Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 1306/6859/2012

провадження № 61-9569св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Воробйової І. А.,Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне об`єднання» Дрогобицької міської ради,

третя особа - Дрогобицька міська рада Львівської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 січня 2016 року у складі судді Грицай М. М. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 07 липня 2016 рокуу складі колегії суддів: Богонюка М. Я., Бермеса І. В., Ванівського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених та збільшених позовних вимог просила:

зобов`язати ОСОБА_6 знести двометровий металічний паркан зі сторони АДРЕСА_1 до квартири АДРЕСА_2 ;

зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 знести металевий паркан, встановлений напроти квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 та за будинком АДРЕСА_2 , та знести два металеві гаражі і альтанку на прибудинковій території по АДРЕСА_2 (на земельній ділянці, яка належить до земель міста та не надана у користування або приватну власність);

зобов`язати ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 знести незаконні прибудови до своїх квартир у будинку АДРЕСА_2 на прибудинковій території (на земельній ділянці, яка належить до земель міста та не надана у користування або приватну власність);

зобов`язати відповідачів не чинити їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою та горищем;

стягнути із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 солідарно на її користь спричинену їй моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн та судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 14 лютого 2007 року. Квартира АДРЕСА_2 у вказаному будинку належить ОСОБА_6 , квартира АДРЕСА_3 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а квартира АДРЕСА_4 - ОСОБА_7 .

Вказувала на те, що відповідачі порушують її право на вільне користування земельною ділянкою, яка надана для обслуговування зазначеного житлового будинку.

На підставі рішення Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 11 грудня 1963 року № 709 для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2 була закріплена прибудинкова територія площею 1 730 кв. м. На час пред`явлення цього позову площа земельної ділянки згідно з планом земельної ділянки, виготовленим Дрогобицьким міським відділом Львівської філії ЦДЗК, становить 865 кв. м. На цій земельній ділянці власники квартир № 1, АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 самовільно, без погодження з департаментом житлово-комунального господарства, встановили огорожу, якою до своїх квартир пригородили частину земельної ділянки.

ОСОБА_6 встановив двометровий металевий паркан, яким перегородив подвір`я від вул. Грюнвальдської до спільної стіни будинку між її квартирою АДРЕСА_7 та його АДРЕСА_2 , через що вона не може користуватись горищем, так як вхід на горище знаходиться зі сторони його квартири.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 самовільно встановили металеву огорожу на земельній ділянці, яка є у спільному користуванні усіх співвласників житлового будинку, інша огорожа знаходиться перед будинком навпроти квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , таким чином, позбавили її права користування земельною ділянкою та горищем, яке є у спільному користуванні всіх співвласників.

Зазначала, що вона зверталась із заявами на незаконні дії відповідачів до міської ради, однак їй було роз`яснено, що для вирішення питання щодо усунення перешкод у користуванні прибудинковою територією та горищем вона повинна звернутись до суду.

Крім того, вказувала на те, що власники квартир АДРЕСА_3 та 4 на спірній земельній ділянці незаконно встановили альтанку та два гаражі, що підтверджується листом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області від 23 грудня 2010 року.

Зазначала, що, встановивши вказані гаражі та альтанку на прибудинковій території будинку, власники квартир АДРЕСА_3 , 4 завдали їй моральну шкоду, що полягає у приниженні її честі, гідності, престижу, у моральних переживаннях, які вона відчуває у зв`язку з неправомірними діями відповідачів, у посяганні відповідачами на її земельну ділянку та здійсненні перешкод у користуванні нею, яку вона оцінює у 20 000,00 грн.

Також власники квартир АДРЕСА_2 - ОСОБА_6 , № 3 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та № 4 - ОСОБА_7 на вказаній земельній ділянці незаконно побудували до вказаного багатоквартирного будинку прибудови. Проте відповідачам не надавалось право користування чи право власності на частку прибудинкової території для здійснення добудови, також у них відсутній дозвіл на будівництво вказаних прибудов.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 07 липня 2016 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_6 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка призначена для обслуговування будинку АДРЕСА_2 , шляхом знесення самовільно встановленої огорожі з металевих елементів (профлистів) від вул . Грюнвальдської до фасадної стіни житлового будинку (між квартирами АДРЕСА_2 та № АДРЕСА_7 ), висотою 1,7 м, площею 23,95 кв. м.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги та зобов`язуючи ОСОБА_6 знести самочинно встановлену огорожу з металевого профілю, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що вищезазначена огорожа влаштована з порушенням норм ДБН, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - власників квартири АДРЕСА_3 та ОСОБА_7 - власника квартири АДРЕСА_4 знести огорожу з металевої сітки, яка проходить вздовж квартир № 3 та № 4, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач не довела встановлення спірної огорожі (з металевої сітки) саме відповідачами, а тому відсутні підстави для їх зобов`язання у її знесенні. При цьому огорожа із сітки, встановлена на земельній ділянці, яка служить для обслуговування спірного будинку та знаходиться у власності територіальної громади м. Дрогобич, відповідає нормам ДБН. Власник земельної ділянки з позовом щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою до суду не звертався, позивач позовних вимог до власника земельної ділянки не пред`являв.

Також суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 знести два металеві гаражі та альтанку, оскільки металеві гаражі та альтанка на спірній земельній ділянці встановлені до того, як відповідачі стали власниками квартир у спірному будинку, а позивач не довела встановлення металевих гаражів та альтанки саме відповідачами, тому відсутні підстави для зобов`язання відповідачів знести їх.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідачів знести прибудови до своїх квартир, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач не довела порушення її прав указаними прибудовами. Спірні прибудови здійснені до того як позивач набула у власність квартиру у цьому будинку. Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 19 серпня 2015 року прибудови здійснені власниками квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 з дотриманням норм ДБН, а прибудова до квартири АДРЕСА_2 здійснена відповідно до рішення Дрогобицької міської ради від 04 вересня 1996 року і проведена у 1996-2000 роках. При цьому, жодним компетентним органом не порушувалось питання щодо незаконності використання спірних прибудов.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та горищем, суди виходили із того, що вхід на горище є вільним і відповідачі не чинять позивачу перешкод у користуванні ним. Позивач не довела, що відповідачі чинять їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою, а власники та мешканці будинку не уповноважували позивача на звернення до суду з позовом щодо усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою всіма мешканцями будинку.

Також суди дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач не надала належних та допустимих доказів того, що неправомірними діями відповідачів їй спричинена моральна шкода.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У серпні 2016 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що прибудинкова територія є спільним майном багатоквартирного будинку та призначена для обслуговування житлового будинку та має задовольняти інтереси його мешканців, у той час як відповідачі, побудувавши на вказаній земельній ділянці прибудови до квартир без її дозволу та не визначили з нею порядок використання прибудинкової території.

При цьому відповідачі не надали доказів набуття права власності або права користування земельною ділянкою, на якій самочинно здійснили прибудову.

Суди не надали належної правової оцінки тому, що відповідачі не надали суду доказів того, що у них наявний дозвіл на виконання вказаних будівельних робіт та належно затверджений проект, а також не надали доказів відсутності істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об`єкті нерухомості.

Зазначала, що будинок АДРЕСА_2 перебуває у спільній частковій власності власників квартир цього будинку, а тому перед початком будівництва прибудови до будинку відповідачі мали отримати письмовий дозвіл усіх власників квартир, однак вона такий дозвіл не надавала.

Також суди не врахували, що Дрогобицька міська рада не приймала рішення щодо надання відповідачам дозволу на будівництво прибудови до їхніх квартир.

Суди попередніх інстанцій не перевірили та не встановили, чи порушуються її права здійсненим відповідачами будівництвом, чи дотримані будівельні норми і правила при здійсненні прибудови.

Крім того, суд першої інстанції належним чином не встановив особу, яка надавала пояснення у судовому засіданні щодо висновку судової будівельно-технічної експертизи як судовий експерт.

Також суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не вирішив питання про стягнення судових витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Касаційна скарга не містить доводів щодо незаконності судових рішень у частині задоволення позовних вимог, а тому, в силу вимог статті 400 ЦПК України, судові рішення в цій частині в касаційному порядку не переглядаються.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , подали заперечення (відзив) на касаційну скаргу, в якому просили відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

У лютому 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_5 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 14 лютого 2007 року.

Згідно зі свідоцтвом на право власності на квартиру від 20 серпня 1999 року, співвласниками квартири АДРЕСА_9 є ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_8 .

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16 листопада 2004 року квартира АДРЕСА_10 належить ОСОБА_6 на підставі договору дарування від 11 листопада 2004 року.

Кожна з квартир вказаного будинку обладнана окремими індивідуальними входами.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 19 серпня 2015 року № 2183, виконаним Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, здійсненні прибудови та надбудови у будинку АДРЕСА_2 будівельні відповідають нормам ДБН, зокрема: пунктам 2.13, 2.14, 2.16, 2.23, 2.24, 2.27, 2.31, 3.2, 3.4, 5.13, 5.31 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», пунктам 8.7, 8.10, 8.14, 9.7 ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт». Невідповідність полягає у відсутності погодженої в установленому порядку проектної документації (ДБН А.2.2-3-2004 «Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва» (затверджено наказом Держбуду України від 20 січня 2004 року № 8) та дозволу на початок проведення ремонтно-будівельних робіт (пункт 1.1 «Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт) власниками квартири АДРЕСА_2 АДРЕСА_7 .

Протипожежні розриви між будинком АДРЕСА_2 та сусідніми будинками дотримані.

При здійсненні добудови і надбудови у будинку АДРЕСА_10 , вимоги ДБН 360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» дотримані в частині пунктів 3.8*, 3.13*, 3.25*, 3.26, 10,30*. Пункт 7.22 ДБН 360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» стосується вимог з розрахунку параметру вулиць і доріг міст, що не має жодного відношення до будівельних вимог у житловому будинку.

При здійсненні добудови і надбудови у вказаному будинку вимоги ДБН В. 3.2-2-2009. «Житлові будинку. «Реконструкція та капітальний ремонт» дотримані в частині пунктів 8.7, 8.10, 8.14, 9.7. В ДБН В. 3.2-2-2009. «Житлові будинки. «Реконструкція та капітальний ремонт» пункт 3.25 відсутній.

Встановити відповідність вимогам чинних нормативних актів протипожежних розривів між будинком АДРЕСА_2 та сусідніми будинками по копії викопіювання генплану м. Дрогобич не надається можливим.

На Схемплані садибної ділянки на земельній ділянці, яка призначена для обслуговування будинку АДРЕСА_2 , передбачені по зовнішньому периметру земельної ділянки огорожі, які зазначені на плані № 1 та № 2. Висота огорожі № 1 становить 1,1 м, площа 17,25 кв. м. Висота огорожі № 2 становить 1,6 м, площа 369,92 кв. м.

На земельній ділянці, яка призначена для обслуговування будинку АДРЕСА_2 самочинно встановлена АДРЕСА_1 до фасадної стіни житлового будинку як відлік продовження міжквартирної стіни (між квартирами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_7 ). Висота огорожі становить 1,7 м, площа 23,95 кв. м. Також самочинно встановлена огорожа з металевої сітки, яка проходить від огорожі, що стоїть на межі з провулком від АДРЕСА_1 на довжину 5,3 м, а далі проходить паралельно до житлового будинку вздовж квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 і до кінця прибудинкової території. Висота огорожі становить 1,2 м, площа 37,05 кв. м.

Самочинно встановлена огорожа з металевих елементів профлистів висотою 1,7 м не відповідає вимогам пункту 3.3 «Правил влаштування огорож у м. Дрогобичі», затвердженому рішенням Дрогобицької міської ради від 06 листопада 2014 року № 168 та пункту 2.27 ДБН 360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».

Комунальним працівникам, які виконують ремонтні роботи, а також працівникам експлуатаційних організацій доступ на горище будинку АДРЕСА_2 є вільним.

На земельній ділянці, яка призначена для обслуговування будинку АДРЕСА_2 , є самовільно споруджені об`єкти (будівлі) до будинку № АДРЕСА_2 , а саме альтанка та два металеві гаражі.

Земельна ділянка до будинку АДРЕСА_2 знаходиться у комунальній власності і тому надання дозволу на влаштування альтанки та двох металевих гаражів входить до компетенції органів місцевого самоврядування. Будівельними нормами не передбачені вимоги, які дозволяють чи не дозволяють влаштування тимчасових споруд на території багатоквартирного будинку.

Питання, чи потрібно (не потрібно) демонтувати самовільно добудовані на земельній ділянці до житлового будинку АДРЕСА_2 споруди, не входить до кола питань, які вирішуються судовою будівельно-технічною експертизою.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини другої розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ») підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідачів знести металевий паркан, два металеві гаражі і альтанкута не чинити їй перешкод у користуванні земельною ділянкою та горищем

Звертаючись до суду з позовними вимогами про зобов`язання відповідачів знести металевий паркан, два металеві гаражі та альтанку, позивач посилалась на те, що вказані об`єкти самовільно встановлені відповідачами на прибудинковій території будинку, квартира в якому їй належить на праві власності, чим порушили її право на користування вказаною земельною ділянкою та горищем у будинку.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною третьою статті 152 ЗК України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу. Отже, захист обмежених речових прав, зокрема, права користування земельною ділянкою, здійснюється подібно до захисту права власності.

Захист речового права шляхом пред`явлення позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (негаторного позову) є можливим лише носієм речового права і передбачає доведення позивачем наступних обставин: 1) належність позивачу речового права, з приводу захисту якого він звертається до суду; 2) порушення цього права, його невизнання чи оспорювання; 3) вчинення цих дій саме відповідачем.

Прибудинкова територія багатоквартирного житлового будинку є особливим об`єктом права власності на землю, оскільки призначена для розміщення й обслуговування житлового будинку та має задовольняти інтереси його мешканців.

У справі, що переглядається, установлено, що прибудинкова територія будинку АДРЕСА_2 належить до комунальної власності Дрогобицької міської ради Львівської області.

Також установлено, що на вказаній земельній ділянці встановлена огорожа з металевої сітки, яка проходить від огорожі, що стоїть на межі з провулком від АДРЕСА_1 на довжину 5,3 м, а далі проходить паралельно до житлового будинку вздовж квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 і до кінця прибудинкової території (висота огорожі 1,2 м), а також розташовані альтанка та два збірно-розбірні гаражі.

Установивши, що огорожа із сітки, альтанка та два збірно-розбірні гаражі на спірній земельній ділянці встановлені до того, як відповідачі стали власниками квартир у спірному будинку, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що позивач не довела встановлення спірної огорожі (з металевої сітки), альтанки та гаражів саме відповідачами, а тому відсутні підстави для зобов`язання відповідачів їх знести.

Також судами правильно враховано, що власники та мешканці будинку не уповноважували позивача на звернення до суду з позовом щодо усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою всіма мешканцями будинку, а позивач не довела, що саме відповідачі чинять їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою, а тому суди дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідачів усунути перешкоди позивачу у користуванні земельною ділянкою.

При цьому суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, установивши, що вхід до горища будинку є вільним, дійшов правильного висновку про те, що позивач не довела, що відповідачі чинять їй перешкоди у користуванні горищем у будинку.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідачів знести прибудови до квартир

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

При цьому за положеннями частини четвертої цієї статті, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

За змістом частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Крім того, відповідно до положень статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред`явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимог, установлених у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об`єкта є неможливою.

Отже, системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

За змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проекту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.

При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з`ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.

Під істотним порушенням будівельних норм і правил з огляду на положення Законів України «Про основи містобудування»; «Про архітектурну діяльність»; «Про регулювання містобудівної діяльності»; постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» від 13 квітня 2011 року № 466 необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю й здоров`ю людини, тощо.

Такий правовий висновок щодо застосування норм матеріального права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц (провадження № 14-341цс18).

У справі, що переглядається, установлено, що згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 19 серпня 2015 року № 2183, виконаної Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз,здійснені власниками квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 прибудови та надбудови у будинку АДРЕСА_2 з дотриманням норм ДБН, а прибудова до квартири АДРЕСА_2 здійснена відповідно до рішення Дрогобицької міської ради від 04 вересня 1996 року і проведена у 1996-2000 роках.

Відповідно до акта перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил від 11 січня 2014 року, складеного головним державним інспектором відділу державного контролю за будівництвом об`єктів Південного напрямку, на підставі скарги ОСОБА_1 проведено позапланову перевірку об`єкта будівництва - прибудови до приватизованої квартири АДРЕСА_10 . За результатами перевірки встановлено: прибудова до квартири АДРЕСА_10 проведена згідно з рішенням Дрогобицької міської ради від 04 липня 1996 року № 204. Добудова проведена 1996-2000 роках відповідно до проектної пропозиції, розробленої Департаментом міського господарства Дрогобицької міської ради, погодженої головним архітектором м. Дрогобича. Житловий будинок знаходиться на балансі ЖЕО, земельна ділянка належить до комунальної власності.

Згідно з листом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області від 23 грудня 2010 року перевіркою, проведеною головним державним інспектором відділу контролю забудови територій № 1, за участю головного інженера КП «БУ № 3», встановлено, що ОСОБА_4 , мешканцем квартири АДРЕСА_9 , що знаходиться на балансі комунального підприємства «Будинкова управа № 3», у 2008 році проведено заміну дахового покриття над квартирою АДРЕСА_3 без втручання в несучі конструкції даху. Відповідно до пункту 6 Переліку будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2009 року № 1104, на відновлення або посилення чи поліпшення окремих конструкцій будівель та споруд, зокрема таких, що перебувають в аварійному стані, без зміни їх функціонального призначення і архітектурного вигляду, дозвіл інспекції на виконання будівельних робіт не вимагається.

У вказаному листі відсутні відомості щодо наявності рішень спеціально уповноважених органів про усунення відповідних порушень, зокрема рішень, прийнятих Інспекцією ДАБК у Львівській області (приписів). Відсутність підстав для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю свідчить, у свою чергу, про відсутність підстав для прийняття рішень про усунення порушень.

У справі, що переглядається, установлено, що спірні прибудови до квартир АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 , АДРЕСА_14 здійснені до того, як позивач набула у власність квартиру у цьому будинку, вказані прибудови здійснені власниками квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 з дотриманням норм ДБН, а прибудова до квартири АДРЕСА_2 здійснена відповідно до рішення Дрогобицької міської ради від 04 вересня 1996 року і проведена у 1996-2000 роках та жодним компетентним органом не порушувалось питання щодо незаконності використання спірних прибудов.

Установивши вказані обставини, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання відповідачів знести прибудови до квартир, оскільки позивач не довела порушення її прав указаними прибудовами.

Щодо вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 також просила стягнути із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 солідарно на її користь спричинену їй моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.

Частиною першою статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Оскільки позивач не довела склад цивільно-правового правопорушення у діях відповідачів, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.

Доводи касаційної скарги про те, що суд не вирішив питання про стягнення судових витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки питання про розподіл судових витрат, понесених у суді першої інстанції, підлягає вирішенню шляхом ухвалення додаткового рішення у порядку, передбаченому статтею 270 ЦПК України.

Також безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції належним чином не встановив особу, яка надавала пояснення у судовому засіданні щодо висновку судової будівельно-технічної експертизи як судовий експерт, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме журналом судового засідання від 27 жовтня 2015 року (а. с. 55, т. 2), та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, тому Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торія проти Іспанії» («Ruiz Toriya v. Spaine»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 07 липня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: Б. І. Гулько І. А. Воробйова Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк