Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.09.2019 року у справі №161/4005/19

Постанова

Іменем України

25 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 161/4005/19

провадження № 61-16985св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Сенс»,

відповідачі: Другий відділ державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області, Державне підприємство «Сетам», ОСОБА_1 ,

третя особа: Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Сенс» до Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області, Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_1 , третя особа - Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк», про визнання недійсними результатів прилюдних торгів,

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Сенс» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 червня 2019 року у складі судді Присяжнюк Л. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Шевчук Л. Я., Данилюк В. А., Киці С. І.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Сенс» (далі - ТОВ ВКФ «Сенс») звернулося до суду з указаним позовом та просило визнати недійсними результати прилюдних торгів у виконавчому провадженні за № 33150977, які оформлені протоколом від 07 грудня 2018 року № 374558 про проведення електронних торгів та актом від 03 січня 2019 року про реалізацію предмета іпотеки - адміністративно-складських приміщень (В-2), загальною площею 755,1 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ ВКФ «Сенс» посилалося на те, що на виконанні Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - Другого ВДВС міста Луцьк) перебувало виконавче провадження № 33150977 з примусового виконання рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 19 липня 2009 року про солідарне стягнення з ТОВ ВКФ «Сенс» та поручителя ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» (далі - АТ «Креді Агріколь Банк») 813 679,91 грн заборгованості за кредитним договором. 30 листопада та 06 грудня 2018 року його представником до Другого ВДВС міста Луцьк були надіслані заяви про зупинення виконавчого провадження у зв`язку з його зверненням до Ківерцівського районного суду Волинської області з клопотанням про заміну сторони виконавчого провадження. 07 грудня 2018 року відбулися прилюдні торги щодо описаного та арештованого майна боржника, переможцем яких став ОСОБА_1 . На його думку, проведені прилюдні торги єнеправомірними з тих підстав, що державний виконавець не зупинив виконавче провадження, хоча боржник подавав до суду заяви про заміну сторони виконавчого провадження. Складений звіт про оцінку переданого на реалізацію майна є недійсним, оскільки минув шестимісячний строк його дії, а державний виконавець самовільно визначив початкову ціну продажу майна. У зв`язку з цим позов просив задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Луцький міськрайонний суд Волинської області рішенням від 11 червня 2019 року відмовив у задоволенні позову.

Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що прилюдні торги були проведені з дотриманням встановленого законом порядку, а тому відсутні підстави для визнання результатів прилюдних торгів недійсними.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Волинський апеляційний суд постановою від 13 серпня 2019 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 червня 2019 року залишив без змін.

Мотивував судове рішення апеляційний суд тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому суд виходив з того, що незадоволення заяви боржника щодо зупинення виконавчого провадження не може бути підставою для визнання результатів прилюдних торгів недійсними. Також зазначив, що посилання заявника на те, що результати прилюдних торгів є недійсними, так як при їх проведенні був врахований недійсний звіт про оцінку майна, не заслуговують на увагу, оскільки на час проведення перших торгів 06 жовтня 2017 року звіт про оцінку нерухомого майна у виконавчому провадженні був дійсним.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У серпні 2019 року ТОВ ВКФ «Сенс» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 червня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга ТОВ ВКФ «Сенс» мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій відсутності в матеріалах виконавчого провадження постанови державного виконавця про заміну сторони виконавчого провадження з Акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» (далі - АТ «Індекс банк») на АТ «Креді Агріколь Банк», що призвело до незаконності дій державного виконавця щодо здійснення ним функцій продавця майна та є наслідком недійсності електронних торгів. Зокрема, державний виконавець як продавець, здійснюючи виконавчі дії щодо підготовки до продажу іпотечного майна, правильно не визначився в чиїх інтересах він діє згідно з виконавчим листом, виданим Ківерцівським районним судом Волинської області 14 травня 2009 року, і не встановив перед ким існував борг, який планувалося погасити (перед АТ «Індекс банк» чи АТ «Креді Агріколь Банк»). Незаконне відкриття виконавчого провадження 20 червня 2012 року про стягнення заборгованості на користь АТ «Креді Агріколь Банк» є нікчемним та не породжує для нього юридичних наслідків та вказує на незаконність дій державного виконавця при проведенні прилюдних торгів. Крім того, йому незаконно відмовлено в зупиненні виконавчих дій, що призвело до порушення прав та інтересів нового боржника.

У жовтні 2019 року АТ «Креді Агріколь Банк», Другий ВДВС міста Луцьк і ДП «Сетам» подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що вони є законними і обґрунтованими. Доводи наведені в касаційній скарзі не відповідають дійсним обставинам справи, не ґрунтуються на вимогах закону, не спростовують доведені обставини і не обґрунтовують порушення судами норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржуваних судових рішень. Позивачем не надано доказів порушення правил призначення та проведення прилюдних торгів і оформлення їх результатів, не доведено наявність підстав для визнання результатів торгів недійсними.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

09 жовтня 2019 року справа № 161/4005/19 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що 24 вересня 2008 року між АТ «Індекс банк», змінено назву на АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ ВКФ «Сенс» був укладений кредитний договір № 8/21/08-кі (далі - кредитний договір) за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 100 000 доларів США з кінцевим терміном погашення 23 вересня 2018 року із сплатою 14 процентів річних.

В цей же день для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між АТ «Індекс банк» та ТОВ ВКФ «Сенс» був укладений договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку банку було передано іпотечне майно, а саме: адміністративно-складські приміщення площею 755,1 кв. м, розташовані за адресою : АДРЕСА_1 .

Крім того, для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 31 березня 2009 року між АТ «Індекс банк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки.

Вказані вище обставини встановлені рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 14 травня 2009 року в цивільній справі № 2-567/2009 року.

Цим же рішенням суду стягнуто солідарно з боржника ТОВ ВКФ «Сенс» та поручителя ОСОБА_2 на користь АТ «Індекс банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 813 679,91 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою заступника начальника другого відділу державної виконавчої служби Луцького управління юстиції (змінено назву на - Другий відділ ДВС міста Луцьк) від 20 червня 2012 року було відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа, виданого Ківерцівським районним судом Волинської області про солідарне стягнення із ТОВ КВФ «Сенс» та поручителя ОСОБА_2 813 679,91 грн заборгованості за кредитним договором.

Постановою заступника начальника Другого відділу ДВС міста Луцьк від 21 листопада 2016 року було призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для оцінки нерухомого майна.

Згідно зі звітом суб`єкта оціночної діяльності від 12 травня 2017 року про оцінку описаного та арештованого адміністративно-складського приміщення ринкова вартість зазначеного нерухомого майна загальною площею 755,1 кв. м складає 1 512 088 грн.

Нерухоме майно було передано на реалізацію на торгах ще у липні 2017 року, однак виконавчі дії неодноразово зупинялися за ініціативою позивача.

З протоколу проведення електронних торгів від 06 жовтня 2017 року № 289133 встановлено, що торги не відбулися через відсутність допущених учасників торгів.

В періоди з 18 грудня 2017 року по 07 травня 2018 року та з 15 травня по 21 листопада 2018 року виконавчі дії зупинялися у зв`язку з поданням до суду заяви про заміну боржника у виконавчому провадженні.

Адміністративно-складські приміщення були реалізовані 07 грудня 2018 року на торгах за початковою ціною у розмірі 1 209 670,40 грн, про що Державним підприємством «Сетам», яке організовувало торги, оформлено протокол проведення електронних торгів № 374559.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Сенс» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 червня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Законом України «Про виконавче провадження» та Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок реалізації арештованого майна) в редакції, чинній на час проведення електронних торгів.

Примусова реалізація заставного майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю дій і правовідносин, що в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень, і особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до закону.

За змістом частин першої, другої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Порядком реалізації арештованого майна визначено, що електронні торги - це продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акту проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.

Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).

Частиною четвертою статті 656 ЦК України встановлено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

З аналізу змісту частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Ураховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК України.

Отже, акт про проведення, який складений за результатами прилюдних торгів, стосується оформлення правового результату торгів, наслідком яких є виникнення цивільних прав та обов`язків, у зв`язку з чим торги є правочином у розумінні статті 202 ЦК України.

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року в справі

№ 3-242гс16 викладено правовий висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року в справі № 668/5633/14-ц також викладено правовий висновок, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Тобто для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання електронних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Отже, проведення прилюдних торгів з порушенням є підставою для визнання цих торгів недійсними лише за умови порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди дійшли правильного висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність порушень, що могли вплинути саме на результати торгів.

Висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 24 жовтня 2012 року в справі № 6-116цс12 та від 22 лютого 2017 року в справі № 6-2677цс16.

Перевіряючи доводи касаційної скарги про неврахування судами того, що в матеріалах виконавчого провадження постанови державного виконавця про заміну сторони виконавчого провадження з АТ «Індекс банк» на АТ «Креді Агріколь Банк», що призвело до незаконності дій державного виконавця щодо здійснення ним функцій продавця майна та є наслідком недійсності електронних торгів не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Звертаючись з цим позовом позивач не вказував як на підставу свої вимог незаконність дій державного виконавця щодо винесення постанови від 20 червня 2012 року про відкриття виконавчого провадження за заявою АТ «Креді Агріколь Банк».

Відповідно до частини другої статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

У зв`язку з цим, зазначення у касаційній (апеляційній) скарзі доводів як на підставу задоволення позову, які не були вказані в позовній заяві, не є причиною для скасування рішення суду.

Також Верховним Судом враховується і те, що згідно з рішенням загальних зборів акціонерів АТ «Індекс банк» від 07 серпня 2009 року (протокол № 5) у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про акціонерні товариства» та приведенням діяльності акціонерних товариств у відповідність до вимог цього Закону банк змінив своє найменування з Акціонерного товариства «Індекс банк» на Публічне акціонерне товариство «Індекс банк». Згідно з рішенням загальних зборів акціонерів банку від 20 січня 2011 року (протокол № 1) Банк змінив своє найменування з Публічного акціонерного товариства «Індекс банк» на ПАТ «Креді Агріколь Банк». Тобто у даному випадку відбулася лише зміна найменування стягувача, а не заміна стягувача правонаступником, як зазначає позивач у касаційній скарзі.

Крім того, доказів того, що постанова державного виконавця від 20 червня 2012 року про відкриття виконавчого провадження була предметом оскарження в судах позивачем не надано, тобто не доведено її незаконність.

Керуючись однією з аксіом цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», що означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права», суд касаційної інстанції вважає, що стягувач не може бути незаконно позбавлений закріпленого в Конституції України права на виконання рішення суду, як і не може бути з формальних підстав позбавлено прав переможця торгів.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами того, що державним виконавцем незаконно відмовлено в зупиненні виконавчих дій, що призвело до порушення прав та інтересів нового боржника, обґрунтовано спростовано апеляційним судом з посиланням на те, що підставою для зупинення вчинення виконавчих дій були неодноразові заяви позивача про заміну боржника у виконавчому провадженні, які стосувалися договорів позивача (боржника) з Товариством з обмеженою відповідальністю «Статор», без отримання на це згоди кредитора у зобов`язанні. У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що незадоволення заяви боржника щодо зупинення виконавчого провадження не може бути підставою для визнання результатів прилюдних торгів недійсними.

Згідно з частиною шостою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

Апеляційним судом встановлено, що спірне нерухоме майно було передано на реалізацію у липні 2017 року. Звіт про оцінку майна був складений 12 травня 2017 року, а перші електронні торги були проведені 06 жовтня 2017 року. Отже, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що на час проведення перших електронних торгів 06 жовтня 2017 року звіт про оцінку нерухомого майна у виконавчому провадженні був дійсним. У зв`язку з цим доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставними.

Встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, та не належить до компетенції касаційного суду.

Таким чином, твердження позивача про доведеність обставин за якими наявні підстави для визнання недійсними результатів прилюдних торгів, не заслуговують на увагу, оскільки судами попередніх інстанцій не встановлено таких обставин, а суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону Верховний Суд не здійснює переоцінку доказів у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

Вирішуючи спір між сторонами у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 401 та статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Сенс» залишити без задоволення.

РішенняЛуцького міськрайонного суду Волинської області від 11 червня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. П. Курило