яких підставах суди дійшли висновку, що відповідачем не пропущений строк притягнення позивача до відповідальності, оскільки згідно спірного наказу про звільнення неможливо встановити, який саме факт порушення трудової дисципліни був підставою для його видачі.

Судами не вчинено дій, направлених на з'ясування обставин системності невиконання позивачем своїх обов'язків, не досліджено посадову інструкцію працівника, не з'ясовано, чи була позивач ознайомлена із змістом цієї інструкції. Не з'ясовано, чи мало місце систематичне невиконання без поважних причини позивачем своїх службових обов'язків.

Необхідність з'ясування вказаних обставин, прямо зазначена у висновку Верховного Суду у справі № 456/2368/16 (провадження № 61-35796св18), який суди не врахували під час розгляду справи.

Судами не враховано, що звільнення є крайньою мірою впливу на працівника за наслідками умисного невиконання покладених на нього обов'язків. Проте, позивач не мала жодного умислу на невиконання обов'язків, питання, які виникали щодо неї, мали місце лише за наслідками неналежної організації праці самим роботодавцем.

Позивач тривалий час працювала в установі відповідача без значних зауважень, є інвалідом та має дитину інваліда, яку самостійно утримує. Зазначений факт, тобто соціальний стан позивача безпосередньо прямо впливає на неможливість її звільнення з роботи без надання іншої роботи.

У постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 161/6283/16 зазначено, що відповідачем не обґрунтовано тяжкість обраного виду стягнення у вигляді звільнення при тому, що безперервний стаж роботи у роботодавця складає близько 35 років, позивач є особою передпенсійного віку, має на утриманні сина інваліда, опікуном якого є, відсутність реальної шкоди, що заподіяна підприємству.

У справі № 465/6964/15-ц Верховний Суд також погодився з висновком судів про те, що відповідачем не було враховано тих обставин, що діями позивача не завдано майнової чи моральної шкоди будь-яким особам, та не враховано її безперервний стаж.

Вказані висновки Верховного Суду не враховані судами під час вирішення даного спору.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу відповідач не погоджується з доводами ОСОБА_1 та просить залишити ухвалені у справі рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Фактичні обставини, встановлені судами

З 22 березня 2005 року ОСОБА_1 прийнята на посаду бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти Лисичанської міської ради на підставі наказу від 22 березня 2005 року.

Згідно з Посадовою інструкцією № 28 бухгалтера централізованої бухгалтерії, затвердженої начальником відділу освіти Лисичанської міської ради, бухгалтер самостійно і в повному обсязі веде облік по складанню або приймає до обліку первинні документи, систематизує інформацію, відображену в цих документах; проводить помісячний облік списочного складу та середнього відвідування дітьми закладів дошкільної освіти, окремо по вікових категоріях, та пільгових категоріях дітей; перевіряє документи, надані на підтвердження права на пільги; на підставі табелів обліку відвідування дітей, який надається закладами дошкільної освіти, нараховує плату за утримання дітей, контролює надходження на розрахунковий рахунок благодійної допомоги; веде аналітичний облік розрахунків з батьками в меморіальному ордері № 15 "Зведення відомостей за розрахунками з батьками на утримання дітей"; виконує інші доручення головного бухгалтера (його заступника).

Наказом від 07 лютого 2019 року № 21/к "Про дисциплінарне стягнення ОСОБА_1" у зв'язку з надходженням доповідної записки головного бухгалтера ОСОБА_2 щодо факту несвоєчасної та недостовірної подачі бюджетної звітності до органів державної казначейської служби України за січень 2019 року внаслідок невиконання посадових обов'язків бухгалтером централізованої бухгалтерії ОСОБА_1, останній оголошено догану.

Наказом від 29 березня 2019 року № 49/к за систематичне невиконання посадових обов'язків та порушення строків складання та обробки первинних документів у лютому-березні 2019 року, затверджених графіком документообігу, бухгалтером централізованої бухгалтерії ОСОБА_1 оголошено догану.

Зазначені дисциплінарні стягнення є діючими, накази про застосування доган у встановленому порядку не оскаржувались.

Наказом № 143/агд від 12 червня 2019 року "Про створення комісії для інвентаризації у закладах освіти Лисичанської міської ради у 2019 році" та графіку проведення інвентаризації по закладам освіти на 2019 рік ОСОБА_1 у числі інших доручено проведення річної інвентаризації в закладах освіти згідно графіку проведення інвентаризації.

З доповідної записки головного бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти Лисичанської міської ради ОСОБА_2 на ім'я начальника відділу освіти Лисичанської міської ради вбачається, що інвентаризаційні описи та акти двічі повертались бухгалтеру ОСОБА_1 на доопрацювання після перевірки та виявлення недоліків.

У поясненнях ОСОБА_1, наданих на ім'я начальника відділу освіти Лисичанської міської ради 21 грудня 2019 року, остання погодилась з викладеним в доповідній записці головним бухгалтером поясненнями.

17 жовтня 2019 року ОСОБА_1 повідомлено, що протоколом засідання атестаційної комісії від 17 жовтня 2019 року винесено рішення про її невідповідність займаній посаді та запропоновано роботу рівнозначну за оплатою праці, у закладі загальної середньої освіти за місцем проживання, у Лисичанській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 6, Лисичанській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 25 або в будь-якому іншому загальноосвітньому навчальному закладі міста на посаду комірника.

ОСОБА_1, не є членом профспілки Лисичанської міської організації профспілки працівників освіти та науки.

Наказом № 241/к від 21 грудня 2019 року позивача звільнено за пунктом 3 статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків покладених на неї.

За змістом вказаного наказу, підставою для звільнення позивача стало неналежне оформлення та допущення помилок у складанні інвентаризаційних описів та актів інвентаризації, що призвело до порушення терміну проведення інвентаризації, графіку документообігу та своєчасного складання фінансової звітності. Вказаними діями ОСОБА_1 без поважних причин не виконала наказ начальника відділу освіти від 10 червня 2019 року № 143/агд "Про проведення інвентаризації матеріальних цінностей у закладах відділу освіти Лисичанської міської ради" та доручення головного бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти, чим порушила статтю 139 КЗпП України щодо обов'язків працівника сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу.

Крім того ОСОБА_1 раніше двічі притягувалась до дисциплінарної відповідальності за невиконання посадових обов'язків згідно з наказами відділу освіти Лисичаснької міської ради від 07 лютого 2009 року № 21/к та від 29 березня 2019 року № 49/к.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Підставою для звільнення ОСОБА_1 за пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України стало систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором.

Підставою звільнення зазначено доповідна записка головного бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти Лисичансткої міської ради від 09 грудня 2019 року, наказ від 10 червня 2019 року №143/агд, наказ від 07 лютого 2019 року №21/к, наказ від 29 березня 2019 року №49/к.

Статтею 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Пунктом 3 статті 40 КЗпП Українивстановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

За змістом вказаної норми для звільнення працівника з підстав систематичного невиконання ним своїх трудових обов'язків необхідно невиконання їх без поважних причин.

Виходячи зі змісту даної норми, для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності та порушив її знову.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).

При притягненні працівника до даного виду відповідальності, роботодавець повинен навести конкретні факти допущеного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов'язків, роз'яснити ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, врахувати обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення (частина 1 статті 147 КЗпП України).

Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків, що проявилися в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.

В силу статей 147, 148, 149 КЗпП Українироботодавець має право застосовувати до працівника дисциплінарне стягнення за винне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов'язків.

Згідно Посадової інструкції № 28 бухгалтера централізованої бухгалтерії, затвердженої начальником відділу освіти Лисичанської міської ради, бухгалтер самостійно і в повному обсязі веде облік по складанню або приймає до обліку первинні документи, систематизує інформацію відображену в цих документах; проводить помісячний облік списочного складу та середнього відвідування дітьми закладів дошкільної освіти, окремо по вікових категоріях, та пільгових категоріях дітей; перевіряє документи надані на підтвердження права на пільги; на підставі табелів обліку відвідування дітей, який надається закладами дошкільної освіти, нараховує плату за утримання дітей; контролює надходження на розрахунковий рахунок благодійної допомоги; веде аналітичний облік розрахунків з батьками в меморіальному ордері № 15 "Зведення відомостей за розрахунками з батьками на утримання дітей"; виконує інші доручення головного бухгалтера (його заступника).

Установлено, що ОСОБА_1, перебуваючи на посаді бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти Лисичанської міської ради, відповідно до Посадової інструкції, наказу начальника відділу освіти Лисичанської міської ради від 10 червня 2019 року № 143/агд "Про проведення інвентаризації матеріальних цінностей у закладах відділу освіти Лисичанської міської ради" допустила помилки, з якими була ознайомлена та засвідчила своїм підписом, неналежно оформила інвентаризаційні описи та акти інвентаризації, що призвело до порушення терміну проведення інвентаризації, графіку документообігу та своєчасного складання фінансової звітності, що свідчить про наявність в її діях ознак дисциплінарного проступку.

До позивача двічі застосовувались дисциплінарні стягнення відповідно до наказів від 07 лютого 2019 року та від 29 березня 2019 року за невиконання посадових обов'язків, та, як наслідок, третього порушення, тобто систематичного невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї посадовою інструкцією і невиконання наказу начальника відділу освіти Лисичанської міської ради від 10 червня 2019 року № 143/агд "Про проведення інвентаризації матеріальних цінностей у закладах відділу освіти Лисичанської міської ради" наказом від 21 грудня 2019 року її звільнено.

У вказаному наказі про звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов'язків, наведено конкретні факти допущеного позивачем невиконання та неналежного виконання покладених на неї трудових обов'язків, зазначено підстави, а саме: невиконання наказу начальника відділу освіти від 10 червня 2019 року №143/агд, а також накази від 07 лютого 2019 року та від 29 березня 2019 року, за якими остання вже двічі притягувалась до дисциплінарної відповідальності за інші порушення, які полягали у невиконанні посадових обов'язків.

При цьому, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності на підставі наказу начальника відділу освіти Лисичанської міської ради наказу від 21 грудня 2019 року "Про звільнення ОСОБА_1", здійснено у межах місячного строку, встановленого статтею 148 КЗпП України.

На момент винесення вказаного наказу від 21 грудня 2019 року попередні заходи дисциплінарного стягнення не втратили юридичної сили за давністю та не були зняті достроково.

Позивач не була членом профспілки Лисичанської міської організації профспілки працівників освіти та науки, а отже згода профспілкової організації на її звільнення не вимагалось.

За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про дотримання роботодавцем вимог трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 з займаної посади на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України.

У справі, яка переглядається, колегія суддів, проаналізувавши зміст судових рішень з точки зору застосування норми права, яка стала підставою для розгляду позову та вирішення справи по суті, дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій правильно застосовано норми матеріального права у спірних правовідносинах та ухвалено рішення відповідно до встановлених обставин на підставі поданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер.

За своїм змістом усі доводи касаційної скарги є аналогічними аргументам позовної заяви та апеляційної скарги позивача, яким судами обох інстанцій надано належну оцінку, в тому числі обставинам, на які посилається позивач щодо незаконності її звільнення. Обґрунтовані висновки щодо оцінки доводів позивача і обставин, на які вона посилається, викладено в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень, і з якими у повній мірі погоджується Верховний Суд.

Так, суд апеляційної інстанції, перевірив доводи апеляційної скарги позивача та відхилив її посилання на положення статті 184 КЗпП України, оскільки установив, що позивач не має статусу одинокої матері, за наданою довідкою до акту огляду МСЕК син позивача - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом другої групи з дитинства, який на час звільнення позивача був повнолітньою особою, тобто в розумінні закону не є дитиною.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18 липня 2019 року у справі № 456/2368/16 (провадження № 61-35796св18), від 03 липня 2019 року у справі № 161/6283/16 (провадження № 61-20068св18), від 7 червня 2018 року у справі № 465/6964/15 (провадження № 61-15293св18), оскільки висновки у вказаних справах, і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин та фактично - доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

У справі, яка переглядається судами досліджено докази та встановлені обставини, відповідно до яких суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для поновлення позивача на роботі, оскільки встановили дотримання порядку звільнення позивача за пунктом 3 статті 40 КЗпП України в силу допущеного нею систематичного невиконання без поважних причин обов'язків, обумовлених посадовою інструкцією, а також безпідставність і недоведеність заявлених нею позовних вимог.

У справах, на висновки Верховного Суду у яких посилається заявник, суди виходили з інших обставин, встановлених на підставі оцінки відповідних доказів у конкретному індивідуальному трудовому спорі щодо поновлення на роботі працівника, звільненого на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України. У цих справах суди виходили з недоведеності систематичного виконання працівником обов'язків, покладених на нього трудовим договором, вважаючи попереднє притягнення до дисциплінарної відповідальності незаконним (справа №161/6283/16), також виходили з відсутності у наказі відомостей про конкретні посадові обов'язки, які порушені працівником, зміст і час вчинення працівником неналежного виконання трудових обов'язків, відсутність ознак систематичності (справа №456/2368/16, справа №465/6964/14).

Таким чином, посилання касаційної скарги на висновки у наведених постановах Верховного Суду є безпідставними, оскільки вони стосуються інших конкретних обставин, які у справі, яка переглядається, є кардинально іншими, зокрема, за якими установлено систематичність невиконання позивачем покладених на неї посадовою інструкцією обов'язків та дотримання роботодавцем порядку і строків притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 16 листопада 2020 року та постанову Луганського апеляційного суду від 01 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко