Історія справи
Постанова КЦС ВП від 22.11.2023 року у справі №712/5278/20Постанова КЦС ВП від 22.11.2023 року у справі №712/5278/20
Постанова КЦС ВП від 25.09.2024 року у справі №712/5278/20

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 712/5278/20
провадження № 61-7038св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, за первісним позовом - Черкаська міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 січня 2023 року у складі судді Токової С. Є. та постанову Черкаського апеляційного суду від 11 квітня 2024 рокуу складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Василенко Л. І., Карпенко О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який було уточнено, до ОСОБА_2 , третя особа - Черкаська міська рада, про встановлення порядку землекористування.
2. Позовна заява мотивовано тим, що на підставі договору дарування частки житлового будинку від 31 січня 2019 року № 1-240 він став власником 31/50 часток житлового будинку АДРЕСА_1 . Співвласником 19/50 часток цього самого будинковолодіння є ОСОБА_2 .
3. Вказував, що рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради депутатів трудящих від 15 березня 1956 року № 212-м у постійне користування за вказаним домоволодінням закріплено земельну ділянку, площею 710 кв. м. Разом з тим, на цей час за результатами візуально-інструментальних обмірів, топографічно-геодезичних досліджень була визначена фактична площа земельної ділянки для обслуговування вказаного житлового будинку, яка складає 0,1000 га. Ця земельна ділянка є власністю територіальної громади і перебуває у безстроковому користуванні обох співвласників.
4. Зазначав, що перед укладенням договору дарування частки житлового будинку було проведено розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 від 29 січня 2019 року, розробник приватне підприємство «ДІ ПРОЕКТ», земельній ділянці присвоєно кадастровий
№ 7110136700:03:012:0115.
5. Враховуючи відсутність угоди про визначення порядку користування вказаною земельною ділянкою між співвласниками будинку, він 25 листопада 2019 року звернувся до відповідачки з пропозицією укласти відповідну угоду, додавши план поділу земельної ділянки між користувачами. Пропозицію було підготовлено з врахуванням положень пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних спорів» щодо врахування часток співвласників будинку, які були у сторін при первісному виникненні права спільної часткової власності на будинок.
6. Надана пропозиція від 25 листопада 2019 року ОСОБА_2 залишена без реагування.
7. На його замовлення судовим експертом Окрепко А. І. проведено судово-земельну експертизу з метою встановлення можливих варіантів користування спірною земельною ділянкою відповідно до часток співвласників і з урахуванням меж відокремлених кімнат, коридорів, кухонь та інших приміщень у будинку, якими користується в натурі кожен співвласник. Також на вирішення експерту ставилося питання, чи є технічна можливість встановити порядок користування відповідною земельною ділянкою відповідно до часток співвласників.
8. Згідно з висновком експерта від 19 червня 2020 року № 1906/20 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи запропоновано три варіанти розподілу спірної земельної ділянки. Проте згоди щодо порядку користування земельною ділянкою з відповідачкою не досягнуто.
9. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд встановити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 згідно з варіантом № 2 (додаток № 2) висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 19 червня 2020 року
10. У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила суд відновити межі землекористування між співвласниками вищевказаного домоволодіння згідно з встановленого 11 березня 1961 року Черкаським інвентаризаційним бюро та повторно затвердженого рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 листопада 1994 року (справа
№ 2-145-1994) порядку землекористування по АДРЕСА_1 .
11. Зустрічний позов мотивовано тим, що згідно з рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради депутатів трудящих від 15 березня 1956 року
№ 212-м за вказаним домоволодінням закріплено земельну ділянку, площею
710 кв. м.
12. 11 березня 1961 року Черкаським інвентаризаційним бюро було встановлено порядок користування вказаною земельною ділянкою між попередніми співвласниками, який повторно затверджений рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 листопада 1994 року (справа
№ 2-145-1994). Вказаний порядок користування земельною ділянкою залишається незмінним і на цей час, а тому вимоги позивача розділити земельну ділянку вже більшої площі - 1000 кв. м є неправомірним.
13. Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 січня 2021 року зустрічний позов ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
14. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 січня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.
15. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 безпідставно просив здійснити розподіл земельної ділянки більшої площі -
0,1000 га, оскільки рішення щодо передання такої у постійне користування співвласникам органом місцевого самоврядування не приймалося. При цьому суд не взяв до уваги висновок експерта від 19 червня 2020 року № 1906/20 за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи, оскільки експерту надано невірні вихідні дані для проведення експертного дослідження, а саме технічну документацію із землеустрою, в якій вказана площа земельної ділянки - 0,1000 га, тоді як згідно правовстановлюючих документів за домоволодінням закріплено земельну ділянку, площею 710 кв. м. Крім того, у розпорядження експерта не надавалося рішення Соснівського районного суду
м. Черкаси від 21 листопада 1994 року (справа № 2-145-1994), яким встановлено порядок користування земельною ділянкою між ОСОБА_4 та попередніми співвласниками домоволодіння.
16. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 , суд першої інстанції виходив із того, що останньою не надано доказів порушення меж земельної ділянки між співвласниками домоволодіння. При цьому у зустрічному позові зазначено, що після встановлення порядку користування земельною ділянкою між нею та попередніми співвласниками межі земельної ділянки не змінювалися і такий порядок користування існує по цей час. Отже, позов є недоведеним.
17. Постановою Черкаського апеляційного суду від 09 травня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 залишено без задоволення. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 січня
2022 року залишено без змін.
18. Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також зазначив, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 листопада 1994 року (справа № 2-145-1994) визначено порядок користування спірною земельною ділянкою по АДРЕСА_1 згідно з варіантом № 1 висновку судово-технічної експертизи. Виділено у користування
ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (попередні співвласники) земельну ділянку, площею
368,90 кв. м, а ОСОБА_2 - земельну ділянку, площею 318,67 кв. м, залишено в загальному користуванні прохід до земельної ділянки, виділеної ОСОБА_2 . Згідно з актом судового виконавця від 16 листопада 1995 року визначено порядок користування земельною ділянкою між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 згідно з схеми № 1 технічної експертизи, виділено ОСОБА_2 318,67 кв. м, а ОСОБА_6 -
368,90 кв. м. Таким чином, відповідний порядок землекористування з урахуванням розміру часток співвласників фактично було встановлено рішенням суду, що набрало законної сили та виконане, чого ОСОБА_1 , пред`являючи позов про визначення порядку землекористування, не врахував. Крім того, ОСОБА_1 не надав суду доказів того, що на цей час у його власності перебуває інше нерухоме майно за вказаною адресою чи земельна ділянка іншої площі. Посилання
ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації на земельну ділянку іншої площі за цією самою адресою, не свідчить про наявність у сторін права власності чи користування на таку земельну ділянку, адже це не є правовстановлюючим документом.
19. Саме по собі посилання ОСОБА_1 на те, що сторони не дійшли спільної згоди щодо порядку землекористування, а тому відповідний спір має бути вирішений судом, не може свідчити про незаконність рішення суду першої інстанції, оскілки з урахуванням положень статті 81 ЦПК України в основу судового рішення мають бути покладені надані учасниками справи докази, які в цій справі щодо підстав заявлених позовних вимог відсутні. Отже, у суду не має можливості вирішувати спір лише на підставі позицій сторін без урахування наявних доказів, зокрема, щодо площі земельної ділянки, про визначення порядку землекористування якої заявлено вимоги.
20. Постановою Верховного Суду від 22 листопада 2023 рокуу справі
№ 712/5278/20 (провадження № 61-10350св23) касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 задоволено частково. Постанову Черкаського апеляційного суду від 09 травня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення порядку землекористування скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
21. Постанова касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд у порушення пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України, згідно з яким постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, зазначеним доводам ОСОБА_1 належної оцінки взагалі не надав, не з`ясував, чи угода про порядок користування земельною ділянкою між попередніми співвласниками ущемляє законні права ОСОБА_1 як нового співвласника користуватися своєю частиною будинку, чи виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, чи суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам.
22. Крім того, як в апеляційній скарзі, так і в касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначав про те, що він заявляв вимогу про встановлення порядку користування земельною ділянкою, а тому, встановлюючи порядок користування земельною ділянкою, суд має лише визначити умови, на яких співвласники її використовуватимуть з метою забезпечення ефективної реалізації ними своїх прав щодо користування майном. Будь-яких вимог, пов`язаних із розпорядженням земельною ділянкою чи правом власності на неї, суд у такій справі не має вирішувати. Факт збільшення площі спірної земельної ділянки до 0,1000 га не впливає на право сторін користуватися частиною земельної ділянки відповідно до їх часток у домоволодінні, оскільки спір щодо розміру земельної ділянки, яка фактично рахується за домоволодінням між сторонами відсутній, а площа земельної ділянки у розмірі 0,1000 га визначена згідно правовстановлюючих документів та землевпорядної документації. Крім того, Черкаською міською радою погоджено встановлення порядку землекористування згідно наданої експертом схеми розподілу земельної ділянки площею 0,1000 га.
23. При новому розгляді справи, постановою Черкаського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 січня 2023 року залишено без змін.
24. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що порядок користування спірною земельною ділянкою вже встановлений рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 21 листопада 1994 року у цивільній справі
№ 2-1822 є діючим та обов`язковим для користувачів ділянки. При зверненні до суду з позовом позивачем ОСОБА_1 не враховано правовий порядок та дійсний обсяг земельних прав, що перейшли до нього в момент вчинення правочину з нерухомістю. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що експертний висновок, наданий позивачем будується на неточних відомостях, без врахування порядку користування, встановленого судом в 1994 році, оскільки на час проведення експертизи схеми поділу ділянки та акту судового виконавця про його виконання в матеріалах справи не було. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що перед вчиненням правочину щодо відчуження земельної ділянки позивачу попередній співвласник ОСОБА_8 з метою отримання кадастрового номеру земельної ділянки розробила технічну документацію і при її виготовленні було визначено площу земельної ділянки по узвозу Білоцерківському 0,1000 га. Вказана технічна документація була надана судовому експерту, яким визначено варіант встановлення порядку користування спірною земельною ділянкою виходячи з площі 0,1000 га. В той же час, відповідно до рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 21 листопада 1994 року проведено розподіл земельної ділянки площею 687 кв. м та частина земельної ділянки ( доріжка і прохід в загальному користуванні ). Тобто позивач просить суд здійснити розподіл земельної ділянки більшої площі - 0,1000 га, стосовно якої органом місцевого самоврядування не приймалось рішення про надання у користування сторонам. В свою чергу, суд не вправі перебирати на себе функцію органу виконавчої влади, до компетенції якого відноситься вказана дія. Факт не заперечення представником Черкаської міської ради в судовому засіданні проти запропонованого варіанту розподілу земельної ділянки не може свідчити про вчинення дій щодо надання земельної ділянки у користування сторонам.
25. Крім того, апеляційний суд врахував, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 червня 2023 року у справі № 580/6678/22, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року, визнано протиправними дії Державного кадастрового реєстратора Сектора №1 Відділу №4 (м. Черкаси) Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Заєць М. І. щодо реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 7110136700:03:012:0115, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано Державного кадастрового реєстратора Сектора №1 Відділу №4 (м. Черкаси) Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Заєць М. І. скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:03:012:0115 за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
26. У травні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 січня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року.
27. Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2024 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
28. Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
29. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
30. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 705/6917/14-ц,
від 01 листопада 2017 року у справі № 334/2465/14-ц, у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 473/4829/13-ц, від 22 лютого 2022 року у справі № 577/5615/19, від 31 травня 2022 року у справі № 642/5013/17,
від 20 жовтня 2022 року у справі № 490/12243/16-ц, від 07 грудня 2022 року у справі № 367/2004/17, від 22 листопада 2023 року у справі № 712/5278/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
31. Також, підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме: необґрунтоване відхилення клопотань, становлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
32. Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що, як вбачається з договору дарування чистки житлового будинку
№ 1-240 від 31 січня 2019 року, домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 0,1000 га. Отже, в правовстановлюючому документі - договорі дарування частки житлового будинку від 31 січня 2019 року закріплено за нерухомим майном земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 7110136700:03:012:0115, яка є комунальною власністю.
33. Таким чином судами безпідставно відхилено висновок експерта у даній справі з підстав неточності вихідних даних, наданих експерту щодо площі земельної ділянки.
34. Крім того на замовлення позивача була проведена додаткова експертиза і згідно з висновком експерта від 09 листопада 2021 року запропоновано порядок користування земельною ділянкою з можливістю виділення ОСОБА_2 земельної ділянки площею не менше ніж 318,67 кв. м, тобто площею не менше встановленої у рішенні Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 листопада 1994 року у справі № 2-145-1994, проте даний висновок експерта №0911
від 09 листопада 2021 року як доказ безпідставно відхилено судами попередніх інстанцій.
35. Вважає, що апеляційним судом було порушено принцип змагальності сторін, оскільки йому було відмовлено в долученні до матеріалів справи в якості доказу відео щодо порядку проходу/ проїзду вздовж домоволодіння по АДРЕСА_1 , водночас за власної ініціативи прийнято в якості доказу постанову Шостого апеляційного адміністративного суду
від 27 вересня 2023 року у справі №580/6678/22. Крім того, апеляційним судом з власної ініціативи здійснено збір доказів, а саме віднайдено рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 червня 2023 року у справі № 580/6678/22, яке за власної ініціативи суду використано для обґрунтування позиції відповідача в прийнятій постанові.
36. Також зазначає, що апеляційним судом в ході нового розгляду справи взагалі не здійснювалось дослідження доказів в судовому засіданні, що підтверджується аудіозаписом судового засідання.
37. Вважає, що в основу постанови апеляційного суду від 11 квітня 2024 року не можуть бути покладені жодні докази, оскільки судом під час нового розгляду справи в судовому засіданні не здійснювалося дослідження доказів.
38. Вказує, що з рішення Соснівського районного суду м. Черкаси
від 21 листопада 1994 року у справі № 2-145/94 не вбачається, як саме згідно варіанта 1 висновку судово-технічної експертизи визначено поділ земельної ділянки між співвласниками та не можливо встановити, якими частинами земельної ділянки мають користуватись кожний із співвласників індивідуально, а яка частина перебуває у загальному користуванні. Крім того, акт судового виконавця від 16 листопада 1995 року, яким визначено порядок користування земельною ділянкою між ОСОБА_2 і ОСОБА_6 згідно схеми № 1 технічної експертизи не скріплений печаткою, не затверджений керівником судових виконавців та з нього слідує, що загальна площа земельної ділянки за вказаною адресою становить 687,57 кв. м, в той час як відповідач і суд наголошують на площі 710 кв. м. Також і схема розподілу від 11 березня 1961 року не відтворює закріпленого в рішенні Соснівського районного суду ч. Черкас від 21 листопада 1994 року поділу земельної ділянки між співвласниками.
39. Таким чином, вважає, що судами попередніх інстанцій зроблено помилкові висновки щодо встановлення порядку землекористування між сторонами спору згідно рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 листопада 1994 року у справі №2-145/94.
40. Згідно заявленого позову ОСОБА_1 ставить вимогу про встановлення порядку користування земельною ділянкою, а не про її виділення чи розподіл в судовому порядку, тому посилання судів про перебирання функцій органу виконавчої влади є необґрунтованим. Крім того, сам факт збільшення площі спірної земельної ділянки до 0,100 га не впливає на право сторін користуватися частиною земельної ділянки відповідно до їх частки у будинковолодінні, оскільки спір щодо розміру земельної ділянки, яка фактично рахується за домоволодінням, відсутній.
41. Враховуючи наведене апеляційним судом в ході нового розгляду справи не враховані висновки Верховного Суду у цій справі, які згідно статті 417 ЦПК України є обов`язковими, та не надано належної оцінки вказаним аргументам та доводам позивача, не з`ясовано, чи угода про порядок користування земельною ділянкою між попередніми співвласниками ущемляє законні права ОСОБА_1 як нового співвласника користуватися своєю частиною будинку, чи виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, чи суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам.
42. Констатувавши факт неможливості здійснити перевірку дотримання прав позивача на користування земельною ділянкою, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність порушення його прав користування земельною ділянкою. Оскільки між ним та ОСОБА_2 не визначався порядок землекористування і, як наслідок, ОСОБА_1 позбавлений можливості вільного заїзду до належної частини будинку, облаштування земельної ділянки, підведення водопостачання та водовідведення, вивозу сміття тощо.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
43. У липні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив Черкаської міської ради на касаційну скаргу, в якому остання просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на те, що угода про порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , що укладена між попередніми співвласниками, не порушує права позивача щодо користування вказаною земельною ділянкою, так як порядок користування спірною земельною ділянкою вже встановлений рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 21 листопада 1994 року у справі № 2-1822, є діючим та обов`язковим для користувачів ділянки, а частки, на підставі яких було встановлено порядок користування, залишилися без змін (19/50 та 31/50), тому позивачем при зверненні до суду з позовом не враховано правовий порядок та дійсний обсяг земельних прав, що перейшли до нього в момент набуття права власності на частину домоволодіння.
44. У липні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_2 - адвоката Севастьянової А. В., в якому вона просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення позову ОСОБА_1 - без змін. Вказувала, що рішення судів попередніх інстанцій в цій частині ухвалено на підставі належним чином оцінених доказів, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, переважно зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на докази, що були предметом дослідження й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій, та спрямовані на переоцінку доказів у справі. Враховуючи. що порядок користування земельною ділянкою вже визначався, вважає. що немає підстав його знову визначати.
45. Також у липні 2024 року до суду надійшли доповнення ОСОБА_2 до відзиву на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
46. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування частки житлового будинку від 31 січня 2019 року № 1-240 є власником 31/50 частин будинковолодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
47. Згідно з даними інвентарної справи на вказане будинковолодіння
ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу від 18 жовтня 1984 року придбала у ОСОБА_9 6/25 частини будинку АДРЕСА_2 .
48. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 березня 1988 року у справі № 2-133 уточнено ідеальні частки співвласників і частку ОСОБА_2 збільшено з 6/25 до 19/50 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, а частка інших співвласників: ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , зменшено з 19/25 до 31/50 частин.
49. Отже, ОСОБА_2 належить 19/50 частин домоволодіння, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
50. Відповідно до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради депутатів трудящих від 15 березня 1956 року затверджено обміри земель забудованого кварталу №80, 81 у м. Черкаси та закріплено у постійне користування за домоволодінням АДРЕСА_1 земельну ділянку, площею 710 кв. м.
51. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 листопада
1994 року визначено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 згідно з варіанту № 1 висновку судово-технічної експертизи та виділено в користування ОСОБА_6 , ОСОБА_7 земельну ділянку, площею 368,90 кв. м, ОСОБА_2 - земельну ділянку, площею 318,67 кв. м, залишено в загальному користуванні прохід до земельної ділянки, виділеної ОСОБА_2 .
52. У мотивувальній частині вказаного рішення суду визначено, що при розгляді справи встановлено, що попередні співвласники ОСОБА_11 і ОСОБА_12 ще у 1961 році добровільно визначили між собою порядок користування земельною ділянкою, про що свідчить схема розподілу інвентарного бюро від 11 березня
1961 року.
53. Вказане рішення суду було виконано, про що судовим виконавцем Соснівського районного суду м. Черкаси складено акт від 16 листопада 1995 року. Згідно з цього акту судового виконавця визначено порядок користування земельною ділянкою між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 згідно з схеми № 1 технічної експертизи, виділено ОСОБА_2 318,67 кв. м, а ОСОБА_6 - 368,90 кв. м.
54. Спірна земельна ділянка є неприватизованою.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
55. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
56. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
57. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
58. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
59. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
60. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
61. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
62. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
63. Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині відповідають.
64. Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
65. Статтями 15 16 ЦК України передбачено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
66. Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
67. Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
68. Також відповідно до частини першої статті 377 ЦК України в редакції, чинній на час набуття ОСОБА_1 частки житлового будинку, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
69. Частиною четвертою статті 120 ЗК України в редакції, чинній на час набуття ОСОБА_1 частки житлового будинку, передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
70. Згідно з частиною першою статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а в разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
71. Оскільки володіння та порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності визначається насамперед угодою співвласників залежно від розміру їхніх часток у спільній власності, то при застосуванні статті 88 ЗК України при вирішенні спорів потрібно брати до уваги цю угоду.
72. При вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.
73. Такі правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 569/14731/17.
74. Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
75. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
76. Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що порядок користування спірною земельною ділянкою вже встановлений рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 21 листопада 1994 року у цивільній справі № 2-1822, є діючим та обов`язковим для користувачів ділянки, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення первісного позову ОСОБА_1 .
77. При цьому суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначали, що при зверненні до суду з цим позовом ОСОБА_1 не враховано правовий порядок та дійсний обсяг земельних прав, що перейшли до нього в момент вчинення правочину з нерухомістю.
78. Крім того, судами попередніх інстанцій вмотивовано відхилено наданий позивачем експертний висновок від 19 червня 2020 року №1906/20, оскільки такий будується на неточних відомостях, без врахування порядку користування, встановленого судом в 1994 році, так як на час проведення експертизи схеми поділу ділянки та акту судового виконавця про його виконання в матеріалах справи не було.
79. Зокрема, судами зазначено, що у наданій судовому експерту технічній документації було визначено площу земельної ділянки по узвозу Білоцерківському - 0,1000 га, тому експертом визначено варіант встановлення порядку користування спірною земельною ділянкою, виходячи з площі 0,1000 га, проте відповідно до рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 21 листопада 1994 року проведено розподіл земельної ділянки площею 687 кв. м.
80. При цьому судами зазначено, що позивач просить суд здійснити розподіл земельної ділянки більшої площі, а саме 0,1000 га, стосовно якої органом місцевого самоврядування не приймалось рішення про надання у користування сторонам.
81. З огляду на вказане доводи касаційної скарги про необґрунтоване та безпідставне відхилення судами висновку експерта у даній справі, є помилковими.
82. При новому розгляді справи апеляційний суд також врахував, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 червня 2023 року у справі №580/6678/22, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року, визнано протиправними дії Державного кадастрового реєстратора Сектора №1 Відділу №4 (м. Черкаси) Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Заєць М. І. щодо реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 7110136700:03:012:0115, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано Державного кадастрового реєстратора Сектора №1 Відділу №4 (м. Черкаси) Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Заєць М. І. скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:03:012:0115 за адресою: АДРЕСА_1 .
83. В постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року колегія суддів звернула увагу, що зазначена земельна ділянка перебуває у спільному користуванні позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а останній збільшив розмір земельної ділянки, розробивши технічну документацію із землеустрою та зареєструвавши на підставі такої документації земельну ділянку з кадастровим номером 7110136700:03:012:0115, площею 0,1000 га. Збільшення площі земельної ділянки відбулося за рахунок включення до площі земельної ділянки автодороги з твердим покриттям (проїзду), за допомогою якої власники інших домоволодінь здійснюють проїзд до свого житла. В подальшому
ОСОБА_1 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси (справа №712/5278/20) із позовом про визначення порядку землекористування, де виділив ОСОБА_2 частину земельної ділянки, де і є ця автодорога з твердим покриттям.
84. Доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом принципу змагальності сторін у зв`язку із долученням з власної ініціативи в якості доказу постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року у справі №580/6678/22, та самостійне знаходження рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 червня 2023 року у справі № 580/6678/22, є помилковими.
85. Як вбачається з матеріалів справи, 31 січня 2024 року до Черкаського апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_2 - адвоката Севастьянової А. В. про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, до якої було долучено постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року у справі
№ 580/6678/22 та зазначено, що рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 червня 2023 року вже виконано добровільно Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області, скасована державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:03:012:0115 за адресою: АДРЕСА_1 .
86. Тлумачення положень частини четвертої статті 365 367 ЦПК України дає Верховному Суду можливість виснувати, що суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд справи, може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи
(з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа, з доведених нею поважних причин, не мала можливості подати до суду першої інстанції. Разом з тим, вирішуючи питання стосовно прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, суд апеляційної інстанції зобов`язаний мотивувати свій висновок у відповідній ухвалі або в ухваленому судовому рішенні. Крім того, у разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу.
87. Зазначене підтверджується численною, сталою й незмінною практикою Верховного Суду (різних юрисдикцій) з цього процесуального питання, яке має важливий вплив на дотримання принципів судочинства: змагальності, диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу, правової визначеності (див.: постанови Верховного Суду: від 08 листопада 2023 року у справі
№ 140/1322/22; від 18 червня 2020 року у справі № 909/965/16, від 16 червня
2021 року у справі № 915/2222/19, від 01 липня 2021 року у справі № 46/603,
від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17, від 31 липня 2019 року у справі
№ 753/11963/15-ц, від 14 грудня 2022 року у справі № 521/574/22, та інші).
88. Водночас, у цій справі, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з його висновками, зробленими на підставі оцінки доказів, наявних в матеріалах справи під час розгляду справи у суді першої інстанції.
89. Додаткові посилання апеляційного суду на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року у справі № 580/6678/22не свідчать про порушення судом принципу змагальності сторін, оскільки рішення адміністративного суду не було покладено в основу оскаржуваної постанови.
90. Крім того вказане рішення адміністративного суду подавалось стороною відповідача не як новий доказ, а як додаток до заяви про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, у задоволенні якої було відмовлено ухвалою Черкаського апеляційного суду від 11 квітня
2024 року.
91. При новому розгляді справи апеляційний суд, врахувавши висновки Верховного Суду, викладені у цій справі у постанові від 22 листопада 2023 року, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено порушення його права користування земельною ділянкою співвласниками будинковолодіння по АДРЕСА_1 , порядок користування якої вже встановлений рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси
від 21 листопада 1994 року у цивільній справі № 2-1822 та є діючим і обов`язковим для користувачів ділянки. Також позивачем не доведено позбавлення його можливості належно користуватися своєю частиною будинку та ущемлення відповідачем його законних прав як нового співвласника в користуванні своєю частиною будинку.
92. Висновки судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України від 15 травня
2017 року у справі № 705/6917/14-ц, від 01 листопада 2017 року у справі
№ 334/2465/14-ц, у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 473/4829/13-ц, від 22 лютого 2022 року у справі № 577/5615/19, від 31 травня 2022 року у справі № 642/5013/17, від 20 жовтня 2022 року у справі
№ 490/12243/16-ц, від 07 грудня 2022 року у справі № 367/2004/17,
від 22 листопада 2023 року у справі № 712/5278/20, на які посилається заявник у касаційній скарзі.
93. Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій в оскаржуваній частині норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
94. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження
№ 14-446цс18).
95. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.
96. Колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому в цій частині їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 січня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 11 квітня 2024 рокув частині вирішення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору Черкаська міська рада, про встановлення порядку землекористуваннязалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович