Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.08.2019 року у справі №367/4901/18

Постанова

Іменем України

19 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 367/4901/18

провадження № 61-13722св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2, поданою представником ОСОБА_3, на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 10 серпня 2018 року у складі судді Саранюк Л. П. та постанову Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила стягнути з нього на свою користь майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 193 068,96 грн, та 37 700 грн на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 10 серпня 2018 року відкрито провадження у вказаній справі.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_2, через свого представника ОСОБА_3, оскаржив її в апеляційному порядку з підстав порушення правил підсудності.

Постановою Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 10 серпня 2018 року без змін.

Апеляційний суд виходив з того, що позивач правомірно пред'явила свій позов за місцем заподіяння шкоди, скориставшись правом альтернативної підсудності, а тому доводи апеляційної скарги про те, що справа повинна розглядатися Солом'янським районним судом м. Києва не ґрунтуються на вимогах закону.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 10 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року і передати справу на новий розгляд за встановленою підсудністю до Солом'янського районного суду м. Києва.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до положення частини 1 статті 27 ЦПК України дана справа територіально підсудна Солом'янському районному суду м. Києва, оскільки зареєстроване місце проживання відповідача знаходиться в межах територіальної юрисдикції цього суду, а отже провадження у справі відкрито судом з порушенням правил підсудності.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

19 серпня 2019 року справа № 367/4901/18 надійшла до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 2 статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Положення про підсудність справ врегульовано у главі 2 розділу I ЦПК України.

Згідно з нормами процесуального закону завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого і правильного розгляду і вирішення справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб'єктів права.

Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною 1 статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини 6 статті 28 ЦПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Ірпінського міського суду Київської області з позовом про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася на а/д Київ-Ковель 30 км+300 м, що територіально відноситься до Ірпінського району Київської області.

За альтернативної підсудності право вибору суду, до якого він бажає звернутися, належить саме позивачу.

ОСОБА_1 обрано суд за місцем заподіяння шкоди.

Постановляючи ухвалу про відкриття провадження, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, правильно керувався частиною 6 статті 28 ЦПК України та дійшов правильного висновку про те, що ця справа підсудна Ірпінському міському суду Київської області.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги про те, що провадження у даній справі відкрито з порушенням правил підсудності є безпідставними.

Інших доводів, які спростовують законність та обґрунтованість судових рішень касаційна скарга не містить.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Згідно з частиною 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 10 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 10 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук