Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.06.2018 року у справі №360/1588/17

Постанова

Іменем України

25 травня 2020 року

м. Київ

справа № 360/1588/17

провадження № 61-16036св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Клавдієво-Тарасівська селищна рада Бородянського району Київської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 22 листопада 2017 року у складі судді

Міланіч А. М. та постанову апеляційного суду Київської області від 06 лютого

2018 рокуу складі колегії суддів: Лівінського С. В., Журби С. О., Олійника В. І.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 постійно, починаючи з

1986 року по теперішній час, проживає у будинку АДРЕСА_1 . 1/2 частина зазначеного будинку на праві спільної часткової власності належала його дружині - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а інша 1/2 частина цього будинку належала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 дружини позивача, ОСОБА_1 успадкував 1/2 частину вказаного будинку.

ОСОБА_3 за життя постійно проживала у вказаному будинку, фактично

ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали як одна сі`мя з 2000 року по день смерті ОСОБА_3 .

Так як ОСОБА_3 інших родичів не мала, практично ніколи не працювала, зловживала спиртними напоями, ОСОБА_1 їй допомагав продуктами харчування, сплачував рахунки за користування електричною енергією, купував дрова для опалення її частини будинку взимку, купував одяг, а також допомагав по господарству, підтримував її, як члена своєї сім`ї, тобто фактично господарство було спільним, оскільки остання самостійно вести господарство можливості не мала. Крім того, позивач поніс усі витрати на поховання ОСОБА_3 .

Позивач, як спадкоємець четвертої черги, вважає, що має право на 1/2 частину спірного будинку, яка належала померлій ОСОБА_3

ОСОБА_1 просив визнати за ним в порядку спадкування після померлої ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 22 листопада

2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позовних вимог, районний суд виходив з того, що належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт спільного проживання позивача з ОСОБА_3 однією сім?єю не надано, а тому у задоволенні позову слід відмовити за його недоведеністю.

Постановою апеляційного суду Київської області від 06 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 22 листопада

2017 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

05 березня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Бородянського районного суду Київської області від 22 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Київської області від 6 лютого 2018 року та хвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Аргументи касаційної скарги зводяться до того, до заявник відповідно до правил частини першої статті 1264 ЦК України має право на спадкування 1/2 частини спірного будинку, оскільки спільно проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім?єю, що підтверджується матеріалами справи та показами свідків.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Бородянського районного суду Київської області.

У червні 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Розпорядженням від 16 квітня 2020 року № 1111/0/226-20 за касаційним провадженням № 61-16036св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 16 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 22 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Київської області від 06 лютого 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Короткий зміст фактичних обставин справи

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 березня 2014 року після померлої ОСОБА_2 , є власником 1/2 частки житлового будинку з відповідними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Власником іншої 1/2 частини будинку на підставі договору купівлі продажу, посвідченого 26 лютого 1986 року виконавчим комітетом Клавдієво-Тарасівської селищної ради, реєстраційний № 342, був ОСОБА_4 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до витягу з Київського обласного державного нотаріального архіву спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилась.

В спірній частині будинку постійно проживала та була зареєстрована ОСОБА_3 , яка ІНФОРМАЦІЯ_2 померла.

У березні 2017 року ОСОБА_1 , з метою прийняти у спадок спірну 1/2 частину будинку, звернувся до приватного нотаріуса Бородянського районного нотаріального округу Короля Р. А. Однак, останній листом від 16 березня 2017 року йому відмовив.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт спільного проживання позивача з ОСОБА_3 однією сім?єю з ОСОБА_1 .

Колегія судів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з таких підстав.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

За змістом статей 1217, 1258 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (частина перша статті 1258 ЦК України).

За правилами статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року

№ 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18), законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Обов`язок надання доказів покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, надавши оцінку показам свідків, письмовим доказам, поданими сторонами, обґрунтовано встановили, що ОСОБА_1 не довів, що постійно проживав зі спадкодавцем однією сім`єю протягом п`яти років. Суди зробили правильний висновок про відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законних і обґрунтованих судових рішень, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередньої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який обґрунтовано їх спростував.

Разом з тим, у силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Бородянського районного суду Київської області від 22 листопада

2017 року та постанову апеляційного суду Київської області від 06 лютого

2018 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 22 листопада

2017 року та постанову апеляційного суду Київської області від 06 лютого

2018 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська