Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.08.2019 року у справі №623/99/17

Постанова

Іменем України

11 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 623/99/17

провадження № 61-33369св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С.

Ф.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

представник позивача - Сокуренко Євген Сергійович,

відповідач - ОСОБА_1,

представник відповідача - ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Харківської області від 19 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсіяннікової А. І., Сащенко І. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 29 липня 2010 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 4 000,00 грн у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 36 % на рік з кінцевим терміном повернення кредиту, що відповідає строку дії картки.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором від 29 липня 2010 року станом на 31 жовтня 2016 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 40 425,00 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 3 588,73 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 31 035,08 грн, заборгованості за пенею та комісією за користування кредитом у розмірі 3 400,00 грн, штрафу (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн і штрафу (процентна складова) у розмірі 1 901,19
грн.

На підставі вказаного ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 29 липня 2010 року у загальному розмірі 40 425,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20 квітня 2017 року у складі судді Одарюка М. П. у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що умовами кредитного договору, укладеного сторонами, передбачено, що кінцевий термін повернення кредиту відповідає строку дії картки. Оскільки строк дії картки, виданої ОСОБА_1, був встановлений до березня 2013 року, а з позовом до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором банк звернувся лише у січні 2017 року, тобто з пропуском строку позовної давності, про застосування наслідків спливу якого заявлено відповідачем, що відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог банку про стягнення заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом.

При цьому, суд відмовив у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення пені у розмірі 3 400,00 грн, штрафу (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн і штрафу (процентна складова) у розмірі 1 901,19 грн за необґрунтованістю цих вимог, оскільки відповідач зареєстрована та проживає у м. Ізюм Харківської області, що відповідно до статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" є підставою для відмови у задоволенні вказаних вимог.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 19 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20 квітня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ПАТ КБ "ПриватБанк".

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 29 липня 2010 року у загальному розмірі 34 154,11 грн, з яких: 3
403,00 грн - заборгованість за кредитом, 30 750,87 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" судовий збір у розмірі 3
115,80 грн.

У задоволенні інших позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції безпідставно застосовано до позовних вимог банку наслідки спливу позовної давності, оскільки 31 грудні 2013 року позичальником було внесено платіж на погашення заборгованості за кредитним договором від 29 липня 2010 року, що свідчить про визнання нею свого боргу перед ПАТ КБ "ПриватБанк" та про переривання перебігу позовної давності згідно зі статтею 264 ЦК України.

У статтях 526, 530 ЦК України визначено, що зобов'язання повинно виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору, тому, встановивши що основне зобов'язання за кредитним договором не виконано, суд стягнув заборгованість з позичальника.

При цьому суд погодився із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за штрафами і пенею.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання заперечення на касаційну скаргу.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року справу передано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.

Відповідно до розпорядження в. о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 07 червня 2019 року № 637/0/226-19 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 серпня 2019 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про переривання перебігу позовної давності, оскільки будь-яких дій, що б свідчили про визнання нею свого боргу, вона не вчиняла. А платіж у розмірі 280,00 грн 31 грудня 2013 року на її картковий рахунок був здійснений невідомою їй особою, якій повноважень на вчинення дій від її імені вона не надавала. З урахуванням вказаного, позивачем було пропущено строк позовної давності, про застосування наслідків спливу якого було заявлено відповідачем у справі, оскільки строк дії кредитного договору закінчився у березні 2013 року, а з позовом до суду банк звернувся лише у січні 2017 року. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, а судом апеляційної інстанції безпідставно скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Заперечення на касаційну скаргу позивачем не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29 липня 2010 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 4 000,00 грн у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 36 % на рік з кінцевим терміном повернення кредиту, що відповідає строку дії картки.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором від 29 липня 2010 року станом на 31 жовтня 2016 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 40 425,00 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 3 588,73 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 31 035,08 грн, заборгованості за пенею та комісією за користування кредитом у розмірі 3 400,00 грн, штрафу (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн і штрафу (процентна складова) у розмірі 1 901,19
грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України (частина 2 статті 1050 ЦК України).

Судом установлено, що 29 липня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до ЗАТ КБ "ПриватБанк ", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", із заявою, на підставі якої відповідачу надано кредит у розмірі 4 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору утворилась заборгованість.

Згідно з положенням статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина 2 статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до вимог статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (частини 1 та 3 статті 264 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до пунктів 3.1.1,5.3,5.4 Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH).

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення процентів за кредитом, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, в якій були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Судом установлено, що термін дії картки, виданої ОСОБА_1, було визначено до березня 2013 року.

Таким чином, кредитний договір, укладений між сторонами, діяв до 01 квітня 2013 року, після чого у банка виникло право вимоги повернення кредиту згідно з умовами договору, звернувшись до суду в установлений законом строк позовної давності.

Останній платіж з погашення заборгованості позичальник здійснила у вересні 2013 року, що згідно з частиною 1 статті 264 ЦК України свідчить про переривання перебігу позовної давності, проте даний позов пред'явлено до суду лише у січні 2017 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Судом установлено, що відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності (а. с. 51-55).

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 212, 213, 214 ЦПК України 2004 року повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові, застосувавши позовну давність до вимог банку про стягнення кредиту та процентів за користування кредитом.

У задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення пені у розмірі 3
400,00 грн, штрафу (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн і штрафу (процентна складова) у розмірі 1 901,19 грн суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відмовив за необґрунтованістю цих вимог, оскільки відповідач зареєстрована та проживає у м. Ізюм Харківської області, що відповідно до статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" є підставою для відмови у задоволенні вказаних вимог, оскільки штраф і пеня нараховані за період після 14 квітня 204 року.

Касаційна скарга не містить доводів щодо незгоди із судовими рішеннями у цій частині, тому суд касаційної інстанції висновкам судів першої та апеляційної інстанції у цій частині правової оцінки не дає.

Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку про помилковість висновку апеляційного суду, який вважав, що внесення 31 грудня 2013 року платежу у розмірі 280,00 грн свідчить про переривання перебігу позовної давності та дає підстави для стягнення з відповідача кредитної заборгованості.

Відповідно до частин 1 , 3 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.

Не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 08 листопада 2017 року у справі № 6-2891цс16.

Із матеріалів справи, зокрема виписки ПАТ КБ "ПриватБанк" по картковому рахунку ОСОБА_1 від 08 лютого 2017 року, вбачається, що платіж у розмірі 280,00 грн 31 грудня 2013 року на картковий рахунок ОСОБА_1 був здійснений ОСОБА_2 (а. с. 124). При цьому, під час розгляду справи за допомогою належних і допустимих доказів не була підтверджена та обставина, що відповідач уповноважила вказану особу діяти від свого імені. Останній платіж у розмірі 240,00 грн на погашення кредитної заборгованості від імені ОСОБА_1 був здійснений 26 вересня 2013 року, що не заперечується відповідачем.

З указаного вбачається, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про переривання перебігу позовної давності, оскільки внесення 31 грудня 2013 року коштів у розмірі 280,00 грн не позичальником, а іншою особою, за відсутності доказів надання ОСОБА_1 згоди або доручення такій особі на вчинення цих дій, не є дією відповідача, що свідчить про визнання нею свого боргу, і не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності, тому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем пропущено позовну давність для захисту наведених цивільних прав та інтересів.

При цьому, апеляційним судом не враховано, що вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.

Вказане свідчить, що апеляційним судом безпідставно скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, рішення апеляційного суду згідно зі статтею 413 ЦПК України підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Таким чином, з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, пов'язані з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 1 920,00 грн.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Харківської області від 19 жовтня 2017 року скасувати.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20 квітня 2017 року залишити в силі.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 1 920,00 грн (одна тисяча дев'ятсот двадцять грн 00 коп. ).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф.

Хопта