Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.02.2018 року у справі №628/1024/17

Постанова

Іменем України

27 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 628/1024/17-ц

провадження № 61-5204св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), ЛеськоА. О., Мартєва С. Ю.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - голова ліквідаційної комісії Відкритого акціонерного товариства «Куп'янський цукровий комбінат» Кокорев Едуард Олександрович,

особа, яка подала апеляційну скаргу - заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури в інтересах Куп'янської міської ради Харківської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Харківської області від 13 грудня 2017 року в складі суддів: Котелевець А. В., Піддубного Р. М., Швецової Л. А.,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до голови ліквідаційної комісії Відкритого акціонерного товариства «Куп'янський цукровий комбінат» (далі - ВАТ «Куп'янський цукровий комбінат») Кокорева Е. О. про встановлення факту володіння нерухомим майном, визнання права власності.

Позов обґрунтовано тим, що на Товарній біржі «Санвест» було проведено аукціон, за результатами якого між ним та відповідачем було укладено договір купівлі-належить нежитлової будівлі від 27 квітня 2012 року, на підставі якого позивач придбав насосну станцію літ. «А-5» та будівлю насосної станції літ. «Г», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Спірна насосна станція є відокремленою цегляною будівлею, з'єднаною фундаментом із землею, що складається з двох кімнат: насосної станції, кімнати оператора та відокремленого приміщення насосної.

Після звернення до Куп'янської державної нотаріальної контори щодо посвідчення від його імені указаного договору купівлі-продажу йому було відмовлено у вчиненні указаних нотаріальних дій та роз'яснено право звернутися до суду із позовом за захистом свого майнового права.

Посилаючись на зазначене, позивач просив суд встановити факт володіння ОСОБА_4 нежитловою будівлею - насосною станцією (літ. «А-5»), яка складається з приміщень: насосної станції загальною площею 73,3 кв.м, кімнати оператора площею 10,4 кв.м та приміщення насосної (літ. «Г») загальною площею 113,9 кв.м, розташованої на території ВАТ «Куп'янський цукровий комбінат» за адресою: АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_4 право власності на вказану нежитлову будівлю.

Рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 23 травня 2017 року, в складі судді Скородєлової В. В., позов задоволено. Встановлено факт володіння ОСОБА_4 нежитловою будівлею - насосною станцією (літ. «А-5»), яка складається з приміщень: насосної станції загальною площею 73,3 кв.м, кімнати оператора площею 10,4 кв.м та приміщення насосної (літ. «Г») загальною площею 113,9 кв.м, розташованої на території ВАТ «Куп'янський цукровий комбінат» за адресою: АДРЕСА_1, згідно з протоколом №1 проведення аукціону на Товарній біржі «Санвест» від 27 квітня 2012 року, договором купівлі-продажу від 27 квітня 2012 року, актом №36Р\11 до договору купівлі-продажу про передачу нерухомого майна покупцю на праві власності та договором купівлі-продажу від 18 січня 2013 року, актом прийому - передачі від 18 лютого 2013 року. Визнано за ОСОБА_4 право власності на дану нежитлову будівлю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щовідповідно до положень статті 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. Суд першої інстанції вважав вимоги позову обґрунтованим та таким, що підлягають задоволенню, оскільки позивач на підставі аукціону продажу майна, який проводився Товарною біржею «Санвест» із видачею відповідного протоколу № 1 від 27 квітня 2012 року та договору купівлі-продажу від 27 квітня 2012 року отримав право власності на спірне майно, однак позбавлений можливості зареєструвати в установленому законом порядку право власності на придбане майно у зв'язку з тим, що з боку ВАТ «Куп'янський цукрокомбінат» в особі ліквідатора Шапілова С. А. своєчасно, відповідно до діючого на час продажу законодавства, не було передано відповідні документи для реєстрації договору, чим були порушені права та охоронювані законом інтереси позивача, які підлягають захисту шляхом встановлення юридичного факту та визнання права власності на придбане позивачем майно.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 13 грудня 2017 року апеляційну скаргу заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури в інтересах Куп'янської міської ради задоволено. Рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 23 травня 2017 року. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено у позові ОСОБА_4 до голови ліквідаційної комісії ВАТ «Куп'янський цукровий комбінат» Кокорева Е.О. про встановлення факту володіння нерухомим майном, визнання права власності.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що, задовольняючи позов, суд першої інстанції не встановив правовий статус земельної ділянки, на якій знаходиться спірні нежитлові будівлі - насосна станція літ. «А-5» і насосна станції літ. «Г». В апеляційній скарзі представник прокуратури вказував на те, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, належить до земель Куп'янської міської ради Харківської області, а тому рішення суду першої інстанції порушує права останньої. При цьому, у порушення вимог процесуального закону Куп'янську міську раду Харківської області судом першої інстанції помилково не залучено до розгляду даної справи, а суд апеляційної інстанції позбавлений можливості усунути указаний недолік. У зв'язку із зазначеним апеляційний суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення районного суду та відмову у задоволенні позову ОСОБА_4

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати оскаржене судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підстави касаційного оскарження судового рішення обґрунтовано тим, що судом апеляційної інстанції не було перевірено обставин, на які посилалась особа, яка подала апеляційну скаргу. Зазначено, що спірна земельна ділянка перебуває в постійному користуванні у ВАТ «Куп'янський цукровий комбінат», а тому, на думку скаржника, права та інтереси Куп'янської міської ради Харківської областірішенням суду першої інстанції порушено не було і указаний орган місцевого самоврядування не підлягає залученню до розгляду даного спору. Крім того, апеляційний розгляд справи безпідставно відбувся за його відсутності, оскільки він належним чином повідомляв апеляційний суд необхідність відкладення розгляду справи.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

За положеннями статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із частиною третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судами встановлено, що звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_4 просив суд встановити факт володіння ним нежитловою будівлею - насосною станцією (літ. «А-5»), яка складається з приміщень: насосної станції загальною площею 73,3 кв.м, кімнати оператора площею 10,4 кв.м та приміщення насосної (літ. «Г») загальною площею 113,9 кв.м, розташованої на території ВАТ «Куп'янський цукровий комбінат» за адресою: АДРЕСА_1, а також визнати за ним право власності на вказану нежитлову будівлю.

Згідно наданої позивачем технічної документації спірна насосна станція є відокремленою цегляною будівлею, з'єднаною фундаментом із землею, що складається з двох кімнат: насосної станції, кімнати оператора та відокремленого приміщення насосної.

Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до вимог статей 25, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, які кореспондуються з положеннями статті 12 ЗК України до повноважень місцевих рад належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, здійснення інших повноважень в галузі земельних відносин.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції не з'ясував правовий статус земельної ділянки, на якій знаходиться спірні нежитлові будівлі, право власності на які ОСОБА_4 просив суд визнати за ним.

В апеляційній скарзі представник прокуратури вказував, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, є власністю Куп'янської міської ради Харківської області.

Листом від 30 серпня 2017 року, який є в матеріалах справи, Куп'янська міська рада Харківської області підтримала апеляційну скаргу прокурора та просила задовольнити скаргу в повному обсязі.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, установивши, що у порушення вимог процесуального закону Куп'янську міську раду Харківської області судом першої інстанції помилково не залучено до розгляду даної справи, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність скасування рішення районного суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 до голови ліквідаційної комісії ВАТ «Куп'янський цукровий комбінат» Кокорева Е.О. про встановлення факту володіння нерухомим майном, визнання права власності.

Доводи касаційної скарги щодо не врахування судом апеляційної інстанції усіх необхідних обставин справи і відсутності порушення прав та інтересів Куп'янської міської ради Харківської області, спростовуються матеріалами справи та обґрунтованими висновками суду апеляційної інстанції, якими враховано докази, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, а також вимоги чинного на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій процесуального законодавства.

Доводи касаційної скарги про те, що спірна земельна ділянка перебуває в постійному користуванні у ВАТ «Куп'янський цукровий комбінат» на підставі відповідного рішення розпорядника земель - Куп'янської міської ради Харківської області, що підтверджено державним актом на право постійного користування землею серії НОМЕР_1,є такими, що підтверджують висновки суду апеляційної інстанції, а не спростовують їх.

Доводи касаційної скарги у їх сукупності зводяться до невірного розуміння скаржником вимог законодавства, чинного на момент подання позову у даній справі, та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Згідно із частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 13 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв