Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.07.2021 року у справі №707/1933/20
Постанова КЦС ВП від 19.01.2022 року у справі №707/1933/20

Постанова

Іменем України

19 січня 2022 року

м. Київ

справа № 707/1933/20

провадження № 61-11304св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - перший заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ,

відповідачі: Черкаська районна державна адміністрація, ОСОБА_1, ОСОБА_2, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області,

представник ОСОБА_2 - адвокат Шимановський Артем Володимирович,

третя особа - Державна екологічна інспекція Центрального округу,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, яка подана його представником - адвокатом Шимановським Артемом Володимировичем, на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 05 березня 2021 року у складі судді Тептюка Є. П. та постанову Черкаського апеляційного суду від 27 травня 2021 року у складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б., Новікова О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У вересні 2020 року перший заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ, звернувся до суду з позовом до Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_1, ОСОБА_2, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Черкаській області), третя особа - Державна екологічна інспекція Центрального округу, про визнання незаконним, скасування розпорядження та свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку з одночасним припиненням речового права на неї, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, визнання незаконною й скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Позовна заява прокурора мотивована тим, що розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації (далі - Черкаська РДА) № 326 від 10 листопада 2015 року "Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність" затверджено проекти землеустрою та передано у приватну власність 13 громадян, у тому числі ОСОБА_1, земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0034, площею 0,0550 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, а пунктом 3 спірного розпорядження земельну ділянку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення.

На підтвердження реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, на підставі рішення державного реєстратора реєстру речових прав на нерухоме майно Черкаського районного управління юстиції Танцюри В. П. № 26850202 від 08 грудня 2015 року, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності за № 12415259 від 04 грудня 2015 року та видано свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 08 грудня 2015 року.

На підставі договору купівлі-продажу № 471 від 03 червня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, речове право на спірну земельну ділянку перейшло до останнього.

Прокурор зазначав, що спірна земельна ділянка, яка сформована за рахунок загального масиву площею 4,3148 га, до проведення його інвентаризації обліковувалась як землі загального користування, у розрізі угідь - штучні водосховища.

Вважав, що виділення спірної земельної ділянки відбулося із порушенням процедури встановленої ЗК України та Законом України "Про державний земельний кадастр", Закону України "Про землеустрій". Отже, цільове призначення спірної земельної ділянки залишилось, як землі водного фонду, зайняті штучними водосховищами.

Законодавством України установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду. З огляду на зазначене, розпорядження Черкаської РДА № 326 від 10 листопада 2015 року у частині затвердження проекту землеустрою та передачі у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки прийняте всупереч статей 20, 58, 59, 84, частини 9 статті 118, 186-1 ЗК України, статті 4 ВК України, у зв'язку із чим підлягає визнанню судом незаконним та скасуванню.

Зазначав, що спірним розпорядженням Черкаської РДА № 326 у власність громадян, у тому числі ОСОБА_1, фактично передано у приватну власність частину гідротехнічної споруди Будище-Свидівської захисної дамби, що суперечить статтям 58, 59 ЗК України.

Крім того, при прийнятті розпорядження Черкаської РДА № 326, Черкаським управлінням захисних масивів дніпровських водосховищ (на момент відведення - Черкаське регіональне управління водних ресурсів), як титульним володільцем спірної земельної ділянки, не надавалось погодження на відведення її у власність, що підтверджується листом Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ № 405/13 від 13 липня 2020 року та є порушенням вимог частини 2 статті 123 ЗК України.

Ураховуючи наведене, перший заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ, просив суд:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 326 від 10 листопада 2015 року "Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність", в частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0034, площею 0,0550 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення;

- визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 08 грудня 2015 року, видане ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0034, площею 0,0550 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва;

- усунути перешкоди державі в особі Черкаської обласної державної адміністрації та Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за кадастровим номером 7124986000:01:001:0034, площею 0,0550 га, розташованою в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва шляхом її повернення ОСОБА_2;

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0034, площею 0,0550 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, з одночасним припиненням речового права на неї;

- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки від 19 листопада 2015 року за кадастровим номером 7124986000:01:001:0034, площею 0,0550 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 05 березня 2021 року позов першого заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ, задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 10 листопада 2015 року № 326 "Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність" у частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером № 7124986000:01:001:0034, площею 0,0550 га, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення.

Усунено перешкоди державі в особі Черкаської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером № 7124986000:01:001:0034, площею 0,0550 га, розташованою у адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва шляхом її повернення ОСОБА_2.

Скасовано державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером № 7124986000:01:001:0034, площею 0,0550 га, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, з одночасним припиненням речового права на неї.

Визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки від 19 листопада 2015 року з кадастровим номером № 7124986000:01:001:0034, площею 0,0550 га, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що Черкаською районною державною адміністрацією при прийнятті розпорядження № 326 від 10 листопада 2015 року "Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність" був порушений порядок надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки у зв'язку з недотриманням вимог законодавства.

Зокрема, оскільки спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду, щодо яких встановлено спеціальний правовий режим, відтак, передача її у власність відповідачеві на підставі розпорядження Черкаської РДА від 10 листопада 2015 року № 326 є неправомірною.

Крім того, розпорядженням № 326 від 10 листопада 2015 року Черкаська районна державна адміністрація змінила категорію земель та їх цільове призначення із земель водного фонду на землі рекреаційного призначення поза встановленою законом процедурою.

Зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України пов'язане з позбавленням володіння, отже, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

Районний суд дійшов висновку, що вимога про усунення перешкод державі в користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою шляхом її повернення ОСОБА_2 є законною та підлягає задоволенню, не потребує визнання недійсним правочину, відповідно до якого ОСОБА_2 набув право власності на спірну земельну ділянку.

Вимоги заступника прокурора, щодо скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку та визнання незаконним і скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки, також підлягають задоволенню, оскільки вказані рішення прийняті на підставі оспорюваного розпорядження Черкаської районної державної адміністрації, яке в судовому порядку визнається незаконним та скасовується.

Оскільки свідоцтво про право власності тільки посвідчує право, яке з цього свідоцтва не виникає, районний суд вважав, що вимога про скасування свідоцтва про право власності на спірну земельну ділянку задоволенню не підлягає.

Вимога, щодо усунення перешкод державі в користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою в особі саме Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ задоволенню не підлягає, оскільки в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження обставини того, що спірна земельна ділянка є частиною захисної гідроспоруди Будище-Свидівської захисної дамби.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 27 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 05 березня 2021 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскаржуване рішення районного суду ухвалено з дотриманням вимог статей 263, 264, 265 ЦПК України.

При цьому апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку, яка вибула із власності держави, всупереч вимогам чинного законодавства, у тому числі внаслідок порушення порядку зміни цільового призначення землі.

Черкаською районною державною адміністрацією було здійснено зміну цільового призначення оспорюваної земельної ділянки з порушенням вимог чинного законодавства, що у результаті призвело до того, що землі водного фонду було передано у приватну власність.

Апеляційний суд відхилив доводи ОСОБА_2 щодо пропуску прокурором строку позовної давності, оскільки вимога про зобов'язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду, пославшись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 05 березня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 27 травня 2021 року скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову першого заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ, відмовити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_2, яка подана його представником - адвокатом Шимановським А. В., мотивована тим, що для віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду вона повинна знаходитися безпосередньо під водними об'єктами. Проте, спірна земельна ділянка на момент проведення інвентаризації не знаходилася під водним об'єктом та не була частиною водної поверхні. Вважає, що саме розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 326 від 10 листопада 2015 року було встановлено первісне цільове призначення спірної земельної ділянки та віднесено її до категорії земель рекреаційного призначення.

Посилається на правовий висновок Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 6-2069цс16, у якому зазначено, що форма 6-зем не є доказом, який підтверджує цільове призначення земельної ділянки.

Крім того, прокурором не надано доказів того, що спірна земельна ділянка є частиною захисної споруди Будище-Свидівської захисної дамби та не доведено, що названа споруда була побудована, перебуває у власності чи користуванні експлуатуючої організації, перебуває на балансі експлуатуючої організаціїі внесена до реєстру гідротехнічних споруд.

Вважає, що правомірно набув у власність спірну земельну ділянку за договором купівлі-продажу, речове право на цю земельну ділянку зареєстровано в реєстрі, що є офіційним визнанням державою законності набуття права власності.

Посилається на те, що суди надали неправильну оцінку доводам про пропуск прокурором строку позовної давності, оскільки перебіг строку позовної давності почав свій перебіг з моменту відкриття кримінального провадження - 12 серпня 2016 року.

Оскільки на сьогодні розпорядником спірної земельної ділянки є Будищенська сільська рада, а не Черкаська обласна державна адміністрація, прокурор діє в інтересах особи, права якої не порушено. При цьому прокурор не має повноважень для представництва інтересів Будищенської сільської ради в суді, та й здійснити заміну позивача в порядку статті 55 ЦПК України неможливо.

Посилається на неврахування судами прецедентної практики Європейського суду з прав людини, щодо принципу належного урядування, а також порушення права власності, закріпленого в статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2020 року у справі № 916/1935/19 та постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 6-2069цс16, що передбачено пунктом 1 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2021 року перший заступник керівника Черкаської окружної прокуратури подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки її доводи є необґрунтованими.

Відзив мотивований порушенням Черкаською РДА під час відведення у власність порядку встановлення цільового призначення земельної ділянки, оскільки на підставі статті 4 ВК України землі, зайняті штучними водосховищами, є землями земель водного фонду.

При цьому посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц (провадження № 14-71цс18), у якій зазначено, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України є неможливим.

Вважає, що спірна земельна ділянка фактично розташована не під водним об'єктом - Кременчуцьким водосховищем р. Дніпро, проте за своїм призначенням сприяє функціонуванню та його належній експлуатації, виконуючи захисні функції. При цьому технічно-експлуатаційна зона Будище-Свидівської захисної дамби має ширину 116,0 м від гребня дамби в сторону Кременчуцького водосховища, де заборонена будь-яка господарська діяльність, що підтверджується листом Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ № 420/13 від 21 липня 2020 року.

Факт перебування спірної земельної ділянки в межах технічно-експлуатаційної зони Будище-Свидівської захисної дамби підтверджується відповідною план-схемою розміщення спірної земельної ділянки та визначення по відношенню до неї 116-метрової технічно-експлуатаційної зони дамби, розробленої Державним підприємством "Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (лист № 10-28-0.5-1272/2-20 від 22 липня 2020 року).

Стверджує, що, оскільки титульним власником спірної земельної ділянки (на момент відведення - Черкаське регіональне управління водних ресурсів) не видавалося погодження на її відведення у власність, отже, порушено право власності держави на захисну гідроспоруду - частину Будище-Свидівської захисної дамби.

Зазначає, що апеляційний суд правильно відмовив у задоволенні клопотання заявника про необхідність призначення судової земельно-технічної експертизи, оскільки проведення вказаного дослідження не приведе до отримання доказів, які підтвердять чи спростують підстави позову.

Доводи ОСОБА_2 про пропуск строку позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки поданий ним позов є негаторним, що узгоджується з практикою Великої Палати Верховного Суду (постанова від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У липні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2021 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 326 від 10 листопада 2015 року "Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність" затверджено проекти землеустрою та передано у приватну власність 13 громадян, у тому числі ОСОБА_1 земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0034, площею 0,0550 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сілської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, а пунктом 3 спірного розпорядження земельну ділянку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення (том 1, а. с 30).

Рішенням державного реєстратора реєстру речових прав на нерухоме майно Черкаського районного управління юстиції Танцюри В. П. № 26850202 від 08 грудня 2015 року, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності за № 12415259 від 04 грудня 2015 року та видано свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 08 грудня 2015 року.

На підставі договору купівлі-продажу № 471 від 03 червня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, речове право на спірну земельну ділянку перейшло до останнього (том 1, а. с 32-35).

У пояснювальній записці до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 зазначено, що даним проектом землеустрою земельну ділянку відведено у землі рекреаційного призначення. Код цільового призначення визначено - 07.03 - для індивідуального дачного будівництва (том 1, а. с. 39).

Відповідно до висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у разі якщо проект землеустрою підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (том 1, а. с. 59-60).

У листі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 10-23-0.4-4752/2-20 від 23 червня 2020 року зазначено, що спірна земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:01:001:0034 згідно з формою 6-зем, станом на 01 січня 2015 року обліковувалася як землі загального користування (в розрізі угідь - штучні водосховища) (том 1, а. с. 64).

У відповіді Черкаського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ № 348/13 від 12 червня 2020 року зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0034 частково знаходиться на верхньому укосі Будище-Свидівоцької захисної дамби (том 1, а. с. 72).

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 10-23-0.9-4671/2-20 від 19 червня 2020 року документація із землеустрою, щодо спірної ділянки, на проведення експертизи не надходила (том 1, а. с. 66).

10 червня 2020 року Черкаська місцева прокуратура зверталася з листом до Держводагенства України, в якому повідомила про відведення в тому числі спірної земельної ділянки у власність громадянам (том 1, а. с. 67).

06 липня 2020 року Черкаська місцева прокуратура зверталася з листом до Черкаської обласної державної адміністрації, в якому просила повідомити чи вживалися Черкаською ОДА заходи реагування, в зв'язку з відведення в тому числі спірної земельної ділянки у власність громадянам з порушенням вимог законодавства та чи плануються вживатися такі заходи в майбутньому (том 1, а. с. 79-84).

16 липня 2020 року Черкаська обласна державна адміністрація надіслала лист прокурору, в якому повідомила, що заходи відповідного реагування, в тому числі представницького характеру не вживалися і не планувалися (том 1, а. с. 85).

21 липня 2020 року Державна екологічна інспекція центрального округу звернулася з листом до Черкаської місцевої прокуратури, в якому зазначила про незаконність спірного розпорядження та просить вжити заходи представницького характеру (а. с. 93-95).

27 липня 2020 року Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області листом повідомило Черкаську місцеву прокуратуру про те, що за результатами перевірки виділення земельних ділянок громадянам, у тому числі і спірної, були допущені порушення чинного земельного законодавства (а. с. 103-105).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині 2 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає не повністю.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому частиною 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Предметом спору в цій справі є визнання незаконним та скасування розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 326 від 10 листопада 2015 року "Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність" в частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0034; визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 08 грудня 2015 року, виданого ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0034; усунення перешкод державі в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за кадастровим номером 7124986000:01:001:0034 шляхом її повернення ОСОБА_2; скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0034; визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки від 19 листопада 2015 року за кадастровим номером 7124986000:01:001:0034.

На думку прокурора, спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду і не могла надаватися ОСОБА_1 у приватну власність. З огляду на зазначене, прокурор вважав, що відчуження ОСОБА_1 спірної земельної ділянки ОСОБА_2 також є неправомірним.

Отже, позовні вимоги заявлено прокурором, у тому числі, з підстав порушення Черкаською районною державною адміністрацією норм ЗК України при виділенні земельної ділянки ОСОБА_1.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. (стаття 19 ЗК України).

Відповідно до частини 1 статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України (тут і надалі - в редакції, чинній на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів; береговими смугами водних шляхів; штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Законодавством України чітко встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Відповідно до статті 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Відповідно ж до пункт "ґ" частини третьої статті 83 землі водного фонду, що належать до земель комунальної власності, взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини 2 статі 59 ЗК України.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (частина 2 статті 59 ЗК України).

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом (частина 4 статті 59 ЗК України).

За змістом зазначених норм права землі під водними об'єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об'єктами; підземними водами та джерелами, внутрішніми морськими водами та територіальним морем, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Відповідно до положень частини 1 статті 60 ЗК України та частини першої статті 88 ВК України (у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60, 62 ЗК України та статтями 1,88,90 ВК України.

Так, згідно зі статтею 61 ЗК України, статтею 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів; для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Відповідно до статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

- для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари 25 метрів;

- для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари 50 метрів;

- для великих річок, водосховищ на них та озер 100 метрів.

У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0034, площею 0,0550 гектарів належить до земель водного фонду. Отже, не могла бути передана у приватну власність ОСОБА_1.

До таких висновків суди попередніх інстанцій дійшли на підставі листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 23 червня 2020 року № 10-23-0.4-4752/2-20, у якому зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0034, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради за межами населеного пункту станом на 01 січня 2015 року обліковувалась як землі загального користування (в розрізі угідь - штучні водосховища), а станом на 31 грудня 2015 року обліковувалися як землі запасу (в розрізі угідь - піски) на підставі розпорядження Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області від 04 серпня 2015 року № 222, яким було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки площею 4,3148 гектарів. Станом на 01 січня 2005 року та 01 січня 2010 року обліковувались як землі загального користування (в розрізі угідь - штучні водосховища) (том 1, а. с. 63,64).

Колегія суддів вважає, що висновки судів про належність спірної земельної ділянки до земель водного фонду з посиланням на лист Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 23 червня 2020 року № 10-23-0.4-4752/2-20, за умови відсутності у матеріалах справи відповідної земельно-технічної експертизи, є передчасними.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 27 травня 2021 року ОСОБА_2 відмовлено у призначенні земельно-технічної експертизи у справі у зв'язку з відсутністю доказів об'єктивної неможливості сторони для звернення з вказаним клопотанням під час розгляду справи судом першої інстанції.

Такі висновки суду апеляційної інстанції не відповідають вимогам процесуального права, оскільки закон передбачає можливість призначення експертизи на стадії апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, а відмова у проведенні земельно-технічної експертизи у цій справі перешкоджає встановленню всіх обставин справи та ухвалення судового рішення, яке б відповідало вимогам статей 263, 264, 265 ЦПК України.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01 грудня 2020 року у справі № 916/1935/19 зазначено, що чинним законодавством передбачено право на звернення сторони у справі із клопотанням про призначення експертизи до суду апеляційної інстанції. При цьому, право подання клопотання про призначення судової експертизи не ставиться в залежність із заявленням або навпаки такого клопотання до суду першої інстанції.

За змістом статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу і без клопотання учасника справи, а при підготовці розгляду справи судом апеляційної інстанції - за клопотанням сторін та інших учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача (пункт 6 частини 1 статті 365 ЦПК України), отже, незалежно від заявленого клопотання у районному суді.

За відсутності достатніх доказів, у тому числі висновку експертизи, у суду відсутні підстави безспірно стверджувати, що на момент прийняття оспорюваного розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 10 листопада 2015 року № 326 "Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність" у частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0034, спірна земельна ділянка належала до земель водного фонду.

Крім того, судом апеляційної інстанції належно не перевірено доводи касаційної скарги про недоведеність прокурором факту, що спірна земельна ділянка є частиною захисної споруди Будище-Свидівоцької захисної дамби.

Наявність у матеріалах справи інформації Черкаського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ № 348/13 від 12 червня 2020 року, відповідно до якої земельна ділянка з кадастровим номером undefined частково знаходиться на верхньому укосі Будище-Свидівоцької захисної дамби (том 1, а. с. 72), без зазначення у ній розмірів та характеристик земельної ділянки та відповідних доказів, не може бути беззаперечним фактом належності частини спірної земельної ділянки до Будище-Свидівської захисної дамби.

Ураховуючи зазначене, для повного встановлення обставин справи та ухвалення судового рішення, яке відповідатиме вимогам статей 263, 264, 265 ЦПК України, у справі у порядку, передбаченому ЦПК України, слід провести земельно-технічну експертизу, оскільки судами не надано належної оцінки доказам сторін щодо належності чи неналежності спірної земельної ділянки до земель водного фонду.

Посилання ОСОБА_2 на те, що форма 6-зем не є доказом, який підтверджує цільове призначення земельної ділянки, потребує додаткової оцінки суду, оскільки інформація, надана Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаської області, є статистичною, а суд має надати їй оцінку з урахуванням інших, безспірних доказів у справі.

Колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_2 про пропуск прокурором строку позовної давності з огляду на те, що прокурор звернувся до суду з негаторним позовом, який може бути поданий доти доки існує саме правопорушення, що узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18).

Доводи ОСОБА_2 про відсутність у прокурора повноважень для представництва інтересів Будищенської сільської ради в суді у зв'язку з тим, що розпорядником спірної земельної ділянки є Будищенська сільська рада, а не Черкаська районна адміністрація, є передчасними, оскільки не встановлено цільового призначення земельної ділянки на момент її виділення відповідачеві.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Апеляційний суд, переглядаючи справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, не звернув уваги на вказане та не перевірив належно доводів відповідача з посиланням на норми матеріального права, хоча мав процесуальну можливість це зробити.

Відповідно до положень частини 3 статті 12 та частин 1 , 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених частини 3 статті 12 та частин 1 , 6 статті 81 ЦПК України.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною 4 статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, збирати та надавати правову оцінку новим доказам у справі, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог процесуального права, дослідити та належно оцінити подані сторонами докази, з наведенням відповідних обґрунтувань, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Крім того, суду слід звернути увагу на належні способи судового захисту у цій справі, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (14-2цс21).

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, яка подана його представником - адвокатом Шимановським Артемом Володимировичем, задовольнити частково.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 27 травня 2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк