Історія справи

Постанова КЦС ВП від 23.06.2025 року у справі №824/23/25
Постанова КЦС ВП від 23.06.2025 року у справі №824/23/25

Постанова

Іменем України

23 червня 2025 року

м. Київ

Справа № 824/23/25

Провадження № 61-5303ав25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. -

за участю секретаря судового засідання - Терехової О. Ю.,

позивача в арбітражному спорі - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Будинок «Новаагро» (далі - продавець), в інтересах якого діють адвокати Кожушний Кирило Сергійович, Кувакіна Надія Віталіївна , Крайз Олександр Ігорович (далі - адвокати продавця),

відповідача в арбітражному спорі - компанії «A. X. AGROSLAVINVEST s. r. o.» (далі - покупець), в інтересах якої діє адвокат Коростильов Сергій Васильович (далі - адвокат покупця),

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу покупця

на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 березня 2025 року, постановлену за заявою покупця про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС) від 16 грудня 2024 року (далі - рішення МКАС) у складі одноособового арбітра Олега Подцерковного у справі № 17/2024 за позовом продавця до покупця про стягнення заборгованості.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

(1) Вступ

1. У продавця з покупцем виник спір щодо виконання договору купівлі-продажу кукурудзи. Оскільки сторони цього договору зробили у ньому арбітражне застереження, спір розглянув МКАС. Він стягнув із покупця на користь продавця заборгованість за поставлений товар, неустойку за порушення строку його сплати, три проценти річних, відшкодування витрат на професійну правничу допомогу й арбітражний збір.

2. Покупець звернувся до загального суду із заявою про скасування рішення МКАС. Стверджував, що МКАС не мав компетенції розглядати спір продавця з покупцем, бо сторони змінили арбітражне застереження, уклавши додаткову угоду про підсудність їхніх спорів господарському суду.

3. Суд першої інстанції залишив без задоволення заяву покупця, а рішення МКАС - без змін. Мотивував тим, що покупець на надав доказів укладення сторонами тієї додаткової угоди та поводився недобросовісно, бо під час розгляду спору господарським судом заперечував її укладення.

4. Покупець із ухвалою суду першої інстанції не погодився. Подав апеляційну скаргу до Верховного Суду. Мотивував, зокрема, тим, що суд першої інстанції не допитав свідка та не дослідив умови контракту, які передбачають можливість внесення до нього змін через обмін сканованими копіями додаткової угоди. Стверджував, що покупець визнав юрисдикцію господарського суду для розгляду спору сторін, коли подав до господарського суду зустрічний позов до продавця.

5. Верховний Суд мав відповісти на питання про те, чи є підстави скасувати ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви покупця про скасування рішення МКАС. Відповідь на це питання негативна. Тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

(2) Зміст рішення МКАС і заяви про його скасування

6. 16 грудня 2024 року МКАС ухвалив рішення за позовом продавця до покупця у справі № 17/2024 про стягнення 578 089,80 євро, з яких 446 971,20 євро заборгованості за поставлений товар, 120 565,47 євро неустойки, 10 553,13 євро як три проценти річних і 100 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та витрат зі сплати арбітражного збору. Згідно з цим рішенням МКАС позов задовольнив: стягнув із покупця на користь продавця 446 971,20 євро заборгованості за поставлений товар, 120 565,47 євро неустойки, 10 553,13 євро як три проценти річних, 2 173,54 євро витрат на професійну правничу допомогу та 12 171,62 євро витрат зі сплати арбітражного збору, а разом - 592 434,96 євро.

7. 26 лютого 2025 року адвокат покупця в інтересах останнього сформував у системі «Електронний суд» заяву про скасування рішення МКАС. Просив: скасувати рішення МКАС. Мотивував так:

7.1. 2 січня 2023 року сторони уклали контракт № 020102 (далі - контракт) й узгодили додаткову угоду до контракту (далі - додаткова угода). Згідно з цією угодою у пункті 10 контракту була змінена підсудність спорів сторін і передбачено, що їх вирішуватиме Господарський суд Харківської області, а не МКАС.

7.2. Згідно з позовною заявою продавця, яку той подав до Господарського суду Харківської області у справі №922/2189/23, додаткову угоду керівник продавця підписав, але оригінал не повернув покупцеві.

7.3. Обмін примірниками додаткової угоди слід вважати «письмовою угодою» згідно з пунктом 11.5 контракту, оскільки для її чинності не має значення, чи відбувся обмін оригіналами, чи сканованими копіями з використанням електронної пошти. МКАС не дослідив процедуру, яка визначена у пункті 11.5 контракту, щодо набрання чинності додатками до останнього, допустивши, що цей документ є неналежним доказом.

7.4. Від продавця не надходили пропозиції про скасування додаткової угоди. Тому рішення МКАС слід скасувати.

(3) Зміст ухвали суду першої інстанції

8. 21 березня 2025 року Київський апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у задоволенні заяви покупця про скасування рішення МКАС. Мотивував так:

8.1. На час ухвалення рішення МКАС всі умови контракту були чинними, його укладення та зміст не заперечувала жодна зі сторін.

8.2. У матеріалах справи немає належних і допустимих доказів укладення додаткової або будь-якої іншої угоди про зміну передбаченої у контракті арбітражної угоди. Оскільки покупець зацікавлений у скасуванні оскарженого рішення МКАС, слід критично оцінювати заяву керівника покупця щодо обставин, пов`язаних із укладенням сторонами додаткових угод з 20 червня 2022 року до 13 січня 2023 року шляхом передання у місці відвантаження товару офіційному представнику продавця у Словацькій Республіці Сергію Кущову примірників додаткових угод із підписом керівника покупця та його печаткою. Ця інформація не спростовує суперечливу та недобросовісну поведінку покупця.

8.3. У заявах від 28 грудня 2023 року та від 16 січня 2024 року у справі №922/2189/23 представники покупця стверджували, що сторони не укладали додаткову угоду та не змінювали умов контракту, тому спір має розглядати не господарський суд, а МКАС. Оскільки у заяві про скасування рішення МКАС покупець стверджує протилежне, така його поведінка має ознаки недобросовісності.

8.4. Покупець не навів, а суд не встановив підстав, які б уможливили скасування рішення МКАС. Усі доводи представника покупця зводяться до незгоди із цим рішенням.

(4) Провадження у Верховному Суді

9. 23 квітня 2025 року адвокат покупця сформував у системі «Електронний суд» апеляційну скаргу (вх. № 12909/0/220-25 від 23 квітня 2025 року). Просив скасувати зазначену ухвалу й ухвалити нове судове рішення про скасування рішення МКАС.

10. 25 квітня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою покупця.

11. 2 червня 2025 року цей суд постановив ухвалу, згідно з якою закінчив підготовчі дії та призначив справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 16 червня 2024 року о 14:30 годині за адресою місцезнаходження Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з повідомленням учасників справи.

12. 16 червня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відклав розгляд справи на 23 червня 2025 року на 14:30; зобов`язав продавця надати письмові пояснення щодо використання сторонами контракту електронних адрес, визначених у пунктах 11.6 і 11.7 останнього, а також повідомити покупця про дату, час і місце наступного судового засідання.

13. 19 червня 2025 року цей суд постановив ухвалу, згідно з якою задовольнив заяви продавця про участь адвокатів Кожушного К. С. і Кувакіної Н. В. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

14. 20 червня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою задовольнив заяву адвоката покупця про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів і повернув аналогічну заяву, підписану від імені покупця ОСОБА_2 .

15. 23 червня 2025 року цей суд постановив ухвалу, згідно з якою задовольнив заяву директора продавця - ОСОБА_3 - про участь адвоката Крайза О. І. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

16. 23 червня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою повернув додаткові пояснення (вх. № 18896/0/220-25 від 23 червня 2025 року) та клопотання про призначення судової експертизи (вх. № 18982/0/220-25 від 23 червня 2025 року), які від імені покупця підписав ОСОБА_2

17. 19 червня 2025 року продавець сформував у системі «Електронний суд» додаткові пояснення (вх. № 18539/0/220-25 від 20 червня 2025 року), в яких, зокрема, підтвердив чинність первинних умов контракту та відсутність будь-яких доказів зміни цих умов.

18. 20 червня 2025 року продавець сформував у системі «Електронний суд» додаткові пояснення (вх. № 18940/0/220-25 від 23 червня 2025 року), в яких повідомив, що довготривала недобросовісна поведінка ОСОБА_2 спричинила збитки приватним і державним інтересам.

19. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що слід залишити без розгляду додаткові пояснення продавця (вх. № 18539/0/220-25 від 20 червня 2025 року) та (вх. № 18940/0/220-25 від 23 червня 2025 року), які він подав після спливу строку на подання відзиву на апеляційну скаргу і які не стосуються виконання ухвали Верховного Суду від 16 червня 2025 року.

19.1. Учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження (частина перша статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

19.2. 25 квітня 2025 року в ухвалі про відкриття апеляційного провадження Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду надав продавцеві строк у межах десяти днів із моменту отримання копії тієї ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу.

19.3. 30 квітня 2025 року продавець отримав зазначену ухвалу, що підтверджує повідомлення про доставлення електронного листа, а 9 травня 2025 року подав відзив на апеляційну скаргу.

19.4. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне (частина п`ята статті 174 ЦПК України).

19.5. 16 червня 2025 року Верховний Суд постановив ухвалу, згідно з якою, зокрема, зобов`язав продавця надати письмові пояснення щодо використання сторонами контракту електронних адрес, визначених у пунктах 11.6 і 11.7 останнього.

19.6. Зміст додаткових пояснень, які продавець подав 19 і 20 червня 2025 року, є здебільшого продовженням відзиву на апеляційну скаргу, а не виконанням ухвали від 16 червня 2025 року.

19.7. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 126 ЦПК України).

19.8. Після спливу строку для подання відзиву на апеляційну скаргу Верховний Суд не визнав необхідним і не надав дозволу продавцеві подати пояснення іншого змісту, ніж той, якого стосувалася ухвала від 16 червня 2025 року. Тому такі пояснення слід повернути без розгляду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

20. Покупець мотивував апеляційну скаргу так:

20.1. Його заяви у справі № 922/2189/23 не були спрямовані на те, щоб заперечити юрисдикцію господарського суду для розгляду спору. Він визнав цю юрисдикцію, подавши зустрічний позов, який надійшов до господарського суду 27 травня 2024 року.

20.2. 4 червня 2024 року після подання зустрічного позову продавець попросив суд залишити первісний позов без розгляду. Тоді ж господарський суд постановив ухвалу про залишення первісного позову без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Вказану ухвалу покупець оскаржив.

20.3. За домовленістю сторін укладення додаткових угод до контракту могло відбуватися шляхом обміну сканованими копіями документів.

20.4. Документи за контрактом здебільшого існують лише у копіях, однак продавець не висловлював застережень щодо їхньої чинності. Зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 лютого 2025 року у справі № 520/2941/24 вказав, що оригінали контрактів сторін цього спору№ 2803/1 від 28 березня 2022 року, № 0510 від 5 жовтня 2022 року, № 1011/1 від 10 листопада 2022 року та № 0711/1 від 7 листопада 2022 року були знищені внаслідок ракетного удару по адміністративній будівлі елеватора, де вони зберігалися. Тому у продавця є лише копії контрактів та додаткових угод до них.

20.5. Суд першої інстанції безпідставно відмовив у допиті як свідка менеджера з оптової торгівлі продавця - ОСОБА_4 (далі - свідок), - а також не дослідив процедуру набрання чинності додатків до контракту, передбаченої у пункті 11.5 останнього.

21. 23 червня 2025 року на судовому засіданні адвокат покупця зауважив таке:

- у МКАС не було компетенції для розгляду спору, оскільки сторони шляхом обміну електронними листами уклали додаткову угоду. Її оригіналу у покупця немає, а із її копією він ознайомився у матеріалах господарської справи № 922/2189/23;

- згідно з пунктом 11.5 контракту сторони передбачили можливість обміну копіями укладеної додаткової угоди, а строку, впродовж якого сторони повинні обмінятися оригіналами, у контракті немає. Його можливо зробити навіть тепер;

- суд першої інстанції безпідставно застосував концепцію суперечливої поведінки покупця, оскільки такої підстави для перегляду рішення МКАС у ЦПК України немає.

(2) Позиції інших учасників справи

22. 9 травня 2025 року продавець сформував у системі «Електронний суд» відзив на апеляційну скаргу (вх. № 14723/0/220-25 від 12 травня 2025 року), у якому просив відмовити у задоволенні скарги. Мотивував так:

22.1. Сторони не укладали ані додаткової угоди, ані будь-які інші угоди про зміну арбітражної угоди. Немає доказі досягнення згоди щодо умов, які є у документі з назвою «додаткова угода». Особиста заява керівника покупця від 26 лютого 2025 року не підтверджує укладення додаткової угоди, бо є недопустимим доказом.

22.2. У заявах від 28 грудня 2023 року та від 16 січня 2024 року у справі № 922/2189/23 покупець заперечував проти вирішення справи господарським судом та стверджував про укладення сторонами арбітражної угоди щодо вирішення спорів у МКАС.

22.3. Суд першої інстанції обґрунтовано виснував про відсутність підстав для скасування рішення МКАС.

23. 16 червня 2025 року на судовому засіданні адвокати продавця зауважили, зокрема, таке:

- оскаржену ухвалу апеляційний суд постановив із дотриманням норм процесуального права;

- поведінка покупця є суперечливою, оскільки у справі № 922/2189/23 він заперечував укладення додаткової угоди;

- сторони не дотримали передбаченого у пункті 11.5 контракту порядку внесення змін до нього, тому додаткова угода не була укладена;

- сторони контракту використовували у їхніх відносинах зазначені у ньому електронні адреси, однак підписаними примірниками додаткової угоди у сканованому вигляді не обмінювалися.

24. 23 червня 2025 року на судовому засіданні адвокати продавця вказали, зокрема, на таке:

- покупець визнав компетенцію МКАС, бо згідно з Регламентом МКАС подав відзив на позов продавця, не зробивши до цього заяви про відсутність у МКАС компетенції;

- поведінка продавця не була суперечливою, бо позовну заяву до господарського суду готували адвокати, які про відсутність юрисдикції останнього дізналися із заяв покупця та після уточнення у керівника продавця обставин підписання додаткової угоди просили цей суд залишити позов без розгляду; продавець погодився із запереченнями покупця проти юрисдикції господарського суду та звернувся до МКАС;

- в обох сторін немає примірника додаткової угоди та доказів її укладення, але покупець намагається уникнути відповідальності за контрактом і сплати коштів за отриманий товар. У разі ухвалення рішення про стягнення з покупця коштів без оригіналу додаткової угоди, таке рішення не можна буде виконати на території Словацької Республіки.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції

(2.1) Чи є підстави скасувати ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви покупця про скасування рішення МКАС?

25. Покупець просив скасувати рішення МКАС про стягнення з нього боргу за поставлений товар, неустойки за несвоєчасну оплату останнього, трьох процентів річних, витрат на професійну правничу допомогу та зі сплати арбітражного збору. Продавець проти цього заперечував. Вважав, що доводи покупця, який добровільно не виконав рішення МКАС, зводяться до незгоди з цим рішенням, а така незгода не є підставою для його скасування.

26. Суд першої інстанції заяву покупця залишив без задоволення. Вказав, що немає підстав для скасування рішення МКАС. Із цим рішенням покупець не погодився. Подав апеляційну скаргу. Стверджував, зокрема, що сторони у передбаченому контрактом порядку погодили зміну його умов у частині підсудності спорів не МКАС, а господарському суду; суд першої інстанції належно не дослідив умови контракту та не допитав свідка, який може підтвердити укладення додаткової угоди.

27. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає апеляційну скаргу покупця необґрунтованою, а висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про скасування рішення МКАС - правильним.

28. До міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися, зокрема, спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв`язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном (частина друга статті 1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»).

29. Арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди (частина перша статті 7 вказаного Закону).

30. Кожна Договірна Держава визнає письмову угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які спори, які виникли або можуть виникнути між ними у зв`язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду (частина перша статті 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (Нью-Йорк), яка набрала чинності для України 8 січня 1961 року).

31. За змістом цієї Конвенції зазначений обов`язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету й автономії арбітражної угоди) (див. mutatis mutandis постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2025 року у справі № 824/139/24, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2025 року у справі № 824/134/24).

32. За змістом частини першої статті 16 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» і принципу «competence - competence» арбітражний суд може сам ухвалити постанову про свою компетенцію, зокрема щодо будь-яких заперечень, наявності або дійсності арбітражної угоди. З цією метою арбітражне застереження, що є частиною контракту, слід тлумачити як угоду, яка не залежить від інших умов контракту.

Автономність арбітражної угоди дає сторонам спірних правовідносин гарантію того, що спір у будь-якому випадку розгляне саме арбітраж. Роблячи арбітражне застереження, сторони зазвичай передбачають передання на вирішення арбітражу будь-яких спорів, включаючи спори щодо дійсності контракту (якщо такі спори прямо не виключені зі сфери дії цього застереження). Якби надалі сторона могла відмовитися від арбітражу та заперечувати компетенцію арбітрів, стверджуючи про недійсність контракту, то таку можливість завжди використовувала б недобросовісна сторона для зриву арбітражу (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від30 березня 2023 року у справі № 824/50/22).

33. Під час розгляду справ про скасування рішень міжнародного комерційного арбітражу повноваження національного суду є обмеженими, оскільки він не може переглядати ці рішення щодо суті вирішення спорів, вдаватися у повну перевірку чи переоцінку таких рішень (див. mutatis mutandis постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2023 року в справі № 824/47/22, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2024 року в справі № 824/72/24).

34. З питань, що регулюються цим Законом, ніяке судове втручання не повинно мати місця, крім як у випадках, коли воно передбачене в цьому Законі (стаття 5 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»).

35. Арбітражне рішення може бути скасоване судом, зазначеним в пункті 2 статті 6, лише у разі, якщо:

1) сторона, що заявляє клопотання про скасування, подасть докази того, що: одна із сторін в арбітражній угоді, зазначеній у статті 7, була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки - за законом України; або її не було належним чином повідомлено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або рішення винесено щодо не передбаченого арбітражною угодою спору або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди, проте, якщо постанови з питань, які охоплюються арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, що не охоплюються такою угодою, то може бути скасована тільки та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що не охоплюються арбітражною угодою; або склад третейського суду чи арбітражна процедура не відповідали угоді сторін, якщо тільки така угода не суперечить будь-якому положенню цього Закону, від якого сторони не можуть відступати, або, за відсутності такої угоди, не відповідали цьому Закону; або

2) суд визначить, що: об`єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законодавством України; або арбітражне рішення суперечить публічному порядку України (частина друга статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»).

36. Рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасоване судом лише у випадках, передбачених цією статтею, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж» (частина перша статті 459 ЦПК України).

37. Рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасовано у разі, якщо:

1) сторона, що подала заяву про скасування, надасть докази того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки - за законом України; або б) її не було належним чином повідомлено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо не передбаченого арбітражною угодою спору або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди, проте якщо постанови з питань, які охоплюються арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, що не охоплюються такою угодою, то може бути скасована тільки та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що не охоплюються арбітражною угодою; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді сторін, якщо тільки така угода не суперечить закону, від якого сторони не можуть відступати, або, за відсутності такої угоди, не відповідали закону; або

2) суд визначить, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) арбітражне рішення суперечить публічному порядку України (частина друга статті 459 ЦПК України).

38. Суд першої інстанції встановив, зокрема, таке:

38.1. 2 січня 2023 року сторони уклали контракт на поставку 5000 тон кукурудзи. У контракті передбачили, зокрема, такі умови:

«10. У разі якщо сторони не дійдуть взаємної згоди, спір між ними підлягає арбітражному врегулюванню у МКАС (місто Київ) або в Лондонському міжнародному арбітражному суду суді (далі - ЛМАС) на вибір продавця. Сторони погоджуються, що Регламент ЛМАС, який діє на дату звернення до ЛМАС стороною за цим контрактом, вважається включеним до цього контракту шляхом посилання на нього»;

«11.3. Будь-які зміни та доповнення до контракту повинні бути оформлені письмово у вигляді додатків до цього контракту і належним чином підписані уповноваженими представниками сторін»;

«11.5. Сторони допускають підписання цього контракту та додатків до нього в підписаній, відсканованій, направленій на електронну адресу, що зазначена у контракті, роздрукованій та підписаною іншою стороною формі, при цьому отриманий документ має юридичну чинність до моменту обміну сторонами його оригіналами з печатками і підписами сторін».

38.2. За змістом додаткової угоди, копія якої є у матеріалах справи, сторони узгодили зміни до пункту 10 контракту: «Усі суперечки та розбіжності, які можуть виникнути протягом строку виконання даного контракту або у зв`язку з ним, вирішуватимуться у Господарському суді Харківської області згідно з нормами матеріального та процесуального права, а також іншого чинного законодавства України. Місце розгляду спору - місто Харків, Україна. Мова арбітражу - українська».

38.3. Відсутні належні та допустимі докази укладення додаткової або будь-якої іншої угоди про зміну арбітражної угоди.

38.4. 4 червня 2024 року Господарський суд Харківської області постановив ухвалу у справі №922/2189/23, згідно з якою на підставі пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України залишив без розгляду позов продавця про стягнення з покупця заборгованості. Мотивував тим, що компетентним органом для вирішення спору згідно з умовами контракту є МКАС, оскільки сторони не завершили процедуру укладення додаткової угоди.

38.5. 27 червня 2024 року Східний апеляційний господарський суд прийняв постанову у справі №922/2189/23, згідно з якою змінив ухвалу суду першої інстанції, зокрема, в частині підстав залишення без розгляду позову продавця. Мотивував тим, що у матеріалах справи є «копії додаткових угод», на яких згідно з візуальним дослідженням є підписи сторін і печатки підприємств; на судовому засіданні 27 червня 2024 року представник відповідача (покупця) визнав обставини укладення «додаткових угод до контрактів щодо зміни арбітражного застереження».

39. Колегія суддів погоджується з висновком про відмову у задоволенні заяви покупця про скасування рішення МКАС. Останній у рішенні зазначив, що покупець, стверджуючи про укладення додаткової угоди, не надав жодних доказів надсилання на електронну пошту й отримання іншою стороною примірника такої угоди згідно з пунктом 11.5 контракту; жодна зі сторін не надала оригінал додаткової угоди, належним чином підписаний у письмовій формі згідно з пунктом 11.3 контракту. Те, що контракт не обмежує строк обміну оригіналами примірників додаткової угоди, не означає, що за відсутності у сторін відповідних оригіналів її укладення відбулося, зокрема і шляхом обміну копіями цієї угоди електронною поштою.

40. Продавець, зокрема, стверджував, що контракт вимагав надсилати документи в електронній формі на визначені у ньому електронні адреси, і за потреби в обміні інформацією щодо контракту в електронній формі сторони вказані адреси використовували. Однак немає підстав вважати, що стосовно додаткової угоди відбувся обмін сканованими підписаними обома сторонами примірниками цієї угоди чи обмін її оригіналами. Доказів такого обміну, зокрема в електронній формі, покупець не надав, обмін копіями додаткової угоди у порядку, визначеному в контракті, не підтвердив.

41. На цей висновок не впливає вказівка у постанові Східного апеляційного господарського суду від 27 червня 2024 року у справі №922/2189/23 на те, що «в матеріалах справи наявні копії додаткових угод до контрактів. При візуальному дослідженні копій вказаних додаткових угод встановлено, що вони містять підписи сторін та печатки підприємств». Продавець не заперечував існування копії документа з назвою «додаткова угода». Спірним питанням було те, чи вчинили сторони контракту новий правочин, тобто чи мали місце такі дії обох сторін контракту, які відповідно до його умов засвідчують укладення додаткової угоди для зміни арбітражного застереження. Оскільки немає належних доказів укладення додаткової угоди у порядку, передбаченому пунктами 11.3 і 11.5 контракту, висновок суду першої інстанції є правильним. За змістом цих пунктів укладення додаткової угоди не можна підтвердити показами свідка. Тому доводи покупця про те, що суд не дослідив умови контракту та не допитав свідка з приводу обставин укладення додаткової угоди є безпідставними.

42. Не заслуговують на увагу доводи покупця про те, що у продавця немає примірника додаткової угоди через можливу втрату під час ракетного удару по адміністративній будівлі елеватора, про що вказав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 лютого 2025 року у справі № 520/2941/24. У переліку тих контрактів, про які йде мова у зазначеній постанові, немає того, якого стосується спір у справі № 824/23/25.

43. Покупець стверджував, що його заяви у справі № 922/2189/23 не були спрямовані на те, щоб заперечити юрисдикцію господарського суду, яку він визнав, подавши зустрічний позов. Однак за змістом контракту на чинність арбітражної угоди не впливає ні подання до господарського суду первісного позову продавця, ні зустрічного позову покупця. На думку покупця, суд першої інстанції безпідставно застосував концепцію суперечливої поведінки, оскільки такої підстави для перегляду рішення МКАС у ЦПК України немає. Проте Верховний Суд зауважує, що суд оцінює добросовісність сторін спору незалежно від підстав для скасування рішення МКАС, про які заявив боржник. Не є послідовною поведінка учасника спірних правовідносин, який у господарському суді заперечує проти юрисдикції цього суду та подає зустрічний позов, а надалі заперечує проти компетенції МКАС і не має належних доказів укладення додаткової угоди про зміну арбітражної угоди. Колегія суддів сприймає пояснення продавця з приводу того, що він визнав помилковість власних дій з подання позову до господарського суду та звернувся до МКАС згідно з умовами контракту за відсутності належних доказів виконання вимог останнього щодо укладення додаткової угоди.

44. З огляду на викладене Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про безпідставність доводів покупця щодо відсутності компетенції МКАС розглядати цей спір. МКАС діяв згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» і принципом «competence - competence». Рішення МКАС стало остаточним для сторін і його треба виконувати.

45. Згідно з принципом імунітету й автономії арбітражної угоди сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності суд у спірних правовідносинах тлумачить на користь її дійсності, чинності та виконуваності. Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про скасування рішення МКАС.

(3) Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

(3.1) Щодо суті апеляційної скарги

46. За наслідками розгляду заяви про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу суд має право постановити ухвалу про відмову у задоволенні заяви і залишення рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу без змін (пункт 1 частини шостої статі 457 ЦПК України).

47. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 374 ЦПК України).

48. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

49. Беручи до уваги висновок про необґрунтованість заявлених в апеляційній скарзі підстав апеляційного оскарження, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу - без змін.

(3.2) Щодо судових витрат

50. З огляду на висновок Верховного Суду щодо суті апеляційної скарги судові витрати, які поніс покупець, слід залишити за ним.

Керуючись статтями 268 367 374 375 381-384 460 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

у х в а л и в:

1. Апеляційну скаргу компанії «A. X. AGROSLAVINVEST s. r. o.»залишити без задоволення.

2. Ухвалу Київського апеляційного суду від 21 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з дня її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко