Історія справи

Постанова

Іменем України

27 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 367/3419/20

провадження № 61-15631св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

боржник - ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у складі колегії суддів: Кулікової С. В., Заришняк Г. М., Рубан С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

30 червня 2020 року Ірпінський міський суд Київської області видав судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей.

У серпні 2020 року ОСОБА_2 подав до суду заяву про перегляд судового наказу Ірпінського міського суду Київської області від 30 червня 2020 року за нововиявленими обставинами та скасування судового наказу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 30 листопада 2020 року відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для відмови у видачі судового наказу, передбачених статтею 165 ЦПК України як на час видачі судового наказу судді Ірпінського міського суду Київської області від 30 червня 2020 року, так і на час перегляду судового наказу за нововиявленими обставинами. Наведені ОСОБА_2 доводи, які він вважав такими, що мають істотне значення для перегляду судового наказу, на переконання суду першої інстанції, не впливають на вирішення спору щодо утримання спільних дітей заявника і боржника.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, заявник ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 30 листопада 2020 року залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом семи днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Апеляційний суд виходив з того, що 30 листопада 2020 року судом першої інстанції постановлено ухвалу та її копію направлено учасникам справи. Апеляційна скарга на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 30 листопада 2020 року подано ОСОБА_2 25 червня 2021 року, тобто з пропуском строку визначеного статтею 354 ЦПК України. В апеляційній скарзі особа, яка подала апеляційну скаргу, не просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції та не надає обґрунтованої заяви про поновлення строку із зазначенням підстав його пропуску. За наведених обставин суд апеляційної інстанції запропонував усунути недоліки апеляційної скарги шляхом подання на адресу апеляційного суду обґрунтованої заяви про поновлення, визначеного у статті 354 ЦПК України, п`ятнадцятиденного строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції із зазначенням підстав його пропуску. Крім того, апеляційний суд звернув увагу особи, яка подала апеляційну скаргу, на порушення під час апеляційної скарги пункту 2 частини четвертої статті 356 ЦПК України, зокрема ОСОБА_2 не додав до апеляційної скарги її копії для заявника.

З метою усунення недоліків апеляційної скарги, 14 липня 2021 року ОСОБА_2 подав до апеляційного суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду та копію апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу суду першої інстанції залишено без руху та надано строк для зазначення інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 30 листопада 2020 року, а також надання доказів, що підтверджують вказані обставини.

26 липня 2021 року ОСОБА_2 подав до апеляційного суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій звертав увагу на те, що оскаржувану ухвалу було йому вручено 21 липня 2021 року, тому вважав, що строк на апеляційне оскарження ним не пропущено. Також вказував, що його не участь в судовому засідання, була викликана непереборними і незалежними від нього перешкодами, а саме обмеженнями, які діяли у зв`язку з пандемією вірусу Covid-19.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року у відкритті апеляційного провадження в справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 30 листопада 2020 року відмовлено.

Апеляційний суд виходив з того, що 30 листопада 2020 року судом першої інстанції постановлено ухвалу про відмову ОСОБА_2 у задоволенні заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами. При цьому

ОСОБА_2 подав до суду заяву про розгляд заяви без участі сторін, зазначивши, що відкладення розгляду справи призведе до подальшого порушення його прав. Апеляційна скарга подана ОСОБА_2 25 червня 2021 року, тобто із значним пропуском строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції. Наведені ОСОБА_2 причини для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали суду не дають достатніх підстав для визнання їх поважними. Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності.

Посилання особи, яка подала апеляційну скаргу, як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження на те, що копію оскаржуваної ухвали він отримав лише 21 липня 2021 року апеляційний суд відхилив, оскільки в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження від 14 липня 2021 року, апелянт зазначав, що після отримання повідомлення в електронному кабінеті про постановлення ухвали він не звертався до суду першої інстанції для отримання копії ухвали суду, оскільки розпочав перемовини із своєю дружиною щодо її відмови від стягнення аліментів через виконавчу службу, проте взаємної згоди щодо вказаного питання дійти не вдалося, у зв`язку з чим він і звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вказав, що із заявою про отримання копії ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 30 листопада 2020 року

ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції лише 14 липня 2021 року після залишення його апеляційної скарги без руху. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржувана ОСОБА_2 в апеляційному порядку ухвала була оприлюднена 04 грудня 2020 року. Таким чином, вказані обставини дають підстави вважати, що строк на апеляційне оскарження ухвали суду пропущений не з поважних причин, а лише за наслідками власних дій та рішень ОСОБА_2 . Будь-яких інших поважних причин пропуску строку

на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції ОСОБА_2 не вказав

та доказів на підтвердження цього не надав.

Аргументи учасників справи

У вересні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,

в якій просить скасувати на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 30 листопада 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 31 серпня

2021 року, ухвалити нове судове рішення, яким скасувати судовий наказ Ірпінського міського суду Київської області від 30 червня 2020 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що

ухвала Ірпінського міського суду Київської області від 30 листопада 2020 року на адресу заявника судом першої інстанції не направлялась. Вказану ухвалу заявник отримав лише 21 липня 2021 року за його вимогою. Таким чином відповідно до статті 254 ЦПК України строк на апеляційне оскарження почав обчислюватися лише з 21 липня 2021 року;

відповідно до частин третьої, четвертої статті 357 ЦПК України, пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України заявник має право на поновлення строку для апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції. Зазначає, що двічі звертався до апеляційного суду із заявами про поновлення строку на апеляційне оскарження, в яких вказував, що ухвалу суду першої інстанції не отримував, наголошував про існування інших поважних причин, які унеможливлювали звернення до суду з апеляційною скаргою у межах визначених процесуальних строків;

ухвала Київського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року порушує його право на апеляційне оскарження ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 30 листопада 2020 року, гарантоване нормами Конвенції про захист прав та основоположних свобод та національного процесуального законодавства.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 30 листопада 2020 року у цій справі.

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 23 вересня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права).

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги з таких мотивів.

Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті

6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Право на ефективний судовий захист передбачає, що сторони цивільного судочинства повинні мати змогу реалізувати право подати апеляцію з того моменту, коли вони фактично поінформовані про самі судові рішення, що можуть порушувати їх законні права чи інтереси (RYAZANTSEV v. RUSSIA, N 21774/06,

§ 53, від 10 березня 2011 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що районний суд не надав заявнику мотивоване рішення суду в строки, передбачені законом, і заявник безперечно стверджував, що він має намір оскаржити рішення суду першої інстанції. Відповідно можна вважати, що заявник пред`явив непряме клопотання (implied request) про відновлення процесуального строку. Припущення зворотного є вираженням надмірного формалізму. Більше того, з урахуванням причини, по якій заявник не подав скаргу у встановлений строк, національним судам належало відновити строк для подання скарги за їх власною ініціативою (GEORGIY NIKOLAYEVICH MIKHAYLOV v. RUSSIA, № 4543/04, § 56, ЄСПЛ, від 01 квітня

2010 року).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина друга статті 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску

з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (частина третя статті 354 ЦПК України).

Копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення

у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (стаття 272 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

05 серпня 2020 року ОСОБА_2 подав до суду заяву про перегляд судового наказу Ірпінського міського суду Київської області від 30 червня 2020 року за нововиявленими обставинами та скасування судового наказу (а. с. 27 - 31);

ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 30 листопада

2020 року відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами (а. с. 138 - 141);

25 червня 2021 року ОСОБА_2 звернулись до суду з апеляційною скаргою на зазначену ухвалу суду першої інстанції (а. с. 143 - 146);

ухвалою Київського апеляційного суду від 09 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 30 листопада 2020 року залишено без руху та надано строк для подання обґрунтованої заяви про поновлення, визначеного в статтею 354 ЦПК України, п`ятнадцятиденного строку на апеляційне оскарження ухвали із зазначенням підстав його пропуску та подання копії апеляційної скарги (а. с. 153 - 154);

на виконання цієї ухвали суду апеляційної інстанції 14 липня 2021 року ОСОБА_2 подав до апеляційного суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції та копію апеляційної скарги. У заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду, просив поновити пропущений строк, посилаючись на те, що 14 липня 2021 року він звернувся до суду першої інстанції із заявою про отримання копії ухвали суду, в судовому засіданні 30 листопада 2020 року під час розгляду заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами він присутній не був, після отримання повідомлення в електронному кабінеті про постановлення оскаржуваної ухвали він не звертався до суду першої інстанції з заявою про видачу йому повного тексту ухвали суду, оскільки розпочав перемовини із своєю дружиною щодо відмови останньої від стягнення аліментів через виконавчу службу. Проте взаємної згоди з вказаного питання дійти не вдалося, у зв`язку

з чим він і звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції від

30 листопада 2020 року (а. с. 157 - 158);

ухвалою Київського апеляційного суду від 16 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від

30 листопада 2020 року залишено без руху та надано строк для зазначення інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду

першої інстанції та надання доказів, що підтверджують вказані обставини

(а. с. 160 - 161);

26 липня 2021 року ОСОБА_2 подав до апеляційного суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження. Зазначав, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції йому було вручено 21 липня 2021 року, тому строк на апеляційне оскарження ним не пропущено. Також звертав увагу на той факт, що він не брав участь в судовому засіданні у зв`язку з існуванням непереборних і незалежних від нього обставин - обмежень, які діяли у зв`язку з пандемією вірусу Covid-19 (а. с. 163 - 164);

відповідно до супровідного листа судді Ірпінського міського суду Київської області від 30 листопада 2020 року копію ухвали цього ж суду від 30 листопада 2020 року направлено на адресу учасників справи. При цьому вказаний супровідний лист не підписаний суддею (чи іншою посадовою особою) (а. с. 142);

інших достовірних доказів того, що копія ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 30 листопада 2020 року направлялась на адресу

ОСОБА_2 чи була йому вручена матеріали справи не містять.

Апеляційний суд не врахував, що особа має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду; не перевірив факт вручення заявнику відповідної ухвали суду; не спростував доводи заявника, що копія ухвали суду першої інстанції після розгляду справи судом на його адресу не направлялась та йому не вручалась, а її копію заявник отримав лише 21 липня 2021 року за його заявою.

За таких обставин висновок апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження є передчасним.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржене судове рішення скасувати та передати справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Київського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук