Постанова

Іменем України

23 березня 2020 року

м. Київ

справа № 627/1303/17

провадження № 61-12359св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Краснокутська районна державна адміністрація Харківської області,

треті особи: ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Державний реєстратор Коломацької районної державної адміністрації Харківської області Мєдвєдєва Зінаїда Олексіївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Харківського апеляційного суду від 16 травня 2019 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Котелевець А. В., Піддубного Р. М.,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_3 на постанову Харківського апеляційного суду від 16 травня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року представник ОСОБА_3 - адвокат Приходько В. А., звернувся до суду з позовом до Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області, треті особи: ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, державний реєстратор Коломацької районної державної адміністрації Харківської області Мєдвєдєва З. О., про визнання незаконними та скасування розпорядження голови Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 09 жовтня 2017 року по справі № 627/783/17 ОСОБА_3 набула право приватної власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 4,4291 гектарів, що розташована на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області, після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Земельна ділянка мала кадастровий номер 6323584700:04:000:0099.

27 листопада 2017 року ОСОБА_3 звернулася із заявою до державного кадастрового реєстратора Відділу у Краснокутському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про внесення відомостей до Державного земельного кадастру стосовно належної їй земельної ділянки, однак отримала відмову у зв`язку з тим, що успадкована нею земельна ділянка має накладення на земельну ділянку № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2

Розпорядженням голови Краснокутської районної державної адміністрації від 15 лютого 2017 № 71 ОСОБА_2 наданий дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею орієнтовно 4,4291 га (рілля) для подальшого надання у власність земельної ділянки № НОМЕР_1 , що розташована за межами населеного пункту на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області. Межі земельної ділянки встановлені згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого Мурафського колективного сільськогосподарського підприємства для ведення товарного сільськогосподарського товариства.

Розпорядженням голови Краснокутської районної державної адміністрації від 13 червня 2017 року № 250 ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку № НОМЕР_1 на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області.

Представник позивача вказав, що зазначені розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації підлягають скасуванню, оскільки орган державної виконавчої влади не мав підстав, передбачених законом, для прийняття рішення про надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки № НОМЕР_1 .

Уточнивши в подальшому позовні вимоги, представник позивача просив суд: визнати незаконними та скасувати розпорядження голови Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області від 13 червня 2017 року № 250 «Про надання у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2 на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області» та від 15 лютого 2017 року № 71 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на розробку технічної документації із землеустрою»; скасувати рішення державного реєстратора Коломацької районної державної адміністрації Харківської області Мєдвєдєвої З. О. про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 6323584700:04:001:0832, площею 4,4291 га (рілля), що знаходиться за межами населених пунктів на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 27 грудня 2018 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано незаконними та скасовано розпорядження голови Краснокутської районної державної адміністрації від 13 червня 2017 року № 250 «Про надання у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2 на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області» та від 15 лютого 2017 року № 71 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на розробку технічної документації із землеустрою». Скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права приватної власності за гр. ОСОБА_2 на земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 6323584700:04:001:0832, площею 4,4291 га (рілля), що розташована за межами населених пунктів на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що кадастровий номер земельній ділянці, успадкованій ОСОБА_3 , було присвоєно ще у 2003 році згідно державного акту на право власності на землю. З цього часу земельна ділянка вважається такою, що зареєстрована у Державному земельному кадастрі. Реєстрація належної ОСОБА_2 земельної ділянки № НОМЕР_1 відбулась лише 25 липня 2017 року. При винесенні оскаржених розпоряджень Краснокутської районної державної адміністрації орган державної влади виходив з того, що земля ОСОБА_2 виділяється із земель державної власності. Тоді як згідно із поданими ним заявами він просив виділити йому земельну ділянку відповідно до успадкованої частини земельної частки (паю). При виготовленні технічної документації та її затвердженні ОСОБА_2 було фактично передано у власність земельну ділянку, що належала на той час ОСОБА_4 . Оскільки рішення та розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації, якими ОСОБА_2 було надано у власність земельну ділянку № НОМЕР_1 , винесені з порушенням закону і підлягають скасуванню, підлягає скасуванню й рішення державного реєстратора Мєдвєдєвої З. О. про державну реєстрацію права приватної власності, прийняте на підставі скасованих актів.

Не погодившись із цим рішенням, представник ОСОБА_2 - адвокат Коваленко О. В. подала до суду апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 16 травня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Коваленко О. В., задоволено.

Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 27 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області про визнання незаконними та скасування розпоряджень, скасування рішення державного реєстратора, відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що скасовуючи розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації, рішення державного реєстратора Мєдвєдєвої З. О. про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку № НОМЕР_1 , суд фактично вирішив питання про право власності ОСОБА_2 , який до участі у справі у якості відповідача залучений не був.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У липні 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від ОСОБА_3 надійшла касаційна скарга на постанову Харківського апеляційного суду від 16 травня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила суд оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що саме розпорядженнями Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області від 13 червня 2017 року № 250 та від 15 лютого 2017 року № 71 були порушені права позивачки на отримання у власність земельної ділянки, яка належала на праві приватної власності ОСОБА_4 згідно державного акту серія І-ХР № 105548 від 15 травня 2003 року № 387 та була успадкована позивачкою. Натомість діями ОСОБА_2 жодним чином не порушувалися і не оспорювалися права позивача на належну їй земельну ділянку, а тому він не є суб`єктом, що має відповідати за позовом.

Доводи інших учасників справи

05 вересня 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить суд касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

20 серпня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 09 жовтня 2017 року за ОСОБА_3 було визнано право приватної власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 4,4291 гектарів, що розташована на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказана земельна ділянка належала ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на землю І-ХР № 105548 і мала кадастровий номер 6323584700:04:000:0097.

27 листопада 2017 ОСОБА_3 звернулася до державного кадастрового реєстратора Відділу у Краснокутському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, із заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру стосовно належної їй земельної ділянки.

Рішенням від 05 грудня 2017 року № РВ-6301374812017 позивачу було відмовлено у державній реєстрації (змін до них) у зв`язку з тим, що успадкована нею земельна ділянка має накладення на земельну ділянку кадастровий номер 6323584700:04:001:0832 на 99,9981%.

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 12 грудня 2016 року задоволено позов ОСОБА_2 до Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області, Краснокутської районної державної адміністрації про визнання права на земельну частку (пай) та житловий будинок в порядку спадкування за законом. Визнано за ОСОБА_2 право на земельну частку (пай), розташованої на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області, що належало ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) ХР № 0229690, яке фактично успадкував його батько ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

10 січня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Краснокутської районної державної адміністрації з заявою про надання йому дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 4,4291 га ріллі № НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населених пунктів на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області згідно сертифікату на земельну частку (пай) ХР № 0229690 на підставі рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 12 грудня 2016 року по справі № 627/530/16-ц.

15 лютого 2017 року Краснокутською районною державною адміністрацією видано розпорядження № 71 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на розробку технічної документації із землеустрою» та надано дозвіл гр. ОСОБА_2 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею орієнтовно 4,4291 га (рілля) для подальшого надання у власність земельної ділянки № НОМЕР_1 , що розташована за межами населеного пункту на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області, межі якого встановлені згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого Мурафського колективного сільськогосподарського підприємства, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Розпорядженням голови Краснокутської районної державної адміністрації від 13 червня 2017 року № 250 «Про надання у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2 на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області» ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку № НОМЕР_1.

Рішенням державного реєстратора Коломацької районної державної адміністрації Харківської області Мєдвєдєвої З. О. зареєстровано право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 6323584700:04:001:0832, площею 4,4291 га (рілля), що знаходиться за межами населених пунктів на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Зазначеним вимогам постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Встановлено, що єдиним відповідачем у цій справі позивач зазначив Краснокутську районну державну адміністрацію Харківської області. При цьому ОСОБА_2 в якості відповідача (співвідповідача), залучено у вказаній справі не було.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини третьої статті 175 ЦПК України).

Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила його суб`єктивні права, свободи чи інтереси. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Статтею 50 ЦПК України визначено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права і обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Згідно частини першої-другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (або непред`явлення позову до належного відповідача (співвідповідача)) не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. Вказане може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог по суті заявлених вимог.

Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд правильно виходив з того, що скасовуючи розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації, рішення державного реєстратора Мєдвєдєвої З. О. про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку № НОМЕР_1 суд фактично вирішив питання про право власності ОСОБА_2 , який до участі у справі у якості відповідача залучений не був.

Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь Краснокутської районної державної адміністрації в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у пункті 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18).

Таким чином, переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки належне вирішення такого спору без залучення в якості відповідача (співвідповідача) ОСОБА_2 є неможливим.

З урахуванням викладеного не приймаються до уваги твердження позивача щодо порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанцій - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 16 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

В. П. Курило