Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.09.2019 року у справі №741/152/16

Постанова

Іменем України

18 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 741/152/16

провадження № 61-24043св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 30 листопада 2016 року у складі судді Киреєва О. В., ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 25 січня 2017 року у складі колегії суддів: Лакізи Г.

П., Скрипки А. А., Харечко Л. К.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 09 грудня 2005 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 5 000 грн на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії банківської карти - серпень 2008 року.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява-анкета разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та тарифами банку складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

У зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором станом на 05 січня 2016 року у відповідача виникла заборгованість у розмірі 42 876,45 грн, з яких: 4 345,74 грн - заборгованість за кредитом, 36 012,78 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 500 грн - штраф (фіксована частина) та 2 017,93 грн - штраф (процентна складова).

На підставі викладеного ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 42 876,45 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 30 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки банк звернувся до суду з цим позовом 03 лютого 2016 року, не порушував питання щодо поновлення строків позовної давності, не зазначив поважність причин пропущення позовної давності.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 25 січня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовувалась порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 вказує, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, ухвалив правильне по суті, законне та обґрунтоване рішення, за наслідком повного та всебічного розгляду справи.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

12 червня 2019 року вказана справа передана на розгляд судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що на підставі заяви від 09 грудня 2005 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 5
000 грн на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії банківської карти - серпень 2008 року.

Вказані умови договору безпосередньо зазначені у заяві ОСОБА_1 від 09 грудня 2005 року.

Згідно із розрахунком ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 05 січня 2016 року становить 42 876,45 грн, з яких: 4 345,74 грн - заборгованість за кредитом, 36 012,78 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 500 грн - штраф (фіксована частина) та 2
017,93 грн - штраф (процентна складова).

Представник відповідача подав до суду першої інстанції заяву про застосування строків позовної давності.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення у повній мірі не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з пунктами 3 та 4 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків (термінів) виконання зобов'язань, зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.

Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В оцінці застосування наведених норм права Велика Палата Верховного Суду, змінивши раніше викладену правову позицію Верховного Суду України щодо можливості нарахування відсотків за користування кредитними коштами та неустойки після спливу строку дії договору, зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно з яким право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги про дострокове повернення кредитних коштів згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Встановлено, що строк кредитування за кредитним договором заяви від 09 грудня 2005 року сплив 31 серпня 2008 року.

Оскільки після спливу строку кредитування у позивача право нараховувати проценти за кредитом відсутнє, тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 01 вересня 2008 року до 05 січня 2016 року в сумі 29 390,73 грн. безпідставні.

Крім того, встановлено, що, обґрунтовуючи позов в частині стягнення обумовленої в договорі неустойки, позивач посилався, крім іншого, на Умови та правила надання банківських послуг і Тарифи банку.

Однак Тарифи банку до позову не додані та матеріалах справи не містяться, а наявні у справі Умови та правила надання банківських послуг відповідачем не підписані.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Колегія суддів вважає, що, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи, не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 09 грудня 2005 року шляхом підписання заяви-анкети, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18) також зроблено висновок, що позовна давність може бути застосована лише стосовно прав або інтересів позивача у випадку, якщо суд при розгляді справи встановить таке порушення. У випадку відсутності порушеного права у позові слід відмовити з цих підстав.

Вказане не враховано судами попередніх інстанцій під час вирішення питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" штрафів, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права. Зокрема, за відсутності факту порушення суб'єктивного цивільного права особи, суди безпідставно застосовували в цій частині вимог позовну давність, хоча насамперед повинні були встановити наявність факту порушення суб'єктивного цивільного права особи, яка звернулась за його захистом.

Разом із тим Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом (тіло кредиту) у розмірі 4 345,74 грн та стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 20 грудня 2005 року до 31 серпня 2008 року в сумі 6 622,05
грн, оскільки в цій частині встановлена наявність порушення прав або інтересів позивача, а тому позовна давність може бути застосована.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень неправильно застосували норми матеріального права, рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 30 листопада 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 25 січня 2017 року слід скасувати в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 01 вересня 2008 року до 05 січня 2016 року в сумі 29 390,73 грн та стягнення штрафів в сумі 500 грн (фіксована частина) і 2 017,93 грн (процентна складова) з ухваленням в цій частині нового судове рішення про відмову в цій частині позову за безпідставністю.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 30 листопада 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 25 січня 2017 року в частині розглянутих позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 01 вересня 2008 року до 05 січня 2016 року в сумі 29 390,73 грн та стягнення штрафів в сумі 500 грн (фіксована частина) і 2 017,93 грн (процентна складова) скасувати.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити Публічному акціонерному товариству комерційний банк "ПриватБанк" у задоволенні позову до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 01 вересня 2008 року до 05 січня 2016 року в сумі 29 390,73

грн та стягнення штрафів в сумі 500 грн (фіксована частина) і 2 017,93 грн (процентна складова).

Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 30 листопада 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 25 січня 2017 року в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом (тіло кредиту) у розмірі 4 345,74 грн та стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 20 грудня 2005 року до 31 серпня 2008 року в сумі 6 622,05
грн залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

В. П. Курило