Історія справи

Постанова КЦС ВП від 25.01.2018 року у справі №292/12/16

Постанова

Іменем України

25 січня 2018 року

м. Київ

справа № 292/12/16-ц

провадження № 61-167св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, який діє у власних інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2,

відповідач - виконавчий комітет Курненської сільської ради Червоноармійського району Житомирської області,

треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_7, на рішення апеляційного суду Житомирської області у складі суддів: Матюшенка І. В., Галацевич О. М., Широкової Л. В. від 21 червня 2016 року,

ВСТАНОВИВ :

У січні 2016 року ОСОБА_1 у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Курненської сільської ради Червоноармійського району Житомирської області, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування, зобовʼязання видати ордер на житло.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету відкритого акціонерного товариства «Червоноармійський льонозавод» (далі -

ВАТ «Червоноармійський льонозавод») від 25 вересня 1997 року та наказу № 47 від 25 вересня 1997 року ОСОБА_1 як працівнику вказаного товариства було виділено двокімнатну квартиру в недобудованому 16-ти квартирному будинку АДРЕСА_4.

14 серпня 1999 року між ним та керівництвом ВАТ «Червоноармійський льонозавод» укладено договір-зобов'язання, згідно якого він зобов'язувався виконати опоряджувальні роботи щодо облаштування квартири з правом в подальшому, після прийняття будинку в експлуатацію, отримати, в установленому законом порядку, ордер на вселення в квартиру.

Опоряджувальні роботи в квартирі було здійснено у встановлений договором строк, проте будинок в цілому був прийнятий до експлуатації після завершення будівництва всіма мешканцями будинку на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 27 квітня 2012 року.

Однак внаслідок банкрутства ВАТ «Червоноармійський льонозавод» рішенням 11 сесії 5-го скликання Курненської сільської ради Червоноармійського району від 22 грудня 2007 року незавершений будівництвом 16-ти квартирний будинок АДРЕСА_5 був переданий у комунальну власність територіальної громади в особі Курненської сільської ради з умовою подальшої передачі його у власність громадянам, яким виділено квартири згідно протоколу профкому ВАТ «Червоноармійського льонозаводу» від 25 вересня 1997 року.

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до виконавчого комітету Курненської сільської ради із заявою про видачу ордера на вселення в квартиру АДРЕСА_1 але рішенням виконкому сільської ради № 31 від 10 серпня 2015 року йому було відмовлено, оскільки питання власності на квартиру є спірним і підлягає судовому врегулюванню.

Таке рішення обумовлене тим, що на даний час в квартирі без належних на те правових підстав проживає його колишня дружина - ОСОБА_5 (з якою він перебував зареєстрованому шлюбі в період з 06 червня 2004 року по 07 лютого 2009 року) та її донька - ОСОБА_6, які, починаючи з

2009 року, чинять перешкоди в доступі до квартири, позбавивши його права на проживання в ній.

За таких обставин ОСОБА_1 просив визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Курненської сільської ради Червоноармійського району № 31 від 10 серпня 2015 року, зобов'язати відповідача видати ордер на його вселення як квартиронаймача та його неповнолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Червоноармійського районного суду Житомирської області від

15 квітня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Курненської сільської ради Червоноармійського району Житомирської області від 10 серпня 2015 року № 31 «Про відмову ОСОБА_8 у видачі ордера на вселення у квартиру АДРЕСА_2».

Зобовʼязано виконавчий комітет Курненської сільської ради Червоноармійського району Житомирської області видати ордер на вселення ОСОБА_1 як квартиронаймача та його неповнолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у квартиру АДРЕСА_6.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки будівництво

16-ти квартирного будинку АДРЕСА_7 закінчено і він перебуває в комунальній власності Курненської сільської ради Червоноармійського району Житомирської області та готовий до експлуатації, а ОСОБА_1 виділено у ньому квартиру на законних підставах під час роботи на підприємстві, тому відповідач не мав права відмовляти ОСОБА_1 у видачі ордера на вселення в жиле приміщення разом із малолітнім сином, що свідчить про незаконність рішення № 31 від 10 серпня 2015 року.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 21 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задоволено частково.

Рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від

15 квітня 2016 року в частині зобов'язання виконавчий комітет Курненської сільської ради Червоноармійського району Житомирської області видати ордер на вселення ОСОБА_1 як квартиронаймача та його неповнолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у квартиру АДРЕСА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким в задоволенні цих позовних вимог відмовлено.

У іншій частині рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 15 квітня 2016 року залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що спірна квартира зайнята ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Згідно положень частини другої статті 58 ЖК України, ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення, а тому позовні вимоги в частині зобов'язання виконавчого комітету Курненської сільської ради Червоноармійського району Житомирської області видати ордер на вселення ОСОБА_1 як квартиронаймача та його неповнолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у квартиру АДРЕСА_8 не підлягають задоволенню.

У частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

18 липня 2016 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду Житомирської області від 21червня 2016 року та залишити в силі рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 15 квітня

2016 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в ухвалі від 15 жовтня 2015 року в справі

№ 292/10/15-ц. Не надав юридичної оцінки доказам на підтвердження прав позивача на отримання житла в порядку статті 52 ЖК України.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядається спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

02 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частина перша статті 409 ЦПК України).

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судом установлено, що квартира АДРЕСА_8 відповідно до рішення 11 сесії 5-го скликання Курненської сільської ради Червоноармійського району від 22 грудня 2007 року перебуває у комунальній власності територіальної громади в особі Курненської сільської ради.

Пунктом 1.3 цього ж рішення органу місцевого самоврядування передбачено, що незавершений будівництвом 16-ти квартирний житловий будинок, у якому розташована спірна квартира, приймається у комунальну власність громади «…з метою подальшого завершення його будівництва за рахунок коштів фізичних осіб, яким виділені кварти згідно протоколу профкому Червоноармійського льонозаводу від 25 вересня 1997 року з послідуючою передачею у власність».

Вказаним рішенням профкому позивачу виділено 2-х кімнатну квартиру у першому під'їзді вищевказаного житлового будинку, який було прийнято в експлуатацію 27 квітня 2012 року.

Жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих Рад народних депутатів надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів Рад, представників громадських організацій, трудових колективів (стаття 51 ЖК України).

Частина перша статті 58 ЖК України визначає, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

За таких обставин висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування є вірним, оскільки квартира АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності, надання її позивачу є компетенцією виконавчого комітету Курненської сільської ради Червоноармійського району Житомирської області в порядку статті 51 ЖК України шляхом видачі ордеру для вселення.

Суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 89 ЦПК України), встановив, що спірна квартира зайнята ОСОБА_5 та ОСОБА_6, атому висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині зобовʼязання виконавчого комітету Курненської сільської ради Червоноармійського району Житомирської області видати ордер на спірну квартиру є вірним, оскільки згідно положень частини другою статті 58 ЖК України, ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. При цьому, питання про виселення із спірної квартири відповідачів у встановленому Законом порядку ніким не порушувалося.

Доводи заявника про те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в ухвалі від 15 жовтня 2015 року в справі № 292/10/15-ц є безпідставними, оскільки предметом розгляду справи

№ 292/10/15-ц було визнання незаконним розпорядження, зобовʼязання укласти договір найму жилого приміщення та усунення перешкод у користуванні спірною квартирою, що є відмінним від позовних вимог даної справи.

Також є безпідставними доводи заявника про те, що судом апеляційної інстанції не надано юридичної оцінки доказам на підтвердження прав позивача на отримання житла в порядку статті 52 ЖК України, оскільки дана норма встановлює лише порядок надання жилих приміщень у будинках відомчого житлового фонду, а стаття 58 ЖК України встановлює порядок видачі ордера на житлове приміщення, який є єдиною підставою для вселення.

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 21 червня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: Н. О. Антоненко В. М. Коротун В. І. Крат В. П. Курило