Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 2-3939/11

провадження № 61-47231св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія»,

стягувач - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 26 жовтня 2018 року в складі судді Кушнірової Т. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заяви

У серпні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» (далі - ТОВ Українська факторингова компанія») звернулось до суду із заявою, у якій просило замінити стягувача у виконавчому провадженні: публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») його правонаступником ТОВ «Українська факторингова компанія» за правом грошової вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Заява мотивована тим, що 09 квітня 2012 року Ленінським районним судом м. Миколаєва ухвалено заочне рішення у справі № 2-3939/2011 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідно до якого з відповідачів на користь банку стягнуто заборгованість за кредитним договором від 19 грудня 2007 року № 11272752000 в розмірі 131 300 грн 13 коп. та судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 21 серпня 2012 року вказане заочне рішення суду першої інстанції змінено в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме: стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у межах вартості майна, одержаного у спадщину, на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 19 грудня 2007 року № 11272752000, яка станом на 23 вересня 2011 року становить 16 466, 65 дол. США, що еквівалентно 131 300 грн 13 коп.

30 серпня 2012 року у вищевказаній справі видано виконавчі листи.

17 листопада 2016 року між ТОВ «Українська факторингова компанія» та ПАТ «УкрСиббанк» укладено договір відступлення права вимоги № 46, відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» передало ТОВ «Українська факторингова компанія» право грошової до боржників.

Посилаючись на те, що заявник є новим кредитором, ТОВ Українська факторингова компанія» просило замінити сторону виконавчого провадження.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 вересня 2018 року в задоволенні заяви відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви, виходив з того, що ТОВ Українська факторингова компанія» не надало доказів на підтвердження сплати грошових коштів за умовами договору відступлення права вимоги від 17 листопада 2016 року № 46, у зв`язку з чим дійшов висновку, що заявник не набув права вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 26 жовтня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ Українська факторингова компанія» на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 вересня 2018 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження відповідно до статті 353 ЦПК України не підлягає апеляційному оскарженню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У листопаді 2018 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ТОВ «Українська факторингова компанія»на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 26 жовтня 2018 року, в якій заявник, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження судового рішення, закріплений у статті 17 ЦПК України. Крім того, оскаржувана ухвала апеляційного суду порушує принцип забезпечення права на апеляційне оскарження, визначений у статті 129 Конституції України.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 2-3939/11 з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2019 року вказана справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року справу за заявою ТОВ «Українська факторингова компанія» про заміну стягувача у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договоромпризначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною першою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

26 вересня 2018 року Ленінським районним судом м. Миколаєва постановлено ухвалу про відмову в задоволенні заяви ТОВ «Українська факторингова компанія» про заміну сторони виконавчого провадження.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ТОВ «Українська факторингова компанія» подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 26 жовтня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ Українська факторингова компанія» на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 вересня 2018 року.

Постановляючи ухвалу від 26 жовтня 2018 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвала про відмову в заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження відповідно до пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України не підлягає апеляційному оскарженню оремо від рішення суду.

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не погоджується з вказаним висновком з огляду на наступне.

Згідно з Конституцією України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, головним обов`язком якої є утвердження і забезпечення прав і свобод людини (частина друга статті 3); органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6); в Україні визнається і діє принцип верховенства права, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (стаття 8).

Основним Законом України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина перша статті 55). Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

За правовою позицією Конституційного Суду України «правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах» (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003).

Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті положень частини першої статті 55, пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини першої статті 129 Основного Закону України), що передбачає можливість перевірки в апеляційному порядку судових рішень. Це конституційне положення реалізовано в главі 1 розділу V Кодексу, в якій врегульовано питання апеляційного оскарження судових рішень і ухвал.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

У пункті 28 частини першої статті 353 ЦПК України зазначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.

Зміст пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України не містить заборони апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.

Виходячи із системного аналізу положення пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України, ухвали суду першої інстанції про відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження підлягають апеляційному оскарженню.

Пункт 28 частини першої статті 353 ЦПК України у поєднанні з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, слід розуміти так, що у цивільному процесі апеляційному оскарженню підлягають судові рішення, як про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження, так і про відмову у заміні сторони.

Вказаний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18).

З огляду на викладене вище в сукупності, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що відповідно до вимог статті 411 ЦПК України є підставо для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до апеляційного суду.

При цьому Верховний Суд звертає увагу, що виключний перелік підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження визначено у частинах першій, другій статті 358 ЦПК України. У випадку подання апеляційної скарги на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За змістом статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З метою забезпечення завдання цивільного судочинства, а саме щодо забезпечення справедливого розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» задовольнити.

Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 26 жовтня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді : В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

М. Ю. Тітов