Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.02.2019 року у справі №761/5944/17

Постанова

Іменем України

24 липня 2019 року

м. Київ

справа № 761/5944/17

провадження № 61-1655св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25 червня 2018 року у складі судді Піхур О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У позовній заяві ПАТ «Укрсоцбанк» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором кредиту від 07 грудня 2007 року № 40.29-48/587 у сумі 2 319 517,35 грн (85 841,51 доларів США), з яких: заборгованість за кредитом - 64 904,00 доларів США, що згідно з курсом НБУ становить 1 753 766,38 грн, заборгованість за процентами - 20 937,51 доларів США, що згідно з курсом НБУ становить 565 750,97 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 червня 2018 року провадження у цивільній справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у частині позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» про стягнення з ОСОБА_1 за договором кредиту від 07 грудня 2007 року № 40.29-48/587 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 64 904 доларів США та заборгованості за процентами у розмірі 9 579,33 доларів США - закрито.

Закриваючи провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь банку 64 904 доларів США заборгованості за тілом кредиту і 9 579,33 доларів США заборгованості за процентами, суд першої інстанції виходив з наявності рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 10 листопада 2015 року в справі № 1653/15, предметом якої було стягнення ПАТ «Укрсоцбанк» із ОСОБА_1 заборгованості за договором кредиту від 07 грудня 2007 року № 40.29-48/587, і яким було стягнуто 1 617 590,60 грн, з яких заборгованість за кредитом - 64 904 доларів США, що згідно з курсом НБУ становить 1 409 551,58 грн, заборгованість за процентами у сумі 9 579,33 доларів США, що згідно з курсом НБУ становить 208 039,02 грн. Суд першої інстанції вказав, що указаним рішенням третейського суду вирішено спір між тими самими сторонами і про той самий предмет спору, таке рішення третейського суду не скасовано і не відкрито провадження про перегляд такого рішення, що згідно з вимогами пункту 6 частини першої статті 255 і пункту 4 частини першої статті 186 ЦПК України є підставою для закриття провадження у справі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» залишено без задоволення, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25 червня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Наявність чинного рішення третейського суду не дозволяє банку звертатися до суду з аналогічним позовом до того самого відповідача, з тих самих підстав і стосовно тієї самої суми заборгованості.

Крім того, ухвала Апеляційного суду міста Києва від 21 серпня 2018 року, якою відмовлено позивачу у видачі виконавчого листа, була постановлена після спливу майже двох місяців з моменту постановлення оскаржуваної ухвали Шевченківського районного суду м. Києва. ПАТ «Укрсоцбанк» не оскаржувало вказану ухвалу в апеляційному порядку, а, отже, не використало усі можливі способи судового захисту з метою реалізації процедури виконання рішення третейського суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, Акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення третейського суду не може бути виконано, оскільки ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21 серпня 2018 року у справі № 796/166/2018 відмовлено позивачу у видачі виконавчого листа у зв`язку з тим, що рішення третейського суду прийняте не в межах його компетенції.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що рішення третейського суду станом на день звернення до суду з позовом і вирішення питання про закриття провадження не було оскаржено, позивач мав право вимагати видачі виконавчого листа на виконання такого рішення. Наявність чинного рішення третейського суду не дозволяло банку подавати аналогічний позов до того самого відповідача, з тих самих підстав і стосовно тієї ж суми заборгованості. Банк не використав можливості реалізувати процедуру виконання рішення третейського суду, а тому звернення до суду з указаним позовом є передчасним та вказуватиме на повторне стягнення суми заборгованості. Приймаючи постанову про залишення ухвали суду першої інстанції без змін, апеляційний суд не міг врахувати ухвалу про відмову у видачі виконавчого листа, оскільки вона була постановлена через два місяці після прийняття судом рішення про закриття провадження у справі.

Надходження справи до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року і витребувано із Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу № 761/5944/17.

У березні 2019 року цивільна справа № 761/5944/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2019 року справу за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанції

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За правилом статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані ухвала суду першої інстанції і постанова апеляційного суду не відповідають.

Судами встановлено, що рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 10 листопада 2015 року у справі №1653/15 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту від 07 грудня 2007 року № 40.29-48/587 у сумі 1 617 590,65 грн, з яких заборгованість за кредитом - 64 904,00 доларів США, що згідно з курсом НБУ становить 1 409 551,58 грн, заборгованість за процентами - 9 579,33 доларів США, що згідно з курсом НБУ становить 208 039,02 грн.

Звертаючись до суду з цим позовом, ПАТ «Укрсоцбанк» просило стягнути з відповідача заборгованість за договором кредиту від 07 грудня 2007 року № 40.29-48/587 в сумі 2 319 517,35 грн (85 841,51 доларів США), з яких: заборгованість за кредитом у сумі 64 904 доларів США, що згідно з курсом НБУ становить 1 753 766,38 грн, заборгованість за процентами - 20 937,51 доларів США, що згідно з курсом НБУ становить 565 750,97 грн.

Постановляючи ухвалу про часткове закриття провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, вважав, що чинне рішення третейського суду щодо спору за участі тих самих сторін і з того самого предмета спору унеможливлює розгляд справи компетентним судом. За таких обставин суди попередніх інстанцій вважали можливим застосувати до спірних правовідносин пункт 6 частини першої статті 255 ЦПК України.

Колегія судів не погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 255 ЦПК України суд ухвалою закриває провадження у справі, якщо встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 186 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому самому третейському суді виявився неможливим.

Звернення до третейських судів є одним зі способів захисту прав суб`єктів цивільних правовідносин (стаття 17 ЦПК України).

Частиною другою статті 1 Закону України «Про третейські суди»визначено, що до третейського суду за угодою сторін може бути передано будь-який спір, що виникає із цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Положеннями статті 6 указаного закону визначено підвідомчість справ третейським судам.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 серпня 2018 року (справа № 796/166/2018) заяву ПАТ «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 10 листопада 2015 року залишено без задоволення.

Зазначена ухвала від 21 серпня 2018 року мотивована тим, що на час винесення рішення Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків (10 листопада 2015 року) Закон України «Про третейські суди» (пункт 14 частини першої статті 6) містив заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), а тому справа, у якій прийнято рішення третейським судом, не підвідомча йому відповідно до закону.

Ухвала Апеляційного суду м. Києва від 21 серпня 2018 року у справі № 796/166/2018 набула законної сили 21 вересня 2018 року.

Таким чином, рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 10 листопада 2015 року у справі №1653/15 не може бути виконане.

На спростування доводів банку, Київський апеляційний суд в ухвалі від 11 грудня 2018 року справі зазначив, що ухвала Апеляційного суду міста Києва від 21 серпня 2018 року, якою встановлено непідвідомчість спору третейському суду, була постановлена після спливу майже двох місяців з моменту постановлення оскаржуваної ухвали, а тому висновків суду першої інстанції не спростовує.

Аналізуючи оскаржувані судові рішення у справі, яка переглядається, а також враховуючи встановлені обставини та мотиви, наведені Апеляційним судом м. Києва в ухвалі від 21 серпня 2018 року у справі № 796/166/2018, колегія суддів приходить до висновку, що закриття провадження у цій справі щодо частини позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості фактично позбавить банк можливості реалізувати своє право на судовий захист, передбачене статтею 4 ЦПК України, та захистити свої інтереси.

На зазначене вище суди попередніх інстанцій уваги не звернули і не сприяли дотриманню завдання цивільного судочинства, визначеного частиною першою статті 2 ЦПК України.

Встановивши наявність судового рішення про відмову ПАТ «Укрсоцбанк» у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, яке набуло законної сили, та неможливість у зв`язку з цим захистити свої майнові права у інший спосіб, ніж звернутися до суду з цим позовом, апеляційний суд фактично залишив апеляційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» без задоволення з одних лише формальних міркувань, чим допустив неправильне застосування пункту 6 частини першої статті 255 і пункту 4 частини першої статті 186 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною четвертою статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду необхідно скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400, 409, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Кривцова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк