Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 359/9732/17

провадження № 61-12804св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2018 року, ухвалене в складі судді

Муранової-Лесів І. В. та постанову Київського апеляційного суду

від 11 квітня 2019 року, прийняту в складі колегії суддів: Ящук Т. І., Немировської О. В., Чобіток А. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» (далі - ТОВ «Українська факторингова компанія») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави шляхом передачі його у власність.

Свої вимоги товариство мотивувало тим, що 20 лютого 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі -

АКІБ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11300134000 , відповідно до умов якого банк надав, а позичальник зобов`язався відповідно до умов повернути кредитні кошти в сумі

110 500 грн та внести плату за користування кредитом у порядку та на умовах визначених цим договором.

В забезпечення виконання грошових зобов`язань за договором кредиту, позичальник передав у заставу, а банк прийняв рухоме майно, а саме: автомобіль марки SKODA, модель OCTAVIA TOUR 1,9TD, 2008 року випуску, колір сірий, номери агрегатів НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 .

17 листопада 2016 року між позивачем та ПАТ «УкрСиббанк» укладено договір факторингу № 46, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № 11300134000 перейшло до ТОВ «Українська факторингова компанія», внаслідок чого товариство набуло статусу заставодержателя відносно предмета застави - автомобіля марки SKODA, про що в державному реєстрі обтяжень рухомого майна зроблено відповідний запис.

Станом на 17 листопада 2016 року сума заборгованості ОСОБА_2 перед товариством як новим кредитором за кредитним договором № 11300134000 становила 124 100,78 грн.

Після того, як стало відомо, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , Овруцька державна нотаріальна контора Житомирської області листом

від 31 березня 2017 року № 807/02-14 повідомила товариство, що спадкоємці померлого до нотаріальної контори не зверталися.

Спадкоємці померлого боржника, у порушення вимог статті 1282 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), не задовольнили вимоги нового кредитора, суму заборгованості на користь кредитора не сплатили.

Пославшись на підпункт 8.1,8.2 договору про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу вказувало, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, заставодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету застави. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду.

Під час здійснення заходів, направлених на погашення заборгованості ОСОБА_2 , стало відомо, що заставний автомобіль перебуває у власності не спадкоємців померлого боржника, а іншої особи - ОСОБА_1 , відповідача у справі, якому видано нові номерні знаки.

Право власності на автомобіль, який є предметом застави, в порушення вимог статті 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», перейшло до нового власника ОСОБА_1 , однак ним як заставодержателем дозвіл про зняття транспортного засобу з обліку не надавався, запис із Державного реєстру обтяжень рухомого майна не вилучався і на даний час є чинним.

Посилаючись на своє порушене право, позивач просив суд:

звернути стягнення на предмет застави - автомобіль марки SKODA, модель OCTAVIA TOUR 1,9TD, 2008 року випуску, колір сірий, номери агрегатів НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом передачі у власність позивача в рахунок погашення зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11300134000 від 20 лютого 2008 року, що складає 124 100,78 грн, в тому числі сума простроченого основного боргу - 95 426,74 грн, сума прострочених процентів - 28 674,04 грн;

зобов`язати ОСОБА_1 передати товариству предмет застави - автомобіль марки SKODA, модель OCTAVIA TOUR 1,9TD, 2008 року випуску, колір сірий, номери агрегатів НОМЕР_2 , з комплектом ключів та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу;

стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 18 941,68 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 12 жовтня 2018 року в задоволенні позову ТОВ «Українська факторингова компанія» відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при внесенні відомостей про обтяження спірного автомобіля в Державному реєстрі обтяжень була допущена помилка, а саме: невірно зазначено державний номерний знак автомобіля, тому дійшов висновку, що під час проведення переходу права власності на автомобіль до відповідача, зареєстрованих обтяжень на спірному автомобілі не було.

За таких обставин суд вважав, що відповідач ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірного майна, оскільки на момент придбання автомобіля не знав і не міг знати про перебування вказаного автомобіля в заставі.

Крім того, суд першої інстанції зі змісту кредитного договору № 11300134000 встановив, що погашення кредитної заборгованості та сплату чергових платежів визначено щомісячно, а пункт 3.4.3 кредитного договору передбачав право банку застосувати право вимоги дострокового повернення кредиту у випадку порушення позичальником обов`язків щодо повернення кредиту (порушення строків).

Суд врахував, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 щомісячні зобов`язання з погашення кредиту перестали виконуватися. Відтак, дійшов висновку, що із дати порушення строку погашення кредиту, банк дізнався про порушення свого права.

Крім того, суд першої інстанції вказав, що позивач пропустив строк на пред`явлення вимоги до спадкоємців, визначений частиною третьою статті 1281 ЦК України, відповідно до вимог якої якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги, тобто протягом року з дня закінчення строку повернення кредиту, тобто до 20 лютого 2016 року.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Українська факторингова компанія» залишено без задоволення.

Рішення Бориспільського районного суду Київської області від 12 жовтня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що помилковий висновок суду першої інстанції про відсутність зареєстрованого обтяження відносно спірного автомобіля не вплинув на правильність вирішення справи по суті, оскільки в задоволенні позову було відмовлено й з інших підстав.

При цьому апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, щодо спливу визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців, що має наслідком позбавлення кредитора права вимоги як за основним, так і за додатковим зобов`язаннями.

Виходячи з умов кредитного договору, кредитор померлого ОСОБА_2 мав заявити вимогу не пізніше ніж до 20 лютого 2016 року, тобто протягом одного року з дня настання строку вимоги.

Як вбачається з повідомлення Овруцької державної нотаріальної контори вимогу кредитора ТОВ «Українська факторингова компанія» від 27 березня 2017 року зареєстровано в нотаріальній конторі 31 березня 2017 року, тобто зазначена вимога надіслана після встановленого законом строку для її пред`явлення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ТОВ «Українська факторингова компанія» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2019, ухвалити судове рішення, яким задовольнити позов.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ТОВ «Українська факторингова компанія» мотивована тим, що на момент відчуження спірного автомобіля 06 травня 2015 року було наявне обтяження, однак суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, не звернули увагу на це та не застосували положення статей 9, 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» які вказують про те, що застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, тому на неї може бути звернено стягнення згідно статті 26 цього Закону.

Крім того позивач не погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо пропуску строку, визначеного статтею 1281 ЦК України, оскільки після смерті боржника ОСОБА_2 спадкова справа не заводилася, а тому відсутні особи до яких товариство може пред`явити свої вимоги.

У встановлений судом строк відзив на касаційну скаргу не подано

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2019 року поновлено строк на

касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження в указаній справі, явитребувано її матеріали з місцевого суду.

У вересні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20 лютого 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11300134000 , відповідно до умов якого Банк зобов`язався надати позичальнику, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти у сумі 110 500 грн та сплатити плату за кредит в порядку і на умовах, зазначених договором,

а саме: повернути кредит у повному обсязі не пізніше 20 лютого 2015 року.

Згідно підпунктів 2.1, 2.2 кредитного договору визначено, що для забезпечення виконання усіх грошових зобов`язань у повному обсязі позичальника за договором, позичальник передає в заставу, а банк приймає наступне нерухоме майно: транспортний засіб, автомобіль марки SKODA, модель OCTAVIA TOUR 1,9TD, 2008 року випуску, колір сірий, номери агрегатів НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 . Вартість предмету застави за домовленістю сторін складає 122 778 грн.

Пунктом 2.6 договору передбачено, що забороняється розпорядження предметом застави (наступна застава, передача предмета застави в оренду, найм, позичку, лізинг, інше користування тощо) без попередньої письмової згоди Банка, а також забороняється експлуатація предмету застави з порушенням встановлених правил експлуатації та руху, експлуатація не за призначенням.

17 листопада 2016 року між ТОВ «Українська факторингова компанія» та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено договір факторингу № 46, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № 11300134000 від 20 лютого 2008 року перейшло до ТОВ «Українська факторингова компанія».

Із позовної заяви судами встановлено, що станом на дату укладення договору факторингу 17 листопада 2016 року, сума заборгованості ОСОБА_2 перед новим кредитором за кредитним договором становить 124 100,78 грн, з яких: сума простроченого осново боргу - 95 426,74 грн, сума прострочених процентів - 28 674,04 грн.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Із повідомлень Овруцької державної нотаріальної контори Житомирської області № 807/02-14 від 31 березня 2017 року та Бориспільської районної державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Київській області № 1165/01-16 від 12 липня 2018 року встановлено, що спадкова справа після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 не заводилась.

Із довідки Регіонального сервісного центру в Житомирській області МВС України № 31/6-434 від 21 лютого 2018 року та повідомлення Регіонального сервісного центру МВС у Київській області № 31/10-1954

від 24 квітня 2018 встановлено, що згідно бази даних автоматизованого обліку зареєстрованого автомототранспорту транспортний засіб марки SKODA, модель OCTAVIA TOUR 1,9TD, 2008 року випуску, колір сірий, номери агрегатів НОМЕР_2 проходив реєстрацію:

- 19 лютого 2008 року у Новгородківському відділ реєстраційно-екзаменаційної роботи державної автомобільної інспекції Управління міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області автомобіль зареєстрований за ОСОБА_2 , номерний знак

НОМЕР_3 ;

- 12 березня 2014 року автомобіль знятий з обліку для реалізації у Новгородківському ВРЕР ДАІ УМВС України в Кіровоградській довіреною особою ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ;

- 15 березня 2014 року автомобіль перереєстровано у ВРЕР

м. Черкаси за ОСОБА_4 , номерний знак НОМЕР_4 ;

- 22 квітня 2014 року автомобіль знятий з обліку для реалізації у ВРЕР м. Черкаси ОСОБА_4 ;

- 19 листопада 2014 року автомобіль перереєстрований у Олександрійському ВРЕР ДАІ УМВС України в Кіровоградській області за ОСОБА_5 , номерний знак НОМЕР_5 ;

- 04 березня 2015 року автомобіль знятий з обліку у Олександрійському ВРЕР ДАІ УМВС України в Кіровоградській області;

- 07 березня 2015 року автомобіль перереєстрований у ВРЕР ДАІ з обслуговування Золотоніського, Драбівського та Чорнобаївського районів за ОСОБА_6 , номерний знак НОМЕР_6 ;

- 05 травня 2015 року автомобіль знятий з обліку для реалізації у

ВРЕР ДАІ з обслуговування Золотоніського, Драбівського та Чорнобаївського районів;

- 06 травня 2015року автомобіль перереєстрований у ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Бориспіль та Бориспільського району при УДАІ ГУМВС України в Київській області за ОСОБА_1 , номерний знак НОМЕР_7 . Інформація про документ на підставі якого відбувалася реєстрація відсутня.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) (тут і надалі по тексту у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ТОВ «Українська факторингова компанія» не підлягає задоволенню.

Мотиви з яких виходив Верховний Суд

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про заставу» та статтею 572 ЦК України застава є способом забезпечення зобов`язань; у силу застави кредитор

(заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною четвертою статті 577 ЦК України передбачено, що моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до частини другої статті 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження, за винятком таких випадків: обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Статтею 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.

За таких обставин реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи.

Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними у постановах: від 03 квітня 2013 року у справі № 6-7цс13,

від 19 листопада 2014 року у справі № 6-168цс14 та у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №463/3582/17 (провадження

№ 61-13383св19.)

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства України, застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним

і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

25 лютого 2008 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено запис про обтяження рухомого майна на підставі договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 20 лютого 2008 року, обтяжував: АКІБ «УкрСиббанк», предметом обтяження: транспортний засіб, автомобіль марки SKODA, модель OCTAVIA TOUR 1,9TD, 2008 року випуску, колір сірий, номери агрегатів НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 . Термін дії такого запису визначено до

25 лютого 2013 року.

15 лютого 2013 року реєстратором внесено зміни до Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо предмета застави (спірного автомобіля), при цьому визначено термін його дії до 15 лютого 2018 року.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

За таких обставин реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, отже, на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними у постановах від 03 квітня 2013 року у справі № 6-7цс13 та

від 19 листопада 2014 року у справі № 6-168цс14.

Тобто, у разі відчуження предмета обтяження боржником без згоди обтяжувача, обтяження рухомого майна, що є предметом обтяження, зберігає свою силу для нового власника (покупця) в разі, якщо воно зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Відповідно до частини першої статті 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною другою статті 1281 ЦК України (тут і далі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 1281 ЦК України, якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року у справі № 6-33цс15 зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, тому умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статей 1281, 1282 ЦК України щодо строків пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора.

Недотримання кредитором передбачених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення вимог, (які є присічними, преклюзивними) позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених заставою.

Згідно з частиною четвертою статті 1281 ЦК України наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті.

Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом пункту 1 частини першої статті 593 ЦК України та частини першої статті 27 Закону України «Про заставу» право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, обґрунтовано врахував, що згідно умов кредитного договору, укладеного між банком та ОСОБА_2 20 лютого 2008 року, кредитор позичальника мав заявити вимогу до спадкоємців ОСОБА_2 не пізніше ніж до 20 лютого 2016 року, тобто протягом одного року з дня настання строку вимоги.

Відповідно до пункту 189 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, зареєстрованої Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 283/8882 (в редакції на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 ), нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк, установлений статтею 1281 ЦК України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця.

Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту.

Крім того претензія кредитора, як підстава для заведення спадкової справи передбачена і пунктом 2.1 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Отже, на відміну від пред`явлення вимоги безпосередньо до спадкоємців, кредитор, скеровуючи претензію нотаріусу, не зобов`язаний зважати на факт прийняття спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву (претензію) незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один із спадкоємців і чи встановлені спадкоємці взагалі.

Встановивши із повідомлення Овруцької державної нотаріальної контори, що вимогу кредитора ТОВ «Українська факторингова компанія»

від 27 березня 2017 року зареєстровано в нотаріальній конторі 31 березня 2017 року, тобто після встановленого законом строку для її пред`явлення, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення вимоги кредитором спадкодавця має наслідком позбавлення кредитора права вимоги як за основним, так і за додатковим зобов`язаннями.

Доводи касаційної скарги про те, що спадкова справа після смерті боржника ОСОБА_2 не заводилася, а тому відсутні особи до яких товариство може пред`явити вимоги про повернення кредиту підлягають відхиленню, оскільки недотримання визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором спадкодавця вимоги призводить до позбавлення його права вимоги.

Щодо помилкового висновку суду першої інстанції про відсутність обтяження на момент придбання спірного автомобіля ОСОБА_1 , то апеляційний суд вірно врахував, що вказана помилка не призвела до неправильного вирішення справи, оскільки у позові було відмовлено й з інших підстав.

Інші доводи касаційної скарги переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що в силу статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову з підстав передбачених статтею 1281 ЦК України, відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами в цій частині застосовані правильно.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 12 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду

від 11 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович