Історія справи

Постанова КЦС ВП від 26.06.2018 року у справі №712/2259/15ц

Постанова

Іменем України

26 червня 2018 року

м. Київ

справа № 712/2259/15-ц

провадження № 61-10352 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С., Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач-ОСОБА_6, відповідачі-ОСОБА_7, -ОСОБА_8,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси у складі судді Марцішевської О. М. від 09 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області у складі суддів: Качана О. В., Новікова О. М., Захарової А. Ф., від 28 вересня 2016 року.

Встановив:

У березні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання поважними причин пропуску строків для прийняття спадщини, продовження строку для подання заяви про прийняття спадщини та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовні вимоги ОСОБА_6 обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її бабуся ОСОБА_10, спадщина після її смерті відкрилась на будинок АДРЕСА_1, який належав останній на підставі свідоцтва про право на спадщину від 25 лютого 1995 року (1/24 частина), рішення суду від 23 листопада 1964 року (3/4 частини), 5/24 частини будинку ОСОБА_10 успадкувала після смерті сина ОСОБА_9, однак юридично не оформила. 13 квітня 1989 року ОСОБА_10 склала заповіт, яким 3/4 частини будинку заповіла своїм дочкам ОСОБА_7, ОСОБА_8, в іншій частині спадщина не охоплена заповітом, а тому спадкування здійснюється за законом. Відповідачі спадщину прийняли, подавши в установлений законом строк до нотаріуса заяви про прийняття спадщини. Позивач не подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини з поважної причини, оскільки батько не підтримував з нею стосунків після розлучення з її матір'ю, а тому до 2011 року вона не знала про смерть батька. З 2011 року вона неодноразово зверталась до суду з питанням щодо поважності причини пропуску строків для прийняття спадщини, однак їй у цьому було відмовлено і тому вона звернулася до суду з цим позовом з інших підстав. На момент відкриття спадщини у серпні 1997 року до даного часу позивач проживає у глухому селі в Рівненській області. На момент відкриття спадщини після смерті батька вона мала молодий вік та була юридично необізнана з порядком прийняття спадщини, крім того ІНФОРМАЦІЯ_3 в позивача народилась дочка, за якою вона доглядала до досягнення дитиною трьох років, ІНФОРМАЦІЯ_4 в позивача народився син і тому вона здійснювала догляд за дітьми, ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ще один син. Наявність трьох дітей унеможливлювала поїздку в м. Черкаси, крім того тільки у 2013 році позивач в судовому порядку встановила факт родинних відносин зі спадкодавцями.

На підставі наведеного ОСОБА_6 просила суд визнати поважними причини пропуску строків для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, продовжити строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 до трьох місяців з дня набрання рішенням у справі законної сили, визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10 - один місяць з дня набрання рішенням у справі законної сили.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 червня 2016 року в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наведені позивачем обставини не свідчать про поважність причин пропуску нею строків для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 та ОСОБА_10, тому позов не підлягає задоволенню.

Такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на тому, що причина пропуску строків для прийняття спадщини не може бути визнана поважною без установлення об'єктивних, непереборних та істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини. Наведені позивачем причини пропуску строків для прийняття спадщини є неповажними, оскільки не пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення передбачених законом дій, оскільки на момент відкриття спадщини у серпні 1997 року позивач досягла повноліття, перебувала з січня 1997 року в зареєстрованому шлюбі та народила дитину, отже мала повний обсяг дієздатності, проживаючи у віддаленому селі та здійснюючи догляд за малолітньою дитиною, позивачеві ніщо не перешкоджало через засоби поштового зв'язку спілкуватись з батьком та бабусею, цікавитись їх життям та здоров'ям, а після їх смерті подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 28 вересня 2016 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 червня 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції ухвалив у справі законне і обґрунтоване судове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_6 просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 28 вересня 2016 року і ухвалити у справі нове рішення суду про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга ОСОБА_6 обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій зроблено помилкові висновки про відсутність поважних причин, які призвели до пропуску нею строків для прийняття відповідної спадщини, судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки тому, що лише з часу набрання законної сили рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 квітня 2013 року, яким встановлено родинні відносини між померлою бабусею і померлим батьком позивача тощо, у ОСОБА_6 виникло відповідне право на спадкування, відповідачем ОСОБА_7 визнано позов і суди мали його задовольнити.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 листопада 2016 року крім іншого відкрито касаційне провадження у справі, надано сторонам у справі строк для подачі заперечень на касаційну скаргу.

У запереченні на касаційну скаргу, поданому в грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_8 заперечує проти позову ОСОБА_6 у повному обсязі та зазначає, що позивач не підтримувала родинних відносин з померлими і не була обмежена у праві на подання заяви про прийняття спадщини у строки, передбачені законом.

Правом на подання відзиву (заперечення) на касаційну скаргу інші сторони не скористалися.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Положеннями статті 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

28 лютого 2018 року справу передано на розгляд Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга ОСОБА_6 підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті відкрилась спадщина на 5/24 частин будинку АДРЕСА_1, яка належала померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 лютого 1995 року. Заповіт померлий не залишив, спадкова справа не заводилась. Мати померлого ОСОБА_10 фактично прийняла, але не оформила спадщину, оскільки сумісно проживала та була зареєстрована з померлим на день його смерті.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_10 Після її смерті залишилась спадщина у вигляді будинку АДРЕСА_1, належного останній на підставі свідоцтва про право на спадщину від 25 лютого 1995 року (1/24 частина), на підставі рішення суду м. Черкаси від 23 листопада 1964 року (3/4 частин будинку), 5/24 частини спадкодавець успадкувала після смерті сина ОСОБА_12, однак спадкові права не оформила. ОСОБА_10 залишила заповіт від 13 квітня 1989 року, згідно з яким 3/4 частину будинку АДРЕСА_1 заповіла відповідачам, в іншій частині спадщина не охоплена заповітом. Спадкоємцями за законом та за заповітом є відповідачі, які 11 жовтня 2005 року звернулись з заявою про прийняття спадщини. Спадкова справа заведена у Першій Черкаській державній нотаріальній конторі 11 жовтня 2005 року. 17 червня 2015 року відповідачам були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом у рівних частках на 3/4 частини житлового будинку по АДРЕСА_1, та свідоцтва про право на спадщину за законом у рівних частках на 1/24 частину вказаного житлового будинку.

Позивач є дочкою спадкодавця ОСОБА_11 та онукою спадкодавця ОСОБА_10 В установлений законом строк із заявами про прийняття спадщини після смерті батька та бабусі позивачка не звернулась. Прийняти спадщину у нотаріальному порядку позивач не має можливості, оскільки відповідач ОСОБА_8 не надає згоду на прийняття нею спадщини.

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 15 березня 2012 року, залишеним без зміни ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2012 року відмовлено в позові ОСОБА_6 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 квітня 2013 року встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_6 та її батьком ОСОБА_9

Рішенням Соснівського районного суду від 11 жовтня 2013 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 26 грудня 2013 року відмовлено у позові ОСОБА_6 про продовження строку прийняття спадщини, ОСОБА_8 відмовлено у позові про визнання права власності в порядку спадкування.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 листопада 2014 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 28 січня 2015року, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 травня 2015 року, визнано за ОСОБА_8 право власності на 5/48 частин будинковолодіння АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10, яка фактично прийняла, але юридично не оформила спадщину після смерті ОСОБА_9

Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказувала, що за життя батька та бабусі вони не спілкувались, тому тільки у 2011 році дізналась про смерть спадкодавців у 1997 та 2005 роках. У попередніх позовах їй було відмовлено за недоведеністю того, що до 2011 року вона не знала про смерть батька та бабусі, в той час, як обставини в обґрунтування поважності причин пропуску строків про прийняття спадщини не досліджувались та не встановлювались - проживання її у віддаленому селі, наявність трьох дітей, молодий вік та юридична необізнаність на момент відкриття спадщини після смерті батька через кілька місяць після досягнення повноліття та народження дитини.

Суд першої інстанції встановив, що оскільки спадщина після смерті ОСОБА_11 відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1, то правовідносини сторін у цій частині регулюються ЦК УРСР.

Відповідно до статей 548, 549 вказаного Кодексу для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом шести місяців з дня її відкриття фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про її прийняття.

Згідно статті 550 ЦК України строк для прийняття спадщини може бути продовженим судом, якщо він визнає причини такого пропуску поважними.

Враховуючи вищевикладене, правила статті 550 ЦК України в редакції 1963 року можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви та ці обставини визнані судом поважними. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Якщо ж у спадкоємця перешкод не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність спадкового майна або інформації про спадкову масу, то положення вказаної норми не застосовуються.

Спадщина після смерті ОСОБА_10 відкрилась після 01 січня 2004 року, тому до правовідносин щодо спадкування після її смерті підлягають застосуванню норми ЦК України.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які також пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-1486цс15 від 04 листопада 2015 року.

Дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що наведені позивачем обставини не свідчать про поважність причин пропуску нею строків для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 та ОСОБА_10, тому позов не підлягає задоволенню.

За правилами статті 400 ЦПК України касаційний суд не наділений процесуальними повноваженнями на встановлення обставин справи, вирішення питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги переважно зводяться до необхідності переоцінки зібраних у справі доказів, які досліджувалися і оцінювалися судами попередніх інстанцій, на предмет поважності причин пропуску позивачем відповідного строку для прийняття спадщини тощо, а тому такі доводи не заслуговують на увагу.

Посилання касаційної скарги на визнання відповідачем ОСОБА_7 позову також не заслуговують на увагу, оскільки позов ОСОБА_6 не визнається іншим відповідачем ОСОБА_8 і суди попередніх інстанцій обґрунтовано вирішили спір по суті на підставі зібраних у справі доказів.

Питання про виникнення у позивача права на спадкування лише після набрання законної сили рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 квітня 2013 року, яким встановлено родинні відносини між померлою бабусею і померлим батьком позивача, також було предметом дослідження судів попередніх інстанцій і тому відповідні посилання касаційної скарги є безпідставними.

Оскільки посилання касаційної скарги та наявні у матеріалах справи документи не спростовують законних і обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оспорювані судові рішення без змін, як це передбачено статтею 410 ЦПК України.

Враховуючи наведене, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судами попередніх інстанцій. Учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Судовий збір за розгляд справи судом касаційної інстанції слід віднести на рахунок особи, яка її подала.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 підпунктом 4 пункту 1 розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України,

Постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 28 вересня 2016 року залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покласти на ОСОБА_6.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А.О. Лесько

С.Ю. Мартєв

В.В. Пророк

І.М. Фаловська