Історія справи

Постанова КЦС ВП від 23.02.2022 року у справі №712/12338/18
Ухвала КЦС ВП від 31.05.2021 року у справі №712/12338/18

Постанова

Іменем України

23 лютого 2022 року

м. Київ

справа 712/12338/18

провадження № 61-7516 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: ОСОБА_2 ;

третя особа - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 жовтня 2020 року у складі судді Мельник І. О. та постанову Черкаського апеляційного суду від 04 березня 2021 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Василенко Л. І., Карпенко О. В.,

ВСТАНОВИВ :

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради, про припинення порушень правил добросусідства.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власницею 14/25 частин будинку по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 08 лютого 1995 року, посвідченого нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори Старовойтовою Л. В., та згідно з рішенням від 08 липня 2011 року, справа № 2-3353/11, отримала право на постійне користування земельною ділянкою для обслуговування існуючого житлового будинку, за який сплачується земельний податок (рішення від 24 липня 1998 року № 667).

Зазначала, що її будинок згідно з технічним паспортом, має дерев`яні стіни, обкладені цеглою.

Посилалася на те, що протягом останніх двох років ОСОБА_2 порушує її конституційне право на безперешкодне користування своїм майном.

Відповідач у своєму дворі за адресою: АДРЕСА_2 здійснила реконструкцію житлового будинку з добудовою та надбудовою мансардного поверху на підставі будівельного паспорту.

На її неодноразові звернення до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області, звернення на гарячу урядову лінію, було повідомлено про підготовку до документальної перевірки будівництва по АДРЕСА_2 .

Зазначала, що в результаті перевірки було встановлено, що ОСОБА_2 проводилось будівництво з відхиленням від будівельного паспорту, яке є самочинним, відповідач порушила норми закону, надавши недостовірні відомості у декларації про готовність об`єкта до експлуатації, на підставі якої було здійснено реєстрацію права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 .

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд: скасувати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 05 грудня 2016 року № ЧК 14216340005; скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , яка була проведена 21 березня 2017 року, номер запису про право власності 19656669, індексний номер 34472881 від 27 березня 2017 року, на підставі декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 05 грудня 2016 року № ЧК 142163400056. Зобов`язати ОСОБА_2 забезпечити дотримання вимог щодо протипожежних розривів між належним їй житловим будинком за адресою: АДРЕСА_2 після його реконструкції та частиною житлового будинку ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 шляхом застосування конструктивних рішень, спрямованих на створення перешкод поширенню пожежі між будинками, а саме: зобов`язати ОСОБА_2 за власний рахунок демонтувати вікна у житловому будинку літ. «А-2» по АДРЕСА_2 у приміщенні «9» (санвузол) на рівні першого поверху, та у приміщенні «11» на рівні мансардного поверху, влаштувати зовнішню стіну довжиною 13,48 м житлового будинку літ. «А-2» по АДРЕСА_2 без віконних прорізів зі сторони житлового будинку ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_2 за власний рахунок змінити конструктивні характеристики житлового будинку літ. «А-2» по АДРЕСА_2 шляхом доведення його до ІІІ ступеня вогнестійкості та підвищення категорії по межі вогнестійкості будівельних конструкцій та межі поширення вогню по цих конструкціях, як передбачено ескізним проектом «Добудова та надбудова мансардного поверху до житлового будинку, реконструкція літньої кухні та бані, влаштування альтанки по АДРЕСА_2 » 2013 року.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 04 березня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що на дату реєстрації декларації, інформація, яка зазначалася в ній, відповідала дійсності, розбіжності між даними, зазначеними у декларації і фактично здійсненою реконструкцією були відсутні, що підтверджувалося наданим технічним паспортом реконструйованого об`єкту: об`єкт реконструкції розташовувався на належній забудовнику на праві приватної власності земельній ділянці, реконструкція здійснювалася на підставі чинного на час реєстрації декларації будівельного паспорта.

Рішенням Черкаської міської ради від 11 березня 2011 року № 296 було надано ОСОБА_2 містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки під реконструкцію житлового будинку. Дане рішення є чинним.

Дію будівельного паспорта було скасовано 03 жовтня 2017 року, тобто більш ніж через 10 місяців після реєстрації декларації та реєстрації прав власності на реконструйований об`єкт. Водночас, після реєстрації права власності на збудований об?єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об?єкту до експлуатації, будівельний паспорт вичерпує свою дію фактом виконання. Тому скасування будівельного паспорту після реєстрації як декларації, так і прав власності на нерухомий об`єкт не може слугувати підставою для скасування реєстрації декларації, оскільки на момент вчинення відповідних дій він був чинним. Існуючі відстані між будівлями не змінилися, протипожежний стан сусідніх будівель не погіршився, невідповідність містобудівній документації не збільшилася.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16, від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15 та постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 457/112/18, від 28 квітня 2020 року у справі № 686/20774/17 тощо, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі й витребувано цивільну справу № 712/12338/18із Соснівського районного суду м. Черкаси.

У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачем здійснено фактично нове будівництво зі знесенням попередньої будівлі з використанням для будівництва стін будинку АДРЕСА_2 не цегли, а ОСБ-панелей (орієнтовано-стружкової плити) по дерев`яному каркасу. Відповідно будинок відповідача після його перебудови у 2016 році має ступінь вогнестійкості ІІІб, з вікнами в сторону належного їй будинку позивача, не забезпечено протипожежний розрив до будинку АДРЕСА_1 позивача, який повинен складати, враховуючи матеріали фасаду, не менше 10 м.

Зазначала, що судами не надано оцінку висновку експертів від 20 грудня 2019 року, складеного № 6/91 за результатами судової будівельно-технічної експертизи, яким встановлено, що будівництво, здійснене відповідачем по АДРЕСА_2 , не відповідає проектно-технічній документації, будівельному паспорту № 405-бп та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва у частині дотримання протипожежних розривів між будинками.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 належить 14/25 частин будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 08 лютого 1995 року та згідно з рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 липня 2011 року.

Власником сусіднього домоволодіння АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 , яка набула право власності на дане домоволодіння на підставі свідоцтва про право на спадщину від 12 лютого 1988 року № 2-871 та договору купівлі-продажу від 14 липня 1988 року № 2-4659.

Право власності на земельну ділянку, на якій розташований вказаний житловий будинок, належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 28 березня 2005 року № 010577500219.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 була здійснена реконструкція належного їй житлового будинку з добудовою та надбудовою мансардного поверху, літньої кухні з розташуванням бані та добудовою вольєру та влаштування альтанки на підставі будівельного паспорту № 405-бп , виданого департаментом архітектури, містобудування та інспектування 02 липня 2013 року та повідомлення про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованого інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області від 11 вересня 2013 року № ЧК062132541091.

Після проведення реконструкції ОСОБА_2 на підставі зареєстрованої в Державній архітектурно-будівельній інспекції декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 05 грудня 2016 року № ЧК142163400056 зареєстроване право власності на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_2 27 березня 2017 року.

Рішенням управління планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 03 жовтня 2017 року № 1220 скасована дія будівельного паспорту забудови земельної ділянки від 02 липня 2013 року № 405-бп на підставі того, що даний будівельний паспорт, виданий з порушенням пункту 1.4 розділу І «Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки» та частини другої статті 5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно з даними листів Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області вбачається, що дію будівельного паспорта було скасовано у зв`язку з встановленням його видачі з порушенням плану зонування території, оскільки земельна ділянка, на якій розміщено будинок, що підлягав реконструкції, знаходиться в зоні озеленених територій загального користування.

Разом з тим, як вбачається з листа Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 22 травня 2017 року № 2886-2 реконструкція та технічне переоснащення будівель і споруд в цій зоні можлива, якщо це не приведе до збільшення невідповідностей генеральному плану. Запроектована реконструкція житлового будинку з добудовою розміщена в межах продовження контуру існуючих стін і не змінює відстані від будинку до меж земельної ділянки та існуючого будинку на сусідній земельній ділянці. Господарські будівлі розташовуються в існуючих будівлях, що реконструюються, або є тимчасовими і не мають фундаменту.

Згідно з затвердженим рішенням Черкаської міської ради від 04 грудня 2014 року № 2-513 Плану зонування території м. Черкаси, а саме: пункт 5.3.3. пояснювальної записки дозволяється реконструкція та технічне переоснащення будівель і споруд, якщо це не призведе до невідповідностей Зонінгу.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду, за наслідками якого 07 березня 2019 року, що набрало законної сили, позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення головного інспектора нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області Ільченка І. С. від 03 жовтня 2017 року № 1220 про скасування дії будівельного паспорту забудови земельної ділянки від 02 серпня 2013 року № 405-бп.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною другою статті 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв`язку з нормами статей 177-179, 182 цього Кодексу, частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно зі статте 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Пунктом 8 частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідності до частини другої статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 цього Закону передбачено, що містобудівні умови та обмеження є однією із основних складових вихідних даних, і відповідно до статті 31 вказаного Закону повинні враховуватися при розробленні проектної документації на будівництво.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Статтею 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено порядок прийняття до експлуатації закінчених будівництвом об`єктів.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката (частина п`ята статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Відповідно до частини дев`ятої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат є підставою, зокрема, для оформлення права власності на нього.

Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката (частина десята статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Відповідно до частини другої статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень реєстрація такої декларації, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягають скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За правилами статті 26 цього Закону завершальним етапом будівництва об`єкту містобудування є реєстрація права власності на такий об`єкт.

Аналіз положень законодавства свідчить про те, що реєстрація декларації про початок будівництва є обов`язковою умовою для початку виконання будівельних робіт. Відповідальність за повноту та достовірність інформації, наведеної в декларації, несе замовник будівництва (особа, яка подає декларацію), орган державного архітектурно-будівельного контролю здійснює перевірку повноти інформації та вносить її до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

З моменту реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, з якою пов`язується закінчення будівництва об`єкта містобудування, реєстрація повідомлення про початок виконання будівельних робіт вважається такою, що вичерпала свою дію. При цьому реєстрація права власності є підставою вважати, що декларація про введення до експлуатації закінченого будівництвом об`єкта також вичерпала свою дію.

Отже, скасування реєстрації декларації про введення до експлуатації закінченого будівництвом об`єкта не буде нести будь-яких правових наслідків.

Аналогічні за змістом правові висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 19 вересня 2018 року у справі № 804/1510/16, від 02 жовтня 2018 року у справі № 465/1461/16-а, від 05 червня 2019 року у справі № 815/3172/18, від 23 липня 2019 року у справі № 826/5607/17; від 22 січня 2021 року у справі № 640/11869/20.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що на дату реєстрації декларації, інформація, яка зазначалася в ній, відповідала дійсності, розбіжності між даними, зазначеними у декларації і фактично здійсненою реконструкцією були відсутні, що підтверджувалося наданим технічним паспортом реконструйованого об`єкту: об`єкт реконструкції розташовувався на належній забудовнику на праві приватної власності земельній ділянці, реконструкція здійснювалася на підставі чинного на час реєстрації декларації будівельного паспорта.

Крім того, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду, за наслідками якого 07 березня 2019 року, що набрало законної сили, позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення головного інспектора нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області Ільченка І. С. від 03 жовтня 2017 року № 1220 про скасування дії будівельного паспорту забудови земельної ділянки від 02 серпня 2013 року № 405-бп.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 82 ЦПК України).

Згідно з статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Посилання касаційної скарги на висновок судової будівельно-технічної експертизи від 20 грудня 2019 року № 6/91 як підставу для скасування судових рішень є необґрунтованими, оскільки відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення вказаного висновку експерта суди мотивували належним чином.

Також судом встановлено, що постановою Черкаського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року, ухваленою за результатами перегляду рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 липня 2011 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинно побудовані споруди, а саме: прибудови (літ. «а», літ. «а2», літ. «А4-1») та самочинно влаштовану житлову кімнату 1-8 у будинку (літ. «А-1»), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 131-136, т. 4).

Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 , обґрунтовуючи свої позовні вимоги порушенням її прав відповідачем, посилалась на наявність у неї права власності на вказані споруди, але право власності позивача на самочинні споруди скасовано.

За таких обставин вимоги про скасування державної реєстрації прав власності на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_2 , проведеної 27 березня 2017 року, які обґрунтовувалися позивачем незаконністю декларації про введення до експлуатації закінченого будівництвом об`єкта, є безпідставними.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини указав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, судом касаційної інстанції ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п.п. 29-30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», пункт 32.). Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Отже, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 жовтня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 04 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович