Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.11.2018 року у справі №638/876/17

Постанова

Іменем України

15 травня 2019 року

м. Київ

справа № 638/876/17-ц

провадження № 61-18517св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: прокуратура Харківської області, Державна казначейська служба України,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області Мельник О. та касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення апеляційного суду Харківської області від 16 травня 2017 року у складі колегії суддів:

Хорошевського О. М., Кіся П. В., Кружиліної О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Прокуратури Харківської області та Державної казначейської служби України, в якому просив стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України компенсацію моральної шкоди в розмірі 396 000,00 грн, заподіяної посадовою особою в результаті прийняття незаконних рішень та протиправної триваючої бездіяльності.

Позов мотивовано тим, що 15 липня 2015 року слідчим прокуратури Харківської області Бондаренком О. С. проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015220000000516 за частиною 1 статті 384 КК України у відношенні співробітника прокуратури ОСОБА_2, який надав завідомо неправдиві показання у суді. Але, не провівши всіх необхідних слідчих дій, слідчий Бондаренко О. С. закрив кримінальне провадження своєю постановою від 10 серпня 2015 року, до якої вніс завідомо неправдиві відомості. Цю постанову слідчого було скасовано ухвалою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 19 серпня 2015 року. Проте, слідчий Бондаренко О. С. 28 вересня 2015 року знову прийняв рішення про закриття кримінального провадження, яке було скасоване 22 жовтня 2015 року Червонозаводським районним судом міста Харкова з підстав неповноти дослідження слідчим доказів у кримінальному провадженні та нездійснення перевірки доводів позивача, викладених у заяві, не розгляду клопотань, поданих позивачем. 11 листопада 2015 року суд задовольнив заяву позивача про відвід слідчого Бондаренка О. С. від участі у кримінальному проваджені.

Слідчий Басула Л. О. також, на переконання позивача, лише імітувала розслідування та 15 грудня 2015 року закрила кримінальне провадження. Ця постанова слідчого була скасована судом 11 січня 2016 року з підстав її передчасності. 21 січня 2016 року слідчий Басула Л. О. знову закрила кримінальне провадження, але й це її рішення було скасовано ухвалою суду від 23 лютого 2016 року. 10 березня 2016 року слідчим Басулою Л. О. винесено постанову про закриття кримінального провадження, яку скасовано ухвалою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 05 квітня 2016 року. 08 червня 2016 року слідчим Басулою Л. О. винесено постанову про закриття кримінального провадження. 09 вересня 2016 року рішення слідчого про закриття кримінального провадження від 08 червня 2016 року скасовано Червонозаводським районним судом міста Харкова. 05 жовтня 2016 року ухвалою Червонозаводського районного суду міста Харкова заяву ОСОБА_1 про відвід слідчого Басули Л. О. задоволено.

07 листопада 2016 року слідчим Турчаніновим В. І. також закрито кримінальне провадження. Ухвалою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 08 грудня 2016 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого від 07 листопада 2016 року відмовлено. 12 січня 2017 року апеляційний суд Харківської області своєю ухвалою задовольнив скаргу ОСОБА_1 та скасував ухвалу суду від 08 грудня 2016 року, а також постанову слідчого від 07 листопада 2016 року.

Протягом 1,8 року позивач, який є особою з інвалідністю 2 групи, був змушений виїжджати до суду для викриття посадових осіб у прийнятті незаконних рішень та неправомірній бездіяльності, яким було зменшено авторитет правоохоронних органів, а позивач позбавлений відчуття безпеки, правової стабільності, верховенства права, а також доступу до правосуддя, у зв'язку з чим порушене його психологічне благополуччя, що унеможливило продовження ним активного особистого та громадського життя та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Посилаючись на вищевказані обставини, а також положення стаття 1174 ЦК України, позивач вважає, що вищевказаними рішеннями слідчих та їх бездіяльністю йому було спричинено моральну шкоду у розмірі 396 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 квітня 2017 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що реалізація ОСОБА_1 свого процесуального права на оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого під час досудового розслідування, не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди. Сам факт неприйняття слідчим процесуального рішення не свідчить про завдання особі шкоди та про наявність підстав для її відшкодування, оскільки для наявності зобов'язання по відшкодуванню шкоди відповідно до статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дій чи бездіяльності органу, наявності шкоди, протиправності дій заподіювача та причинний зв'язок між його діями та шкодою, які підлягають доказуванню на загальних підставах та є обов'язком позивача.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 16 травня 2017 року рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 05 квітня 2017 року скасовано.

Позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди в розмірі 5
000,00 грн.

У задоволенні інших вимог відмовлено.

Судові витрати віднесено за рахунок держави.

Апеляційний суд виходив з того, що позивачем доведено наявність моральної шкоди спричиненої позивачу у вигляді душевних страждань, які він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього, що за правилами статті 23 ЦК України підлягає відшкодуванню. При цьому позивачем не надано доказів про погіршення стану здоров'я, пов'язаного з діями суб'єкту оскарження.

Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційній скарзі

14 червня 2017 року заступник прокурора Харківської області - Мельник О. подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду Харківської області від 16 травня 2017 року та залишити в силі рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 05 квітня 2017 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки, у зв'язку з чим дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Зокрема, заявник зазначав, що позивач просив відшкодувати йому шкоду, спричинену прийняттям слідчим прокуратури процесуальних рішень у кримінальному провадженні, стаття 1174 ЦК України до спірних правовідносин не застосовується. Доводи позивача зводяться лише до незгоди з процесуальними рішеннями, які приймаються слідчим у кримінальному провадженні. Крім того, судом безпідставно визначено розмір моральної шкоди саме у розмірі 5 000 грн без проведення належних розрахунків та зазначення конкретних дій.

15 червня 2017 року представник Державної казначейської служби України - Ізмайлов В. О. подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду Харківської області від 16 травня 2017 року і залишити в силі рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 05 квітня 2017 року.

Касаційна скарга мотивовано тим, що судом першої інстанції не було наведено відповідних мотивів стосовно встановлення доказів на підтвердження завданої позивачу шкоди.

Доводи особи, яка подала відзив

14 липня 2017 року ОСОБА_1 подав заперечення на касаційну скаргу, у якому просить залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, практики Європейського суду з прав людини та положень чинного законодавства України.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину 6 статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, за касаційними скаргами прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України на рішення апеляційного суду Харківської області від 16 травня 2017 року повернуто до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що на підставі ухвали Червонозаводського районного суду міста Харкова від 10 липня 2015 року розглянуто заяву ОСОБА_1 від 30 червня 2015 року та внесено відомості про злочин до ЄРДР.

Під час проведення слідчим другого слідчого відділу управління прокуратури Харківської області кримінальне провадження № 42015220000000516 неодноразово закривалось.

Ухвалами слідчих суддів Червонозаводського районнного суду міста Харкова від 19 серпня 2015 року, 22 жовтня 2015 року, 11 січня 2016 року, 23 лютого 2016 року, 05 квітня 2016 року, 09 вересня 2016 року постанови слідчих прокуратури Харківської області про закриття кримінального провадження № 42015220000000516 скасовувались.

Скасовуючи постанови слідчих та повертаючи кримінальне провадження для подальшого проведення досудового розслідування, слідчі судді виходили з того, що слідчими допущена неповнота, усунення якої потребує виконання слідчих та процесуальних дій, спрямованих на збирання та перевірку доказів. При цьому слідчі судді зазначали які саме дії необхідно здійснити.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглядаючи підставність постанов слідчого прокуратури про закриття кримінального провадження у подальшому, судді кожного разу доходили висновку, що не зібрані усі можливі докази, повного та всебічного дослідження зібраних доказів з проведенням їх аналізу в процесуальному рішенні не відбулось, а висновок про закриття провадження зроблений передчасно.

Оскільки здійснення усіх необхідних заходів для повного та об'єктивного розслідування кримінальної справи та виконання вимог кримінально-процесуального законодавства належить до посадових обов'язків слідчого, зазначене вище свідчить про наявність підстав, передбачених частиною 1 статті 1174 ЦК України, а саме прийняття незаконних рішень та бездіяльність посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень.

За правилами зазначеної статті шкода, яка при цьому була завдана фізичній або юридичній особі, відшкодовується державою незалежно від вини посадової чи службової особи.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що тривалість досудового слідства, чисельні скасування прийнятих слідчих процесуальних рішень, тяганина у прийнятті процесуального рішення, яке б стало остаточним, зусилля позивача у зв'язку із цим для відновлення своїх права, призвели до моральних страждань позивача.

Встановивши факт заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок неправомірних дій посадових осіб органу досудового слідства, з урахуванням конкретних обставин справи та характеру правопорушення, глибини душевних страждань, яких зазнав позивач унаслідок бездіяльності органів слідства, вимог розумності, добросовісності, виваженості та справедливості, тривалості моральних страждань позивача, у зв'язку з необхідністю докладання додаткових зусиль для доведення своїх вимог щодо розгляду його звернень, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що сума у розмірі 5 000,00 грн є достатньою компенсацією немайнової шкоди.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди правильно стягнув кошти за рахунок держави, шляхом їх списання з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.

Аргументи касаційних скарг не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявників з висновками суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Докази та обставини, на які посилаються заявники у касаційних скаргах, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції і при їх дослідженні були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року), у зв'язку з чим колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо невірного визначення судами розміру моральної шкоди.

Інші аргументи касаційних скарг також не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги заступника прокурора Харківської області Мельник О. та касаційної скаргиДержавної казначейської служби України та залишення без змін рішення апеляційного суду Харківської області від 16 травня 2018 року, оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги заступника прокурора Харківської області Мельник О. та Державної казначейської служби України залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 16 травня 2017 року залишити без змін.

Постава суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. М. Коротун

В. П. Курило